Рішення № 78664553, 19.12.2018, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/89/18

Провадження № 2/499/120/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"19" грудня 2018 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Мельника Р.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Іванівка Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до Знам’янської сільської ради Іванівського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання права користування житловим приміщенням та зобов’язання укласти договір найму,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом до Знам’янської сільської ради Іванівського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання права користування житловим приміщенням та зобов’язання укласти договір найму.

В обґрунтування своїх позовних вимог вона послалася на наступне.

Перебуваючи з ОСОБА_3 у фактичний шлюбних відносинах, вона вселилась в листопаді 1999 року в займане ним житлове приміщення - квартиру, яка знаходиться в селищі Радісне Іванівського району Одеської області по вулиці Миру в будинку під № 2(два)АДРЕСА_1(сорок дев’ять). Договір найму квартири укладений Радісненською селищною радою Іванівського району Одеської області із ОСОБА_3, що підтверджується договором оренди(найму) житла.

29 жовтня 2008 року між нею та ОСОБА_3 був укладений шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

З часу вселення в квартиру в листопаді 1999 року і до сьогоднішнього дня, позивачка посилається, що постійно проживає і користується, як член сім’ї наймача, даним житловим приміщенням, бере участь у витратах, пов’язаних з оплатою комунальних послуг за користування ним та виконую інші зобов’язання, що випливають із договору –найму житлового приміщення. Ця квартира є її єдиним постійним місцем -проживання.

05 серпня 2016 року ОСОБА_3 помер. Але позивачка, як єдиний член сім’ї померлого наймача, яка постійно проживала в квартирі, позбавлена законного права користуватися житловим приміщенням без укладеного договору найму.

Укласти з відповідачем договір найму квартири вона не може, оскільки не зареєстрована у квартирі.

Саме з цієї причини, їй було відмовлено Радісненською селищною радою Іванівського району Одеської області в укладенні договору найму квартири та переоформленні на неї особового рахунку, що підтверджується рішенням виконкому (додається).

За життя, її чоловік бажав зареєструвати її у квартирі, однак не зміг цього зробити по об’єктивним причинам.

Це пов’язано з тим, що всупереч бажанню ОСОБА_3, його сестра ОСОБА_2 заперечувала проти її реєстрації в квартирі та визнання за нею права користування приміщенням.

08 серпня 2005 року ОСОБА_3, на прохання його рідної сестри ОСОБА_2, уклав з нею договір найму кімнати в квартирі на один рік, що підтверджується копією договору найму, а 11 серпня 2008 року ОСОБА_2 та її діти були зареєстровані в квартирі.

По домовленості між ними, ОСОБА_2 разом із своїми дітьми не збиралася мешкати разом з нами в квартирі, а реєстрація була їй потрібна для отримання соціальної допомоги на сім’ю.

ОСОБА_2 разом з дітьми, дійсно з часу реєстрації і до сьогодні, в квартирі не проживали, їх речей там не має, вона орендує інше житло, в якому і проживає разом зі своєю сім’єю.

Однак, через рік після укладення з нею договору найму кімнати, ОСОБА_2 відмовилась писати заяву про зняття її з реєстрації і, оскільки ОСОБА_2 та її діти зареєстровані в квартирі під № 49 в будинку під № 2 по вулиці Миру в селищі Радісне Іванівського району Одеської області, вони зберігають права на житло у спірній квартирі, хоча фактично ще з 2006 року втратили право користування квартирою.

За таких обставин, позивачка в судовому порядку просить визнати за нею право користування квартирою та укласти договір найму житлового приміщення для подальшої реєстрації в квартирі.

Позивачка та її представник у судовому засіданні на позовних вимогах наполягали.

Представник відповідача у підготовчому судовому засіданні надав заяву про визнання позову, але в судовому розгляді заперечував проти визнання позову.

Представник третьої особи та третя особа ОСОБА_2 заперечували проти визнання позовних вимог, вважали їх необґрунтованими та просили суд відмовити у їх задоволенні виходячи з такого.

