Ухвала суду № 78656419, 18.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 грудня 2018 року м. Житомир справа № 826/8919/17

категорія 12.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м.Києві про зобов'язання донарахувати та виплатити середній заробіток за час відпустки та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

ОСОБА_1 у липні 2017 року звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Головного управління ДФС у м.Києві.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.07.2018 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року адміністративну справу №826/8919/17 передано до Житомирського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.18 прийнято справу до спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 постановлено розглядати адміністративну справу № 826/8919/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м.Києві про зобов'язання донарахувати та виплатити середній заробіток за час відпустки за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Однак, після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 КАС України з огляду на наступне.

Частинами 1, 2 статті 99 КАС України (в редакції, станом на липень 2017 року) визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 103 КАС України (в редакції, станом на липень 2017 року) перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що процесуальне законодавство пов'язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В позовній заяві ОСОБА_1 оскаржує дії Головного управління ДФС в м. Києві щодо недонарахування та невиплати середнього заробітку за час відпустки за 2003 рік (із 09.12.2003 по 16.01.2004) та просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із березня 2005 року по грудень 2018 року.

Верховний Суд у постанові від 24.10.2018 у справі №806/1568/17 (провадження №К/9901/4739/17) зазначив наступне: " ... датою, з якої позивач мав би довідатися про порушення своїх трудових прав, є дата остаточної виплати належної позивачу, на підставі судових рішень, заробітної плати ".

Згідно матеріалів адміністративної справи, розрахунок з позивачем при звільненні було здійснено у березні 2005 року. Дана обставина позивачем не заперечується.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 оскаржив у судовому порядку наказ про звільнення та просив Подільський районний суд м. Києва поновити його на роботі за відповідною посадою, зобов'язати підвищити із 01.11.2004 його посадовий оклад і грошове забезпечення відповідно до постанови КМУ №1481, провести виплату грошового забезпечення з 22.01.2005 і до дня поновлення на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.03.2005 до дня поновлення на роботі. Постановою Подільського районного суду м. Києва від 30.05.2006 у справі №2-п-357/06 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд відмічає, що недонарахування відповідачем середнього заробітку за час відпустки за 2003 рік позивачем до Подільського районного суду м. Києва не оскаржувалось.

Разом з тим, отримавши розрахунок при звільненні у 2005 році, до суду з адміністративним позовом про донарахування та виплати середнього заробітку за час відпустки із 09.12.2003 по 16.01.2004, ОСОБА_1 звернувся у липні 2017 року.

З огляду на зазначене суд робить висновок, що позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду.

Згідно з ст. 121 КАС України (в редакції станом на 01.01.2018) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 6. ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Разом з тим, позивач з відповідною заявою про поновлення пропущеного процесуального строку до суду не звертався.

Разом з тим, у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У Справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Частиною 13. ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом

З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку та докази поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом трьох днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде залишено без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя О.В. Лавренчук