Рішення № 78660468, 11.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

11.12.2018 р. справа №820/477/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., за участі: секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - Рись В.Г., представника відповідача - Бабича Ю.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

КП "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" до ГУ ДФС у Харківській області проскасування податкових повідомлень - рішень №0002281401 від 09.12.2016 р., №0002291401 від 09.12.2016 р., №0002301401 від 09.12.2016 р., -

встановив:

Позивач, Комунальне підприємство «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про скасування податкових повідомлень - рішень №0002281401 від 09.12.2016р., №0002291401 від 09.12.2016р., №0002301401 від 09.12.2016р.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що не вчиняв податкових правопорушень, які викладені в акті перевірки. Стверджував, що спірні рішення суб'єкта владних повноважень вмотивовано помилковими судженнями, факт вчинення податкового правопорушення є вигаданим, при справлянні податку на прибуток та податку на додану вартість платник неухильно дотримувався вимог закону.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що проведеною перевіркою не підтверджено реальності господарських зносин між платником та контрагентами-субпідрядниками у зв'язку з відсутністю у контрагентів платника змоги (трудових ресурсів, матеріально-технічної бази тощо) для виконання зобов'язань з огляду на відомості інформації з баз даних, які знаходяться в користуванні органів ДФС, та інформації з зовнішніх джерел, а також відомості судових актів у досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні стосовно діяльності контрагентів.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом установлено, що працівниками контролюючого органу - ГУ ДФС у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Комунального підприємства "Харківське ремонтно-будівельне підприємство" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2016 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 31.10.2016 р. №679/20-40-14-01-08 (т. 1 а.с. 20-104).

Даний акт містить судження контролюючого органу про вчинення особою податкових правопорушень, а саме: п.п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України та п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України за рахунок відображення в обліку показників первинних документів, складених за нереальними господарськими операціями у межах нікчемних правочинів.

З посиланням на даний акт контролюючим органом були видані податкові повідомлення-рішення від 09.12.2016р. №0002291401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 5.429.308,50 грн. (основний платіж - 3.619.539,00 грн., штраф - 1.809.769,50грн.) (т. 1 а.с. 17), від 09.12.2016р. №0002301401 про зменшення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 107.093,00грн. (т. 1 а.с. 18), від 09.12.2016р. №0002281401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 4.105.933,50 грн. (основний платіж - 3.383.191,00грн., штраф - 722.742,00грн.) (т. 1 а.с. 16).

Як з'ясовано судом, в основу перелічених рішень контролюючим органом були покладені власні судження про нікчемність правочинів та нереальність господарських операцій за ними у зв'язку з відсутністю у контрагентів платника змоги (трудових ресурсів, матеріально-технічної бази тощо) для виконання зобов'язань.

При цьому, джерелами одержання контролюючим органом інформації з приводу діяльності контрагентів платника послугували: 1) узагальнення податкової інформації, 2) відомості судових актів у досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні, 3) Єдиний реєстр податкових накладних, 4) звітність 1-ДФ контрагентів платника.

Суд вважає, що за змістом складеного акту контролюючий орган фактично звинувачує платника у безпідставному одержані податкової вигоди за рахунок виконання будівельних робіт з використанням власних зусиль, активів та ресурсів з одночасним свідомим та протиправним оформленням первинних документів на ці роботи від третіх сторонніх осіб та перерахування на користь означених суб'єктів права безготівкових коштів.

За своєю правовою суттю такі діяння посадових (службових) осіб платника податків (а тим більше з кола комунальних підприємств) одночасно містять склад декількох кримінальних правопорушень за ознаками ст.ст. 190, 191, 212, 358, 364, 365, 366 Кримінального кодексу України.

Єдиним належним та допустимим доказом вчинення згаданого діяння є виключно обвинувальний вирок суду у кримінальному провадженні.

Однак, на момент проведення перевірки контролюючим органом такого вироку виявлено не було, в основу оскаржених рішень факту існування такого вироку не покладено.

Виконуючи вказівку Верховного Суду з приводу обсягу дослідження обставин спірних правовідносин, окружний адміністративний суд відзначає, що у національному законодавстві України існує суперечність між запровадженим ч.4 ст.9 КАС України правилом офіційного з'ясування усіх обставин справи (безвідносно до доводів сторін) та запровадженим ч.2 ст.77 КАС України правилом покладення тягаря доказування на владного суб'єкта (у справах про протиправність рішень владного суб'єкта).

Розв'язуючи наведену суперечність, окружний адміністративний суд бере до уваги, що згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та принципу верховенства права, згідно з яким (слід розуміти - тлумаченням) національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі «якості» закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.

Відтак, окреслена суперечність між нормами національного закону України з огляду на згадані правові позиції Європейського суду з прав людини підлягає вирішенню на користь віддання переваги ч. 2 ст. 77 КАС України.

Суд підтверджує усвідомлення того, що прагнення до з'ясування об'єктивної істини по справі є метою відправлення правосуддя в Україні будь-яким судом кожної юрисдикції.

Разом із тим, унаслідок реалізації у ст.6 Конституції України принципу поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, процедура відправлення правосуддя має здійснюватись із додержанням ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України на засадах, зокрема, змагальності сторін і забезпечення доведеності вини особи, звинуваченої у вчиненні протиправного діяння.

