Рішення № 78659219, 11.12.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3210/18

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Олійник О.А.,

представника відповідача - Деріглазової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, в якій позивач просить:

- визнати противоправною та скасувати постанову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області (правонаступник - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області) № 1215/5942/5942/27 від 04.04.2017 "Про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_4";

- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області нарахувати ОСОБА_4 щомісячні страхові виплати за період з 01.04.2017 по 11.04.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час розгляду справи № 1240/2487/18 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виплатити страхові виплати відповідачем було надано до суду відзив на позовну заяву разом із додатками. Одним із додатків була копія постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області № 1215/5942/5942/27 від 04.04.2017 "Про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_4". Тобто під час розгляду справи стало відомо, що Відділення безпідставно та не в порядку, встановленому законом, припинило нарахування та сплату щомісячних страхових виплат ще за життя батька позивача на підставі постанови Відділення № 1215/5942/5942/27 від 04.04.2017 "Про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_4", що є порушенням прав померлого батька позивача та в подальшому унеможливлює отримання у відповідності до ч. 10 ст. 47 Закону позивачем належних сум страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені померлому ОСОБА_4, який мав на них право. Отже правильно вирішити справу № 1240/2487/18 неможливо без оскарження постанови Відділення № 1215/5942/5942/27 від 04.04.2017 "Про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_4" та визнання її протиправною та подальшого скасування.

Ухвалою суду від 22.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр.1-2).

Ухвалою суду від 12.11.2018 розгляд справи відкладено, у зв'язку з витребуванням доказів (арк.спр.123).

Ухвалою суду від 28.11.2018 за клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено (арк.спр.123).

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області позовну заяву не визнало, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 09.11.2018 за вхідним реєстраційним № 31972/2018 подало відзив на позовну заяву (арк. спр. 61-65), в якому зазначено, що потерпілий ОСОБА_4, перебував на обліку та отримував у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області щомісячні страхові виплати, як внутрішньо переміщена особа з 01 грудня 2014 року по 31 березня 2017 року.

Потерпілий ОСОБА_4 згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 915002655 від 09.12.2014 та його заяви про виплату раніше призначених страхових виплат від 20.07.2016 року фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2. Виходом працівників структурних підрозділів з питань соціального захисту населення за адресою: АДРЕСА_2. було встановлено факт відсутності внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_4 за фактичним місцем проживання/перебування. При цьому ОСОБА_4 не повідомляв Кремінське відділення, як-то передбачено вимогами п. 2 Постанови правління Фонду №20 від 11.12.2014 року, про зміну місця фактичного проживання (перебування). Зазначене вказує на те, що потерпілий ОСОБА_4 при зверненні 20.07.2016 до Кремінського відділення за виплатою страхових коштів надав недостовірні відомості, що згідно ст.46 Закону України N 1105-ХІУ є підставою для припинення страхових виплат.

З 01.04.2017 року потерпілому ОСОБА_4 Кремінським відділенням припинено виплату страхових коштів на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, викладеного у протоколі засідання комісії №37 від 28.03.2017 року, згідно з п. п.2 п.12 Порядку контролю №365 (встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї), про що винесено постанову «Про припинення щомісячної страхової виплати» № 1215/5942/ 5942 від 04.04.2017 року.

Відповідач вважає, що оскаржувана постанова є цілком правомірною та прийнятою у відповідності з вимогами положень ст. 117 Конституції України, пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України N 1105-ХІV, а також положень Порядку контролю №365 та Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення АТО, встановленого постановою правління Фонду від 11 грудня 2014 року № 20, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 січня 2015 року за № 6/2645.

Кремінське відділення, зазначаючи в оскаржуваній постанові причину припинення страхових виплат «згідно витягу з протоколу засідання комісії №37 від 28.03.2017 року», діяло цілком правомірно та у відповідності з вимогами пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України N 1105-XIV та пунктів 12,14 Порядку №365, який на той час був чинним.

Щодо вимог позивача нарахувати ОСОБА_4 щомісячні страхові виплати за період з 01.04.2017 по 11.04.2018 Управління зазначає, що потерпілий ОСОБА_4 після припинення Кремінським відділенням страхових виплт не звертався до органів Фонду соціального страхування із заявою про подовження страхових виплат, не скористався своїм правом, наданим Порядком №20, і тому не набув права на щомісячні страхові виплати за період з 01.04.2017 по день смерті. Право на звернення до органів Фонду соціального страхування України за поновленням виплати страхових коштів, включаючи їх нарахування, належало особисто потерпілому ОСОБА_4, яке згідно з положеннями ст. 1219 Цивільного Кодексу України не може входити до складу спадщини.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_3 необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим просить відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Представник позивача та позивач в судове засідання не прибули, просили розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 72-74 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

Потерпілий ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1 за даними Централізованої інформаційно-аналітичної системи Фонду перебував на обліку з 01.09.2001, мав зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 11.10.1993, за висновком МСЕК від 01.12.2005 серія 2-20 АБ №000373 йому встановлена стійка втрата професійної працездатності 25%, безстроково (а.с.70-71, 76).

