Вирок № 78669966, 01.11.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/558/2018

Справа № 428/12334/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Подрябінкіної М.О.,

прокурора Паталахи А.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201813037000380 від 23.08.2018 року, у відношенні:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючої, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, інвалідності не має, розлученої, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимої:

- 13.07.2006 року Новоайдарським районним судом Луганської області ч. 3 ст. 187, ст. 304, 70 КК України до покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 09.04.2015 звільнена з виправної колонії Полтавської області по відбуттю строку покарання;

- 14.12.2017 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненої від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік;

- 19.09.2018 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненої від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців,

обвинувченої у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2018, ОСОБА_1, перебуваючи на лавочці біля будинку, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський буд 42-А, де також перебували - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, які сумісно вживали спиртні напої. Під час сумісного вживання спиртних напоїв до них підійшов наряд поліції.

В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, повторно, реалізуючи який, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів скориставшись тим, що ОСОБА_3 поклав мобільний телефон марки Nokia моделі N-8 на лавочку, ОСОБА_1, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрала мобільний телефон марки Nokia моделі N-8, який належав ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8. Після чого ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зникла, розпорядившись викраденим майном на свій власний розсуд.

Згідно висновку експерта 19/113/9/1144-211е від 21.09.2018 ринкова вартість викраденого майна на момент скоєння кримінального правопорушення 16.08.2018 року, а саме мобільного телефону торгівельної марки «Nokia» моделі N-8, в корпусі рожевого кольору могла становити 743 гривень 33 копійки.

Таким чином своїми протиправними діями ОСОБА_1 завдала потерпілій ОСОБА_4, майнову шкоду у розмірі 743 гривень 33 копійки.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнала повністю, у вчиненому щиро покаялася, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладеного у обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і вона їх у повному обсязі підтверджує та пояснила, що 16.08.2018 року вона сиділа на лавочці біля будинку, розташованому за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, буд. 42-а, де спільно з Сав'яком та потерпілою ОСОБА_4 вживали спиртні напої. Скориставшись тим, що за нею ніхто не спостерігає, вона викрала мобільний телефон, який належить потерпілій. Продала його, але потім розповіла працівникам поліції кому саме і де вона продала телефон, щоб допомогти його повернути. У вчиненому кримінальному правопорушенні вона щиро кається, засуджує свою поведінку, готова понести покарання.

Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, надала заяву про проведення судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 без її участі. В заяві вказала, що міру покарання обвинуваченій просить призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_1 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена ОСОБА_1, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності її позиції, роз’яснивши їй положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинувачену ОСОБА_1, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченої, яка має постійне місце проживання, не працює, має середню спеціальну освіту, не заміжня, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше судима за вчинення умисних, в тому числі корисливих злочинів, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, вину визнала, щиро розкаялася, матеріальна шкода потерпілій відшкодована шляхом повернення майна.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої, згідно ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття, визнання вини. Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів (зокрема, обвинувачена раніше судима за ч.3 ст. 304 КК України).

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої та беручи до уваги репутацію обвинуваченої, яка на час вчинення злочину не працювала, маючи незняті та непогашені в установленому законом порядку судимості за вчинення умисних, в тому числі, корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробила, на шлях виправлення не стала та знову вчинила новий, умисний, корисливий злочин, а тому суд вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, пов’язаного з ізоляцією від суспільства, у виді позбавлення волі.

Разом з тим, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги щире каяття обвинуваченої, повне визнання вини, поведінку обвинуваченої після вчинення злочину, яка усвідомлюючи свою вину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні надала правдиві свідчення про обставини вчиненого нею кримінального правопорушення, які повністю викривають її у вчиненому злочину, дала критичну оцінку своїм злочинним діям, виказавши готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало, враховуючи думку потерпілої, яка просила міру покарання призначити на розсуд суду, а також те, що обвинувачена має постійне місце проживання, у побуті характеризується задовільно, суд вважає можливим призначити обвинуваченій ОСОБА_1 міру покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, ближче до мінімального строку.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування ст.ст. 69,75 КК України судом не встановлено.

Відповідно до абзацу другого пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року (зі змінами та доповненнями ) - коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Таким чином, вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19.09.2018 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнено від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік і 6 місяців, підлягає самостійному виконанню.

На переконання суду, таке покарання буде необхідним для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченої та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст.50 КК України мети покарання.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченої запобіжний захід не обирався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно неї запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченій запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_1 слід обчислювати з моменту її затримання.

Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.124 КПК України, відповідно до положень якої, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у разі ухвалення обвинувального вироку.

Цивільний позов не заявлений. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19.09.2018 року та цей вирок виконувати самостійно.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили - не обирати. Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня її затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судової-товарознавчої експертизи № 19/113/9/1144-211е від 21.09.2018 року, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ МВС України № 19/113/9-1095д від 21.09.2018 року складає 572 (п'ятсот сімдесят дві) грн. 00 коп. в дохід держави (отримувач: УК у м.Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача ( ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку(МФО):899998, Номер рахунку: 31116115012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

Речові докази: мобільний телефон марки «Nokia», моделі N 8, який переданий на відповідальне зберігання під розписку потерпілій ОСОБА_4 – залишити у власності останньої.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: Т. О. Комплєктова