Рішення № 78660794, 19.12.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2018 року м. Чернігів Справа № 620/3570/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1815 про стягнення грошової компенсації,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) 30.10.2018 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А1815 (далі - ВЧ А1815) та просить стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 61 994,32 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що завчасно, до моменту виключення зі списків частини, він подав рапорт на звільнення з військової служби у зв'язку з закінченням терміну контракту та просив відповідача провести з ним повний розрахунок. Наказом командира ВЧ А1815 від 01.08.2018 зобов'язано виплатити на його користь грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 61 994,32 грн., однак станом на день звернення з позовом до суду відповідачем вказані кошти не нараховані.

Ухвалою судді від 01.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для надання відзиву на позов.

У встановлений ухвалою суду строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову та зазначив, що ВЧ А1815 після надходження відповідного фінансування сума грошової компенсації була виплачена ОСОБА_1 Таким чином, на даний час відсутнє порушене право позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом на посаді головного сержанта ремонтної роти бронетанкового озброєння і техніки ремонтно-відновлювального батальйону ВЧ А1815.

Наказом командира ВЧ А1815 від 01.08.2018 №192 позивача виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. Також вказаним наказом передбачено виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 61 994,32 грн. (а.с. 8).

Розмір компенсації підтверджується довідкою ВЧ А1815 №183 (а.с. 7).

Вважаючи дії відповідача щодо невиплати в день виключення зі списків особового складу ВЧ А1815 компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статі 292 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів «…» з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з відповідним позовом, стала невиплата ВЧ А1815 в день виключення його зі списків особового складу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, з наведеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року у справі № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов'язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд наголошує, що дослідження правомірності прийняття рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень повинно здійснюватись на момент їх прийняття (вчинення) та не може обґрунтовуватись юридичною правильністю (правомірністю) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі №826/16634/16, від 05.09.2018 у справі №826/8956/17 та від 12.06.2018 у справі №826/4406/16, яка в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України повинна враховуватись судом при виборі і застосуванні норм права.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2018 року ВЧ А1815 перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 61064,41 грн. (сума визначена з урахуванням утриманих податків та зборів), що підтверджується відомістю №2052 (а.с. 18). Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що на момент розгляду справи по суті права ОСОБА_1 зі сторони ВЧ А1815 не є порушеними.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина перша статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про підтвердження заявлених позивачем доводів, та про порушення його конституційних прав, свобод та інтересів з боку відповідача, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558) до Військової частини А 1815 (код ЄДРПОУ 07880688, смт. Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558) про стягнення грошової компенсації - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19 грудня 2018 року.

Суддя С.В. Бородавкіна