Рішення № 78660944, 18.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2018 року № 826/9893/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Еколан Інгредієнти" (04116, м.Київ, вул. Митрофана Довнар-Запольського, 5) доКиївської міської митниці ДФС (03124, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості , О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 11 травня 2018 року №UA100110/2018/000026/2.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. При цьому, наявні матеріали справи свідчать про те, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару митниця дійшла висновку про ненадання позивачем для оформлення товару всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару за обраним декларантом основним методом визначення митної вартості товару, однак на вимогу митного органу позивачем були надані додаткові документи.

Додатково представник позивача повідомив, що поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення та страхування), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

На думку представника позивача, сам по собі факт наявності у митного органу інформації, отриманої в результаті спрацювання системи аналізів ризиків не може бути належним обґрунтуванням того, що взаємозв'язок між постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» за контрактом вплинув на розмір заявленої митної вартості. Відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу та не можуть мати більш важливе значення, ніж надані декларантом документи.

Також представник позивача повідомив, що ним дійсно не були подані митному органу ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, оскільки позивачем вони не укладались.

Крім того, вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Представник відповідача копію вказаної ухвали суду від 03 липня 2018 року отримав 09 липня 2018 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

31 липня 2018 року представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому стверджував, що оскаржуване рішення прийнято обґрунтовано, адже під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною вартістю від 08 травня 2018 року №UA 100110/2018/345123 встановлено, що документи, подані при митному оформленні для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, а саме: відповідно до правил Інкотермс 2010 умови поставки CIF застосовуються для морського або внутрішнього водного транспорту та означає, що продавець здійснив доставку товару на борт судна або забезпечив надання товару, що вже поставлений таким чином і зобов'язаний укласти контракт (договір) перевезення й оплатити витрати на перевезення, необхідні для поставки товару до названого місця та за власний рахунок застрахувати вантаж з мінімальним покриттям. Страхування за такої умови поставки повинне покривати, як мінімум, передбачену контрактом (договором) ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинне бути здійснено у валюті контракту. В наданому страховому полісі №PYІЕ201851949206Е01243 зазначено реквізити контракту №CUK24012/2017. Однак зовнішньоекономічна операція з оцінюваними товарами здійснюється на виконання контракту від 11 січня 2010 року №78/01-10 та інвойсу від 14 лютого 2018 року №41595, загальна сума якого становить 18 070,48 USD. В наданому полісі міститься інформація про суму страхування, яка не покриває вказану в інвойсі від 14 лютого 2018 року №41595 ціну, а саме: 18 070,48*110%=19 877,53 USD. В наданому декларантом страховому полісі №PYІЕ201851949206Е01243 зазначено 19 612 USD. На думку відповідача, наданий страховий поліс неможливо ідентифікувати саме з даною зовнішньоекономічною операцією з оцінюваними товарами.

Крім того, представник митного органу стверджує, що відповідно до інформації АСМО «Інспектор» засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» являється Larchfield Ltd, Великобританія, тобто контрактодержатель-продавець товару. Однак за результатами перевірки рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, дає підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Також, представник позивача звернув увагу, що відповідачем не додану до відзиву копії МД від 25 квітня 2018 року №UA 100110/2018/311122, МД від 15 березня 2018 року №UA 100110/2018/306780, від 18 січня 2018 року № UA 100110/2018/301179.

З огляду на викладене вище та відмову судом на підставі ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2018 року в задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

11 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» (покупець) та Larchfield Ltd (постачальник) укладено контракт №78/01-10, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати на умовах контракту товари.

Відповідно до матеріалів справи, згідно з додатковими угодами №7 від 29 листопада 2012 року, №10 від 17 березня 2014 року, №11 від 17 лютого 2015 року, №12 від 30 грудня 2016 року дію контракту продовжено до 31 грудня 2018 року.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» (покупець) та Larchfield Ltd (постачальник) укладено додаток №15/1 від 14 лютого 2018 року до контракту, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар на загальну суму 18 070,48 дол. США.

Умовами поставки визначено: CIF Одеса (Інкотермс 2010); вантажовідправник: Компанія «Chenglu Chang Yuan Shun Co., Ltd», Китай; країна призначення: Україна; вантажоотримувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти»; дата відвантаження: 7 неділя 2018 року; умови оплати: 90 календарних днів від дати інвойсу.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим позивачем декларантом - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН-УКРАЇНА» подана митна декларація №UA 100110/2018/345123 від 08 травня 2018 року.

У вказаній митній декларації митна вартість товару визначена відповідно до вимог підпункту 1 пункту 1 статті 57 Митного кодексу України за основним методом, а саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

При перевірці правильності визначення вартості товару за митною декларацією №UA 100110/2018/345123 від 08 травня 2018 року митним органом зроблено висновок, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв'язку з наявними розбіжностями декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляція).