Отже, приписи п.2 ч.1 ст.129 Конституції України та ч.2 ст.77 КАС України мають однаковий за правовою суттю зміст, у силу якого саме владний суб'єкт повинен довести факт вчинення особою протиправного діяння шляхом виявлення факту скоєння такого діяння, повної та всебічної документальної фіксації події, обставин та умов скоєння такого діяння, здійснення належної юридичної кваліфікації діяння (за рахунок вірного обрання та правильного тлумачення належної норми права) і подання здобутих згідно з законом доказів до суду.

Відсутність таких доказів спричиняє дефект у забезпеченні доведеності владним суб'єктом вини особи і позбавляє суд правових підстав для встановлення об'єктивної істини за власною ініціативою, адже фактичне проведення судом перевірки припущень владного суб'єкта призводить до порушення гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року права особи на справедливий суд.

Судом з'ясовано, що у спірних правовідносинах здобутими контролюючим органом доказами вчинення особою податкового правопорушення - заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток та заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість є: 1) Узагальнення податкової інформації (без конкретизації реквізитів письмових документів); 2) відомості автоматизованих інформаційних систем - баз даних контролюючих органів; 3) дані Єдиного реєстру податкових накладних; 4) обставини місцезнаходження контрагентів поза територією м. Харкова; 5) рішення судів у досудовому розслідуванні по кримінальному провадженню.

Визначаючись з приводу відповідності закону складеного контролюючим органом офіційного письмового документа - Узагальнення податкової інформації (Опрацювання податкової інформації, Зведеної податкової інформації тощо) як доказу у справі про податкове правопорушення, суд зазначає, що створення цього письмового документа відбувається поза межами ч. 2 ст. 19 Конституції України, позаяк згідно з приписами ст.ст. 20, 62, 75-86 Податкового кодексу України способами здійснення податкового контролю є перевірки та звірки.

Відтак, суд не знаходить правових підстав для кваліфікації цього письмового документа контролюючого органу як доказу у справі про вчинення податкового правопорушення.

Визначаючись стосовно кваліфікації як доказу вчинення особою податкового правопорушення пояснень керівника контрагента платника (засновника контрагента платника), суд відмічає, що згідно з ст. 83 Податкового кодексу України підставою для висновків податкової перевірки може бути, зокрема, податкова інформація.

За визначенням ст. 16 Закону України «Про інформацію» під податковою інформацією слід розуміти сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності.

До суб'єктів інформаційних відносин згідно з ст.4 Закону України «Про інформацію» належать, зокрема, і суб'єкти владних повноважень.

Відповідно до ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Між тим, процесуальні документи, котрі складені у порядку Кримінального процесуального кодексу України (у тому числі і протоколи допиту свідків), створюються не суб'єктами владних повноважень, а органами досудового розслідування, тобто суб'єктами права, що виконують публічну правоохоронну, а не управлінську функцію.

Відтак, ці процесуальні документи є виключно документами кримінального провадження із правовим статусом доказів вчинення кримінального правопорушення і у силу цього не містять жодної податкової інформації у розумінні ст. 16 Закону України «Про інформацію».

При цьому, працівники оперативних підрозділів у силу дії прямого застереження ч. 2 ст. 41 Кримінального процесуального кодексу України взагалі не мають повноважень діяти поза межами письмових доручень прокурора, слідчого, детектива.

Відтак, протокол допиту, складений працівником оперативного підрозділу без посилання на одержане від прокурора чи слідчого письмове доручення або без посилання на включення до складу слідчої групи, не має жодної юридичної сили, адже створений з порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Юридичної дії не мають також і письмові пояснення осіб, отримані працівниками податкової міліції поза межами кримінального провадження, позаяк повноваження на відбирання пояснень не надані працівникам податкової міліції жодним діючим актом законодавства України.

Натомість суд вважає, що як протоколи допиту осіб, зі змісту яких випливає факт непричетності допитаних громадян до заснування чи керівництва суб'єктами господарювання - юридичними особами, так і письмові пояснення громадян аналогічного змісту згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України є виключно підставою для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідних даних та початку досудового розслідування.

Використання таких протоколів допиту у якості доказів вчинення податкового правопорушення у розумінні ст. 109 Податкового кодексу України законом не передбачено і суперечить меті та призначенню кримінального судочинства, оскільки ці показання громадян є доказами саме у кримінальному провадженні, котрі мають бути оцінені саме кримінальним судом під час постановлення вироку.

Можливість оцінки доказів, добутих у межах кримінального провадження, адміністративним судом законом прямо не передбачена і суперечить запровадженому Законом України «Про судоустрій і статус суддів», КАС України, КПК України правилу розподілу судових справ за предметною юрисдикцією.

У будь-якому разі така оцінка не може здійснюватись без урахування правил КПК України та без використанням приписів ст.ст. 84-89, 95-96 КПК України, що в контексті оцінки показань свідка означає потребу у безпосередньому допиті громадянина у судовому засіданні.

Як слідує з тексту акту перевірки, при винесенні спірних рішень владний суб'єкт не перевіряв ані додержання закону у процедурі допиту осіб чи у процедурі отримання письмових пояснень, ані добровільності надання показань та їх достовірності, ані актуальності показань у часовому аспекті.

За таких обставин, суд не знаходить правових підстав для визнання долучених до справи пояснень громадян (у тому числі і протоколів допиту свідків) належними та допустимими доказами скоєння особою податкового правопорушення.

