Рішення № 78661063, 17.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2018 року 11:16 № 826/13187/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - ОСОБА_2, від відповідача - Васіна І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомОСОБА_3доВідділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипровизнання незаконною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 06.08.2018,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_3 (далі-позивач/ ОСОБА_3.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якій просить суд визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д.Є. про стягнення виконавчого збору від 06.08.2018 у виконавчому провадженні №32354432.

Позивач мотивує позовні вимоги тим, що, на думку позивача, з моменту відкриття провадження жодних заходів примусового виконання рішення державним виконавцем не здійснювалось, грошові кошти на виконання рішення не стягнуто.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, прийнятої державним виконавцем у межах наданих повноважень та на підставі чинного законодавства.

Позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, мотивоване необізнаністю позивача з підсудністю даного спору та розглядом справи в порядку цивільної юрисдикції. Дане клопотання судом було задоволено з огляду на те, що судом дані обставини визнано обґрунтованими.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченком О.В. від 25.04.2012 відкрито виконавче провадження №32354435 з примусового виконання виконавчого листа №2-1183/11, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 09.02.2012, про стягнення з ОСОБА_6, ОСОБА_3 солідарно на користь публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росіїї» суми боргу за кредитним договором №09-12-06/ФО від 21.12.2006 у розмірі 3065696,64 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 24514230,04 грн.

Постановою від 11.09.2012 зупинено виконавче провадження №32354432.

Постановою від 16.09.2013 старшого державного виконавця Кедою М.В. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України поновлено виконавче провадження №32354435.

03 грудня 2013 року постановою старшого державного виконавця Кедою М.В. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП №32354432 накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3.

14 травня 2014 року постановою старшого державного виконавця Кедою М.В. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України зупинено виконавче провадження №32354432.

Постановою від 05.12.2016 ВП №32354435 поновлено вчинення виконавчих дій.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Д.Є. зупинено вчинення виконавчих дій у ВП №32354432.

Постановою від 06.08.2018 поновлено вчинення виконавчих дій.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д.Є. від 06.08.2018 замінено стягувача у виконавчому провадженні з Пат «Дочірній банк Сбербанку Росії» на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Альхена-А».

06 серпня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Д.Є.

прийнято постанову у ВП №32354435 про повернення виконавчого документа стягувачу, відповідно до п. 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, державним виконавцем, на підставі положень ст.. 28 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV, п. 7 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, що набрав чинності 05.10.2016, ст.3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII,

винесена постанова від 06.08.2018 про стягнення з боржника (ОСОБА_3) виконавчого збору в розмірі 306569,66 дол. США.

Вважаючи вказану постанову про стягнення виконавчого збору протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

На час відкриття виконавчого провадження № 32354435 чинним був Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV«Про виконавче провадження», статтею 1 якого визначалося, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 11 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV Закону України "Про виконавче провадження", норми якого підлягають застосуванню згідно з частиною 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 1404-VIII, державний виконавець зобов'язаний здійснити заходи, необхідні для своєчасного і повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За змістом статті 17 вказаного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

У відповідності до положень частини першої статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Частиною другою цієї ж статті визначено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Таким чином, у відповідача були правові підстави прийняти постанову про стягнення виконавчого збору.

Враховуючи наведе, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено спірну постанову про стягнення виконавчого збору від 06.08.2018 ВП№32354435.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 19.12.2018

Суддя С.К. Каракашьян