Ухвала суду № 78660370, 12.12.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

12 грудня 2018 р. Справа № 480/4232/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Сизоненка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми клопотання Виконавчого комітету Охтирської міської ради про закриття провадження по адміністративній справі №480/4232/18 за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Охтирської міської ради про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) з позовною заявою до Виконавчого комітету Охтирської міської ради (далі - відповідач, ВК ОМР), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача в особі Комісії з визначення розміру збитків власникам землі (далі - Комісія) та землекористувачам при розгляді матеріалів щодо збитків, заподіяних ОСОБА_3 територіальній громаді м. Охтирка, при використанні земельної ділянки, розташованої за адресою: Сумська область, м. Охтирка, вул. Незалежності, 4 та при складанні Акту з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувача №02-09/21 від 12.09.2018;

- визнати протиправним та скасувати рішення ВК ОМР від 28.09.2018 №132 в частині затвердження Акту з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам №02-09/21 від 12.09.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради №132 від 12.09.2018 затверджено акт про визначення збитків власнику землі №02-09/21 від 12.09.2018. Позивач вважає вказане рішення в частині затвердження Акту протиправним з тих підстав, що відповідач не повідомив позивача про засідання Комісії, чим свідомо проігноровано право позивача бути присутнім під час розгляду питання та прийняття рішення, яке стосується особисто позивача. Тобто, відповідач, затвердив оскаржуване рішення, не здійснив вивчення та обговорення проекту відповідного рішення за участю уповноважених представників позивача. Крім цього, у судовому засідання представник позивача зазначив, що не погоджується з розрахунком збитків, оскільки, на його переконання, відповідачем було застосовано невірний коефіцієнт індексації грошової оцінки та інші показники, що вплинуло на розмір визначених збитків.

04.12.2018 до суду від ВК ОМР надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (а.с.42). Зокрема, у клопотанні зазначено, що не дивлячись на суб'єктний склад даного спору, позивач фактично не згоден із нарахуванням йому збитків за фактичне використання земельної ділянки за відсутності наявності належним чином оформлених документів.

При цьому, позовні вимоги, заявлені у даній справі, спрямовані не на статусні та/або процедурні повноваження органу місцевого самоврядування, а на правомірність визначення йому збитків цим органом як розпорядником (власником) земельної ділянки комунальної власності. На переконання відповідача, в основу спору покладені цивільні відносини та відшкодування збитків, на які юрисдикція судів не поширюється.

11.12.2018 позивач подав до суду письмовий виклад позиції щодо клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі (а.с.93), де зазначив, що ним оскаржуються дії та рішення ВК ОМР та його комісії з визначення розміру збитків власникам землі та землекористувачам, які при прийнятті оскаржуваних ОСОБА_3 рішень керувались Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим 19.04.1993 постановою КМУ №284. При цьому, позивач вказує, що у самому оскаржуваному рішенні ВК ОМР №132 від 28.09.2018 йдеться посилання на пп.1 п."б" ч.1 ст.33 та ч.6 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування", що визначає делеговані державною повноваження виконавчого органу міської ради у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища.

Позивач вважає, що у даному випадку ВК ОМР виступає не як учасник цивільно-правових відносин, а як виконавчий орган місцевого самоврядування, який приймає відповідне рішення, використовуючи свої владні управлінські функції та владні делеговані державою повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища відповідно до ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування", а тому, даний спір має розглядатися саме в порядку адміністративного судочинства.

У судовому засіданні представник відповідача клопотання про закриття провадження підтримав, просив його задовольнити.

Представник позивача свою позицію підтримав. Заперечував проти клопотання про закриття провадження у справі.

Розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, суд встановив наступне.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) у пункту 24 рішення зазначив, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що «судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &?і;…&?о; фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (стаття 2 Земельного кодексу України).

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

З аналізу викладених норм слідує, що реалізуючи відповідні повноваження місцеві органи виконавчої влади вступають з суб'єктами у земельні відносини та є рівноправними учасниками таких взаємовідносин, а тому не здійснюють владних управлінських функцій, оскільки відсутня підпорядкованість одного учасника земельних відносин іншому.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, спір стосується не стільки правомірності дій стосовно затвердження акта комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам (чи здійснені вони у межах повноважень, у спосіб, з дотриманням порядку, що передбачені чинним законодавством, тощо), скільки визначення розміру збитків за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Іншими словами, в основі спору були цивільні відносини власності, на які юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

Тобто, основою даного спору є цивільні відносини власності, на які юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 676/223/17 (провадження № К/9901/2249/17).

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З огляду на викладене, позовна заява позивача не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має бути розглянута за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, зокрема якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, провадження в адміністративній справі необхідно закрити, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснити позивачу, що розгляд таких справ віднесено до місцевого суду, в порядку та у строки передбачені Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись статтями 238, 239, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання Виконавчого комітету Охтирської міської ради про закриття провадження по адміністративній справі №480/4232/18 - задовольнити.

Провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Охтирської міської ради про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 17.12.2018 року.

Суддя О.М. Кунець