Визначаючись стосовно кваліфікації як доказу вчинення особою податкового правопорушення відомостей ухвалених судом процесуальних документів на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні, окружний адміністративний суд вважає, що і ці відомості не можуть бути кваліфіковані як належні та допустимі докази вчинення особою податкового правопорушення, адже означені документи за своєю правовою суттю та юридичною природою містять не остаточну кваліфікацію (юридичну оцінку) певних обставин фактичної дійсності органами судової влади, а лише визнання судом достатності рівня обґрунтованості припущень органів досудового розслідування про можливість (ймовірність) вчинення протиправних діянь.

Оскільки укладені з контрагентом правочини не визнані владним суб'єктом нікчемними чи недійсними у судовому порядку, а з огляду на сукупність добутих судом доказів ці правочини явно та однозначно не відповідають ознакам нікчемних правочинів згідно з ст. 228 Цивільного кодексу України та відповідно до ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, то суд вважає, що у силу ст.ст. 215, 216, 234, 235, 236 Цивільного кодексу України контролюючий орган не мав управлінських повноважень для іншої кваліфікації проведених у межах цих правочинів операцій до набрання законної сили судовим рішенням про визнання цих правочинів фіктивними або удаваними.

З огляду на викладені міркування, суд приходить до переконання, що використані контролюючим органом процесуальні документи досудового розслідування у кримінальному провадженні у даному конкретному випадку не можуть бути кваліфіковані як належні та допустимі докази вчинення податкових правопорушень.

При цьому, суд звертає увагу, що згадані процесуальні рішення судів були одержані контролюючим органом поза процедурою Закону України «Про доступ до судових рішень».

Доказів одержання контролюючим органом цих процесуальних рішень судів від тих органів, за зверненням яких ці документи були ухвалені, матеріали справи не містять.

Відтак, надані контролюючим органом роздруківки цих документів мають нездоланний дефект походження, а тому об'єктивно не здатні засвідчити будь-які обставини.

Підсумовуючи викладене вище, суд вважає, що використані контролюючим органом у спірних правовідносинах аргументи та документи за своїм характером, змістом та призначенням об'єктивно не здатні довести факту вчинення особою податкового правопорушення.

При цьому, судом з'ясовано, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не вчинив прямо передбачених законом управлінських дій для встановлення об'єктивної істини, як-то: 1) проведення зустрічної звірки контрагента платника у порядку ст. 73 Податкового кодексу України, 2) залучення до участі у податковій перевірці у порядку п. 20.1.17 ст. 20 та ст. 84 Податкового кодексу України експерта з будівельної справи.

Нездоланних та непереборних перешкод для реалізації контролюючим органом у спірних правовідносинах наданих законом владних повноважень контролю у цілях досягнення достатнього поза розумним сумнівом рівня обґрунтованості суджень про вчинення особою податкового правопорушення з матеріалів справи судом не виявлено.

Таким чином, сукупність зібраних контролюючим органом під час перевірки документів не доводить події вчинення особою податкового правопорушення у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у силу дії ч.2 ст.77 КАС України.

Проте, виконуючи вказівку Верховного Суду і не виходячи за межі судового контролю при відправленні правосуддя та не перебираючи на себе функцію доведення вини особи у скоєнні протиправного діяння, окружний адміністративний суд вважає за необхідне перевірити юридичну та фактичну обґрунтованість викладених в акті податкової перевірки суджень контролюючого органу про вчинення особою податкового правопорушення, адже саме ці судження покладені владним суб'єктом в основу оскаржених рішень.

Так, згідно з висновками складеного контролюючим органом акту перевірки у зносинах з ТОВ «Терра-Буд Компані» (у якості субпідрядника) за договорами від 07.12.2015 р. №35/12-15С, №36/12-15С; від 01.02.2016 р. №ТР5-2/16С, №ТР3-4/16С; від 03.02.2016 р. №ТР7-1/16С, №ТР7-2/16С; від 05.02.2016 р. №ТР5-38/16С, №ТР2-7/16С та інш. позивачем, Комунальним підприємством «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», було сформовано показник витрат з податку на прибуток у розмірі 549.328,00 грн. та показник податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 109.866,00 грн.

Перелічені обставини визнані сторонами.

Сторонами також визнані обставини належності оформлення первинних документів, котрі не мають явних та очевидних дефектів форми, змісту, походження чи інших вад, що об'єктивно та нездоланно спричиняють втрату цими документами юридичної сили.

Обставини наявності у контрагента позивача статусу платника ПДВ і реєстрації виписаних таким контрагентом податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних сторонами також визнаються.

Видатки з оплати вартості зазначених у первинних документах будівельних робіт понесені позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів, факт чого також визнається сторонами.

Так, згідно з висновками складеного контролюючим органом акту перевірки у зносинах з ТОВ «Віндера» (у якості субпідрядника) за договорами від 07.04.2015 р. №21/15С; від 15.04.2015 р. №31/15С; від 22.04.2015 р. №51/15С, №54/15С, №50/15С; від 23.04.2015 р. №95/15С, №94/15С; від 27.04.2015 р. №62/15С, №38/15С; від 02.06.2015 р. №81/15С, №85/15/2С; від 23.06.2015 р. №93/15С; від 24.06.2015 р. №100/15С; від 13.08.2015 р. №157/15С, №155/15С та інш. позивачем, Комунальним підприємством «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», було сформовано показник витрат з податку на прибуток у розмірі 2.228.595,00 грн. та показник податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 445.719,00 грн.

Перелічені обставини визнані сторонами.

