Рішення № 78657233, 18.12.2018, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1375/18

Провадження №2/190/730/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року м. П'ятихатки

Дніпропетровська область

П'ятихатський районний суд

Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Митошоп В.М.

за участі секретаря Пронської Т.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишнівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,-

встановив:

ОСОБА_1, звернулася до П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Вишнівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю.

В обгрунтування позову посилається на те, що з 2001 року і по теперішній час безперервно проживає в АДРЕСА_1. Зазначений житловий будинок належав на праві власності ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, будинок було передано їй донькою померлої - ОСОБА_4, з якою було досягнуто усної домовленості про укладення договору купівлі-продажу будинку після оформлення нею спадщини та були передані кошти за будинок у розмірі 1500 грн. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Інших осіб, які б претендували на вказаний будинок не має. Просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності.

Позивач ОСОБА_1,в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному об'ємі на тих же обґрунтуваннях, що були зазначені у позові, при цьому вказала, що донька померлої ОСОБА_5 не заперечує по її позову.

Відповідач Вишнівська селищна рада, П'ятизатського району, Дніпропетровської області будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, у судове засідання свого представника не направили, направили до суду листа з проханням розглянути справу у їх відсутність,позов визнали. (а.с.57)

Заслухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом, копії технічного паспорту на житловий будинок та копії реєстраційного посвідчення, ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_1. (а.с.6-10)

Згідно копії рішення Вишнівської селищної ради від 31.03.1994 року, ОСОБА_3 передано у приватну власність та постійне користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 790 кв. м. (а.с.11)

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. (а.с.12)

Згідно копії спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, 03.12.1999 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно померлої звернулася її донька ОСОБА_5 (а.с.55-56)

Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_5, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. (а.с.13)

Згідно копії акту про встановлення фактичного проживання від 24.05.2018 року, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.14)

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України, за положеннями якої під способами захисту суб'єктивних цивільних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, право якої порушено, може скористатися відповідно до ст. 16 ЦК України, не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Згідно ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

За роз'ясненнями п.п. 9, 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3 ст. 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК). Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

За змістом ст. 344 ЦК України при набувальній давності тягар доказування лягає на позивача.

З огляду на положення статті та роз'яснення, викладені в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року, набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю здійснюється за умови, що річ, яка опинилася у володінні особи, є об'єктивно чужою, володілець суб'єктивно вважає майно своїм, володілець майна має бути добросовісним набувачем, володіння здійснюється протягом усього строку відкрито та продовжувалось безперервно, строк такого володіння нерухомим майном складає 10 років.

Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не повинен знати і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, а також обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна. Позов про право власності за давністю володіння не може пред'явити законний володілець або особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є її власником.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, зберігання, тощо, виключає застосування набувальної давності.

Таким чином, наведені обставини свідчать, що власник спірного домоволодіння відома позивачці, від права власності на належне їй нерухоме майно вона не відмовились. Позивач знала, і на це посилається і в позові, що користується майном, яке належить іншій конкретній особі, таким чином, добросовісність на зазначений позивачем як початковий момент заволодіння вищезазначеним майном була відсутня.

Встановивши зазначені обставини та докази в їх підтвердження, суд прийшов до висновку, що фактично між сторонами виникли правовідносини щодо угоди купівлі-продажу зазначеного будинку, а відтак положення ст. 344 ЦК України на правовідносини, що склались між сторонами, не поширюються.

З урахуванням встановлених обставин та зазначених вимог закону, суд прийшов до висновку, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту прав та інтересів не відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства, що регулює зазначені правовідносини, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.12, 80, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вишнівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через П'ятихатський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий суддя