Довідкою Радісненської селищної ради Іванівського району Одеської області №869 від 15.08.2016р. та випискою із домової книги (вих. №316 від 18.05.2010р.) підтверджується, що ОСОБА_2 та її діти: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровані у спірній квартирі, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Іванівський р-н., АДРЕСА_2. Аналогічні данні містяться і в Довідці Виконавчого комітету Радісненської селищної ради Іванівського району Одеської області №775 від 02.08.2018р. про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.

ОСОБА_1 проживала разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 у спірній квартирі без реєстрації постійного місця проживання в ній. Таким чином, в розумінні ст. 98 ЖК УРСР, навіть зважаючи на факт проживання у спірній квартирі, позивач вважається тимчасовим мешканцем в ній. В 2016р. позивач зверталась до Радісненської селищної ради Іванівського району Одеської області із заявою про укладення договору оренди житлового приміщення, а саме: квартири №49, яка знаходиться в будинку №2 по вулиці Миру, що в смт. Радісне, Іванівського району, Одеської області, та рішенням виконавчого комітету Радісненської селищної ради Іванівського | району Одеської області №117 від 20.12.2016р. було розглянуто вищезазначену заяву позивача та надано мотивовану відмову в укладенні договору оренди житлового приміщення із посиланням на ст.ст. 29, 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в України» та ст.ст. 61, 99 ЖК УРСР та позивачу роз’яснювалось, що так як місцем реєстрації постійного проживання позивача є інше жиле приміщення, а не спірна квартира, позивач вважається тимчасовим мешканцем. В свою чергу, відповідно до ч.1 ст. 99 ЖК УРСР, піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.

Дослідивши письмові матеріали справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із вимогами ст. ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому частинами 1-3 ст.89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Крім того, відповідно до положень ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невиконання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, тому розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом на підставі поданих та досліджених документів встановлено, що ОСОБА_3 уклав договір найму квартири, яка знаходиться в селищі Радісне Іванівського району Одеської області по вулиці Миру в будинку під № 2(два)АДРЕСА_1 (сорок дев’ять) з Радісненською селищною радою Іванівського району Одеської області, що підтверджується договором оренди(найму) житла.

Перебуваючи з ОСОБА_3 у фактичний шлюбних відносинах ОСОБА_1 вселилась в листопаді 1999 року в займане ним житлове приміщення та 29 жовтня 2008 року між позивачкою та ОСОБА_3 був укладений шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

З часу вселення в квартиру в листопаді 1999 року і до сьогоднішнього дня, позивачка постійно проживаю і користуюся, як член сім’ї наймача, даним житловим приміщенням, беру участь у витратах, пов’язаних з оплатою комунальних послуг за користування ним та виконує інші зобов’язання, що випливають із договору найму житлового приміщення. Ця квартира є її єдиним постійним місцем проживання.

05 серпня 2016 року мій чоловік ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Позивачка як єдиний член сім’ї померлого наймача, яка постійно проживала в квартирі, позбавлена законного права користуватися житловим приміщенням без укладеного договору найму.

Позивачка вважає, що має право на визнати за нею права на користування квартирою під № 49(сорок дев’ять) в будинку під № 2(два) по вулиці Миру в селищі Радісне Іванівського району Одеської області та зобов’язання Радісненську селищну раду Іванівського району Одеської області укласти з нею договір найму квартири № 49 (сорок дев’ять) в будинку під № 2(два) по вулиці Миру в селищі Радісне Іванівського району Одеської області.

Проте суд застосовуючи норми матеріального права не знаходить підстав для задоволення позовних вимог виходячи з такого.

Нормами статті 64 ЖК України передбачено, що члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сім’ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки.

Особи, що вселились в жиле приміщення як члени сім’ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім’ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами сім’ї не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК України).

Право на користування житлом виникає у членів сім’ї власника житла, якщо проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму житлового приміщення.

Встановлено, що ОСОБА_3, який помер 05 серпня 2016 року, за життя не набув права власності на спірну квартиру, із заявами про вселення членів сім’ї або будь-яких інших осіб у квартиру до житлово-експлуатаційних організацій не звертався.

