Рішення № 78657009, 21.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 листопада 2018 року Справа № 0840/3283/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 07.08.2018 №ЗП1238/568/НД/СПТД.

Ухвалою суду від 20.08.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 17.09.2018.

17.09.2018 відкладено підготовче засідання на 18.10.2018.

18.10.2018 відкладено підготовче засідання на 22.10.2018.

22.10.2018 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13.11.2018.

13.11.2018 відкладено підготовче засідання на 21.11.2018 та продовжено строк підготовчого провадження.

21.11.2018 закрито підготовче провадження та за клопотанням представника позивача призначено судове засідання на той же день.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно складено оскаржувану постанову, якою накладено на позивача штраф за недопущення до проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю ГУ Держпраці у Запорізькій області. Вважає, що його протиправно притягнуто до відповідальності за абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України, а саме: з підстав фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий день у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків , оскільки в наказі № 995 від 05.07.2018 та в направленні №451 від 05.07.2018 прямо передбачено, що предметом інспекційного відвідування є саме додержання позивачем законодавства про працю, однак таке формулювання предмету перевірки не свідчить, що перевірка в такому випадку проводиться з підстав, зазначених в абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України. Крім цього, позивач зазначає, що відповідачем необґрунтовано та протиправно винесено штраф у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, оскільки порушення з підстав передбачених абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України встановлено не було, що є суттєвим порушенням його прав.

Представник позивача просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 13.09.2018 від представника відповідача до канцелярії суду надійшов відзив, відповідно до якого, зазначає, що ним у встановленому чинним законодавством України порядку було винесено постанову про накладення штрафу №ЗП 1238/568/НД від 13 липня 2018 року на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 372300,00 грн. за не допуск відповідача до інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2. Зазначає, що позивачем не було надано державним інспекторам документів для ознайомлення, введення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію, яка є предметом інспекційного відвідування, не надано усних та письмових пояснень з питань, що стосуються законодавства про працю, чим створено перешкоди у діяльності інспекторів праці. Інспекційне відвідування є формою здійснення перевірки, як заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, а тому вважають доводи позивача про неможливість застосування до нього санкції, передбаченої абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України, безпідставними, оскільки інспекційне відвідування є формою перевірки з питань додержання законодавства про працю, за не допуск до якої і передбачена відповідальність у ст..265 КЗпП України.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

05 липня 2018 року заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ № 995 «Про проведення інспекційного відвідування», у зв'язку з рішенням керівника органу контролю, прийнятим зі звернення ОСОБА_2 від 21.06.2018 за № З-620, про проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю у термін до 13.07.2018.

У зв'язку з не допуском до проведення інспекційного відвідування 08.11.2017 був складений акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 13 липня 2018 року №ЗП1235/568/НД.

За результатами розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області винесено постанову 07.08.2018 №ЗП 1238/568/НД/СПТД -ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 372300,00 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття оскаржуваної постанови звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Закон України № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V), визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 877-V, його дія поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Відповідно до положень ч. 4 зазначеної статті, заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Відповідно до пп.3 п.5 Порядку №295 Інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Як встановлено під час судового розгляду справи 05 липня 2018 року заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ № 995 «Про проведення інспекційного відвідування», у зв'язку з рішенням керівника органу контролю, прийнятим зі звернення ОСОБА_2 від 21.06.2018 за № З-620, про проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю.

На підставі цього наказу відповідачем видане направлення від 05 липня 2018 р. за №451, яким визначено проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, юридична адреса АДРЕСА_1. В направленні зазначено (перший абзац), що його предметом є контроль за додержанням законодавства про працю. Те, що вказаний контроль за додержанням законодавства про працю є саме предметом зазначеного інспекційного відвідування свідчить вказівка дрібним шрифтом після першого абзацу. Також зазначено, що під час заходу державного контролю буде перевірено: оформлення трудових відносин, строки виплати заробітної плати, мінімальні гарантії в оплаті праці.

06 липня 2018 р., зазначені у направленні інспектори прийшли за адресою: АДРЕСА_2., однак Позивач не допустив їх для інспектування.

Відповідно до абз.7 ч. 2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Водночас абз. 6 ч.2 ст.265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Згідно положень абз. 2 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців згідно абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України є можливою у разі: по-перше, вчинення дій, передбачених абз. 6 ч.2 ст. 265 КЗпП України (недопущення до проведення перевірки); по-друге, вчинення таких дій при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абз. 2 ч.2 ст.265 КЗпП України, а саме - фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.

У ч. 2 ст. 1 Закону № 877-V встановлено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

В свою чергу, порядок проведення контрольного заходу до Позивача у формі інспекційного відвідування визначений Постановою Кабінету Міністрів № 295 від 26.04.2017, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295).

У відповідності до п. 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

Отже, Законом № 877-V такі форми: перевірки, ревізії, огляди, обстеження.

В свою чергу, п. 2 Порядок № 295 передбачає, що органи Держпраці здійснюють заходи контролю у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

Перевірка - це окрема форма контрольного заходу, що прямо передбачена законом. До 04 грудня 2017 р. органи Держпраці по відношенню до суб'єктів господарювання проводили саме таку форму контролю як перевірки у порядку, що передбачений Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, втратив чинність 04 грудня 2017 р.

На сьогоднішній день, Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю передбачені інші форми контролю - інспекційне відвідування та невиїзне інспектування.

Водночас, така форма як «перевірка» на сьогодні здійснюється відповідачем відповідно до Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Цей порядок затверджений тією ж Постановою № 295, що і Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, на підставі якого було здійснене інспекційне відвідування по нашій справі.

Пунктами 19, 20 Порядку №295 встановлено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) (далі - Порядок №295).

Відповідно до абз.7 ч. 2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Отже, законодавством передбачена відповідальність за недопущення до проведення цілком конкретної форми державного (нагляду) контролю - перевірки. Таку форму відповідач на сьогодні може здійснювати лише в порядку державного нагляду. В свою чергу, КЗпП не передбачена відповідальність за недопущення до інших форм контролю (нагляду) - ревізій, огляду, обстежень та інспекційного відвідування.

В свою чергу, абз.7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України введений в дію Законом № 77-VIII від 28.12.2014 р., в час коли вже діяв Закон № 877-V, де було прямо передбачено, що перевірка є формою державного (нагляду) контролю. А тому, якби законодавець мав намір вжити в абз.7 ч. 2 ст.265 КЗпП України широке поняття, то він би зазначив: при проведенні заходу державного (нагляду) контролю з питань виявлення порушень». Натомість вжита цілком конкретна форма такого (заходу) контролю - «перевірка з питань», яка в нашому випадку не здійснювалась.

Більше того, в направленні від 05 липня 2018 р. за № 451 наведений перелік форм заходів державного нагляду (контролю), серед яких перелічується окремо інспекційне відвідування та перевірка. Разом з цим, в направленні підкреслене саме інспекційне відвідування в якості форми, що застосовується Відповідачем в даному випадку.

Тобто, наведені правові норми свідчать, що законодавцем передбачено два види перевірки, одна з них носить загальний характер - з питань додержання законодавства про працю. Інша перевірка є конкретною та має стосуватись виключно питань, що прямо вказані в абз. 2 ч.2 ст.265 КЗпП України. В залежності від того до якого саме виду перевірки були недопущені інспектори Держпраці і наступає відповідальність за такий недопуск.

При цьому, як слідує зі змісту наказу, на підставі якого було проведено інспекційне відвідування, предметом такого заходу було визначене саме додержання позивачем законодавства про працю.

Також і в направленні вказано, що предметом інспекційного відвідування є питання додержання законодавства про працю. Водночас, в направленні зазначено, що буде перевірено в рамках зазначеного предмету:

- Оформлення трудових відносин;

- Строки виплати заробітної плати;

- Мінімальні гарантії в оплаті праці.

Однак, навіть це не свідчить, що будуть перевірятись саме ті питання, що передбачені в абз. 2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Так, перевірка оформлення трудових відносин є доволі широким поняттям і не є тотожним цілком конкретній перевірці щодо фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві. В свою чергу, передбачені в направлені, перевірка строків виплати заробітної плати та мінімальних гарантій в оплаті праці взагалі не передбачені абз. 2 ч.2 ст.265 КЗпП України. Натомість цієї нормою передбачено, що предметом перевірки має бути також і наявність виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.

При цьому, в абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України зазначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Тобто, у вищезазначеній нормі закону не вказано: при проведенні перевірок з питань, а навпаки, прямо зазначено при проведенні перевірки з питань, що значить, усі питання з абз. 2 ч.2 ст.265 КЗпП України мають бути предметом однієї перевірки.

Суд, не може погодитися з твердженням відповідача про те, що проведення інспекційного відвідування з питань оформлення трудових відносин включає в себе і перевірку питань фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Однак, тут слід зауважити, що і в рамках питань з дотримання законодавства про працю також, окрім усього іншого, досліджується і питання щодо фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Тим не менш, законодавцем чітко і однозначно передбачено різну відповідальність за недопуск інспекторів Держпраці до вказаних вище перевірок. А та відповідальність, до якої притягнуто позивача наступає за недопуск до перевірки з цілком конкретних питань, які не передбачені ані в наказі від 05 липня 2018 р. за № 995, ані в направленні за № від 05 липня 2018 р. за № 451.

Більше того, в Акті про неможливість проведення інспекційного відвідування № ЗП1235/568/НД від 13 липня 2018 р. зазначено, що предметом контролю є ст. 21, 24, 115, 116 КЗпП, ст. 3, 12 ЗУ № 108, але наведені положення законодавства регулюють значно ширше коло питань, аніж питання передбачені в абз. 2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Вищевикладене правове обґрунтування узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яку він навів у своїй постанові від 31 липня 2018 р. по справі № 815/1553/17.

Крім того, п.16-18 Порядком № 295 прямо передбачено, які наслідки наступають у випадку якщо об'єкт відвідування унеможливлює проведення саме інспекційного відвідування: у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою. Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням. У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Отже, Порядком № 295 не передбачено, що на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування особу можна притягнути до відповідальності (зокрема до накладення штрафу).

В свою чергу, п. 27 Порядку № 295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Тобто, до встановленої законом відповідальності може бути притягнуто тільки у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування. Інших підстав для притягнення до відповідальності передбаченої законом Порядком № 295 не встановлено.

В даному випадку складений не акт інспекційного відвідування, а саме акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, в той час як підставою для вказаного у оспорюваній постанові штрафу є недопущення до перевірки.

За таких умов, абз.7 ч. 2 ст.265 КЗпП України передбачає відповідальність за недопущення до проведення перевірки, а не інспекційного відвідування, а тому винесена постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім цього, позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, відносячись до 2 групи платників єдиного податку, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку, копію долучаю.

В свою чергу, відповідно до пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень.

За таких умов, факт перебування позивача у 2 групі платника єдиного податку, свідчить, що він не використовує працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб і його обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень.

При цьому, відповідно до пункту 3 статті 55 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб'єктів малого підприємництва, у тому числі до суб'єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

Суб'єктами мікропідприємництва є:

- фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

За таких умов, позивач є суб'єктом мікропідприємництва.

У відповідності до п. 10 Порядку № 295, тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Між тим, у направленні від 05 липня 2018 р. за № 451 визначена тривалість інспекційного відвідування з 6 по 13 липня 2018 р. (5 робочих днів).

Слід зауважити, що відповідач мав змогу в силу свого статусу та повноважень, безпосередньо звернувшись до органів фіскальної служби, отримати інформацію щодо приналежності Позивача до суб'єктів мікропідприємництва. Так, у пп. 2 п. 6 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (затверджене Наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 № 340, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2015 р. за № 438/26883) передбачене право Відповідача отримувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб інформацію, документи та інші матеріали, необхідні для виконання покладених завдань. А в пп. 3 цього пункту передбачене право Відповідача користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, органів місцевого самоврядування, державною системою урядового зв'язку, іншими технічними засобами. Також положеннями пп. 7 п. 11 Порядку № 295, передбачене право отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

А тому, відповідач маючи змогу завчасно встановити, що позивач є суб'єктом мікропідприємництва та визначити тривалість інспекційного відвідування не більше двох робочих днів, порушив цей строк, та встановив тривалість інспекційного відвідування у 5 робочих днів, що є порушенням п. 10 Порядку № 295.

В свою чергу, відповідно до п. 14 Порядку № 295, під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку.

Наведена норма Порядку № 295 свідчать, що обставини приналежності позивача до суб'єктів мікропідприємництва повинні бути встановлені Відповідачем до початку прийняття наказу про інспекційне відвідування та початку самого інспекційного відвідування. Адже об'єкт відвідування може не допустити проведення вказаного контрольного заходу у випадку, якщо перед його початком буде встановлено, що тривалість відвідування визначена з порушення вказаних строків.

Отже, визначення відповідачем у направленні від 05 липня 2018 р. за № 451 тривалості інспекційного відвідування по відношенню до Позивача більше 2 робочих днів є підставою для недопуску інспекторів відповідача.

Згідно ст. 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та оцінці всіх фактів і обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що оскаржувана постанова суперечить чинному законодавству, що наведене вище, та, зокрема, вказаним рішенням Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи встановлено, що при прийнятті постанови від 07.08.2018 №ЗП 1238/568/НД/СПТД -ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в розмірі 372300,00 грн., відповідач діяв з порушенням вимог чинного законодавства, а оскаржувану постанову прийнято без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3723 гривні.

Керуючись ст. ст. 9,139, 241-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07.08.2018 № ЗП 1238/568/НД/СПТД-ФС.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3723,00 грн. (три тисячі сімсот двадцять три гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 30.11.2018.

Суддя М.С. Лазаренко