Ухвала суду № 78657938, 17.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 грудня 2018 року м. Київ № 320/6589/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву

ОСОБА_1

до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської

області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, у якому позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо порядку обчислення, нарахування та виплати пенсії відповідно до вимог чинного законодавства;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити додаткової пенсію по рішенню суду у справі № 2-а-1338/10, ст. ст. 50, 54 за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року.

Пунктом третім частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Пунктом п'ятим частини першої цієї ж статті закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з позовної заяви, спір виник у зв'язку з виплатою відповідачем позивачеві пенсії у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірі, меншому ніж було передбачено вимогами чинного законодавства з урахуванням рішення Ірпінського міського суду у справі №2а-1338/10.

При цьому, обґрунтовуючи суму пенсії, яку, на переконання позивача, зобов'язаний був у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 виплачувати йому відповідач, позивач посилається на постанову Верховного Суду України від 26.04.2016 у справі №21-504а16.

Наведені обставини дають підстави стверджувати, що про порушення своїх прав внаслідок виплати пенсії, у розмірі, з яким не погоджується позивач, останньому мало б бути відомо принаймні з моменту прийняття Верховним Судом України вказаного рішення, а саме, з травня 2016 року.

Таким чином, строк звернення з цим позовом сплинув у грудні 2016 року.

Крім того, в обґрунтування строку для звернення до адміністративного суду, позивач також посилається на позицію Конституційного суду України, викладену у рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю, статтей 1,12 Закону України «Про оплату праці» та у рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України.

Проте, як вбачається з вказаних рішень Конституційного суду України предметом розгляду у справах було офіційне тлумачення положення частини другої статті 223 Кодексу Законів про працю, в аспекті того, чи поширюється необмежений строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати на вимоги про стягнення не нарахованих роботодавцем сум індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, а також інших виплат, на які працівник має право.

З аналізу вказаних рішень вбачається, що вони стосуються правовідносин з приводу звернення до суду з позовами про стягнення заробітної плати, проте не є підставою для обчислення строків для звернення до суду із позовами з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

У той же час, до суду із цим позивом звернувся лише 07.12.2018, тобто за межами процесуальних строків, встановлених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач посилається на те, що йому лише у липні 2018 року стало відомо про порушення його прав, а також на хворобу, постійне лікування, що потребує значних коштів.

Водночас жодних доказів на підтвердження вказаних фактів до суду в матеріалах позовної заяви не міститься.

Разом з цим, викладені обставини не можуть бути самостійною підставою для визнання підстав пропущення строку поважними.

Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен був дізнатись", що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Отже, саме лише посилання позивача на те, що йому лише зараз стало відомо про порушення його прав, без зазначення обставин, що свідчать про об'єктивну неможливість дізнатись про факти такого порушення раніше, зокрема у 2014 році, - при одержанні відповідних пенсійних виплат, або у 2016 році, - коли була прийнята постанова Верховного Суду України від 26.04.2016 у справі №21-504а16, а також на хворобу, постійне лікування, що не підтверджується жодними доказами безперервності лікування та неможливості звернутись до суду, не свідчить про пропуск позивачем строків звернення до суду з поважних причин.

У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про те, що позивач не знав і не міг знати про порушення його прав у 2014 році, - при одержанні відповідних пенсійних виплат, або у 2016 році, - коли була прийнята постанова Верховного Суду України від 26.04.2016 у справі № 21-504а16. Або ж зазначити обставини, що об'єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно реалізувати право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, а також докази на їх підтвердження.

Крім того, в силу приписів пункту четвертого частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

У прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено позовну вимогу - визнати протиправними дії відповідача щодо порядку обчислення, нарахування та виплати пенсії відповідно до вимог чинного законодавства України.

Водночас, позивачем у позовній заяві не обгрунтовано із посиланням на нормативно-правові акти, як саме дії відповідача порушують її права.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії по рішенні суду у справі № 2-а-1338/10, ст.ст. 50, 54 за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року, суд зазначає наступне.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 08.11.2010 у справі № 2-а-1338/2010, зобов'язано Управління пенсійного фонду України у м. Ірпінь Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.04.2010 з урахуванням вже проведених виплат.

У свою чергу, зобов'язання, встановлені в резолютивній частині рішення суду, не можуть поширюватися на правовідносини, що виникають між сторонами у зв'язку з подальшими змінами в законодавстві.

Таким чином, з огляду на зміст позовної заяви, вбачається, що позивачем не конкретизовано позовні вимоги.

Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви повинні бути усунені у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання безпосередньо до суду:

1) позовної заяви, що відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства із обгрунтуванням та уточненням позовних вимог;

2) письмових пояснень та доказів на їх підтвердження, щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду.

Керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

3. Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панова Г. В.