Сторонами також визнані обставини належності оформлення первинних документів, котрі не мають явних та очевидних дефектів форми, змісту, походження чи інших вад, що об'єктивно та нездоланно спричиняють втрату цими документами юридичної сили.

Обставини наявності у контрагента позивача статусу платника ПДВ і реєстрації виписаних таким контрагентом податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних сторонами також визнаються.

Видатки з оплати вартості зазначених у первинних документах будівельних робіт понесені позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів, факт чого також визнається сторонами.

Так, згідно з висновками складеного контролюючим органом акту перевірки у зносинах з ТОВ «Елітан Компані» (у якості субпідрядника) за договорами від 01.02.2016 р. №6-1/16С, №ТР6-2/16С; від 05.02.2016 р. №7-6/16С, №ТР6-9/16С; від 10.02.2016 р. №8-12/16С, №ТР8-13/16С; від 12.02.2016 р. №8-22/16С, №ТР8-23/16С та інш. позивачем, Комунальним підприємством «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», було сформовано показник витрат з податку на прибуток у розмірі 751.101,00 грн. та показник податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 150.220,00 грн.

Перелічені обставини визнані сторонами.

Сторонами також визнані обставини належності оформлення первинних документів, котрі не мають явних та очевидних дефектів форми, змісту, походження чи інших вад, що об'єктивно та нездоланно спричиняють втрату цими документами юридичної сили.

Обставини наявності у контрагента позивача статусу платника ПДВ і реєстрації виписаних таким контрагентом податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних сторонами також визнаються.

Видатки з оплати вартості зазначених у первинних документах будівельних робіт понесені позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів, факт чого також визнається сторонами.

Так, згідно з висновками складеного контролюючим органом акту перевірки у зносинах з ТОВ «Будівельна компанія «Будгермес» (у якості субпідрядника) за договорами від 09.04.2015 р. №22/15С; від 15.04.2015 р. №29/15С; від 16.04.2015 р. №ТР1-25С; від 27.04.2015 р. №62/15С; від 02.06.2015 р. №85/15С; від 02.06.2015 р. №25/06-15С, №26/06-15С; від 15.07.2015 р. №ТР1-151С; від 20.07.2015 р. №ТР7-141С, №ТР6-67С та інш. позивачем, Комунальним підприємством «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», було сформовано показник витрат з податку на прибуток у розмірі 505.966,00 грн. та показник податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 101.193,00 грн.

Перелічені обставини визнані сторонами.

Сторонами також визнані обставини належності оформлення первинних документів, котрі не мають явних та очевидних дефектів форми, змісту, походження чи інших вад, що об'єктивно та нездоланно спричиняють втрату цими документами юридичної сили.

Обставини наявності у контрагента позивача статусу платника ПДВ і реєстрації виписаних таким контрагентом податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних сторонами також визнаються.

Видатки з оплати вартості зазначених у первинних документах будівельних робіт понесені позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів, факт чого також визнається сторонами.

