Рішення № 78661079, 04.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2018 року № 826/10088/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача: Хлопузяна Р.Д.,

представника відповідача: Демченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28) (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Офісу великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г) (далі - відповідач), у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.04.2018 №0002814106.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасування, оскільки станом на день проведення камеральної перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення сплинув строк, протягом якого фіскальний орган міг провести таку перевірку та застосувати до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на те, що під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 19.03.2018 проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем грошових зобов'язань з акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), за результатами якої складено акт від 19.03.2018 №456/28-10-41-06/30019775.

Відповідно до висновків акту перевірки, контролюючим органом встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання з акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) у сумі 36 788 217,50 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивач подав заперечення на них від 02.04.2018 №44.1-011-2668.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.04.2018 №0002814106, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10% від суми узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 3 009 945,35 грн. за затримку сплати грошового зобов'язання з акцизного податку до 30 календарних днів у сумі 30 099 453,50 грн.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій, доданого до податкового повідомлення- рішення №0002814106 від 16.04.2018 позивачем несвоєчасно сплачено грошове зобов'язання у сумі 30 099 453,50 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 16.04.2018 №0002814106 було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 20.06.2018 №21061/6/99-99-11-1-25 податкове повідомлення-рішення від 16.04.2018 №0002814106 залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Положеннями пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання (пункт 76.3 статті 76 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Позивач посилався на те, що відповідач порушив 30 денний термін проведення перевірки, а саме провів перевірку декларації за травень 2013 року у березні 2018 року.

Суд дійшов висновку, що порушення контролюючим органом строку проведення камеральної перевірки не може бути єдиною та самостійною підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, якщо буде встановлено, що порушення законодавства з боку платника податку дійсно мали місце та санкції за таке порушення застосовані контролюючим органом правомірно.

Отже, судом буде розглянуто питання правомірності визначення штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням від 16.04.2018 №0002814106.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Як зазначено у пункті 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями статті 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Суд встановив, що позивач є платником акцизного податку.

Позивачем було подано 07.06.2013 податкову декларацію з акцизного податку за травень 2013 року, у якій визначено податкове зобов'язання з акцизного податку у сумі 56 676 220,78 грн., з яких: 47 353 621,46 грн. - по операціям з реалізації бензинів моторних, 8 792 336,92 грн. - по операціям з реалізації інших нафтопродуктів та 530 262,40 грн. - скрепленого газу.

Станом на 01.07.2013 за ПАТ «Укргазвидобування» обліковувався податковий борг в загальній сумі 56 104 317,08 грн., зокрема:

47 321 806,36 грн. - КБК 14021700 «Бензин моторний для автомобілів» (до 01.03.2016);

8 782 510,72 грн. - КБК 14021800 «Інші нафторпродукти» (до 01.03.2016).

КБК 14021700 та 14021800 закриті у зв'язку із запровадженням з 01.03.2016 системи електронного адміністрування реалізації пального, згідно Закону України від 24.12.2015 №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", та постанови Кабінету Міністрі України від 24.02.2016 №113.

З 01.03.2016 відкрито КБК 14021900 «Пальне» на який здійснено перенесення сум надходжень з КБК 14021700 та 14021800 (з подальшим закриттям відповідних рахунків).

Податковий борг згідно рішення Міністерства доходів і зборів України від 23.07.2013 № 51 розстрочений на період з 23.07.2013 по 24.12.2013, згідно рішення від 24.12.2013 №84/1 - на період з 24.12.2013 по 24.12.014 та згідно рішення ДФС України від 30.12.2014 №73 - на період з 01.1.2015 по 23.12.2015.

Операції з виведення сум розстроченого податкового боргу відображені в Інтегрованій картці ПАТ «Укргазвидобування» (КБК 14021700, КБК 14021800) 23.07.2013.

Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 574, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 1853/24385 (далі - Порядок № 574).

Відповідно до пункту 3.9. p. III Порядку № 574 на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податково боргу).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, як встановлено судом, самостійно визначене позивачем податкове зобов'язання у декларації з акцизного податку за травень 2013 сплачено у строк встановлений Податковим кодексом не було та лише 23.07.2013 було розстрочено податковий борг згідно рішення Міністерства доходів і зборів України.

При цьому суд зауважує, що розстрочення податкового боргу приймалось контролюючим органом за заявою платника податків, який усвідомлював, що ним було допущено податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань. Тобто позивач був обізнаний, що несплата податкових зобов'язань заподіює шкоду суспільним інтересам у вигляді несвоєчасного надходження до Бюджету узгоджених сум податкових зобов'язань, і така шкода є наслідком протиправної бездіяльності саме позивача, а отже втручання держави шляхом нарахування штрафних санкцій на такі суми податкового боргу є правомірним та передбачуваним для позивача, з огляду на встановлену відповідальність за несвоєчасне перерахування податкових зобов'язань, та не є надмірним з огляду на визначеність розміру такої відповідальності та правовідносин що склались.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 12.09.2018 в адміністративній справі №815/7386/16.

Відтак відповідач правомірно застосував фінансові санкції до позивача, оскільки ним було порушено строки сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з акцизного податку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, у відповідності до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28) до Офісу великих платників податків ДФС (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.04.2018 №0002814106 відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов