Рішення № 78660046, 13.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/4176/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області, за участю третьої особи Залізничного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 21.08.2018 року №1162 о/с «Про звільнення»; поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу карного розшуку Залізничного районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07.11.2015 року; зобов'язання Головного управління Національної поліції у Львівській області працевлаштувати ОСОБА_1 з 07.11.2015 року у відповідності до п.9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» шляхом призначення на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Залізничного відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області; стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.08.2018 року до дати винесення рішення у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом Головного управління МВС України у Львівській області від 21.08.2018 року №1161 о/с, на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 року у справі №876/2068/18, позивача було поновлено на посаді оперуповноваженого відділу карного розшуку Залізничного районного відділу Львівського міського управління Головного управління МВС України у Львівській області з 06.11.2015 року. Наказом від 21.08.2018 року №1162/ос Головного управління МВС України у Львівській області позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 «г» (через скорочення штатів). Таке звільнення позивач вважає протиправним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та порушує його конституційні права.

Відповідачі - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та Головне управління Національної поліції у Львівській області проти позову заперечили з підстав викладених у відзивах на позовну заяву. Зазначають, що при звільненні позивача було враховано відсутність будь-яких посад у юридичній особі ГУ МВС та будь-яких інших територіальних органів МВС України. Крім того, зазначає, що позивачем не було подано рапорту про звільнення у зв'язку із переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації). Вважає, що ГУ МВС не вправі та не зобов'язаний був пропонувати позивачу посади, що знаходяться в штаті самостійної юридичної особи, а саме Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Ухвалою від 14.09.2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 26.09.2018 року замінено засідання з розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

20.11.2018 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. 13.12.2018 року позивачем подана заява про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представники відповідачів та представник третьої особи у судове засідання не з'явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Жодних пояснень по суті позовних вимог від третьої особи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідачів, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 в період з 16.02.2011 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом ГУ МВС №813 о/с відповідно до "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення), звільнено з органів внутрішніх справ: у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) позивача старшого лейтенанта міліції, оперуповноваженого сектору карного розшуку Залізничного РВ.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 року у справі №813/6276/15, визнано протиправним та скасувано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №831 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення ОСОБА_1; поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 07.11.2015. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді звернуто до негайного виконання; стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 по 24.01.2018 в сумі 43701 (сорок тири тисячі сімсот одна)грн. 60коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 2397 (дві тисячі триста дев'яносто сім)грн. 60коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства звернуто до негайного виконання.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 року у справі №876/2068/18 апеляційну скаргу Головного управління поліції у Львівській області задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 07 листопада 2015 року та в цій частині звернення рішення до негайного виконання скасовано та прийнято нову постанову, якою позов в цій частині задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Залізничного районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 06 листопада 2015 року. Постанова в частині поновлення на публічній службі ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2018 року залишено без змін.

21 серпня 2018 року Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області прийнято наказ №1161 о/с, на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №876/2068/18 від 29.05.2018 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Залізничного районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 06 листопада 2015 року.

21 серпня 2018 року Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області прийнято наказ №1162 о/с, яким звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за ст.64 «г» (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору карного розшуку Залізничного районного відділу ЛМУ ГУМВС України Львівській області з 06.11.2017 року.

Позивач не погоджується з наказом про звільнення з посади з огляду на його протиправність, яка встановлено судовим рішенням у справі №813/6276/15. Зокрема, вказує, що попереднє звільнення зі служби відбулося за аналогічних підстав, що у спірному випадку.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадянам згідно статтею 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 №9 (далі - Постанова) на суд покладено обов'язок охороняти конституційні права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, а відповідно до пункту 18 вказаної Постанови при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регламентувалися Законом України "Про міліцію" (далі - Закон №565-XII), чинним до 07.11.2015 та на час виникнення спірних відносин, а також Положенням.

Так, відповідно до статті 18 Закону №565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв'язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

За приписами пункту 64 "г" Положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

02.07.2015 був прийнятий Закон України "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VІІІ), який опубліковано в газеті "Голос України" від 06.08.2015 №141-142.

Пунктами 8-11 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VII передбачено, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Таким чином, вищезазначені норми "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №580-VII та Положення містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження служби, а навпаки, виявив бажання проходити службу в поліції, подавши відповідну заяву від 06.11.2015 року та рапорт від 16.11.2015 року. Крім того, позивач неодноразово звертався із заяви про бажання проходити службу в поліції від 23.02.2018 року, 02.03.2018 року, 12.03.2018 року.

ГУ МВС України у Львівській області у встановлений законодавством строк не запропонувало позивачу жодної посади в новостворених органах Національної поліції.

Судом не беруться до уваги посилання відповідача 2 на те, що позивач не вжив заходів з приводу виявлення бажання проходити службу в поліції, оскільки такі обставини не звільняють суб'єкта владних управлінських функцій від обов'язку дотримуватись порядку звільнення визначеного чинним законодавством, а саме дослідити обставини можливості подальшого використання на службі.

Лише за умови дослідження таких обставин при звільненні позивача на підставі підп. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, процедура звільнення буде відповідати критерію обґрунтованості (п.3 ч.3 ст.2 КАС України).

Суд зауважує, що саме на Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області покладено обов'язок працевлаштувати позивача у спосіб, достатній для відновлення прав останнього, що передбачає можливість подальшого використання позивача на службі шляхом поновлення на посаді.

Розглядаючи дану справу суд дійшов до висновку про грубе порушення прав позивача та фактичне ухилення відповідача від виконання рішень суду, про що свідчить формальне видання наказу про поновлення позивача на посаді, та одразу в цей же день його звільнення.

Суд відзначає, що звільнення позивача згідно наказу № 1162 о/с від 21.08.2018 року було здійснено за аналогічних обставин, яким постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 року у справі №876/2068/18/16 та постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 року у справі № 813/6276/15 надано правову оцінку.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України у постановах від 28.10.2014 року та 04.11.2014 року встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) з працевлаштування працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Матеріалами справи підтверджено, що звільнення позивача мало місце 06.11.2015 року. До 06.11.2017 року як зазначено в наказі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 21.08.2018 року №1162 о/с «Про звільнення». Позивач фактично поновлено не було.

Таким чином, позивач поновлений та звільнений одною датою 06.11.2015 року. Наявні підстави для поновлення позивача на посаді в органі, з якого його було незаконно звільнено, а саме: на посаді оперуповноваженого відділу карного розшуку Залізничного районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07.11.2015 року.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника. У відповідності до ч. 3 п. 2 даного Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Як встановлено в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 року у справі №813/6276/18 відповідно до довідки про доходи позивача від 28.04.2017 №3 за останні два місяці, які передували звільненню з посади (вересень-жовтень 2015 року), позивач отримав 4795,20грн. грошового забезпечення. Відповідно середньомісячне грошове забезпечення позивача за вказаний період становить 2397,6 грн., середньоденне - 78,60грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 року у справі №813/6276/18 за час вимушеного прогулу стягнуто 43701,60грн. (78,60грн. х556днів) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Отже, період, за який слід стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу - 21.08.2018 року по 13.12.2018 року (81 робочий день). Всього до стягнення підлягає грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 6366,60 грн., а саме: 81 (день) х 78,60 грн. (розмір середньоденної заробітної плати), яку слід стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача та стягнення грошового забезпечення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності своїх дій при прийнятті наказу від 21.08.2018 року №1162 о/с про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас за п.64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів), а відтак такий наказ є протиправним.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Національної поліції у Львівській області працевлаштувати ОСОБА_1 з 07.11.2015 року у відповідності до п.9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» шляхом призначення на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Залізничного відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 19 Постанови працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону №580-VIII службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського.

ГУ НП не приймало у встановленому Законом №580-VIII порядку ОСОБА_1 на службу в поліцію та не звільняло його зі служби, а відповідно жодних його прав не порушувало.

Таким чином, він, як працівник міліції може бути прийнятий на службу в поліцію лише у порядку визначеному пунктом 9 розділу XI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №580-VIII, а відтак підстав для зобов'язання Головного управління Національної поліції у Львівській області працевлаштувати ОСОБА_1 на аналогічній посаді що і в міліції немає.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір з сторін не належить стягувати.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №1162 о/с від 21.08.2018 року в частині звільнення у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого відділу карного розшуку Залізничного районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу карного розшуку Залізничного районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07.11.2015 року.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 6 366 (шість тисяч триста шістдесят шість) грн. 60 коп. без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків.

Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2 397 (дві тисячі триста дев'яносто сім) грн. 60 коп. звернути до негайного виконання.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Національної поліції у Львівській області працевлаштувати ОСОБА_1 з 07.11.2015 року у відповідності до п.9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» шляхом призначення на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Залізничного відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2018 року.

Суддя Крутько О.В.