Рішення № 78666099, 13.12.2018, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1304/18

Провадження: № 2/368/557/18

Рішення

Іменем України

"13" грудня 2018 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі:

Головуючий суддя – Закаблук О.В.

При секретарі судового засідання – Салій Я.С.

За участі сторін процесу:

Позивач - ОСОБА_1

- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про зняття арешту на майно, суд, -

В С Т А Н О В И В :

13.09.2018 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про зняття арешту на майно, в якій позивач просив суд винести рішення, на підставі якого:

- зняти арешт та заборону відчуження на все майно та квартиру ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт громадянина України СК 445141 виданий Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області 04.02.1997р., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та скасувати арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 1428600, зареєстрований 01.11.2004 15:06:09 за № 1428600 реєстратором Дванадцята київська державна нотаріальна контора, 03148 м. Київ, вул. Гната Юри, 9, підстава обтяження постанова, 737/7, Відділ Державної виконавчої служби у Ленінградському районі, об’єкт обтяження невизначене майно, все майно.

13.09.2018 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних положень ЦПК України для слухання даного провадження був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В.

18.10.2018 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу, на підставі якої відкрито провадження у справі, та призначення справи до слухання в загальному позовному порядку, призначено справу до підготовчого судового засідання на 16 год. 00 хв. 01.11.2018 року.

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 01.11.2018 року, позивач ОСОБА_1 позов не уточнював, інших клопотань не заявляв.

В підготовче судове засідання, яке відбулося 01.11.2018 року, представник відповідача, - Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, - не з»явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

01.11.2018 року, суд, провівши необхідні процесуальні дії під час підготовчого судового засідання, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України виніс процесуальну ухвалу (на місці, - без видалення до нарадчої кіманти) про закриття підготовчого судового провадження та призначив справу до судового розгляду по сіту на 08 год. 00 хв. 16.11.2018 року.

16.11.2018 року слухання справи було відкладено на 11 год. 00 хв. 13.12.2018 року в зв»язку з неявкою представника відповідача.

В судовому засіданні, яке відбулося 13.12.2018 року, позивач ОСОБА_1 позовні вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви, підтримав, обгрунтовував свої вимоги обставинами, які викладені в мотивувальній частині його позовної заяви.

В судове засідання, яке відбулося 13.12.2018 року, представник відповідача, - Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, - не з»явився, проте, 26.11.2018 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява заява відповідача, в якій він просить суд слухати справу у відсутності його представника.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позову, шляхом винесення заочного рішення суду, обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність.

Згідно ч. 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред»являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній цивільній справі є зняття арешту з нерухомого майна, - квартири, яка розміщена за адресою: 09201, АДРЕСА_2.

Відповідно, враховуючи місцезнаходження нерухомого майна, дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце виключна підсудність, - справи такої категорії розглядаються за місцем розташування майна або основної його частини.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм права.

Позивачем по даній справі є фізична особа, - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3, Україна, громадянин України, паспорт громадянина України серії СК 445141, виданий 4 лютого 1997 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, ідентифікаійний номер НОМЕР_1.

Відповідачем по даній справі є юридична особа, - Святошинський районний відділ ДВС ГТУЮ м. Києва, ( Код ЄДРПОУ 34999049, 03148, місто Київ, вул. Гната Юри, 9).

Предметом спору є обмеження права власності позивача шляхом накладення арешту відповідачем на нерухоме майно позивача.

Спір виник за наступних обставин.

Позивач по справі, - ОСОБА_1 на підставі:

- свідоцтва про право власності на спадщину за Законом 00729566, ННС 562200, яке видане 25.05.2018 року державним нотаріусом Ржищівської міської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_2 є власником 1/2 частини нерухомого майна, - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

- свідоцтва про право власності на спадщину за Законом ВРА № 426157, яке видане 28.08.2010 року державним нотаріусом Кагарлицької районної державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_3 є власником 1/2 частини нерухомого майна, - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно, як вбачається з змісту вищевказаних свідоцтв, з 25.05.2018 року позивачу ОСОБА_1 належить 1/1 частка в нерухомому майні, - квартирі, яка розміщена за адресою: 09201, АДРЕСА_3.

Як вбачається з матеріалів справи, в березні 2018 року Позивач звернувся до Ржищівської міської державної нотаріальної контори для укладання та посвідчення договору відчуження вищевказаної квартири.

Проте, постановою державного нотаріуса Ржищівської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 від 25.05.2018 р. Позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки відповідно до Інформаційної довідки Єдиного реєстру заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна від 25.05.2018 р. містяться відомості про:

- арешт (архівний запис), Реєстраційний номер обтяження 1428600, зареєстрований 01.11.2004 15:06:09 за № 1428600 реєстратором Дванадцята київська державна нотаріальна контора, 03148 м. Київ, вул. Гната Юри, 9, підстава обтяження постанова, 737/7, Відділ Державної виконавчої служби у Ленінградському районі, об’єкт обтяження невизначене майно, все майно, власник ОСОБА_1.

Суд наголошує на тій обставині, що під час слухання справи встановлено, що Позивач ніколи не виступав боржником по будь - яким виконавчим провадженням, які знаходились у провадженні Відділу Державної виконавчої служби у Ленінградському районі та інших відділах державної виконавчої служби.

