Рішення № 78662208, 14.12.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2943/14-ц

Провадження №2/148/72/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 грудня 2018 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Грох Н.С., Галькевич І.В.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участі представника позивача ОСОБА_4

представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_10 ОСОБА_8» (змінено назву на Акціонерне товариство «ОСОБА_10 ОСОБА_8») до ОСОБА_11 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

30.10.2014 представник Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_10 ОСОБА_8» ( на даний час ПАТ «ОСОБА_10 ОСОБА_8» змінило найменування на АТ «ОСОБА_10 ОСОБА_8») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_11 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 02.07.2008 між ВАТ «ОСОБА_10 ОСОБА_8» (правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_10 ОСОБА_8») та ОСОБА_11 було укладено кредитний договір №014/035-13/60154, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 57500 доларів США строком до 02.07.2024 із сплатою 13,5% річних.

Згідно умов договору відповідач зобов'язана належним чином використовувати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії, згідно умов договору та тарифів кредитора та виконати всі інші зобов’язання в порядки та строки, визначені договором.

Надання кредитних коштів проводилось згідно вимог п.6.1 Кредитного договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

30.11.2009 між ВАТ «ОСОБА_10 ОСОБА_8» та ОСОБА_11 була укладена Додаткова угода №1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої зменшено розмір щомісячного платежу за кредитом, у зв’язку з чим графік погашення заборгованості та сплати інших платежів було викладено у новій редакції.

ВАТ “ОСОБА_12 ОСОБА_8” свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором.

Однак, відповідачем не виконуються належним чином свої зобов'язання за вказаним договором, не здійснювалась вчасно щомісячна сплата кредиту та відсотків, в зв’язку з чим, станом на 18.07.2014 заборгованість по кредиту становить 49775,59 доларів США (579841, 12 грн.), яка складається з наступного:

- 44705,88 доларів США ( 520783,53 грн.) - заборгованість за кредитом;

- 2760,77 доларів США (32160,50 грн.)- заборгованість по сплаті відсотків;

- 2308,94 доларів США (26897,09 грн.)- пеня за невчасну сплату кредиту та відсотків.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов’язання і заборгованість за договором не погашає, що спричиняє банку матеріальну шкоду. Просить стягнути достроково з відповідача заборгованість за кредитним договором №014/035-13/60154 від 02.07.2008 в розмірі 49775,59 доларів США ( 579841, 12 грн.) та судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача не з'явилася, подала до суду заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обзязі. Також суд враховує, що в попередньому судовому засіданні остання позовні вимоги підтримала, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просила позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просить відмовити в задоволенні позову, посилаючить на те, що звернення позивача з даною позовною заявою є передчасним, а твердження, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором та має заборгованість у розмірі 49775,59 доларів США станом на 18.07.2014 є недостовірними.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 02.07.2008 між ВАТ «ОСОБА_10 ОСОБА_8» (правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_10 ОСОБА_8», яке на даний час змінило найменування на АТ «ОСОБА_10 ОСОБА_8») та ОСОБА_11 було укладено кредитний договір №014/035-13/60154, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 57500 доларів США строком до 02.07.2024 із сплатою 13,5% річних, про що свідчить копія даного договору (а.с.5-13 т.1).

ВАТ «ОСОБА_10 ОСОБА_8» свої зобов'язання за кредитним договором №014/035-13/60154 виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кошти в розмірі 57500 доларів США, що підтверджується копією заяви про видачу готівки №03CL5725 (а.с.32 т.1).

30.11.2009 між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до Кредитного договору (а.с.25-26 т.1), відповідно до умов якої було зменшено розмір щомісячного платежу за кредитним договором та викладено графік погашення заборгованості у новій редакції.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за користування кредитними коштами належним чином не виконувала, а саме: не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору.

Пунктом 9.1 Кредитного договору передбачено право Кредитора в разі неналежного виконання Позичальником зобов'язань за Договором, вимагати дострокового погашення Кредиту у повному обсязі зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти, пеню та штрафи відповідно до умов Договору (а.с.10).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №014/035-13/60154 від 02.07.2008 (а.с.20-23 т.1), станом на 18.07.2014 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 49775,59 доларів США (579841, 12 грн.), яка складається з:

- 44705,88 доларів США ( 520783,53 грн.) - заборгованість за кредитом;

- 2760,77 доларів США (32160,50 грн.)- заборгованість по сплаті відсотків;

- 2308,94 доларів США (26897,09 грн.)- пеня за невчасну сплату кредиту та відсотків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

На підставі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За загальним правилом, на особу покладається обов'язок вжити всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання взятого на себе зобов'язання (абзац 2 п. 1 ст. 614 ЦК України). Неналежне ставлення до виконання цього обов'язку свідчить про вину особи, яка є безумовною підставою для накладення відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Згідно зі ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Статтею 5 Декрету передбачено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, необхідно установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказану обставину, – стягнути грошову суму в іноземній валюті.

В свою чергу, судом встановлено, що у ВАТ «ОСОБА_10 ОСОБА_8» була наявна банківська ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями, що підтверджується відповідною копією банківської ліцензії № 10 від 11.10.2006 (а.с.27 т.3), а тому, відповідно, позивач правомірно надав відповідачу кредит в іноземній валюті.

Відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо не встановлено інший порядок її визначення; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій, пені за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами України.