Також судом встановлено, що як за життя так і після смерті чоловіка ОСОБА_3, який помер 05 серпня 2016 року, і до теперішнього часу позивачка ОСОБА_1 прописана за адресою: с.Сухомлинове Іванівського району Одеської області, що підтверджується копією паспорту позивачки, долученою до матеріалів справи ( а.с. 6).

Судом враховується та обставина, що так як місцем реєстрації постійного проживання позивача є інше жиле приміщення, а не спірна квартира, позивач вважається тимчасовим мешканцем. В свою чергу, відповідно до ч.1 ст. 99 ЖК України, піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання. ОСОБА_1 фактично проживала у спірній квартирі як тимчасовий жилець зі згоди наймача, а після його смерті у зв’язку з припиненням договору найму жилого приміщення вона не набуває права користування житлом.

Зазначене також підтверджується рішенням виконавчого комітету Радісненської селищної ради Іванівського | району Одеської області №117 від 20.12.2016р. згідно якого було розглянуто заяву позивачки та надано мотивовану відмову в укладенні договору оренди житлового приміщення із посиланням на ст.ст. 29, 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в України» та ст.ст. 61, 99 ЖК УРСР.

Зазначене рішення позивачка не оскаржувала, отже з ним погодилась та вона має юридичну силу.

Довідкою Радісненської селищної ради Іванівського району Одеської області №869 від 15.08.2016р. та випискою із домової книги (вих. №316 від 18.05.2010р.) підтверджується, що разом з наймачем ОСОБА_3 були зареєстровані і ОСОБА_2 та її діти: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у спірній квартирі, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Іванівський р-н., АДРЕСА_2. Аналогічні данні містяться і в Довідці Виконавчого комітету Радісненської селищної ради Іванівського району Одеської області №775 від 02.08.2018р. про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.

Статтею 61 ЖК України передбачено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Згідно з роз’ясненнями, даними Пленумом Верховного Суду України у п. 9 Постанови № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»(із змінами, внесеними постановами № 2 Пленуму від 10 березня 1989 року та № 3 від 25 грудня 19921992 року), при розгляді спорів про право користування житловим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з’ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім’ї наймача, чи прописані вони в цьому житловому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство.

Як встановлено в судовому засіданні позивачкою доказів письмової згоди на це всіх членів сім’ї наймача та й самого наймача суду не надано, реєстрація місця проживання позивачки значиться за іншою адресою.

Відповідно до ст.106 ЖК України повнолітній член сім’ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім’ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім’ї наймача.

Проте, як вбачається відповідно до рішення Радісненської селищної ради Іванівського району Одеської області (а.с.16) позивачці як члену сім’ї наймача було відмовлено в укладені договору, тому у суду не має підстав вважати ОСОБА_1 наймачем спірної квартири.

Отже суд прийшов до висновку, що позивачкою та її представником не надано суду доказів про існування письмової згоди ОСОБА_3, як наймача житлового приміщення, так і членів його сім’ї ОСОБА_2, у відповідності до вимог ст. 65 ЖК України, на її проживання у спірній квартирі.

ОСОБА_1 проживала у спірній квартирі без дотримання встановленого порядку, без письмової згоди основного наймача, зареєстрованою у спірній квартирі вона не була, а зареєстрована за іншою адресою, в задоволенні клопотання про укладення договору оренди жилого приміщення їй було відмовлено, тому у суду не має законних підстав визнавати за ОСОБА_1 право користування спірною квартирою та зобов’язання відповідача укладати з нею договір найму житлового приміщення. Незалежно від строку проживання у означеній квартирі ОСОБА_1 не набула права користування спірним жилим приміщенням, оскільки порядок вселення дотриманий не був, письмового звернення до наймодавця чи власника житла з питання його реєстрації не було, доказів не надано, позивачка зберігає реєстрацію за іншим місцем проживання, а доказів що зв’язок з жилим приміщенням за своїм місцем реєстрації вона втратила, суду не надано.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 12, 206,259,263-265 ЦПК України, 61, 64, 65, 99, 106 Житлового кодексу України суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Знам»янської сільської ради Іванівського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання права користування житловим приміщенням та зобов’язання укласти договір найму – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

СуддяОСОБА_7