Вирок № 78668083, 07.11.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

415/3793/16-к

1-КП/415/61/18

ВИРОК

Іменем України

07.11.18 року місто Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю секретаря Кайданович Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12015130240002127 від 23 вересня 2015 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, судимого 30 червня 2005 року Київським районним судом міста Харкова за ст.186 ч.2, ст.69 КК України до 1 року позбавлення волі, 25 жовтня 2011 року Жовтневим районним судом міста Харкова ст.185 ч.2, за ст.15 ч.1 ст.185 ч.3, ст.185 ч.3, ст.186 ч.2, ст.70 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі, 07 жовтня 2014 року Дзержинським районним судом міста Харкова за ст.15 ч.2 ст.185 ч.3, ст.185 ч.3, ст.70 ч.1 КК України до 3 років 06 місяців позбавлення волі, 26 листопада 2014 року Жовтневим районним судом міста Харкова ст.185 ч.3, ст.70 ч.4 КК України до 3 років 06 місяців позбавлення волі, 03 січня 2017 року звільненого з місць позбавлення волі, відповідно до Ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2016 року (ст.81 КК України) умовно-достроково на невідбутий термін 02 місяці 23 дні, зареєстрованого та проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, –

за участю сторін кримінального провадження та учасників судового провадження:

прокурора Дьомушкіної І.В.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_1

встановив:

18 січня 2007 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи у під’їзді будинків №370 та №372 по вулиці В.Сосюри (ОСОБА_3) міста Лисичанська, та, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайство), отримавши, під приводом термінового здійснення телефонного дзвінка, від потерпілого ОСОБА_4 – мобільний телефон марки «Siemens CX 75», вартістю, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи за №91 від 15 лютого 2007 року, 652 гривні, та від потерпілого ОСОБА_5 – мобільний телефон марки «Soni Ericsson J300i», вартістю, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи за №91 від 15 лютого 2007 року, 376 гривень, заздалегідь маючи намір не виконувати обумовлені зобов'язання, з корисливих мотивів, повторно, заволодів зазначеними гаджетами, спричинивши тим майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст.190 ч.2 КК України, а саме, – заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайство), повторно.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень – відмовився, і, відповідаючи на питання, зазначив, що час та місце скоєння ним інкримінованого органом досудового розслідування злочину, описаного в обвинувальному акті, а саме, заволодіння майном потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зокрема, – мобільними телефонами марки «Siemens CX 75» та марки «Soni Ericsson J300i», відповідно, перебуваючи разом з останніми у під’їзді будинків №370 та №372 по вулиці В.Сосюри (ОСОБА_3) міста Лисичанська, скориставшись певною довірою та отримавши гаджети, під приводом термінового здійснення телефонного дзвінка, у січні 2007 року, у денний час, – викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному – щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії, завдана потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 майнова шкода – не відшкодована, що зобов’язується усунути найближчим часом, при виникненні певної можливості.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений ОСОБА_1, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши сторонам положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, і, відповідно, ухвалюючи судове рішення за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, – яке, на підставі ст.370 КПК України, – повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому, законним – є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених КПК України, обґрунтованим – є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно до ст.94 КПК України, вмотивованим – є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, – вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні – заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживання довірою (шахрайства), повторно, – доведено, і дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно і обґрунтовано кваліфіковано за ст.190 ч.2 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєне обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, обвинувачений ОСОБА_1 – не працює, має постійне місце проживання і у побуті за місцем мешкання – характеризується позитивно (а.с.205), у скоєному – щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв умисний, крім того, корисливий злочин, який, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінальних правопорушень середньої тяжкості, в тому числі, беручи до уваги відсутність відшкодування завданої протиправними діями майнової шкоди, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання – у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ст.190 ч.2 КК України, при цьому, беручи до уваги данні про особу обвинуваченого ОСОБА_1, який – не працює, і, разом з тим, має постійне місце мешкання, позитивно характеризується за місцем проживання та у побуті, у судовому засіданні – в повному обсязі визнав свою провину, щиро розкаявся та вибачався за скоєне, активно сприяв розкриттю інкримінованого кримінального правопорушення, і, одночасно, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі, враховуючи також відсутність тяжких наслідків від скоєного та відсутність обставин, які обтяжують покарання, і, разом з тим, враховуючи суму спричиненої кримінальним правопорушенням майнової шкоди та думку потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – у наданій до суду заявах, які на призначенні обвинуваченому суворого покарання не наполягали, суд, оцінюючи зазначені обставини в їх сукупності, вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства та, відповідно, без відбування покарання, – із застосуванням вимог ст.75 КК України, – зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст.76 ч.1 п.1, ст.76 ч.1 п.2 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів, оскільки, покарання, відповідно до положень ст.50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також, запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

При цьому, не зважаючи на ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв інкримінований злочин, передбачений ст.190 ч.2 КК України, – у відношенні потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – до ухвалення вироку Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 листопада 2014 року, – підстав для застосування вимог ст.70 ч.4 КК України, тобто, для призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів, відповідно до зазначеної норми, – при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, – суд не вбачає, оскільки, 03 січня 2017 року обвинуваченого ОСОБА_1 було звільнено з місць відбування покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 листопада 2014 року, на підставі Ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2016 року, і останній, станом на час ухвалення вироку за матеріалами даного кримінального провадження – відбув визначене тому у попередньому вироці покарання у повному обсязі.

Підстав щодо застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 – суд не вбачає, і зазначене питання учасниками даного кримінального провадження – не ставилось.

Процесуальні витрати по справі – 167 гривень 39 копійок (а.с.50), пов'язані із залученням експертів під час проведення судово-товарознавчої експертизи за №91 від 15 лютого 2007 року (а.с.48-49), за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_1, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, – підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави (отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300).

Процесуальні витрати по справі – у сумі 460 гривень 80 копійок (а.с.214), пов'язані із залученням експертів під час проведення судової дактилоскопічної експертизи за №19/113/6-1/108е від 29 лютого 2016 року (а.с.215-222), за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_1, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, – стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1, – не підлягають, так як проведенням досліджених слідів – причетність останнього до вчинення інкримінованого злочину – не доведено.

Цивільні позови у встановленому законом порядку потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – не заявлені, що не позбавляє останніх права звернутися до суду з відповідними позовами у порядку цивільного судочинства.

Речові докази по справі – відсутні.

Керуючись ст.349 ч.3, ст.369-ст.371, ст.373, ст.374 КПК України, суд, –

ухвалив:

ОСОБА_1 – визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, та призначити йому покарання – у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1, до набуття вироком законної сили, – не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави:

(отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300)

167 (сто шістдесят сім) гривень 39 копійок гривень за проведення судово-товарознавчої експертизи за №91 від 15 лютого 2007 року.

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського Апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: