Рішення № 78664412, 18.12.2018, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1454/18

Провадження № 2/480/744/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря Трифонової І.О., розглянувши в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,-

встановив:

07.08.2018 року ОСОБА_1звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до Степівської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2. Родинні відносини з померлим підтверджуються Свідоцтвом про її народження. 29 жовтня 1983 року позивачка уклала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_1. Після смерті батька залишилося спадкове майно, яке складається з земельної ділянки площею 0,2121 га, наданої для будівництва і обслуговуваний житловою будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться у АДРЕСА_1,та належало спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, виданого Степівською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області 28 січня 2010 року, кадастровий номер НОМЕР_2,а також житлового будинку, який знаходиться за вищезазначеною адресою. 16 вересня 2013 року приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіоновою С.А. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадщини, а саме на земельну ділянку площею 0,2121 га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться у АДРЕСА_1 ,однак в свідоцтві про право на спадщину до складу спадкового майна, що перейшло позивачці в порядку спадкування за законом не було включено житловий будинок, який належав померлому. Крім цього позивачка зазначила,що її батькові ОСОБА_2, за життя належав житловий будинок, по АДРЕСА_1 в якому він проживав з 1983 року по день смерті.Однак за час свого життя померлий, намагаючись узаконити своє право на нерухомість та 20 листопада 2008 року отримав рішення №91, видане Стспівською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області про оформлення права власності на житловий будинок в с. Степове Миколаївського району Миколаївської області по вул. Зарічній №9. але не встиг здійснити державну реєстрацію права власності на житловий будинок та отримати на власне ім'я свідоцтво на право власності у зв'язку зі смертю. Про неможливість оформити спадщину у вигляді житлового будинку в нотаріальному порядку, приватним нотаріусом була видана Постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на нерухомість. Отже враховуючи вищевикладене, позивачка змушена звернутися до суду для захисту своїх прав ,оскільки у позивача відсутня можливість вирішення спору у позасудовому порядку,таким чином прость суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1, після смертіОСОБА_2. Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21.09.2018 року відкрито провадження у даній справі.

У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, при цьому представник позивача ОСОБА_4,який діє в інтересах позивачки на підставі довіреності №35 від 18.06.2018 року подав суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі, також просив розглядати справу за їх відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, при цьому подав суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі його представника.

Дослідивши в судовому засіданні наявні у справі письмові докази, суд дійшов такого.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у віці 75років. (а. с.10).

Позивач ОСОБА_1, яка 29.10.1983року змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_1, укладаючи шлюб із ОСОБА_7, є дочкою ОСОБА_2. (а. с.8;9).

За життя ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 (а. с.16).

Як слідує з копії виписки з рішення Виконавчого комітету Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 91 від 20 листопада 2008року "Про оформлення права власності на житловий будинок в с.Степове Миколаївського району Миколаївської області ", Виконавчим комітетом Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області вирішено оформити за ОСОБА_2право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 23).

З наданих копій документів (виписки із облікової картки по господарського обліку), також слідує, що за життя, ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 (а. с. 149 - 150).

Приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області - Лактіонова Світлана Анатоліївна винесла постанову про відмову позивачці ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що не подано до нотаріального органу правовстановлюючого документу на вказаний вище житловий будинок на ім'я спадкодавця ОСОБА_2 (а. с.24-25).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем майна(а саме: земельної ділянки площею 0,2121 гектара,наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд,що знаходиться у АДРЕСА_2,належної спадкодавцю на підставі держаного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1,кадастровий номер НОМЕР_2,є позивачка по справі ОСОБА_1(а.с.13)

Разом з тим, незважаючи на відмову нотаріального органу у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з положеннями ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином згідно з положеннями ст. 1218 ЦК України позивач успадкував усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті останнього. До таких успадкованих позивачем прав відноситься і право на вищезазначений житловий будинок, яке фактично було набуто спадкодавцем ОСОБА_2 на законних підставах та у незаборонений спосіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

З матеріалів справи слідує, що підтвердженням належності будинку АДРЕСА_1 спадкодавцю ОСОБА_2 є лише записи в погосподарських книгах.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначався рік введення в експлуатацію будинку.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69).

Відповідно до п. 7 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затвердженого ЦСУ СССР 12 травня 1985 року № 5-24/26, дані книги погосподарського обліку використовуються, зокрема, для обліку житлових будинків, що належать громадянам на праві приватної власності. Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону україни "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952 IV права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

За часів дії законодавства УРСР момент виникнення права власності на будинки, споруди не залежав від державної реєстрації його права.

З наведеного слідує, що записи в погосподарських книгах є належним підтвердженням права власності ОСОБА_2 на вказаний будинок за його життя.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивач не може захистити своє спадкове майнове право, тому воно підлягає захисту шляхом визнання за позивачем права на житловий будинок в порядку спадкування за законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Крім цього, суд бере до уваги, що визнання за позивачем права власності на вказане спадкове майно, не порушує права, свободи чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ст. ст. 258, 259, ст. ст. 264 - 265 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженкою с. Степове, Миколаївського району Миколаївської області (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3; номер і серія паспорта НОМЕР_3)право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М. М. Войнарівський

18.12.2018