Рішення № 78660501, 06.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 р. № 2040/7331/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Яковлева В.В.,

представника відповідача - Виноградова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "ІРИНА" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "ІРИНА" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ в.о. Начальника Головного Управління ДФС у Харківській області Хачатурян Б.О. від 30.08.2018 р. за № 6372 про проведення фактичної виїзної перевірки ТОВ "М'ЯСОКОМБІНАТ "ІРИНА" (код за ЄДРПОУ 33288515).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірний наказ відповідача від 30.08.2018 р. №6372 "Про проведення фактичної виїзної перевірки ТОВ "М'ЯСОКОМБІНАТ "ІРИНА" (код за ЄДРПОУ 33288515)" винесено з порушенням норм діючого законодавства та процедури проведення перевірки, оскільки податковим органом не обґрунтовано наявності підстав для проведення фактичної перевірки, передбачених законодавством України, а лише здійснено посилання на положення п.п.80.2.2 п.80.2 ст. 80. Отже, відповідач за таких умов не мав права призначати та проводити перевірку. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 11.09.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

Під час судового розгляду справи ухвалою суду від 27.09.2018 року було задоволено клопотання відповідача та замінено відповідача в.о. Начальника Головного Управління ДФС у Харківській області Хачатурян Б.О. на належного, Головне управління ДФС у Харківській області

Представником відповідача Головного управління ДФС у Харківській області у наданому до суду відзиві на позов вказано, що зі змісту оскаржуваного позивачем наказу вбачається, що останній містить у собі посилання на норму діючого законодавства, якою унормовано підстави та порядок проведення фактичної перевірки, що є достатнім. Також представником відповідача вказано, що першочерговою підставою для видання оскаржуваного наказу послугувала наявна у контролюючого органу інформація, яка свідчить про можливі порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, а саме доповідна записка начальника управління моніторингу доходів та обліково-світних систем. Таким чином позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Протокольною ухвалою суду, проголошеною у судовому засіданні без видалення до нарадчої кімнати, яке відбулося від 16.10.2018 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Головного управління ДФС у Харківській області в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "ІРИНА" зареєстровано у встановленому законодавством порядку як суб'єкт господарювання.

Судовим розглядом справи встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області 30.08.2018 року на підставі п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України наказано провести фактичну перевірку господарського об'єкту, в якому здійснює діяльність ТОВ "М'ясокомбінат "ІРИНА" (код за ЄДРГІОУ 33288515), розташованого за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 151, з 05 вересня 2018 року тривалістю у відповідності до вимог п.82.3 ст.82 Податкового кодексу України. Також наказано перевірку провести за період діяльності з 05.09.2015 по дату завершення перевірки, з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем відносин з працівниками (найманими особами).

На виконання вказаного наказу видано направлення на перевірку №№8455 та 8456 від 30.08.2018 року.

Судовим розглядом справи встановлено, що 05.09.2018 року до ТОВ "М'ясокомбінат "ІРИНА" за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 151, з'явились співробітники Головного Управління ДФС у Харківській області головний державний ревізор - інспектор Головного Управління ДФС у Харківській області Ольховський Євген Борисович та головний державний ревізор - інспектор Головного Управління ДФС у Харківській області Капінос Алевтина Валеріївна, які повідомили про проведення фактичної виїзної перевірки та надали копію наказу за підписом в.о. начальника Головного Управління ДФС у Харківській області Хачатурян Б.О. від 30.08.2018р. № 6372 про проведення фактичної виїзної перевірки.

Представником підприємства позивача було відмовлено у допуску до проведення перевірки, про що посадовими особами контролюючого органу складено акт від 05.09.2018 року №6878/20-40-14-10/33288515 про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки.

Позивач, не погодившись із вказаним наказом відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, на відповідність вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

При цьому, положеннями пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Суд зазначає, що порядок проведення фактичних перевірок визначено приписами ст. 80 Податкового кодексу України.

Відтак, як визначено приписами вищевказаної статті фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до положень п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Згідно із п. 80.3 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка, що здійснюється за наявності обставини, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки.

Як передбачено положеннями п.80.4 ст.80 Податкового кодексу України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

При цьому, відповідно до п.80.5 ст.80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно із п.80.6 ст. 80 Податкового кодексу України під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Зі змісту наказу вбачається, що в якості підстави для призначення перевірки підприємства позивача вказано п.п.80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведені вище норми законодавства, суд зазначає, що в даному випадку передумовою для проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання на підставі п.п.80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Також суд зазначає, що мета проведення такої фактичної перевірки направлена на встановлення обставин дотримання платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Проте суд зазначає, що з наявної в матеріалах справи копії наказу від 30.08.2018 року №6372 вбачається, що останній не містить в собі жодної інформації стосовно того, яка саме інформація була отримана контролюючим органом щодо порушень з боку позивача, коли та ким така інформація була надана, а також не вказано жодних доказів отримання такої інформації.

Під час судового розгляду справи встановлено, що позивач, обґрунтовуючи власну правову позицію, послався на обставини відсутності зазначення у спірному наказі підстав для проведення перевірки підприємства позивача та не повідомлення таких підстав перевіряючими особами на усний запит під час пред'явлення наказу на проведення передвіки.