11 травня 2018 року декларантом начальнику митного поста «Столичний» було надано документи за вимогою: лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» від 11 травня 2018 року №223; інвойс між виробником продукції та Larchfield №CUK24012/2017 від 14 лютого 2018 року; копію митної декларації країни відправлення №801020180108009197 від 14 лютого 2018 року; прайс-лист б/н від 14 лютого 2018 року; експертний висновок №Ц-231 від 27 квітня 2018 року.

За наслідками розгляду додаткових документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11 травня 2018 року №UA 100110/2018/000026/2 до 1,75 дол. США за одиницю (кг) товару із застосуванням резервного методу.

Зазначене рішення про коригування митної вартості товарів від 11 травня 2018 року №UA 100110/2018/000026/2 обґрунтоване тим, що згідно додаткового наданого експертного висновку Київської ТПП від 27 квітня 2018 року №Ц-231 експертом проведено аналіз цін на товар згідно документів виключно китайського виробника товару Chengdu Chang Yuan Co., Ltd, а саме прайс-лист Chengdu Chang Yuan Co., Ltd від 14 лютого 2018 року №б/н, інвойс від 14 лютого 2018 року №CUK24012/2017. Проте вартість товару згідно документів конрактоотримувача-продавця товару Larchfield Ltd (Великобританія) експертом не була проаналізована. Тобто, експертний висновок відноситься щодо операції продажу товару від китайського виробника, а не від продавця з Великобританії, тобто не було проведено аналіз поставки товару, що оцінюється.

Також, декларантом не доведено згідно пункту 18 статті 56 Митного кодексу України, що взаємозв'язок між продавцем і продавцем не вплинув на формування митної вартості товарів, адже не надані відомості, що така вартість є близькою до однієї з зазначених операцій згідно пункту 18 статті 56 Митного кодексу України, яка здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами. Інвойс китайського виробника товару Chengdu Chang Yuan Co., Ltd не стосується експорту в Україну, а різниця у вартості товару згідно інвойса Larchfield Ltd (Великобританія) від вартості виробника товару Chengdu Chang Yuan Co., Ltd (тобто маржа) складає 1,3%.

Крім того, в рішенні про коригування митної вартості товарів від 11 травня 2018 року №UA 100110/2018/000026/2 вказано, що декларантом не надано всіх запитуваних додаткових докмуентів, про що зазначено в електронному повідомленні від 11 травня 2018 року, що засвідчене особистим цифровим підписом.

Метод визначення митної вартості за ціною договору не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтвердженні документально. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснена за МД від 25 квітня 2018 року №UA 100110/2018/311122 МД від 15 березня 2018 року №UA 100110/2018/306780, від 18 січня 2018 року № UA 100110/2018/301179.

За результатами адміністративного оскарження вказаного рішення від 11 травня 2018 року останнє залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Вважаючи оскаржуване рішення відповідача таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5-6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу вказаної норми вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 Митного кодексу України). Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль наявності в поданих декларантом або уповноваженою ним особою документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (пункт 1 частини 2 статті 54 Митного кодексу України).

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості.

При цьому, слід зазначити, що митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи, оскільки це стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури.

Отже, правові акти суб'єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до вантажної митної декларації.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.

Разом з тим, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 Митного кодексу України, є підставою для витребування додаткових документів.

Положеннями статті 318 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас одним із принципів здійснення державної митної справи є такий принцип, як додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб (пункт 7 частини 1 статті 8 Митного кодексу України). У контексті процедури перевірки заявленої митної вартості під час митного контролю та митного оформлення згаданий принцип, на думку суду, означає обов'язок органу доходів і зборів вживати заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із попередньою оцінкою, даною органом доходів і зборів доказам у справі (тобто документам, доданим до вантажної митної декларації). Це означає, що орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі.

Вказане узгоджується з положеннями пункту 1 частини 3 статті 52 Митного кодексу України, відповідного до якого декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації. Орган доходів і зборів повинен створити умови щодо реалізації цього права, тобто доводити до відома декларанта або уповноваженої ним особи те, яка саме інформація потребує уточнення.

Верховний суд України у постанові від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15), надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, зазначив: «…Аналіз частини 3 статті 53 Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів».

При цьому необхідно виходити з принципу законності, закріпленого у статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення, відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У свою чергу декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Наведене дозволяє дійти висновку про те, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.

Як випливає зі змісту оскаржуваних рішень, підставою для коригування митної вартості є, зокрема, те, що наданий декларантом страховий поліс неможливо ідентифікувати саме з даною зовнішньоекономічною операцією з оцінюваними товарами.

Так, умови поставки CIF Інкотермс 2010 - розшифровка «Cost, Insurance and Freight» named port of destination перекладається «Вартість, страхування і фрахт» вказаний порт призначення означає, що продавець виконав поставку, коли застрахований ним товар перейшов через поручні судна (на борт судна) в порту відвантаження і доставлений на зафрахтованому продавцем судні в порт призначення.

