Рішення № 78663044, 18.12.2018, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/1606/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"18" грудня 2018 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого – судді Скаковської І.В.,

за участю секретаря Сідак Н.П.,

розглянув у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду у смт. Томашпіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Томашпільського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно, –

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 2 жовтня 2009 року помер його батько ОСОБА_3 в с. Пилипи – Борівські Томашпільського району Вінницької області, після смерті якого відкрилася спадщина на спадкове майно, до складу якого входить житловий будинок, розташований по вулиці Котовського, № 48 в с. Пилипи – Борівські Томашпільського району Вінницької області. Ще за життя батько склав заповіт, яким все своє майно заповів йому. Будинок не був зареєстрований на ОСОБА_3 та він не отримував правовстановлюючі документи на будинок. Протягом шести місяців після смерті батька він фактично спадщину прийняв, однак нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно на ім’я спадкодавця, а тому з даним позовом він вимушений звернутися до суду, який просить ухвалити рішення про визнання за ним права власності на вищевказане спадкове майно.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, однак вказав в позовній заяві, в разі його неявки справу розглядатти у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Томашпільського району Вінницької області в судове засідання не з’явився, однак голова сільської ради надіслав до суду заяву, згідно якої, просить справу розглянути за відсутності представника сільської ради, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2009 року в с. Пилипи – Борівські Томашпільського району Вінницької області помер ОСОБА_3 (а.с. 6).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на спадкове майно.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є сином покійного ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження виданого Пилипи – Борівською сільською радою (а.с.7).

Згідно довідки № 866 від 27 вересня 2018 року, виданої виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Томашпільського району після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку, що знаходиться в с. Пилипи - Борівські Томашпільського району Вінницької області по вул. Котовського, буд. 48. Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем за заповітом залишився син ОСОБА_1, який фактично на протязі шести місяців все спадкове майно прийняв (а.с.6).

Як вбачається з заповіту від 19 травня 2009 року, ОСОБА_3 заповів синові ОСОБА_1 усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право за законом (а.с.9).

Згідно довідки про показники об’єкта нерухомого майна № 141 від 29 серпня 2018 року, виданої КП «Могилів-Подільське МБТІ», станом на 05.07.2018 року право власності на житловий будинок № 48, розташований по вул. Котовського, в с. Пилипи - Борівські Томашпільського району Вінницької області не зареєстровано. До складу спадкового майна входить житловий будинок літ «А», сарай літ «а», сарай літ «а1», навіс літ «а2», підвал літ «п/А», літня кухня літ «Б», сарай «б», сарай «В», лазня літ «Г», хвіртка, огорожа (а.с. 5).

Копією технічного паспорта передбачено, що житловий будинок побудований у 1920 році (а.с.10-14).

Згідно довідки, виданої Томашпільською районною державною нотаріальною конторою № 401/01-30 від 18 жовтня 2018 року у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3, який помер 2 жовтня 2009 року, ОСОБА_1 відмовлено, у зв’язку відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с. 16).

Згідно повідомлення Томашпільської державної нотаріальної контори № 424/0116 від 7 листопада 2018 року спадкова справа після померлого 02 жовтня 2009 року ОСОБА_3 заведена за № 90/2010.

З спадкової справи вбачається, що до Томашпільської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1, останньому видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку (а.с. 22-25).

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

За змістом книги шостої Цивільного кодексу України, прийняття спадщини – це акт, який поширюється на всі об’єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Згідно абзацу 3 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з’ясовування і дослідження інших обставин справи.

Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до положень ч.3 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За наведених обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1ст. 142 ЦПК Україниу разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з квитанції Приватбанк № 0.0.1148095223.1 від 01 жовтня 2018 року, позивачем ОСОБА_1 за подання позову до суду було сплачено судовий збір в сумі 730 гривень.

Враховуючи, що відповідач позов визнав до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 365 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1216-1218, ч. 1, 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1221, ч. 1 ст. 1222, 1223, ч. 1-3, 5 ст. 1268, 1276 ЦК України, статтями 12,13,76,78, 95, 200, 263-265, 354 ЦПК України суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер 02 жовтня 2009 року в с. Пилипи – Борівські Томашпільського району Вінницької області на житловий будинок № 48, розташований по вул. Котовського в с. Пилипи – Борівські Томашпільського району Вінницької області, що належав ОСОБА_3, який помер 02 жовтня 2009 року в с. Пилипи - Борівські Томашпільського району Вінницької області.

Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 з державного бюджету 365 грн. (триста шістдесят п’ять гривень 00 копійок) сплаченого ним судового збору згідно квитанції № 0.0.1148095223.1 від 01 жовтня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.В.Скаковська