Рішення № 78660746, 19.12.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2018 р. м. Чернівці справа № 824/938/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо здійснення перерахунку грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 р. та виплачувати його без обмеження граничного розміру.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 23.09.2016 р. перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та отримує довічне грошове утримання, як суддя у відставці у розмірі 90 % від суддівської винагороди.

21.07.2018 р. в газеті "Голос України" №133 опубліковано Закон України від 15.05.2018 р. "Про ефективне управління майновими правами власників у сфері авторських прав і (або) суміжних прав", яким внесено зміни до Закону №1774-VІІІ, зокрема в абзаці 2 п. 3 розділу ІІ слово та цифри "1600 гривень" замінено словами та цифрами "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року".

Відповідно до Закону України "Про держаний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становив 1600,00 грн. Згідно із положенням Закону України "Про держаний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року встановлено у розмірі 1762,00 грн.

На виконання вказаних Законів, Державна судова адміністрація України 24.07.2018 р. листом №11-13636/18 від 24.07.2018 р. повідомила голів апеляційних судів, начальників територіальних управлінь Державної судової адміністрації України про те, що з 01.01.2018 р. посадовий оклад суддів встановлено виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1762,00 грн та про підготовку довідки для обчислення щомісячного грошового утримання суддям у відставці про суддівську винагороду. Така довідка апеляційним судом була направлена і управлінню Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Однак, в супереч вимог Закону відповідачем не здійснено перерахунок довічного грошового утримання позивача. З огляду на вказані обставини, 31.07.2018 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з проханням здійснити перерахунок його грошового утримання з 01.01.2018 р. виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1762,00 грн.

Листом від 18.09.2018 р. №775/К-11/13 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання, з огляду на те, що відповідно до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р. №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.20188 р. за №200/14891, перерахунок щомісячного грошового утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Вважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо здійснення перерахунку пенсії протиправною, такою, що порушує його конституційні права, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив на позовну заяв відповідно до змісту якого заперечувало проти задоволення позовних вимог позивача з огляду на наступне.

Відповідач зазначив, що позивач з 23.09.2016 р. отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у розмірі 90 від суми суддівської винагороди виходячи із стажу роботи на посаді судді 34 роки 3 місяці 3 дні (при повному страховому стажі 43 роки 8 місяців 22 дні).

Відповідно до п. 4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2018 р. №3-1 перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Враховуючи вищенаведені обставини, відповідач вважає, що Пенсійних фонд здійснюючи перерахунок пенсії позивача, діяв в межах повноважень визначених Законом, а позовні вимоги позивача є безпідставними.

Ухвалою суду від 02.10.2018 р. відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Відповідно до п. 4 вказаної ухвали з метою повного та всебічного розгляду справи судом витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області матеріали пенсійної справи позивача.

Позивач скористався правом передбаченим ст. 163 КАС України на подання відповіді на відзив.

05.11.2018 р. представником відповідача подано до суду заяву, в якій у зв`язку із зайнятістю у іншому процесі, просив розглянути справу без його участі.

06.11.2018 р. позивач подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що подання до суду учасниками справи заяв про розгляд справи за їх відсутності не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) згідно постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 р. №1515-VIII звільнений з посади судді апеляційного суду Чернівецької області у зв`язку із поданням заяви про відставку (а.с. 53-55, 56-65).

З 23.09.2016 р. позивач перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді (а.с. 66).

Як зазначив позивач у адміністративному позові, 31.07.2018 р. він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій із заявою, в якій просив здійснити перерахунок розміру довічного грошового утримання судді у відставці, вказавши при цьому, що розмір щомісячного грошового утримання суддям у відставці встановлюється виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 1762,00 грн з 01.01.2018 р.

Однак, станом на 10.09.2018 р. жодної відповіді від Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області ним отримано не було.

10.09.2018 р. позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою, в якій просив повідомити про наслідки розгляду поданої ним заяви про перерахунок його щомісячного грошового утримання судді у відставці (а.с. 11).

Листом №775/К-11/13 від 18.09.2018 р. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надало позивачу відповідь на його звернення, в якій зазначено, що Законом України від 15.05.2018 р. №2415-VIII "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (далі - Закон 2415), який набув чинності 22.07.2018 р. внесено зміни до Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно з якими до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року (з 01.01.2018 р. - 1762,00 грн).

Після таких законодавчих змін, апеляційним судом Чернівецької області видано довідку про нові суми суддівської винагороди для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 р. № 3-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 р. за № 200/14891) зі змінами від 16.06.2017 р. (далі - Порядок № 3-1) перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Враховуючи, що Закон 2415-VIII набув чинності в липні поточного року, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проведено з 01.08.2018 р. згідно з наданою заявою від 31.07.2018 р. та довідкою про заробітну плату для обчислення від 30.07.2018 р. № 06-06/94/18-вих.

Отже, з 01.08.2018 р. розмір щомісячного довічного грошового утримання складає 31398,84 грн (90 % від заробітку 34887,60 грн).

Доплата по перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за серпень 2018 року на загальну суму 2886,84 грн буде виплачена у вересні поточного року разом з основним розміром щомісячного довічного грошового утримання (а.с. 12).

Крім того, з матеріалів справи видно, що апеляційним судом Чернівецької області видано довідку №06-06/136/18-вих, згідно якої з 01.01.2018 р. посадовий оклад суддів у відставці, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1762,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, з 01.01.2018 р. відділом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності працюючим суддям зроблено розрахунок заробітної плати виходячи із розміру посадового окладу судді 19382,00 грн (1762,00 грн х 10 х 1,1) (а.с. 14).

Згідно довідки виданої апеляційним судом Чернівецької області №06-06/137/18-вих, станом на 01.01.2018 р. суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 34887,60 грн, у тому числі: посадовий оклад - 19382,00 грн, доплата за вислугу років (80%) 15505,60 грн.

Дослідженням вищевказаної довідки встановлено, що в ній міститься примітка наступного змісту. Так, відповідно до внесених змін до закону №1774-VIII, зокрема в абзаці 2 п. 3 розділі ІІ (змінено розмір прожиткового мінімуму з суми 1600,00 грн на розмір 1762,00 грн) (а.с. 15).

Як видно із матеріалів справи, на підставі вказаної довідки відповідачем проведено перерахунок позивачу довічного грошового утримання судді у відставці з 01.08.2018 р., а не з 01.01.2018 р.

Не погоджуючись із відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 р., позивач звернувся до суду із цим позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. №2453-VI (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві довічного грошового утримання) (далі - Закон №2453-VI) визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

30.09.2016 р. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. №2453-VI втратив чинність, у зв'язку з набранням чинності Законом України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402- VIII).

Відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону №1402-VIII, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

З аналізу вказаної норми видно, що довічне грошове утримання судді у відставці залежить від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 133 Закону № 2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402- VIII визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № № 41-45, ст. 529; 2015 р., № №18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Згідно з ч. 3 та 4 ст. 133 Закону України №2453-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Посадові оклади суддів апеляційного суду встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1,1.

З аналізу вищезазначених норм видно, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підлягає перерахунку у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, яка у свою чергу залежить від розміру мінімальної заробітної плати.

Разом з тим, пунктом 3 розділу II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Як зазначалося вище, 31.07.2018 р. та 10.09.2018 р. позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявами, в яких просив провести перерахунок призначеного йому довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 р., виходячи із встановленого прийнятим Законом України від 15.05.2018 р. №2415-VIII "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторських прав і (або) суміжних прав" із посадового окладу судді, відповідно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762,00 грн.

Проте, відповідачем відмовлено у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 р. Натомість вказаний перерахунок проведено з 01.08.2018 р.

В обґрунтування проведеного перерахунку, а саме з 01.08.2018 р. відповідач стверджував, що оскільки Закон України від 15.05.2018 р. №2415-VIII "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" набрав чинності 22.07.2018 р., то перерахунок щомісячного грошового утримання позивачу необхідно здійснювати з 01.08.2018 р.

Щодо вказаного твердження відповідача, суд зазначає наступне.

21.07.2018 р. у газеті "Голос України" опубліковано Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних" від 15.05.2018 р. №2415-VIII, який набрав чинності 22.07.2018 р.

Даним законом внесено зміни до Закону України "По внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 р. №1774-VIII, зокрема, в абзаці другому пункту 3 розділу ІІ слово та цифри "1600 гривень" замінено словами та цифрами "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 р.".

Отже, дію цього Закону поширено на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом, а саме: починаючи з 01.01.2017 р.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2017 р. встановлено у розмірі 1600,00 грн.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 р. становить 1762 гривні.

Таким чином, з огляду на зазначене, з 01.01.2018 р. посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762,00 грн, а тому саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Відтак, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не вірно тлумачить норми Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

Безпідставними є також посилання відповідача, в обґрунтування правомірності оскаржуваної позивачем відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2018 р. на п. 4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2018 р. №3-1.

Відповідно до цього пункту Порядку передбачено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Тобто, положення вказаного нормативного акту визначає період в якому має бути здійснено відповідний перерахунок, що помилково ототожнюється відповідачем з періодом за який може бути здійснений такий перерахунок. Суд наголошує, що дата з якої у відповідача виник обов'язок здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача в даному випадку не є тотожнім поняттям з датою з якої позивач набув право на такий перерахунок.

Разом із тим, суд звертає увагу відповідача на те, що згідно довідки виданої апеляційним судом Чернівецької області №06-06/137/18-вих, станом на 01.01.2018 р. суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 34887,60 грн, у тому числі: посадовий оклад - 19382,00 грн, доплата за вислугу років (80%) 15505,60 грн.

Отже, апеляційний суд Чернівецької області складаючи відповідну довідку та визначаючи розмір суддівської винагороди, яка враховується при призначенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу виходив із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн.

Відтак, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області у перерахунку позивачу довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2018 р., виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн є протиправною.

Поряд із цим, суд звертає увагу на ст. 9 Конституції України, згідно якої чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх висновках нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів". "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт.

У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання у більшому розмірі з 01.01.2018 р. передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим "існуючого майна".

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Отже, законне сподівання на те, що положення певного нормативно-правового акта будуть застосовані до тих чи інших правовідносин, не може перебувати поза зв'язком з дією такого нормативно-правового акта в часі.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що невиплата позивачеві щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 р., у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та за практикою Європейського Суду з прав людини, становить втручання у право позивача на мирне володіння майном.

Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи повноваження суду при вирішенні справи, закріплені в ст.245 КАС України та протиправність дій відповідача у вищевказаній частині, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю та зобов'язує відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 р., з урахуванням проведених виплат.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність відмови у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 р.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем за звернення до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, що підтверджується квитанцією №36 від 27.09.2018 р. (а.с. 3).

Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 704,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 р.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вулиця Оренбурзька, 7-А, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 р., з урахування проведених виплат.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вулиця Оренбурзька, 7-А, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345) судові витрати (судовий збір) в сумі 704,80 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.К. Левицький