При цьому, з наданих під час судового розгляду справи представником відповідача пояснень та відзиву на позов судом встановлено, що фактичною підставою для призначення перевірки є інформація, яка міститься в доповідній записці начальника управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем ГУ ДФС у Харківській області З.А.Цигульової від 16.07.2018 року №839/20-40-07-01-08, яка, зокрема, містить інформацію стосовно підприємства позивача а саме: ТОВ «М'ясокомбінат «Ірина» - 1 постійний працівник та 9 найманих із середньо зарплатою 2742,8 грн. по суті обслуговують діяльність ТОВ "ВП Роганський м'ясокомбінат" шляхом закупки у цього ж підприємства на значні суми спец. обладнання та подальшого надання йому в оренду приміщень та оплати супровідних послуг для реалізації виробленої продукції (загальний обсяг операцій 12,1 млн. грн.). Підприємство стабільно декларує від'ємне значення (р.19), володіє земельною ділянкою, РРО - відсутні.

Також представником відповідача у наданих до суду додаткових поясненнях вказано, що відповідно до наявної у контролюючого органу інформації, доходи, виплачені деяким найманим працівникам у І та II кварталі 2018 року складають суми нижчі від встановленого рівня мінімальної заробітної плати в Україні, що підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб, і сум утриманих з них податку за формою № 1 ДФ.

Крім того, представником відповідача вказано, що відповідно до облікової картки платника податків, основним видом діяльності підприємства позивача є КВЕД 10.13 «виробництво м'ясних продуктів», а серед інших видів діяльності, зокрема, зазначено КВЕД 47.11 «роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. ТОВ «М'ясокомбінат «Ірина» зареєстровано як платник ПДВ та не є платником єдиного податку. При цьому, відсутність на підприємстві зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій може свідчити про можливе порушення приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З приводу питання виплати позивачем деяким найманим працівникам у І та II кварталі 2018 року сум нижчих від встановленого рівня мінімальної заробітної плати в Україні суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України "Про місцеве самоврядування" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

З питань, віднесених до відання органів місцевого самоврядування, на їх вимогу підприємства, установи та організації, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, надають відповідну інформацію.

Органи місцевого самоврядування з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, організовувати їх проведення, а при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення проводити перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, а також фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Згідно із положеннями ч.3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, крім повноважень, визначених пунктом "б" частини першої цієї статті, належать:

- здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством;

- накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.

Враховуючи наведені вище норми суд приходить до висновку, що в даному випадку питання перевірки обставин виплати позивачем деяким найманим працівникам у І та II кварталі 2018 року сум нижчих від встановленого рівня мінімальної заробітної плати в Україні не належить до компетенції Головного управління ДФС України, а отже не може бути підставою для проведення перевірки з цього питання.

Стосовно питання відсутності на підприємстві позивача зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

З наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що підприємство було зареєстровано у встановленому порядку 02.12.2004 року та в подальшому здійснювало власну господарську діяльність.

При цьому, судовим розглядом справи встановлено, що попередньо контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку підприємства позивача у період з 14.02.2017 року по 28.02.2017 року з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, висновки якої оформлено у вигляді акту від 14.03.2017 року №1078/20-40-14-01-03/33288515.

Зі змісту вказаного акту перевірки судом встановлено, що за період діяльності підприємства з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року перевіркою, згідно наданих документів, не встановлено порушень вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, а також не встановлено перевищення лімітів залишку готівки в касі та фактів неправомірної видачі готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів та перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки.

Отже, доводи представника відповідача стосовно можливого порушення позивачем законодавства України в частині відсутності зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій у період з 05.09.2015 року по дату завершення перевірки, призначеної оскаржуваним у даній справі наказом, про що свідчить наявна у контролюючого органу інформація у вигляді доповідної записки доповідній записці начальника управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем ГУ ДФС у Харківській області З.А.Цигульової від 16.07.2018 року №839/20-40-07-01-08, не може вважатися судом належним доказом правомірності рішення контролюючого органу у вигляді наказу про проведення фактичної перевірки. Також, не можуть бути враховані судом і доводи відповідача стосовно можливих порушень підприємством позивача вимог чинного законодавства з огляду на наявність зареєстрованого у Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та громадських формувань виду діяльності за КВЕД, оскільки така інформація не може вказувати на порушення підприємством норм чинного законодавства.

З урахуванням наведеного вище, суд зазначає, що під час судового розгляду справи до суду не надано доказів наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, що передбачено положеннями пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, яку визначено в якості підстави для видання спірного наказу від 30.08.2018 року №6372.

Отже, з огляду на обставини справи суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування наказу в.о. Начальника Головного Управління ДФС у Харківській області Хачатурян Б.О. від 30.08.2018 р. за № 6372 про проведення фактичної виїзної перевірки ТОВ "М'ЯСОКОМБІНАТ "ІРИНА" (код за ЄДРПОУ 33288515).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "ІРИНА".

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "ІРИНА" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 151) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління ДФС у Харківській області від 30.08.2018 р. № 6372 "Про проведення фактичної виїзної перевірки ТОВ "М'ЯСОКОМБІНАТ "ІРИНА" (код за ЄДРПОУ 33288515)".

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "ІРИНА" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 151, код ЄДРПОУ - 33288515) сплачену суму судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ - 39599198).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 18 грудня 2018 року.

Суддя Мельников Р.В.