Так, згідно з висновками складеного контролюючим органом акту перевірки у зносинах з ТОВ «Сфера-А» (у якості субпідрядника) за договорами від 07.12.2015 р. №52/12-15С (т. 34 а.с. 174-176), №60/12-15С (т. 34 а.с. 205-207), №51/12-15С (т. 40 а.с. 191-193), від 01.02.2016 №24/02-16С (т. 33 а.с. 167-169), №23/02-16С (т. 34 а.с. 1-3), №25/02-16С (т. 34 а.с. 33-35), №26/02-16С (т. 34 а.с. 65-67), №21/02-16С (т. 34 а.с. 97-99), №22/02-16С (т. 34 а.с. 132-134); від 12.02.2016 р. №ТР 6-43/16 С (т. 14 а.с. 160-162), №ТР2-24/16С (т. 15 а.с. 1-3), №ТР2-25/16С (т. 15 а.с. 65-67), №ТР6-46/16С (т. 16 а.с. 178-180), №ТР6-47/16С (т. 18 а.с. 115-117), №ТР 6-48/16С (т. 28 а.с. 34-36), №ТР 6-49/16С (т. 28 а.с. 69-71), №ТР 6-50/16С (т. 28 а.с. 108-110), №ТР 6-51/16С (т. 28 а.с. 144-146), №ТР 2-20/16С (т. 28 а.с. 180-182), №ТР 2-23/16С (т. 29 а.с. 1-3); від 15.02.2016 р. №ТР 1-30/16 С (т. 15 а.с. 99-101), №ТР1-32/16С (т. 15 а.с. 136-138), №ТР7-7/16С (т. 15 а.с. 177-179), №ТР8-26/16С (т. 15 а.с. 214-216), №ТР8-27/16С (т. 16 а.с. 1-3), №ТР8-28/16С (т. 16 а.с. 45-47), №ТР5-16/16С (т. 16 а.с. 94-96), №ТР8-32/16С (т. 16 а.с. 132-134), №ТР8-34/16С (т. 16 а.с. 215-217), №ТР4-7/16С (т. 17 а.с. 1-3), №ТР4-8/16С (т. 17 а.с. 36-38), №ТР9-4/16С (т. 17 а.с. 73-75), №ТР5-77/16С (т. 17 а.с. 129-131), №ТР5-82/16С (т. 17 а.с. 172-174), №ТР5-89/16С (т. 17 а.с. 212-214), №ТР5-90/16С (т. 18 а.с. 1-3), №ТР5-94/16С (т. 18 а.с. 38-40), №ТР6-60/16С (т. 18 а.с. 80-82), №ТР 6-61/16С (т. 27 а.с. 1-2), №ТР 6-62/16С (т. 27 а.с. 45-46), №ТР 6-61/16С (т. 27 а.с. 82-84), №ТР 6-64/16С (т. 27 а.с. 127-129), №ТР 2-35/16С (т. 27 а.с. 162-164), №ТР 2-36/16С (т. 27 а.с. 204-206), №ТР 3-7/16С (т. 28 а.с. 1-3); від 19.02.2016 р. №ТР 7-8/16С (т. 29 а.с. 45-47), №ТР 7-9/16С (т. 29 а.с. 79-81), №ТР 7-10/16С (т. 29 а.с. 114-116), №ТР 7-11/16С (т. 29 а.с. 151-153), №ТР 8-36/16С (т. 29 а.с. 185-187), №ТР 8-37/16С (т. 29 а.с. 216-218), №ТР 8-38/16С (т. 30 а.с. 1-3), №ТР 8-39/16С (т. 30 а.с. 29-31), №ТР 8-40/16С (т. 30 а.с. 67-69), №ТР 8-43/16С (т. 30 а.с. 124-126), №ТР 8-44/16С (т. 30 а.с. 160-162), №ТР 8-45/16С (т. 30 а.с. 196-198), №ТР 8-30/16С (т. 31 а.с. 1-3), №ТР 4-9/16С (т. 31 а.с. 39-41), №ТР 5-96/16С (т. 31 а.с. 76-78), №ТР 5-98/16С (т. 31 а.с. 110-112), №ТР 6-70/16С (т. 31 а.с. 151-153), №ТР 2-43/16С (т. 31 а.с. 183-185), №ТР 82-44/16С (т. 32 а.с. 1-3); від 22.02.2016 р. №ТР 5-34/16С (т. 32 а.с. 36-38), №ТР 6-71/16С (т. 32 а.с. 92-94), №ТР 6-72/16С (т. 32 а.с. 123-125), №ТР 6-73/16С (т. 32 а.с. 161-163), №ТР 8-18/16С (т. 33 а.с. 120-122); від 23.02.2016 р. №ТР 1-35/16С (т. 32 а.с. 192-194), №ТР 1-39/16С (т. 33 а.с. 1-3), №ТР 1-40/16С (т. 33 а.с. 41-43), №№ТР 5-104/16С (т. 33 а.с. 77-79); від 01.03.2016 р. №08/03-16С (т. 39 а.с. 1-2), №01/03-16С (т. 39 а.с. 34-35), №21/02-16С (т. 40 а.с. 1-3), №22/02-16С (т. 40 а.с. 42-43), №23/02-16С (т. 40 а.с. 121-122), №25/02-16С (т. 40 а.с. 152-153), №28/03-16С (т. 41 а.с. 1-2), №29/03-16С (т. 41 а.с. 36-37), №26/03-16С (т. 41 а.с. 71-72), №27/03-16С (т. 41 а.с. 107-108), №25/03-16С (т. 41 а.с. 145-146), №23/03-16С (т. 41 а.с. 177-178), №24/03-16С (т. 41 а.с. 211-212); від 11.03.2016 р. №ТР 8-48/16С (т. 19 а.с. 1-3), №ТР 8-48/16С (т. 19 а.с. 1-3), №ТР 8-40/16С (т. 20 а.с. 72-73), №ТР 5-107/16С (т. 20 а.с. 125-126), №ТР 2-36/16С (т. 20 а.с. 167-168), №ТР 8-33/16С (т. 20 а.с. 207-208), №ТР 8-29/16С (т. 21 а.с. 1-2); від 14.03.2016 р. №ТР 3-9/16С (т. 19 а.с. 51-53), №ТР 3-10/16С (т. 19 а.с. 87-88), №ТР 1-51/16С (т. 19 а.с. 123-124), №ТР8-58/16С (т. 19 а.с. 160-161), №ТР 5-122/16С (т. 19 а.с. 192-193), №ТР 5-123/16С (т. 20 а.с. 1-2), №ТР 3-11/16С (т. 20 а.с. 35-36), №ТР 6-80/16С (т. 21 а.с. 39-40), №ТР 2-45/16С (т. 21 а.с. 78-79), №ТР 5-119/16С (т. 21 а.с. 119-120); від 15.03.2016 р. №ТР 2-49/16С (т. 21 а.с. 158-159), №ТР 2-48/16С (т. 21 а.