Згідно базису поставки CIF покупець бере на себе всі ризики втрати або пошкодження товару, як і інші витрати після розміщення товару на борту судна в порту відвантаження, а не коли товар досягне місця призначення. Термін CIF містить два критичних пункти, оскільки ризик і витрати переходять в двох різних місцях: ризик в порту відвантаження, а витрати в порту вивантаження.

Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення.

Базис поставки CIF покладає на продавця також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен брати до уваги, що згідно з умовами поставки CIF, від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У разі якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен, або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Аналіз наведеного свідчить, що поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (у тому числі перевезення та страхування), відтак для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

При цьому, матеріали справи не містять, а відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на страхування товару до порту, що свідчить про безпідставність витребування митним органом у декларанта додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей.

Стосовно тверджень митного органу в оскаржуваному рішенні про те, що засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» являється Larchfield Ltd (Великобританія), тобто контрактодержатель-продавець товару, що могло вплинути на вартість товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пунктів 12-15 статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

З оскаржуваного рішення вбачається, що в якості підстави вважати, що пов'язаність покупця і продавця вплинули на митну вартість товарів, митний орган посилається на спрацювання системи аналізу ризиків за спірною митною декларацією.

Отже, за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині 12 статті 58 Митного кодексу України, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Суд звертає увагу, що обов'язок доведення, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару покладено на орган доходів і зборів.

Разом з тим, представником відповідача не доведено, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, тому слід вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині 12 статті 58 Митного кодексу України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Вказане також відповідає положенням пункту 14 статті 58 Митного кодексу України, якою встановлено, що у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

З аналізу наведеної норми випливає, що за відсутності при перевірці заявленої митної вартості обґрунтувань з боку митного органу щодо впливу взаємозв'язку на ціну товару, відсутні перешкоди для застосування першого методу визначення митної вартості при пов'язаності продавця з покупцем.

Посилання на частину 18 статті 58 Митного кодексу України як на підставу правомірності спірного рішення на те, що позивач мав за своєю ініціативою підтвердити відсутність впливу взаємозв'язку на ціну товару при продажу між пов'язаними особами, суд вважає необґрунтованими, оскільки положення частини 18 статті 58 у взаємозв'язку з іншими положеннями статті 58 Митного кодексу України слід розуміти так, що за наявності у митного органу сумнівів щодо впливу взаємозв'язку на ціну товарів, митний орган повинен витребувати додаткові документи, що передбачені частиною 4 статті 53 Митного кодексу України, розглянути обставини продажу, відповідно до вимог частини 12 статті 58 Митного кодексу України та надати декларанту письмові обґрунтування щодо такого впливу (частина 13 статті 58 Митного кодексу України), а декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку (частина 15 статті 58 Митного кодексу України).

Водночас частиною 4 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Тобто, положеннями частини 4 статті 53 Митного кодексу України чітко передбачено можливість здійснення митним органом відповідних дій для перевірки наявності або відсутності впливу пов'язаності та надання декларанту право відповіді.

Так, як вбачається з листа позивача від 11 травня 2018 року №223, взаємопов'язаність продавця Larchfield Ltd (Великобританія) та покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» ніяким чином не вплинула на ціну товару, зазначену в інвойсі №41595 від 14 лютого 2018 року, оскільки в ньому - вартість товару (від продавця Larchfield Ltd (Великобританія) перевищує вартість товару, зазначену в інвойсі №CUK24012/2017 від 14 лютого 2018 року (від компанії-виробника Chengdu Chang Yuan Co., Ltd, Китай).

Водночас, докази надання оцінки наведеним обставинам та прийняття їх до уваги митним органом матеріали справи не містять, а відтак твердження відповідача, що при митному оформленні було неможливо перевірити відсутність впливу пов'язаності, є безпідставними.

Додатково суд зазначає, що посилання відповідача на спрацювання системи аналізу ризиків за спірною митною декларацією як на підставу вважати, що пов'язаність покупця і продавця виплинули на митну вартість товарів, є необґрунтованим, оскільки спрацювання системи аналізів ризиків, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, не може бути підставою для такого витребування та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною договору. Відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, та не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом документи.

Стосовно доводів відповідача, що експертний висновок щодо операцій продажу товару від китайського виробника, а не від продавця з Великобританії, тобто не було проведено аналіз поставки товару позивача, що оцінюється, суд зазначає, що в пункті 5 експертного висновку №Ц-231 від 27 квітня 2018 року, складеного Київською торгово-промисловою палатою, міститься посилання на контракт №78/01-10 від 11 січня 2010 року; додаток №15/1 від 14 лютого 2018 року до контракту №78/01-10 від 11 січня 2010 року; інвойс №41595 від 14 лютого 2018 року та пакувальний лист №1440 від 14 лютого 2018 року до нього.

