Рішення № 78659908, 13.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/4722/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року м. Львів

16 год. 28 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Курпіти П.І,, представниці відповідача Колеснік І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (82193, Львівська область, Дрогобицький район, с. Старий Кропивник) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) про зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФ України у Львівській області) про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням 88% розміру грошового забезпечення та виплачувати надалі пенсію за вислугу років позивачу, а також стягнути та виплатити позивачу одноразовою виплатою недоотриману різницю, що знов виникла після перерахунку пенсії з 01.01.2016.

В обґрунтування позову зазначено те, що внаслідок дій відповідача, при перерахунку пенсії позивачу зменшено розмір його пенсії з 88% до 70 % відповідних сум грошового забезпечення позивача, з якого сплачено страхові внески. Відповідачем невірно застосовано норми матеріального права внаслідок чого порушено права ОСОБА_2, на належне пенсійне забезпечення. Позивач вважає, що у зв'язку з виникненням різниці у пенсії, яка ним не була отримана внаслідок такого протиправного зменшення її після перерахунку з 01.01.2016, така різниця йому повинна бути виплаченою одним платежем. Відтак, для відновлення своїх порушених прав ОСОБА_2, звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 16.10.2018 цю позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 26.10.2018 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 26.11.2018 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні, з викликом сторін.

06.12.2018 від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Позов підтримує в повному обсязі, наполягав на його задоволенні (а.с.48).

Представниця відповідача проти позову заперечила у повному обсязі, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.34-40). Зазначила, що станом на сьогодні перерахунок пенсії з 01.01.2016, а також виплата перерахованої пенсії, у тому числі і позивачеві, належним чином врегульовані та здійснюються у встановленому порядку, а саме, Постановою Кабінету Міністрів України № 103 „Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018. Пояснила, що відповідачем на виконання Постанови № 103, з урахуванням довідки № 91-00113 від 20.03.2018 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), скерованої Ліквідаційною комісією головного управління МВС України у Львівській області, проведено позивачу перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2016 за нормами Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992, у редакції чинній на момент проведення перерахунку пенсії, у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Станом на момент проведення перерахунку максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, такий не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.

З огляду на наведене, ГУ ПФ України у Львівській області правомірно перерахувало пенсію позивачу.

З врахуванням викладеного, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

На переконання представниці відповідача, підстав для стягнення судового збору з відповідача також немає.

Судом підстав для відкладення розгляду справи відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено.

Суд заслухав пояснення представниці відповідача, з'ясував фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини та встановив таке.

ОСОБА_2 відповідно до наказу управління МВС України у Львівській області № 330 о/с від 30.08.2007 звільнений у відставку через хворобу з органів внутрішніх справи за п. "б" ст. 65 /у відставку за віком або за станом здоров'я/, з 01.09.2007. Вислуга років на день звільнення складала 25 років 01 місяць 20 днів, у пільговому обчисленні: 31 рік 06 місяців 18 днів.

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_3 позивачу призначено пенсію за вислугу років, дата видачі: 26.12.2007 (а.с.17)

Відповідно до пенсійного посвідчення серії Л № 024752 позивач перебуває на пенсійному обліку, йому призначено вид пенсії: за вислугу років, за інвалідністю: 2 групи загального захворювання.

20.03.2018 Головним управлінням МВС України у Львівській області, за підписом заступника голови Ліквідаційної комісії, ОСОБА_2 видано довідку № 91-00113 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", постанови КМ України № 988 від 11.11.2015, постанови КМ України № 103 від 21.02.2018, наказу МВС № 260 від 06.04.2016, за нормами чинними на січень 2016.

Згідно з перерахунком пенсії у пенсійній справі № 13030009007, позивачу з 01.04.2018 виплачується пенсія за вислугу років у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення (а.с.20).

Позивач не погоджуючись із призначеною пенсією, в частині розміру грошового забезпечення, з якого така визначається (70%, замість 88%), звернувся за захистом свої прав до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу).

Статтею 12 Закону № 2262-XII визначено умови призначення пенсій за вислугу років.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що відповідно до пункту "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.

Законом України № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-XII, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 відсотків, до категорії 2 - 95 відсотків.

У подальшому Законом України № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 внесено зміни у ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-XII, згідно яких цифри " 80" замінено цифрами " 70".

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, а тому внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону № 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а у подальшому 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.

Тобто відсотковий розмір грошового забезпечення визначається з урахуванням вислуги років, при цьому при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Судом зі змісту протоколу по пенсійній справі № 1303000907 від 02.09.2007 встановлено, що ОСОБА_2 основний розмір пенсії визначено - 88% грошового забезпечення (а.с.18).

Отже суд дійшов висновку про те, що пенсія позивача, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", має бути перерахована, виходячи з розміру 88% його грошового забезпечення.

Щодо проведення перерахунку пенсії, виходячи з 70% грошового забезпечення, відповідно до Закону України № 1166 "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014, яким було внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-XII та яким визначено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Імперативність даної норми, з метою застосування до даних спірних правовідносин, полягає в тому, що зміна розміру хоча б одного чи кількох видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та інших осіб, згідно з положеннями Закону №2262-XII не може мати наслідком скасування вже призначеного пенсіонеру (позивачу) грошового забезпечення у розмірі 88 %, який ОСОБА_2 було призначено (про що відповідач зазначає сам у своєму відзиві, з покликанням на матеріали пенсійної справи позивача), то і перерахунок останнього повинен відбуватись виходячи з вищевказаного розміру.

За приписами статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи зміст вищевказаної норми, положення Закону України № 1166 "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014, яким були внесені зміни до Закону № 2262-XII в частині визначення максимального розміру пенсії не більше 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення не розповсюджуються на порядок перерахунку пенсії позивачу, оскільки призведуть до зворотної дії у часі (дія нового нормативно-правового акта на відносини і факти, що мали місце до набуття ним чинності) та обмеження змісту і обсягу існуючих прав і свобод позивача.

При вирішенні справи суд, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.01.2018 (справа № 523/4930/15-а, провадження № К/9901/1120/18) та від 24.04.2018 (справа № 686/12623/17; провадження № К/9901/849/17).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Тобто набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України № 2262-XII передбачає, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Щодо позовної вимоги позивача про здійснення виплати одноразовою виплатою належної ОСОБА_2 доплати з 01.01.2016 року по 31.12.2017, та доплати з 01.01.2018 року по теперішній час з урахуванням раніше виплаченої пенсії та її обчислення, виходячи з розміру 88 % відповідного грошового забезпечення, суд зазначає, що така задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною та може бути реалізована лише після здійснення перерахунку пенсії позивача та чіткого визначення відповідних сум, які були недоплачені позивачу, після набрання законної сили даного рішення суду.

Щодо вимоги про встановлення судового контролю, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що дане рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконане, в зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. Тому, дана позовна вимога позивача не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обгрунтованими, а відтак позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Беручи до уваги те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, крім вимоги про виплату недоотриманої різниці, що повторно виникла після перерахунку пенсії з 01.01.2016 та встановлення судового контролю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань розмір судових витрат, зокрема, судовий збір у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер:НОМЕР_1) за вислугу років, починаючи з 01.01.2016, у розмірі 88% від суми грошового забезпечення, зазначеної у довідці Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області № 91-00113 від 20.03.2018.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер:НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати у вигляді судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2018 року.

Суддя Качур Р.П.