Він перебував на обліку та отримував у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа з 01 грудня 2014 року по 31 березня 2017 року, що підтверджується копією особової справи (арк.спр. 75-118).

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 915002655 від 09.12.2014 ОСОБА_4 фактично проживав за адресою: АДРЕСА_3 (арк. спр. 77, 78).

В матеріалах справи є численні власноручні заяви позивача на адресу відповідача про продовження страхових виплат: від 22.12.2014, від 14.01.2015, від 19.03.2015, від 13.07.2015, від 11.01.2016, від 20.07.2016, в яких він зазначав адреу свого фактичного проживання: АДРЕСА_3, на підставі яких відповідачем неодноразово приймалися рішення про продовження та збільшення розміру раніше призначених страхових виплат (а.с.76-103).

Згідно з постановою від 28.07.2016 № 1215/5942/ 5942/25 відповідачем прийняте рішення про продовження виплат щомісячних грошових сум в розмірі 1338,56 грн виплати проводити з 01 липня 2016 року безстроково. (а.с.76).

Відповідно до постанови від 23.03.2017 № 1215/5942/ 5942/26 відповідачем прийняте рішення про призначення потерпілому ОСОБА_4 перерахованої щомісячної грошової суми в розмірі 1654,46 грн, виплати проводити з 01 березня 2017 року безстроково. (а.с.75).

За оскаржуваною постановою від 04.04.2017 № 1215/5942/ 5942/27 потерпілому ОСОБА_4 Кремінським відділенням припинено з 01.04.2017 виплату щомісячної грошової суми в розмірі 1654,46 грн на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, викладеного у протоколі засідання комісії №37 від 28.03.2017 з посиланням на вимоги ст.46 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (а.с. 73).

За протоколом засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №37 від 28.03.2017 згідно з актами обстеження матеріально-побутових умов сім'ї комісія прийняла рішення стосовно ОСОБА_4 не призначати соцальні виплати, оскільки він не проживає за вказаною адресою: АДРЕСА_3 (74, 112-118).

В акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 22.03.2017, наданому УПСЗН Кремінської РДА Луганської області на вимогу суду, зазначено, що при перевірці факту проживання ОСОБА_4 за вказаною адресою: АДРЕСА_3 було з'ясовано, що він не проживає за вказаною адресою, повернуто лист з рекомендованим повідомленням (а.с.132-133).

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення потерпілого ОСОБА_4 про прийняте відповідачем рішення «Про припинення щомісячної страхової виплати» № 1215/5942/ 5942 від 04.04.2017.

З довідки від 01.11.2018 № 02/01-1924, наданої Кремінським відділенням управління, встановлено, що станом на 01.11.2018 заборгованість по невиплаченим страховим коштам потерпілому ОСОБА_4 у відділенні відсутня. Виплати припинені з 01.04.2017 на підставі протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 28.03.2018 № 37 у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 за вказаною адресою не проживає (арк.спр. 70).

Довідкою від 07.11.2018 № 02/01-1977, наданою Кремінським відділенням управління Фонду, підтверджується, що остання виплата у відділенні потерпілому ОСОБА_4 була здійснена 17.03.2017 у розмірі 1338,56 грн (арк.спр.71).

Отже, остання страхова виплата позивача за березень 2017 року була отримана ним в меншому за належне, згідно з постановою відповідача від 23.03.2017 № 1215/5942/ 5942/26 розмірі 1338,56 грн, замість належного 1654,46 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_3 потерпілий ОСОБА_4 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_3 (арк.спр. 10).

Судом також встановлено, що 31.05.2018 позивач - ОСОБА_3 як син померлого ОСОБА_4 звернувся до Кремінського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області із заявою про виплату неотриманих за життя його батьком ОСОБА_4 страхових виплат, як члену сім'ї померлого відповідно до частини 10 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Листом від 05.06.2018 № 02/01-888 Кремінське відділення на звернення від 31.05.2018 позивача ОСОБА_3 повідомило, зокрема, що сума страхових виплат за період з 01.04.2017 по 11.04.2018 не була нарахована на момент смерті потерпілого, в розумінні статті 1227 Цивільного кодексу України спадкодавцю не належала, а тому не може передаватись членам сім'ї чи входити до складу спадщини (арк.спр.11-12).

Матеріли спадкової спраи свідчать про те, що позивач ОСОБА_3 (син померлого) прийняв спадщину батька є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 (його дружина померла, а донька відмовилася від спадщини, про що є нотаріально посвідчена заява); на день відкриття спадщини і спадкодавець і спадкоємець позивач зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1, як внутрішньо переміщені особи мають адресу фактичного проживання: АДРЕСА_3 (а.с.8, 35-59).

За таких обставин, суд, врховуючи положення ч.2 ст.2 КАС України про те, що метою адіністративного судочинства є захист не лише порушеного права чи свободи, а ще й ітереса фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, дійшов виновку, що позивач є членом сім'ї померлого і єдиною ососбою, яка претендує на спадщину ОСОБА_4, він має право на зернення до суду з цим позовом.