с. 199-200), №ТР 2-50/16С (т. 23 а.с. 1-2), №ТР 1-64/16С (т. 23 а.с. 92-93), №ТР 1-67/16С (т. 23 а.с. 122-123); від 15.03.2016 р. №22/16С (т. 42 а.с. 40-42); від 16.03.2016 р. №ТР 5-131/16С (т. 22 а.с. 1-2), №ТР 5-132/16С (т. 22 а.с. 70-71), №ТР 5-133/16С (т. 22 а.с. 118-119), №ТР 5-134/16С (т. 22 а.с. 155-156), №ТР 5-68/16С (т. 22 а.с. 192-193), №ТР 5-135/16С (т. 23 а.с. 159-160), №ТР 3-12/16С (т. 23 а.с. 201-202); від 16.03.2016 р. №24/16С (т. 42 а.с. 1-2), №23/16С (т. 42 а.с. 91-92); від 21.03.2016 р. №ТР 8-65/16С (т. 24 а.с. 1-2), №ТР 6-88/16С (т. 24 а.с. 30-31), №ТР 6-91/16С (т. 24 а.с. 68-69), №ТР 6-92/16С (т. 24 а.с. 98-99), №ТР 6-95/16С (т. 24 а.с. 131-132), №ТР 6-96/16С (т. 24 а.с. 166-167), №ТР 6-61/16С (т. 25 а.с. 1-2), №ТР 6-4/16С (т. 25 а.с. 42-43), №ТР 6-98/16С (т. 25 а.с. 79-80), №ТР 9-6/16С (т. 25 а.с. 114-115), №ТР 6-99/16С (т. 25 а.с. 152-153), №ТР 8-67/16С (т. 26 а.с. 1-2), №ТР 3-13/16С (т. 26 а.с. 32-33), №ТР 3-14/16С (т. 26 а.с. 83-84), №ТР 3-15/16С (т. 26 а.с. 98-99), №ТР 3-16/16С (т. 26 а.с. 131-132), №СС5-1С (т. 42 а.с. 134-135), №ТР1-84/16С (т. 43 а.с. 1-2), №ТР1-85/16С (т. 43 а. 34-35), №ТР6-10/16С (т. 43 а.с. 67-68), №ТР6-55/16С (т. 43 а.с. 101-102), №ТР8-72/16С (т. 43 а.с. 136-137), №ТР2-16/16С (т. 43 а.с. 176-177), №ТР3-17/16С (т. 44 а.с. 1-2), №ТР1-78/16С (т. 44 а.с. 39-40), №ТР 1-79/16С (т. 44 а.с. 72-73), №ТР1-80/16С (т. 44 а.с. 103-104), №1-81/16С (т. 44 а.с. 136-137), №ТР1-82/16С (т. 44 а.с. 169-170), №ТР1-83/16С (т. 44 а.с. 202-203); від 21.03.2016 №39/16С (т. 35 а.с. 170-172), №40/16С (т. 36 а.с. 1-3), №38/16С (т. 36 а.с. 54-56); від 23.03.2016 р. №59/16С (т. 36 а.с. 161-163); від 24.03.2016 р. №59/16С (т. 35 а.с. 98-100); від 25.03.2016 р. №ТР 8-28/16С (т. 48 а.с. 43-45); від 29.03.2016 №63/16С (т. 35 а.с. 27-29), №65/16С (т. 35 а.с. 51-53); від 01.04.2016 р. №ТР 1-105/16С (т. 36 а.с. 205-207), №19/03-16С (т. 50 а.с. 39-41), №01/04-16С (т. 50 а.с. 89-90), №15/01-16с (т. 50 а.с. 121-123), №08/03-16С (т. 50 а.с. 193-195), №06/03-16С (т. 51 а.с. 1-3), №02/04-16С (т. 51 а.с. 55-56), №11/03-16С (т. 51 а.с. 86-88), №03/04-16 С (т.51 а.с. 137-138), №10/03-16С (т. 51 а.с. 174-175); від 01.04.2016 р. №71/16С (т. 39 а.с. 68-69); від 06.04.2016 р. №ТР 1-25/16С (т. 37 а.с. 1-3), №ТР 1-104/16С (т. 37 а.с. 42-44), №ТР 1-29/16С (т. 37 а.с. 83-85), №ТР 6-107/16С (т. 37 а.с. 124-126), №ТР 8-94/16С (т. 37 а.с. 171-173), №ТР 6-38/16С (т. 38 а.с. 1-3), №ТР 1-106/16С (т. 39 а.с. 117-119), №ТР 1-107/16С (т. 39 а.с. 158-160), №ТР 8-93/16С (т. 39 а.с. 199-201); від 13.04.2016 р. №ТР 8-100/16С (т. 38 а.с. 42-44), №ТР 8-84/16С (т. 38 а.с. 74-76), №ТР 8-101/16С (т. 38 а.с. 107-109), №ТР 8-102/16С (т. 38 а.с. 138-140), №ТР 8-103/16С (т. 38 а.с. 170-172), №ТР 1-116/16С (т. 45 а.с. 1-3), №ТР 1-122/16С (т. 45 а.с. 35-37), №ТР 1-123/16С (т. 45 а.с. 73-75), №ТР 8-37/16С (т. 45 а.с. 110-112), №ТР 1-124/16С (т. 45 а.с. 146-147), №ТР 1-125/16С (т. 45 а.с. 183-184), №ТР 1-28/16С (т. 46 а.с. 1-2); від 18.04.2016 р. №ТР CC8-7С (т. 48 а.с. 136-138), №СС8-5С (т. 48 а.с. 175-176), №СС8-6С (т. 50 а.с. 1-3); від 21.04.2016 р. №ТР 8-115/16С (т. 46 а.с. 38-40), №ТР 8-114/16С (т. 46 а.с. 89-90), № 49ДС (т. 46 а.с. 131-133), № 50ДС (т. 46 а.с. 160-162), № 51ДС (т. 46 а.с. 189-191), № 52ДС (т. 47 а.с. 1-3), № 53ДС (т. 47 а.с. 36-38), № 54ДС (т. 47 а.с. 66-68), № 55ДС (т. 47 а.с. 96-98), № 57ДС (т. 47 а.с. 127-129), № 58ДС (т. 47 а.с. 162-164), № 60ДС (т. 47 а.с. 193-195); від 22.04.2016 р. №ТР 5-173/16С (т. 48 а.с. 1-2); від 25.04.2016 р. №ТР 8-102/16С (т. 48 а.с. 88-90) позивачем, Комунальним підприємством «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», було сформовано показник витрат з податку на прибуток у розмірі 5.446.607,00грн. та показник податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 1.089.321,00грн.