В частині посилання митного органу щодо ненадання декларантом ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, то представник позивача не заперечує факту неподання вказаних документів, однак зазначає, що такі договори ним не укладались, що об'єктивно унеможливлює їх подання.

За змістом статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Водночас у спірному рішенні не міститься інформації, які саме складові митної вартості були відсутні чи не підтверджені позивачем.

Таким чином, відсутність у рішеннях про коригування інформації, які саме складові митної вартості товару не вказані позивачем і як вони впливають на неможливість визначення правильності заявленої митної вартості, з урахуванням умов поставок товару за Контрактом, суперечить вимогам статті 55 Митного кодексу України.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що позивач надав для митного оформлення товару всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Так, показник ціни товару чітко відображений у наданих позивачем додатках до Контракту і інвойсах, а вказана ціна включає в себе вартість витрат на страхування, які згідно з умовами поставки несе саме постачальник (продавець) товару. Жодних посилань на те, що саме ці документи містять розбіжності, неповні та/або недостовірні відомості, чи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відповідачем не надано.

Згідно з частиною 7 статті 54 Митного кодексу України у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Зауваження до додаткових документів, на які відповідач посилається як на свідчення неналежного підтвердження складових митної вартості, не відносяться ані до документів, що повинні містити складові митної вартості, ані до числових значень та відомостей про ціну товару. Виключний перелік документів, що підтверджують митну вартість товарів визначено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. До таких документів не відноситься прайс-лист, митні декларації країни відправлення та експертний висновок про контрактну вартість товару.

Стосовно зауважень до митних декларацій країни відправлення, суд зазначає, що згідно положень Митного кодексу України митна декларація країни відправлення товару не є основним документом, що підтверджує чи визначає митну вартість товару та подається декларантом для підтвердження митної вартості за запитом митного органу лише за її наявності. Форма і зміст такого документу не встановлені законодавством України.

Що стосується висновку відповідача про неможливість прийняття експертного висновку, то слід зазначити, що така підстава коригування митної вартості як зауваження до експертного висновку, що не стосуються відомостей про митну вартість, чинним законодавством не передбачена.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що в разі здійснення коригування митної вартості за другорядними методами, в тому числі резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Разом з тим, спірне рішення відповідача містять лише загальний вид товару та країну походження.

У спірних рішеннях відповідач зазначив про неможливість застосування інших другорядних методів визначення митної вартості, посилаючись на відсутність відповідної інформації.

Однак орган доходів і зборів повинен не лише зазначити обставину відсутності у нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 Митного кодексу України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Отже, при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів, але оскаржуване рішення не містять такої конкретизації, що вказує на неналежну обґрунтованість відповідачем прийнятого рішення.

Джерелом інформації для прийняття спірного рішень відповідач використав цінову інформацію з його внутрішньої бази за фактами попередніх митних оформлень позивачем ідентичних та подібних товарів, а саме: МД від 25 квітня 2018 року №UA 100110/2018/311122 МД від 15 березня 2018 року №UA 100110/2018/306780, від 18 січня 2018 року № UA 100110/2018/301179.

Тобто, як вбачається, реальною та єдиною підставою для коригування відповідачем митної вартості товарів позивача стала інформація про вищий рівень раніше визнаних (визначених) відповідачем митних вартостей подібного товару.

Однак, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості раніше оформленого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Незважаючи на однакову назву та країну походження товару, ціни, зокрема, відрізняються в залежності від маркування, в номер якого закладено інформацію про характеристики та властивості товару.

Більш того, така підстава як наявність відомостей про вищу ціну митних оформлень аналогічного товару, не відповідає положенням частини 3 статті 53 Митного кодексу України та частини 1 статті 55 Митного кодексу України, тому, сама по собі, не наділяє митний орган правом коригування заявленої митної вартості.

Таким чином, факт наявності в автоматизованій системі митного органу інформації, що подібний товар розмитнювався раніше за вищою вартістю, не є достатньою підставою для відмови в оформлення товарів за основним методом визначення митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з необґрунтованістю зазначених відповідачем підстав коригування митної вартості, подання позивачем всіх документів, визначених Митним кодексом України для підтвердження заявленої митної вартості, відсутність перешкод для перевірки числового значення заявленої митної вартості та наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують ціну, яка підлягає сплаті за товари, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не надано суду належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, яке оскаржується у спірних взаємовідносинах.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем та відповідачем докази, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог повністю.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 11 травня 2018 року №UA100110/2018/000026/2.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгредієнти» (04116, м. Київ, вул. Митрофана Довнар-Запольського, буд. 5, код ЄДРПОУ 34763972) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 889,55 грн. (шість тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять гривень п'ятдесят п'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби (03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 39422888).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук