Рішення № 78659716, 18.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3773/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.

з участю позивача - ОСОБА_1,

представників відповідачів - Тайстра В.Ю., Павлицький Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України про:

- визнання протиправним та скасування наказу начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України № 51/ОС-18 від 23 липня 2018 року «По особовому складу» в частині звільнення, майора внутрішньої служби ОСОБА_1 - старшого інспектора Пустомитівського районного відділу з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України у зв'язку із скороченням штатів з 24.07.2018 року;

- поновлення у Західному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на посаді старшого інспектора Пустомитівського районного відділу з питань пробації з 24.07.2018 року;

- визнання протиправною діяльності Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України щодо не прийняття, ОСОБА_1, до Державної установи «Центр пробації»;

- зобов'язання Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України прийняти, ОСОБА_1, на рівнозначну посаду відповідно до кваліфікації, а саме: на посаду старшого інспектора Пустомитівського районного відділу (сектору) з питань пробації Львівської філії Державної установи «Центр пробації» на підставі ч. 1 п. 2 ст. 65, ч. 9 ст. 65, ч. 2 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з переведенням для подальшої роботи до іншого органу (закладу, установи);

- стягнення з Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України заробітної плати за час вимушеного прогулу;

- стягнення з відповідачів на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000,00 гривень.

Аргументами позивача є те, що для того, щоб звільнити працівника з Державної кримінально-виконавчої служби України у зв'язку із скороченням штатів на підставі пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» необхідно: 1) Уповноваженому органу видати наказ про скорочення посад. Із зазначеним наказом, під розписку, слід ознайомити всіх працівників, які в майбутньому можуть бути звільнені; 2) кожного працівника, який підлягає звільненню, не пізніше ніж за два місяці до дати звільнення необхідно повідомити про майбутнє звільнення під розписку. Необхідно враховувати, що переважне право на залишення на роботі надається працівникам вищої кваліфікації. У разі наявності відкритих вакансій, працівнику пропонується вакантна посада. У випадку відмови працівника від переведення на іншу посаду складається відповідний акт про відмову; 3) Для того, щоб звільнити працівника - члена профспілки, необхідно повідомити виборний орган первинної профспілкової організації. Для звільнення працівника у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників, профспілкова організація, членом якої є працівник, повинна дати на це згоду. Керівник органу має право розірвати трудовий договір не пізніше ніж через місяць з дня отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника); 4) Не пізніше ніж за два місяці до звільнення працівника орган Державної кримінально-виконавчої служби направляє до Державної служби зайнятості звіт про заплановане вивільнення працівників; 5) На завершальному етапі керівник Державної кримінально-виконавчої служби або уповноважений ним орган, на підставі наказу про скорочення посад, видає в установленому порядку наказ (накази) про звільнення конкретних працівників (відповідно до кількості працівників, які звільняються). У день звільнення працівнику видається трудова книжка з внесенням до неї записів про звільнення та копія наказу про звільнення. У день звільнення з працівником проводиться повний розрахунок, включаючи заборгованість із заробітної плати, компенсації за дні невикористаної відпустки, вихідну допомогу, розмір якої визначається ст. 9, щомісячну грошову допомогу, розмір якої визначається ст. 9-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; 6) За заявою працівника кадрова служба повинна видати йому довідку про роботу на підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати. 7) Після дня звільнення працівника кадрова служба має надати центру зайнятості протягом десяти календарних днів список фактично звільнених працівників. Також, позивач зазначає про те, що відповідачами були порушені його конституційні права як члена профспілкової організації. Окрім того, позивач стверджує про те, що при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов'язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов'язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу). Як наслідок незаконного звільнення, позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

Позивач дав аналогічні пояснення, просить позов задоволити.

Відповідач Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції у відзиві на позов зазначає про те, що після відмови ОСОБА_1 від подальшого проходження служби в Державній кримінально-виконавчій системі, наказом ЗМУ МЮ від 23.07.2018 року за №51/ОС-18 «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку зі скороченням штатів. Не знаходять підтвердження звинувачення позивача щодо не повідомлення державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівників, оскільки листом ЗМУ МЮ 23.01.2018 № 5/145 надало звітність до Державної служби зайнятості України про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці із зазначенням усієї необхідної інформації. Те ж стосується і не попередження виборного органу первинної профспілкової організації, оскільки ЗМУ МЮ попередило у терміни, передбачені чинним законодавством України, орган перинної профспілкової організації та отримало на це згоду. Хибною є також думка Позивача про те, що Державна установа «Центр пробації» є правонаступником уповноважених органів з питань пробації ЗМУ МЮ. Після створення нової установи, уповноважені органи з питань пробації и із підпорядкування ЗМУ МЮ та приєднали до Державної установи Центр пробації», тобто твердження про ліквідацію чи реорганізацію ЗМУ є безпідставним і не знаходить логічного пояснення. Таким чином, позивач вважає, що він виконав усі вимоги щодо звільнення із посад у зв'язку зі скороченням штатів, а тому наказ від 24.07.2018 №51 /ОС-18 виданий у відповідності чинному законодавству України та не може бути скасований. Окрім того, відповідач зазначає про те, що позивач не надав належних доказів, які б вказували на те в чому полягає спричинена моральна шкода, а також наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювича і вини останнього в її заподіянні.

Відповідач Державна установа «Центр пробації» Міністерства юстиції України у запереченні на відзив зазначає, що центр пробації не є правонаступником Міжрегіонального управління з якого було звільнено позивача, а є новоутвореною установою. А відтак, прийняття позивача у порядку переведення для подальшого проходження служби в Центрі пробації, як новоутвореної установи, є правом нового роботодавця, а не його обов'язком.

Присутні представники відповідачів вважають, що останні діяли у повній відповідності до норм чинного законодавства.

На підставі наявних в матеріалах доказів, судом встановлено наступні обставини.

Наказом Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 23.07.2018 року за № 51/ОС-18 «По особовому складу» майора внутрішньої служби ОСОБА_1, старшого інспектора Пустомитівського районного відділу з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, у зв'язку із скороченням штатів, з 24.07.2018 року, відповідно до п.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»

Не погоджуючись з таким звільненням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Змістом спірних правовідносин є порядок звільнення працівника у зв'язку із скороченням штату.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року за №2713-IV, з наступними змінами та доповненнями, на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено п.2 ч.1 ст.65 Закону України, переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади, зокрема у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації.

Частиною 9 цієї ж статті визначено, що переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

Згідно з п.4 ч.1 ст.77 даного Закону, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до ч.1 ст.68 цього ж Закону, у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті (ч.2 ст.68 Закону).

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону (ч.3 ст.68 Закону).

Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства (ч.5 ст.68 Закону).

Наведені норми спеціального законну доповнюються положеннями законодавства про працю, яке регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, зокрема нормами Кодексу законів про працю України.

Так, ч.3 ст.49-2 КЗпП України передбачено, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Наказом Міністерства юстиції України від 10.01.2018 року за №50/к «Про затвердження структури та штату державної установи «Центр пробації» визнано такими, що втратили чинність накази Міністерства юстиції України від 11.11.2016 року за №5178/к «Про затвердження штату уповноважених органів з питань пробації Західного міжрегіонального управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції» та від 08.06.2017 року за №2174/к «Про затвердження структури уповноважених органів з питань пробації Західного міжрегіонального управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції».

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 24.01.2018 року було попереджено про можливе звільнення із займаної посади за ст.36 п.6 або ст.40 п.1 КЗпП України (п.1 ст.68 Закону України «Про Національну Поліцію») через 2 (два) місяці із дати ознайомлення з цим попередженням або відмови від призначення на одну із запропонованих йому посад.

При цьому, відповідачем Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, всупереч вищенаведеним вимог трудового законодавства, одночасно з попередженням не було запропоновано позивачу іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Згідно з наявного в матеріалах справи акта, позивачу було запропоновано посади у Західному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції лише 23.07.2018 року, тобто після закінчення двохмісячного строку попередження про можливе звільнення із займаної посади та в день самого звільнення.

Дані обставини свідчать про те, що відповідачем не було забезпечено гарантованого законом права позивача та рівних можливостей на зайняття іншої роботи у зв'язку із скороченням штату (реорганізації шляхом виділення).

З огляду на викладене, суд вважає, що при звільнені ОСОБА_1 зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі у зв'язку із скороченням штату не було дотримано вимог трудового законодавства, а тому наказ від 23.07.2018 року № 51/ОС-18 «По особовому складу» в частині звільнення останнього є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, судом не надається оцінка доводам позивача щодо порушення його першочергового права на зайняття посади, оскільки реалізація такого права є наслідком пропозиції посад, чого не було зроблено під час попередження про наступне можливе звільнення.

Як передбачено ч.1 ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Оскільки на позивача поширюється порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських, у відповідності до ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», суд вважає, що гарантії передбачені ч.1 ст.43 КЗпП України на позивача не поширюються.

Також, доводи позивача про неповідомлення державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівників не береться судом до уваги, оскільки спростовуються наявною в матеріалах справи Інформацією про заплановане масове звільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (звітність форми №4-ПН) від 23.01.2018 року за №5/145.

Стосовно позовних вимог про поновлення на посаді та про стягнення середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Оскільки наказ про звільнення є протиправним, звільнення не може вважатись законним, а тому позивач підлягає поновленню на попередній посаді, у відповідності до наведеної норми.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника. У відповідності до ч. 3 п. 2 даного Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до оскаржуваного наказу, позивача було звільнено зі служби з 24.07.2018 року.

В матеріалах справи наявна довідка про доходи позивача від 24.07.2018 року за №122 відповідно до якої середньомісячний заробіток позивача складав 10912 грн. 48 коп., середньоденний - 486 грн. 09 коп.

З врахуванням викладеного, сума, яка підлягає стягненню із Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, дорівнює 69510 грн. 87 коп. (143 дні), за виключенням податків та обов'язкових платежів.

При цьому, при визначенні суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд з врахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 21.09.2017 року у справі №334/290/15-ц, не бере до уваги суми отриманої позивачем допомоги по безробіттю.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то такі задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано жодних належних та достатніх доказів, які б підтверджували заподіяння такої шкоди, а також наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та заподіяними наслідками.

Окрім того, суд вважає безпідставними вимоги позивача про визнання протиправною діяльності Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України щодо його не прийняття до Державної установи «Центр пробації», зобов'язання прийняти на рівнозначну посаду відповідно до кваліфікації, а також стягнення з Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки ОСОБА_1 з даною установою не перебував у трудових відносинах, а тому суд позбавлений правових підстав зобов'язувати останню вчиняти певні дії щодо позивача.

За викладених обставин, суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування акта індивідуальної дії, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. В іншій частині у задоволенні позову належить відмовити.

Також, у відповідності до вимог ч.1 ст.371 КАС України, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі не належить стягувати із відповідачів, оскільки такі були сплачені за позовні вимоги, у задоволенні яких було відмовлено.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 23 липня 2018 року за № 51/ОС-18 «По особовому складу» в частині звільнення майора внутрішньої служби ОСОБА_1 - старшого інспектора Пустомитівського районного відділу з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України у зв'язку із скороченням штатів з 24.07.2018 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Пустомитівського районного відділу з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з 25.07.2018 року.

Стягнути із Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (м.Львів, вул.Архипенка, 1, код ЄДРПОУ 40867243) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), 69510 (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот десять) грн. 87 коп. грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, за виключенням податків та обов'язкових платежів.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Пустомитівського районного відділу з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 10912 (десять тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 48 коп. за виключенням податків та обов'язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 19 грудня 2018 року.

Суддя В.Я.Мартинюк