Рішення № 78660013, 19.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/5586/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) звернулася в суд з позовом до Дрогобицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (82100, пл.Ринок,3, м.Дрогобич, Львівська область) у якому просить суд:

- зобов'язати Дрогобицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахування та виплату пенсії по інвалідності ІІІ групи, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 - ІV, а саме з 01.06.2015 року по 30.04.2016 року та з 01.06.2015 року та по дату виплати компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050- ІІІ.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебувала на обліку в Дрогобицькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Львівської області з 30.05.2008 року. До 01.04.2015 року отримувала пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок загального захворювання інвалідам ІІІ відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV в розмірі 1049, 00 грн. З 01.04.2015 року відповідачем виплату пенсії припинено з посиланням на вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213- VII. 28.09.2017 року позивач зверталася в Дрогобицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України у Львівській області з проханням виплатити пенсію. Вказує на те, що в жовтні 2017 року було поновлено виплату пенсії за період з 01.05.2016 року. Зазначає, що перерахунок пенсії з жовтня 2017 року було здійснено відповідно до доручення Прем'єр - Міністра України В.Гройсмана, на виконання Закону України №2148-VIII, «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення пенсії». На думку позивача відповідачем не була виплачена суму пенсії за період з 01.04.2015 року по 30.04.2016 року.

Ухвалою від 22.11.2018 суддя відкрила провадження в справі за цим позовом та вирішила розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

Судом проведена заміна відповідача на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та поновлено строк звернення до суду.

10.12.2018 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що відповідач діяв у відповідності із вимогами ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (із змінами внесеними Законом України № 213- VIII та Законом України № 911-VIII), тому підстав для проведення виплати пенсії у спірний період немає, позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване рішення прийняте ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ст. 262 КАС України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін на підставі наявних матеріалів згідно з ч.5 ст.262, КАС України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату пенсії по інвалідності ІІІ групи за період з 01.04.2015 року по 30.04.2016 року.

Управління застосування пенсійного законодавства відділ з питань призначення та перерахунку пенсії № 2 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 11.05.2018 року № 1489/03.03.-36 відмовило позивачу у поновленні пенсії за період з 01.04.2015 по 30.04.2016 року оскільки немає законних підстав.

Своє рішення відповідач обґрунтовував тим, що Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213- VIII та від 24.12.2015 № 911-VIII внесено зміни до статті 47 Закону, а саме особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, з 01 січня 2016 року - ветеранів військової служби»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії, щомісячне довічне грошове утримання не виплачується. У період роботи на інших посадах/роботах (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів ІІІ групи та учасників бойових дій осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розмірі, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

В рішенні відповідача відсутні інші підстави для відмови в призначенні позивачу пенсії за віком.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 (далі - Закон №213-VIII), у абз.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 викладений в наступній редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів» пенсії, призначені відповідно до цього закону не виплачуються».

Аналогічні зміни внесені до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Згідно п.1 Прикінцевих положень Закону №213-VIII цей Закон набирає чинності з 1 квітня 2015 року.

Також Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015 (далі - Закон № 911-VIII) абзаци 2 та 3 ч.1ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 викладений в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії або щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».

Згідно п.1 Прикінцевих положень Закону №911-VIII цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року.

Водночас пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIIІ від 02.03.2015 року, передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.

Оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»№ 213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VII.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з 01 червня 2015 року особи, яким пенсії призначаються, зокрема, згідно з Законом України «Про державну службу» № 3723-XII , втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2016 року у справі №333/6710/15-а.

Вирішуючи питання про наявність у позивача права на отримання пенсії, починаючи з 1 січня 2016 року суд зазначає, що Законом № 911-VIII внесено зміни до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV, абзаци другий і третій якої викладені в такій редакції: «Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» № 3723-XII, призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».

Отже, з 1 січня 2016 року призначені пенсії не виплачуються, у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» № 3723-XII.

Суд зазначає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими в частині зобов'язання відповідача поновити їй виплату пенсії за віком, починаючи з 1 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року, в решті позовних вимог слід відмовити.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 24 липня 2018 року у справі №456/297/16-а.

Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача провести виплату пенсії з проведенням компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків її виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050- ІІІ. З цього приводу суд зазначає таке.

Частиною другою статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв»язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Виплата пенсії позивача була припинена у відповідності до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VII, а тому не здійснювалось нарахування пенсії, відповідно, не було і не могло бути затримок виплати не нарахованих доходів. Тому суд не вбачає підстав для проведення компенсації втрати частини доходів за цих обставин.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Підстав для допущення рішення до негайного виконання, передбачених ст.371 КАС України, суд не вбачає.

Відповідно до квитанції від 14.11.2018 року № 345 позивачем сплачено суму в розмірі 704, 80 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, враховуючи положення частини четвертої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії , - задоволити частково.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885)

поновити ОСОБА_1 (82100, АДРЕСА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, нарахування та виплату пенсії по інвалідності ІІІ групи, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 - ІV, з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (82100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в сумі 352 (триста п'ядесять дві) гривні 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2018 року.

Суддя Кухар Н.А.