У записі в Єдиному реєстру заборон на відчуження об’єктів нерухомого майна не міститься інформації про ідентифікаційні дані ОСОБА_1, на майно якого накладено арешт.

З метою перевірки даних та ідентифікації ОСОБА_1, який є боржником у виконавчому провадженні державний нотаріус Ржищівської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 звернулась із запитом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

У відповідь на запит нотаріуса, Святошинським районним відділом ДВС м. Києва ГТУ юстиції у м. Києві було направлено лист №22306 від 10.04.2018 р., в якому зазначено, що надати інформації про дату народження ОСОБА_1, на майно якого накладено арешт постановою №737/7, - відділ Державної виконавчої служби у Ленінградському районі не є можливим, оскільки згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, інформація щодо арешту, накладеного на майно вказаною постановою відсутня. Крім того, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу ДВС становить три роки.

Отже, на даний час в Єдиному реєстрі заборон на відчуження об’єктів нерухомого майна міститься запис про арешт майна ОСОБА_1, у зв’язку з чим, на майно Позивача, тобто квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, накладено арешт.

У зв’язку з чим, на даний час порушується право власності Позивача на його майно, зокрема Позивач позбавлений можливості відчужити, розпорядитись своєю квартирою, що є порушенням як норм Основного Закону України, - Кнституції України, так і норм галузевого права, - норм ЦК України, з огляду на наступне.

Так, згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправоно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб ’єктів права власності.

Виходячи з вказаних положень Конституції України та Цивільного кодексу України Позивач, як власник майна, має права безперешкодно користуватись та розпоряджатися своєю власністю, таке право гарантується державою.

Тобто, у разі порушення права власника держава, в особі судів, забезпечує захист права власності від порушень з боку іншої особи.

Згідно ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України у разі створення перешкод у користуванні власністю Позивач може звернутися до суду з вимогою про вчинення дій необхідних для відновлення порушеного права власності, а саме усунення перешкод в розпорядженні майном та зняття арешту.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла до внесення змін) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Також, згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діє на час подачі позову) у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до листа Святошинського районного відділу ДВС м. Києва ГТУ юстиції у м. Києві №45184/158-27 від 05.07.2018 р. станом на даний час згідно Автоматизованої системи виконавчих проваджень у всіх виконавчих провадженнях щодо ОСОБА_1 винесені постанови про повернення виконавчих документів стягувачам.

Крім того, як зазначалось вище, в судовому засіданні не встановлено тих фактів, що Позивач має боргові зобов»язання, є боржником по іншим виконавчим провадженням, проте, на майно Позивача накладено арешт.

Згідно ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діє на час подачі позову) у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Наявність накладеного арешту на квартиру Позивача, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, порушує право власності Позивача на квартиру, а саме право безперешкодного володіння та розпорядження, яке має бути відновлене шляхом винесення судового рішення про зняття арешту з майна, яке, в разі набрання ним законної сили, усуне порушення права власності позивача ОСОБА_1, яке гарантоване йому ст. 41 Конституції України.

Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:

- обставини, якими обґрунтовував позовну заяву позивач ОСОБА_1, - мали місце;

- із встановлених обставин випливають відносини права привтної власності, які регулюються нормами Конституції України, та нормами ЦК України;

- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, ч. 1 ст. 386 ч. 2 ст. 386 ст. 391 ЦК України, ч. 1 ст. 40, ч. 1 ст. 50, ч. 1 ст. 59, ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»;

- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, позов підлягає до задоволення;

- підстав до допущення судового рішення до негайного виконання на підставі положень ст. 430 ЦПК України, - судом не вбачаються;

- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов»язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов»язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.

В матеріалах справи містяться:

- квитанція № 86 від 08 серпня 2018 року, яка засвідчує той факт, що позивачем ОСОБА_1 при подачі позовної заяви сплачено 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. судового збору, проте, ні в прохальній частині позовної заяви, ні в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не ставить вимогу про стягнення сплачених ним судових витрат при подачі позовної заяви з відповідача, а суд не може вийти за межі позовних вимог, так як це буде порушенням положення ст. 13 ЦПК України, де, зокрема, зазначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а тому судові витрати суд залишеє за позивачем.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, ч. 1 ст. 386 ч. 2 ст. 386 ст. 391 ЦК України, ч. 1 ст. 40, ч. 1 ст. 50, ч. 1 ст. 59, ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про зняття арешту на майно, - задовольнити.

Зняти арешт та заборону відчуження на все майно та квартиру ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, Україна, громадянина України, паспорт громадянина України серії СК 445141, виданий 4 лютого 1997 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, зареєстрованого за адресою: 09201, АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та скасувати арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 1428600, зареєстрований 01.11.2004 15:06:09 за № 1428600 реєстратором Дванадцята київська державна нотаріальна контора, 03148 м. Київ, вул. Гната Юри, 9, підстава обтяження, - постанова, 737/7, Відділ Державної виконавчої служби у Ленінградському районі, об’єкт обтяження, - невизначене майно, все майно.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно п. 15.5) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя: Закаблук О.В.