Отже, пеня, штраф можуть обчислюватися і стягуватись лише в національній валюті України гривні.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Враховуючи, що виконання договірних зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

В зв’язку з чим, суд відходить від позиції ВССУ, викладеній в ухвалі №6-37754св15від 20.04.2016.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Формами неустойки є штраф і пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно з п.16.3 зазначеного договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 1% від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення (а.с.13).

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов’язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов’язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»).

Таким чином, максимальний розмір пені пов’язаний з розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України – гривні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ по справі № 6-2667цс17 від 16.08.2017.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу, представник відповідача стверджує, що відповідачем не порушено умови повернення отриманих коштів та вказує, що наданий розрахунок заборгованості є невірним. Дані його твердження не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а саме, спростовані як самим розрахунком заборгованості (а.с.20-23 т.1), так і висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №12707/15-45 від 29.10.2015 (а.с.231-237 т.1) та висновком експерта за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи №17161/17-45 від 30.01.2018 (а.с.223-228 т.2), згідно яких наявний у справі розрахунок заборгованості за кредитним договором № 014/035-13/60154 від 02.07.2008 відповідає умовам договору та Додаткової угоди № 1 від 30.11.2009, а також розрахунковим документам про погашення кредиту, наданим ОСОБА_11 Метод нарахуваня банком процентів за кредитним договором № 014/035-13/60154 від 02.07.2008 відповідає умовам вказаного договору та додаткової угоди № 1 від 30.11.2009 до кредитного договору.

Таким чином, суд вважає доведеним обставину порушення відповідачем умов даного кредитного договору в частині своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни.

Згідно правового висновку висловленого в Постанові ВСУ у справі №6-190цс15 від 19.09.2015, не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.

У абз. 2, 3 п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення» судам роз'яснено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України; Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Пред’являючи позов, представник позивача просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 49775,59 доларів США (579841, 12 грн.), яка складається з наступного:

- 44705,88 доларів США ( 520783,53 грн.) - заборгованість за кредитом;

- 2760,77 доларів США (32160,50 грн.)- заборгованість по сплаті відсотків;

- 2308,94 доларів США (26897,09 грн.)- пеня за невчасну сплату кредиту та відсотків.

Однак, враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд вважає за необхідне при стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості за даним кредитним договором зазначити гривневий еквівалент стягнення коштів у доларах США станом саме на час ухвалення рішення суду, а не на день проведення розрахунку боргу за кредитним договором, тобто станом на 14.12.2018, виходячи із офіційного курсу НБУ гривні до іноземних валют : 1 доларів США= 27,867006 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь АТ «ОСОБА_10 ОСОБА_8» заборгованість за кредитним договором №014/035-13/60154 від 02.07.2008 в розмірі 47466,65 доларів США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ станом на 14.12.2018 становить 1322753,42 грн.(47466,65 доларів США х 27,867006 грн. за 1 долар США станом на 14.12.2018 = 1322753,42 грн.), з яких:

-44705,88 доларів США – заборгованість за кредитом;

-2760,77 доларів США – заборгованість за відсотами.

Крім того, стягненню підлягає і пеня за невчасну сплату кредиту та відсотків в сумі 2308,94 доларів США, яка підлягає стягненню в національній валюті України гривні в сумі 64343,24 грн. (2308,94 доларів США х 27,867006 грн. за 1 долар США станом на 14.12.2018 = 64343,24 грн.).

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати в розмірі 3654 грн. (а.с.1), а судові витрати, понесені відповідачем, залишити за нею.

На підставі викладеного, керуючись Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», абз. 2, 3 п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення», ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», правовими позиціями ВСУ по справі № 6-2667цс17 від 16.08.2017, по справі №6-190цс15 від 19.09.2015, ст. ст. 192, 526, 527, 530, 533, 549, 610-612, 614, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст.4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 263- 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_10 ОСОБА_8» (змінено назву на Акціонерне товариство «ОСОБА_10 ОСОБА_8») до ОСОБА_11 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути достроково з ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Акціонерного товариства «ОСОБА_10 ОСОБА_8» в особі Вінницької дирекції, ЄДРПОУ 20097421, місцезнаходження якого: вул.50-річчя Перемоги, 35, м.Вінниця, МФО:302247, р/р 29092014, заборгованість за кредитним договором №014/035-13/60154 від 02.07.2008 в розмірі 47466,65 доларів США ( сорок сім тисяч чотириста шістдесят шість доларів США та 65 центів США), що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ станом на 14.12.2018 становить 1322753,42 грн., з яких: 44705,88 доларів США - заборгованість за кредитом; 2760,77 доларів США- заборгованість за відсотами, та пеню за прострочення сплати кредиту та відсотків в розмірі 64343,24 ( шістдесят чотири тисячі триста сорок три гривні 24 копійки) грн.

Стягнути з ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Акціонерного товариства «ОСОБА_10 ОСОБА_8» в особі Вінницької дирекції, ЄДРПОУ 20097421, місцезнаходження якого: вул.50-річчя Перемоги, 35, м.Вінниця, МФО:302247, р/р 29092014, судові витрати з оплати судового збору в сумі 3654 (три тисячі шістсот п’ятдесят чотири гривні) грн.

Судові витрати, понесені відповідачем, залишити за нею.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17.12.2018.

Суддя: