Рішення № 78660908, 17.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2018 року № 826/19391/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Васильченко І.П., суддів Вєкуа Н.Г., Федорчука А.Б. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомНаціонального музею історії УкраїниДо Треті особиМіністерства культури України Первинна профспілкова організація Національного музею історії України Департамент захисту національної державності Служби безпеки Українипроскасування наказу від 10.06.2016 р. № 427, В С Т А Н О В И В:

Національний музей історії України звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Міністерства культури України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Первинна профспілкова організація Національного музею історії України та Департамент захисту національної державності Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 10.06.2016 р. № 427 «Про утворення комісії з перевірки Національного музею історії України»; встановити відсутність компетенції (повноважень) у відповідача, як суб'єкта владних повноважень щодо проведення комплексних перевірок; встановити відсутність компетенції (повноважень) у відповідача, як суб'єкта владних повноважень щодо проведення перевірки дотримання законодавства про працю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.12.2016 р. відкрито провадження по справі суддею Добрянською Я.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.10.2017 р. справу прийнято до провадження суддею Васильченко І.П. та призначено до колегіального судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані протиправнісю дій відповідача щодо проведення перевірки Національного музею історії України, з огляду на відсутність такої компетенції (повноважень) у відповідача.

Відповідач згідно наданого письмового заперечення, проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні, з огляду на наявність правових підстав для проведення перевірки позивача.

Третя особа 2 в письмовому поясненні з приводу заявлених позовних вимог вказала на їх необґрунтованість.

Третя особа 1 письмових пояснень приводу заявлених позовних вимог до суду не надала.

За клопотанням сторін, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про музеї та музейну спрау», на підставі вимоги профспілкового комітету первинної профспілкової організації Національного музею історії України від 15.02.2016 р. та листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 18.05.2016 р. № 5/1-8622, відповідачем винесено наказ «Про утворення комісії з перевірки Національного музею історії України» від 10.06.2016 р. № 427.

Вказаним наказом утворено комісію з комплексної перевірки діяльності позивача; строк проведення перевірки з 14.06.2016 р. по 14.07.2016 р.; на момент поведення перевірки генеральному директору Національного музею історії України (Сосновській Т.В.) наказано забезпечити оперативне та повне надання інформації та документів, необхідних для здійснення роботи комісії, а також доступ членів комісії до фондосховищ та інших приміщень.

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 р. №495 (далі - Положення) Міністерство культури України (Мінкультури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам'яті.

Мінкультури відповідно до покладених на нього завдань:

здійснює формування державної частини Музейного фонду України, контроль за станом ведення обліку, зберіганням, охороною, використанням та переміщенням музейних предметів Музейного фонду України, що зберігаються в музеях незалежно від форми власності, сприяє розвитку сучасної інфраструктури музейної справи та музейної мережі, сприяє проведенню реставрації музейних предметів, предметів музейного значення недержавної частини Музейного фонду України у державних реставраційних закладах;

формує і веде Державний реєстр національного культурного надбання;

встановлює критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер;

визначає разом з Мінфіном порядок встановлення оціночної та страхової вартості музейних предметів, музейних колекцій, музейних зібрань Музейного фонду України та предметів музейного значення, що підлягають внесенню до Музейного фонду України, які тимчасово вивозяться за межі України для експонування на виставках, реставрації або проведення наукової експертизи;

затверджує:

порядок віднесення музейних предметів Музейного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання та умови їх зберігання;

форми облікових документів на музейні предмети та предмети музейного значення;

положення про атестаційну комісію з питань проведення атестації реставраторів та її персональний склад;

визначає:

вимоги до умов зберігання та ведення обліку музейних предметів, музейних колекцій;

порядок консервації і реставрації музейних предметів Музейного фонду України;

порядок ведення обліку музеїв, створених у складі підприємств, установ, організацій, навчальних закладів;

порядок проведення атестації працівників музеїв;

приймає рішення про обмін музейних предметів, музейних колекцій, музейних зібрань, що належать до державної частини Музейного фонду України;

приймає рішення щодо вилучення музейних предметів, що належать до державної частини Музейного фонду України, з фондово-облікової документації у разі їх втрати або руйнування;

формує вимоги до ведення державного статистичного обліку музеїв, створених на території України;

здійснює координацію робіт із створення єдиної інформаційної системи музеїв;

здійснює контроль за діяльністю музеїв, заснованих на державній та комунальній формі власності;

порушує перед власником музейних предметів та музейних колекцій питання щодо поліпшення умов їх зберігання;

сприяє у разі потреби передачі музейних предметів, музейних колекцій та предметів музейного значення, що належать до недержавної частини Музейного фонду України, на тимчасове зберігання до державних музеїв.

Відповідно до п.п. 1,3 п. 6 Положення, Мінкультури для виконання покладених на нього завдань має право:

залучати в установленому порядку спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), вчених, представників інститутів громадянського суспільства (за згодою) для розгляду питань, що належать до компетенції Мінкультури;

скликати наради, утворювати комісії та робочі групи, проводити наукові конференції, семінари з питань, що належать до компетенції Мінкультури.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про музеї та музейну справу», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, у межах своїх повноважень здійснює контроль за діяльністю музеїв, заснованих на державній та комунальній формах власності, за станом обліку, зберіганням, охороною, використанням та переміщенням музейних предметів Музейного фонду України, що зберігаються в музеях незалежно від форми власності.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що відповідач наділений повноваженнями щодо здійснення контролю за діяльністю музеїв, заснованих на державній та комунальній формі власності та утворення відповідних комісій.

Судом встановлено, що профспілковий комітет первинної профспілкової організації Національного музею історії України звернувся до відповідача із вимогою про розірвання договору від 15.02.2016 р.

Відповідно до ст. 45 Кодексу законів про працю України, на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відтак, у зв'язку з необхідністю встановлення обставин щодо розірвання договору з керівником підприємства та з урахуванням листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 18.05.2016 р. № 5/1-8622, відповідачем, в межах наданих йому повноважень видано наказ «Про утворення комісії з перевірки Національного музею історії України» від 10.06.2016 р. № 427.

У свою чергу, суд звертає увагу, що відповідно до умов контракту 17.03.2015 р. № 621, укладеного між позивачем та відповідачем, останній має право запитувати інформацію від керівника щодо окремих напрямів діяльності музею та проводити перевірки музею з питань, що відносяться до його компетенції.

Враховуючи вищевикладене, правові підстави для скасування спірного наказу відстутні, з огляду на наявність у відповідача повноважень щодо проведення перевірки позивача.

Необґрунтованими є доводи позивача про відсутність компетенції (повноважень) у відповідача, як суб'єкта владних повноважень щодо проведення перевірки дотримання законодавства про працю, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 259 Кодексу законів про працю України, центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Згідно з п.п. 1 п. 3 р. ІІ Типового положення про службу управління персоналом державного органу, затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби від 03.03.2016 р. № 47 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.03.2016 р. № 438/28568, служба управління персоналом має право спільно з іншими структурними підрозділами перевіряти і контролювати дотримання правил внутрішнього службового розпорядку, вимог законодавства про працю та державну службу в державному органі та здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю у підпорядкованих організаціях.

Відповідно до р. І статуту Національного музею історії України, музей віднесений до сфери управління Міністерства культури України, яке у свою чергу є органом управління майном.

Музей є об'єктом державної власності України та не підлягає приватизації та розповсюдженню (р. ІІ статуту).

Згідно п. 38 Закону України «Про управління об'єктами державної власності України» суб'єктами управління об'єктами державної власності є міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи.

Уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема виконують інші передбачені законодавством функції з управління об'єктами державної власності (п. 38 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності України»).

Відтак, враховуючи, що музей перебуває у функціональному підпорядкуванні відповідача, яке у свою чергу має право на проведення перевірки дотримання законодавства про працю.

Також судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що включення до складу комісії з комплексної перевірки музею Панченко Н.О. призведе до необ'єктивних та упереджених результатів перевірки, оскільки такі посилання належним чином не підтверджені та необґрунтовані.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Національного музею історії України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Національного музею історії України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 2, код ЄДРПОУ 02226103) відмовити повністю.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.П.Васильченко

Судді: Н.Г.Вєкуа

А.Б.Федорчук