Ухвала суду № 78661044, 18.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

18 грудня 2018 року м. Київ № 826/17641/18

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В.І., перевіривши матеріали позовної заяви та додані до неї матеріали

ОСОБА_1, ОСОБА_2

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києві звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2018 року зазначену позовну заяву залишено без руху, як таку що подано без додержання вимог встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлено п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Як вбачається з вищезазначеної ухвали суду від 29.11.2018 року про залишення позовної заяви без руху, вказані судом недоліки повинні бути усунені позивачами шляхом подання до суду:

- клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачами;

- оригіналу документа про сплату судового збору, в розмірі 1 762,00 грн, відповідно до положень Закону України «Про судовий збір», пропорційно долі поданих кожним з позивачів вимог окремим платіжним документом;

Так, на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2018 року про залишення позовної заяви без руху, 10.12.2018 року на адресу суду від позивачів надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

У вищевказаній заяві позивачами зазначено, що вони звільняються від сплати судового збору, як споживачі фінансових послуг, відповідно до правого висновку, який викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 року в справі №761/24881/16-ц.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Разом із цим, за приписами ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 5 Закону N 3674-VI встановлює пільги зі сплати судового збору, при цьому звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, не передбачено.

Отже, суд не погоджується з твердженнями позивачів про звільнення останніх від сплати судового збору, як споживачів фінансових послуг, оскільки у вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду висновки суду мотивовані тим, що від сплати судового збору звільняються споживачі, які отримують послуги в межах приватних послуг.

В даному випадку, спір є публічно-правовим, а тому висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 761/24881/16-ц про звільнення споживачів фінансових послуг від сплати судового збору, не можуть бути застосовані до позивачів у даній справі.

З огляду на викладене, доводи позивачів про відсутність підстав для сплати судового збору за подання даного позову є необґрунтованими.

Щодо строку звернення до суду з даним позовом, позивачами повторно заявлено клопотання про його поновлення, у зв'язку з тим, що в січні 2018 року вони звернулися до цивільного суду з даними позовними вимогами, в результаті чого провадження у справі було закрито, а судом зазначено, що позивачам необхідно звернутися до адміністративного суду.

Між тим, позивачами не додано до вказаної заяви про усунення недоліків жодного належного та допустимого доказу щодо звернення позивачів до цивільного суду з аналогічними позовними вимогами та належним чином завіреної копії рішення, прийнятого за наслідками такого розгляду.

Крім цього, суд зазначає, що ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У контексті наведеного суд наголошує, що позовна заява повинна містити максимально чітко і зрозуміло сформовані позовні вимоги.

Між тим, позивачами не дотримано вищезазначених вимог адміністративного судочинства, адже прохальна частина позову не містить чіткого визначення способу судового захисту.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Таким чином, враховуючи те, що вжиті судом заходи щодо запобігання обмеження прав позивачів на звернення до суду не дали результату, та вимоги ухвали суду від 29 листопада 2018 року залишились не виконаними, а недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуті у повному обсязі, суд доходить висновку, що наявні підстави для повернення позовної заяви позивачам.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії, повернути особам, які її подали.

2. Роз'яснити, що повернення даної позовної заяви не перешкоджає повторно звернутись до суду особі, яка її подала, якщо відпадуть обставини, що стали підставою для її повернення.

3. Копію ухвали надіслати особі, яка її подала позовну заяву разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Суддя В.І. Келеберда