Також за встановлених судом обставин не заслуговують на увагу посилання відповідача на вимоги ст. 1219 ЦК України, згідно з якими Управління вважає, що право на звернення до органів Фонду соціального страхування України за поновленням виплати страхових коштів, включаючи їх нарахування, не може входити до складу спадщини померлого ОСОБА_4, оскільки належало особисто потерпілому.

З цього приводу суд зауважує, що відповідно до вимог норми ч.1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, й право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Таким чином спадкоємці потерілого не мають права на продовження виплат з відшкодувння шкоди здоров'ю після його смерті. Позивчем же заявлені вимоги, які стосуються виплат, які не отримані потерпілим за його життя (до смерті).

Відповідно до листа УПСЗН Кремінської РДА Луганської області на виконання ухвали суду надано інформацію про те, що ОСОБА_4 перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа з 09.12.2014, знятий з обліку у зв'язку зі смертю (а.с.130).

Отже, потерпілий ОСОБА_4 до дня смерті мав статус внутрішньо переміщеної особи.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

В Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Конституції України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, не запроваджено.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Статтею 173 Кодексу законів про працю України регламентовано, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105-XIV в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.

Розділом V Закону № 1105-XIV врегульовані питання загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Частиною першою статті 47 № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п'ята статті 47 Закону № 1105-XIV).

Згідно з частинами четвертою, сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці" .

Статтею 27 Закону України від 14 січня 1997 року № 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначені підстави припинення виплат і надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Так, виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено:

а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність;

в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи;

г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування;

д) в інших випадках, передбачених законами.

Частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV регламентовано, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

В оскарженій постанові відповідач посилається на ст.46 Закону України N 1105-ХІУ як підставу для припинення страхових виплат потерпілому ОСОБА_4 У відзиві на позов відповідач пояснює, що виплати припинені оскарженою постановою, оскільки при зверненні 20.07.2016 до Кремінського відділення за виплатою страхових коштів надав недостовірні відомості щодо свого фактичного міся проживання, що і стало підставою для припинення страхових виплат згідно зі ст.46 Закону України N 1105-ХІУ

Суд звертає увагу на те, що факт надання недостовірнх відомостей батьком позивача при зверненні до відділення Фонду 20.07.2016 не знайшов свого підтвердження в ході судового засідання, оскільки відповідач не надав жодних доказів на підтвердження цього факту.

Як свідчать матеріали справи відсутність позивача за місцем фактичного проживання, зазначеним в довідці внутрішньо-переміщеної особи встановлена в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 22.03.2017 працівниками УПСЗН на підставі того, що направлений йому рекомендований лист з повідомленням повернувся відправнику за закінченням терміну зберігання. Відсутність позивача за місцем проживання в березні 2017 року жодним чином не може свідчити про надання недостовірних відомостей потерпілим в липні 2016 року, тому припинення страхових виплат в оскарженій постанові є безпідставним.

Крім того, згідно з вимогами пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами, надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Як зазначено в статті 2 Закону № 1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Водночас частиною першою статті 3 Закону № 1706-VII встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.

До жодного з указаних законів не внесено такої підстави для припинення соціальних виплат, як встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 531 "Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", від 07 листопада 2014 року № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства" та постанова Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11 грудня 2014 року № 20 "Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції" не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом № 1105-XIV, не можуть застосовуватись.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що припинення з 01.04.2017 року виплати потерпілому раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області за відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 46 Закону № 1105-ХIV, та підстав, передбачених іншим законом. А з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності батька позивача, і таке втручання не було законним, а, отже, постанова Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області від 04.04.2017 року № 1215/5942/5942/27 від 04.04.2017 "Про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_4" є протиправною.

Відповідно до пункту 1 частини першої та другої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду.

Вказані вище висновки суду є підставою для задоволення позовних вимог про зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області нарахувати належні ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, номер справи 5942, номер випадку 5942) щомісячні страхові виплати за період з 01.03.2017 по 11.04.2018, оскільки як встановлено судом в березні 2017 року потерпілий ОСОБА_4 отримав ці виплати не вповному обсязі. Зазначене є підставою для виходу суду за межі позовних вимог згідно з ч.2 ст.9 КАС України, оскільке це необхідно для ефективного захисту інтересів позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн згідно з квитанцією від 16.10.2018 № 8 (а.с. 3).

Оскільки вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у сумі 704,80 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 263, 370, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Вимоги адміністративного позову ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати противоправною та скасувати постанову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області (правонаступник - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області) № 1215/5942/5942/27 від 04.04.2017 "Про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_4".

Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області нарахувати належні ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, номер справи 5942, номер випадку 5942) щомісячні страхові виплати за період з 01.03.2017 року по 11.04.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (місцезнаходження: просп. Гвардійський, 30, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 41313100) на користь ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17 грудня 2018 року.

Суддя В.С. Шембелян