Перелічені обставини визнані сторонами.

Сторонами також визнані обставини належності оформлення первинних документів, котрі не мають явних та очевидних дефектів форми, змісту, походження чи інших вад, що об'єктивно та нездоланно спричиняють втрату цими документами юридичної сили.

Обставини наявності у контрагента позивача статусу платника ПДВ і реєстрації виписаних таким контрагентом податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних сторонами також визнаються.

Видатки з оплати вартості зазначених у первинних документах будівельних робіт понесені позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів, факт чого також визнається сторонами.

Так, згідно з висновками складеного контролюючим органом акту перевірки у зносинах з ПП «ЛАВІНА-2005» (у якості субпідрядника) за договорами від 01.03.2016 р. №25/03-16С (т. 13 а.с. 76-78), №23/03-16С (т. 13 а.с. 159-161), №16/03-16С (т. 14 а.с. 1-3), від 16.03.2016 р. №236/16С (т. 3 а.с. 1-3), №24/16 (т. 12 а.с. 124-126), від 20.03.2016 р. №39/16С (т. 10 а.с. 91-93), від 21.03.2016 р. №40/16С (т. 11 а.с. 150-152), №38/16С (т. 12 а.с. 62-64), від 01.04.2016 р. №15/04-16С (т. 3 а.с. 51-53), №10/02-16С (т. 6 а.с. 69-71), №10/02-16С (т. 6 а.с. 88-90), №12/04-16С (т. 6 а.с. 138-140), №12/04-16С (т. 6 а.с. 209-211), №14/04-16С (т. 7 а.с. 1-3), №16/04-16С (т. 7 а.с. 40-42), №24/03-16С (т. 7 а.с. 79-81), №16/03-16С (т. 7 а.с. 117-119), №21/04-16С (т. 7 а.с. 155-157), №22/04-16С (т. 7 а.с. 198-200), №23/04-16С (т. 8 а.с. 1-3), №24/04-16С (т. 8 а.с. 40-42), №17/04-16С (т. 8 а.с. 82-84), №18/04-16С (т. 8 а.с. 121-123), №19/04-16С (т. 8 а.с. 160-162), №20/04-16С (т. 8 а.с. 203-205), від 04.04.2016 р. №СС 8-2С (т. 9 а.с. 89-91), від 11.04.2016 р. №38/04-16С (т. 14 а.с. 118-120), від 12.04.2016 р. №93/16С (т. 12 а.с. 1-3), від 21.04.2016 р. №61 ДС (т. 5 а.с. 52-54), №56ДС (т. 6 а.с. 1-3), №59ДС (т. 6 а.с. 37-39), від 04.05.2016 р. №ТР2-73/16С (а.с. 2 а.с. 1а-3), №ТР8-61/16С (т. 2 а.с. 42-45), №ТР1-133/16С (т. 2 а.с. 126-128), №ТР8-6/16С (т. 2 а.с. 164-166), №ТР8-105/16С (т. 3 а.с. 103-105), від 12.05.2016 р. №ТР8-95/16С (т. 3 а.с. 152-154), №ТР8-4/16С (т. 3 а.с. 192-194), №ТР5-175/16С (т. 5 а.с. 1-3), від 16.05.2016 р. №82 ДС (т. 5 а.с. 82-84), №63/74ДС (т. 5 а.с. 121-123), №01/05-16С (т. 12 а.с. 168-171), №02/05-16С (т. 12 а.с. 208-210), №05/05-16С (т. 13 а.с. 1-3), №03/05-16С (т. 14 а.с. 39-41), №01/05-16С (т. 14 а.с. 80-82), від 17.05.2016 р. №78ДС (т. 4 а.с. 1-3), №79ДС (т. 4 а.с. 31-33), №80ДС (т. 4 а.с. 61-63), №81ДС (т. 4 а.с. 99-101), №82ДС (т. 4 а.с. 137-139), №83ДС (т. 4 а.с. 167-169), №84ДС (т. 4 а.с. 197-200), №75ДС (т. 1 а.с. 160-162), №76ДС (т. 5 а.с. 190-192), №77ДС (т. 5 а.с. 220-222), від 20.05.2016 р. №СС3-24С (т. 9 а.с. 1-3), від 25.05.2016 р. №ТР5-43/16С (т. 10 а.с. 1-3), №ТР5-192/16С (т. 10 а.с. 51-53), від 01.06.2016 р. №ТР5-206/16С (т. 10 а.с. 195-197), від 06.06.2016 р. №ТР8-192/16С (т. 11 а.с. 1-3), №ТР5-214/16С (т. 11 а.с. 53-55), від 08.06.2016 р. №ТР8-150/16С (т. 11 а.с. 99-101) позивачем, Комунальним підприємством «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», було сформовано показник витрат з податку на прибуток у розмірі 2.878.336,00грн. та показник податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 543.199,00грн.

Перелічені обставини визнані сторонами.

Сторонами також визнані обставини належності оформлення первинних документів, котрі не мають явних та очевидних дефектів форми, змісту, походження чи інших вад, що об'єктивно та нездоланно спричиняють втрату цими документами юридичної сили.

Обставини наявності у контрагента позивача статусу платника ПДВ і реєстрації виписаних таким контрагентом податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних сторонами також визнаються.

Видатки з оплати вартості зазначених у первинних документах будівельних робіт понесені позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів, факт чого також визнається сторонами.

Так, згідно з висновками складеного контролюючим органом акту перевірки у зносинах з ТОВ «Будпромсистема» (у якості субпідрядника) за договорами від 01.02.2016 р. №9-16/рС; від 15.03.2016 р. №22/16С; від 23.03.2016 р. №53/16С; від 29.03.2016 р. №65/16С; від 04.04.2016 р. №75/16С, №77/16С; від 05.04.2016 р. №ТР8-83/16С, №ТР2-59/16С; від 08.04.2016 р. №ТР1-83/16С, №ТР1-110/16С; від 12.04.2016 р. №ТР2-69/16С; від 18.04.2016 р. №СС6-1С; від 25.04.2016 р. №ТР8-4/16С; від 12.05.2016 р. №ТР5-174/16С, №ТР2-87/16С; від 19.05.2015 р. №139/16С; від 20.05.2016 р. №СС3-24; від 23.05.2016 р. №ТР2-19/16С, №ТР2-46/16С; від 24.05.2016 р. №ТР2-89/16С, №ТР7-28/16С; від 01.06.2016 р. №ТР5-178/16С, №ТР4-19/16С, №ТР 3-26/16С; від 06.06.2016 р. №ТР2-8/16С, №ТР5-185/16С, №ТР2-10/16С; від 09.06.2016 р. №ТР8-112/16С, №ТР8-113/16С; від 10.06.2016 р. №ТР6-111/16С, №ТР 4-17/16С; від 14.06.2016 р. №ТР8-116/16С, №ТР 2-97/16С; від 16.06.2016 р. №119ДС, №118ДС, №12ДС; від 21.06.2016 р. №ТР2-70/16С, №ТР2-121/16С; від 22.06.2016 р. №ТР5-19/16С; від 23.06.2016 р. №ТР1-13/16С, №ТР5-220/16С та інш. позивачем, Комунальним підприємством «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», було сформовано показник витрат з податку на прибуток у розмірі 6.597.913,00грн. та показник податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 1.287.114,00грн.

Перелічені обставини визнані сторонами.

Сторонами також визнані обставини належності оформлення первинних документів, котрі не мають явних та очевидних дефектів форми, змісту, походження чи інших вад, що об'єктивно та нездоланно спричиняють втрату цими документами юридичної сили.

Обставини наявності у контрагента позивача статусу платника ПДВ і реєстрації виписаних таким контрагентом податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних сторонами також визнаються.

Видатки з оплати вартості зазначених у первинних документах будівельних робіт понесені позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів, факт чого також визнається сторонами.

Дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України суд доходить до переконання, що: 1) фізичне існування об'єктів, на яких виконувались роботи контролюючим органом не заперечується; 2) фактичне виконання робіт контролюючим органом не заперечується; 3) обставини проведення оплати вартості виконаних робіт шляхом перерахування безготівкових коштів контролюючим органом визнаються; 4) реєстрація виписаних контрагентами платника податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних контролюючим органом підтверджується; 5) зустрічні звірки контрагентів платника терорганами ДФС України не проводились; 6) спеціалісти з будівельної справи у порядку п.20.1.17 ст.20 та ст.84 Податкового кодексу України для участі у податковій перевірці не залучались.

Доводи контролюючого органу з приводу нездатності контрагентів виконати власні господарські зобов'язання за правочинами судом відхиляються, позаяк, по-перше, акт перевірки не містить детальних розрахунків з даного питання, а по-друге, працівники органу доходів і зборів не є спеціалістами у галузі будівельної справи (отже, не мають необхідних знань для достовірного визначення проміжку часу на виконання певної будівельної роботи).

Окрім того, суд зважає на виявлений дефект у складанні акту перевірки, згідно з яким на зносини позивача з ТОВ "Будпромсистема" контролюючим органом віднесено витрат з податку на прибуток у розмірі 2.278.336,00 грн. та показник податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 543.199,00 грн., хоча ці показники є помилковими і безпосередньо впливають на правильність обчислення грошового зобов'язання платника з податку на прибуток та ПДВ.

Сукупність перелічених доказів при з'ясованих судом обставинах 1) фізичного існування об'єктів, на яких проводились роботи, 2) реального проведення робіт, 3) понесення видатків з оплати вартості проведених робіт суд вважає у розумінні ст. 76 КАС України недостатнім для переконання про вчинення особою у спірних правовідносинах податкового правопорушення у розумінні п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

У ході вирішення спору судом встановлено, що обставини спірних правовідносин були з'ясовані контролюючим органом неповно, оскільки під час здійснення податкової перевірки позивача не були проведені зустрічні звірки контрагентів платника податків та до участі у податковій перевірці не були залучені спеціалісти у галузі будівельної справи.

Відтак, судження контролюючого органу про вчинення особою податкових правопорушень носять характер виключно припущень.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України саме при винесенні оскаржених рішень.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі податкової справи знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення заявлених вимог про скасування оскаржених рішень владного суб'єкта про визначення податкових зобов'язань платника податків.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 0002281401 від 09.12.2016 р., № 0002291401 від 09.12.2016 р., № 0002301401 від 09.12.2016 р.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Повідомити, що рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 18 грудня 2018 року.

Суддя Сліденко А.В.