Рішення № 78655096, 27.11.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3582/17

Провадження № 2/185/188/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2018 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Зінченко А. С., за участю секретаря судового засідання Кириленко Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу ЄУ № 185/3582/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_1, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2017 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА СТРАХУВАННЯ» надіслало на адресу суду засобами поштового зв'язку позовну заяву до ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 40626,53 грн. та витрати на судовий збір у розмірі 1600 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 29 квітня 2015 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та ТОВ "АГРО КМР" було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №649а5к5, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб FORD (д.р.н. НОМЕР_3).

01 грудня 2015 року о 07:45 в м. Павлоград, вул. Дніпровська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля FORD (д.р.н. НОМЕР_3), яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля - ТОВ "АГРО КМР"), та автомобіля Кіа (д.р.н. НОМЕР_4), яким керував водій ОСОБА_1, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль FORD (д.р.н. НОМЕР_3), що був застрахований згідно Договору добровільного страхування №649а5к5.

Згідно Довідки № 77582757 про ДТП та Постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.12.2015, дорожньо-транспортна пригода сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пункту 12.1 ПДР України (ст. 124 КУпАП України).

Відповідно до розрахунків суми страхового відшкодування, страхового акту № VESК025767 від 09.12.2015 року, страхового акту № АХА2001134 від 26.01.2016 року, страхового акту № АХА2008753 від 05.02.2016 року та умов Договору страхування № 649а5к5 від 29.04.2015, розмір страхового відшкодування склав 90 126,53 гри. (дев'яносто тисяч сто двадцять шість гривень 53 коп.), яке ПрАТ «СК «АХА Страхування» було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_1 - за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Кіа (д.р.н. НОМЕР_4) була застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «УПСК» (поліс № АІ/5069950). 13.04.2016 Позивач звернувся до ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування вих. № 3321/18/ЦВ. Зазначену заяву ПрАТ «УПСК» було задоволено і ПрАТ «УПСК» було сплачено на користь позивача 49 500,00 грн. 50 000,00 грн. (ліміт відповідальності) - 500,00 грн. (франшиза)= 49 500,00 грн. За таких обставин сума збитків, які не відшкодовані на дату подання позову становить 40 626,53 грн. (Сорок тисяч шістсот двадцять шість гривень 53 копійки). 90 126,53 грн.- 49 500,00 грн. = 40 626,53 грн.

Таким чином до ПрАТ «СК «АХА Страхування» перейшло право вимоги на отримання від ОСОБА_1 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля FORD (д.р.н. НОМЕР_3 - ТОВ "АГРО КМР"), внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, яка мала місце 01.12.2015 року о 07:45 в м. Павлоград, вул. Дніпровська. Тому позивач просить стягнути з відповідача різницю збитків між фактично шкодою та відшкодованою за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що становить 40 626,53 грн.

Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Зінченко А.С. від 23 травня 2017 року у справі № 185/3582/17 відкрито провадження у справі.

08 серпня 2017 року за клопотанням відповідача ухвалою суду до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія».

Відповідач не погоджується з позовними вимогами, за його клопотанням судом було призначено судову авто-товарознавчу експертизу, в клопотанні зазначено, що відповідач не погоджується з розміром шкоди, розрахованим позивачем, та страховими актами, будь-яких інших пояснень, заперечень, відзиву та доказів відповідачем не надано.

Третя особа - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», надала письмові пояснення, відповідно до яких на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_1 - за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу КIA CERATO (д.р.н. НОМЕР_4) була застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «УПСК» , поліс № АІ/5069950. Згідно із ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. 24.06.2016 ПрАТ «УПСК» було прийнято рішення про виплату в межах ліміту відповідальності страхового відшкодування на користь ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» відповідно до вимоги в порядку регресу вих. №3321/18ЦВ від 13.04.2016. Розмір страхового відшкодування становить 50000,00 грн. (ліміт відповідальності) - 500,00 грн. (франшиза)=49500,00 грн.

Ухвалою від 04.12.2017 по даній справі призначена судова авто-товарознавча експертиза.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву у якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву у якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги не визнав.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву у якій просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З'ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази по справі в підтвердження вказаних обставин, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

29 квітня 2015 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та ТОВ "АГРО КМР" було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №649а5к5, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб FORD (д.р.н. НОМЕР_3).

01 грудня 2015 року о 07:45 в м. Павлоград по вул. Дніпровська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля FORD (д.р.н. НОМЕР_3), яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля - ТОВ "АГРО КМР"), та автомобіля Кіа (д.р.н. НОМЕР_4), яким керував водій ОСОБА_1 внаслідок чого було пошкоджено автомобіль FORD (д.р.н. НОМЕР_3), що був застрахований згідно Договору добровільного страхування №649а5к5.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 винним у вчиненні вказаної ДТП визнано ОСОБА_1 (ст. 124 КУпАП України).

Згідно зі звітом № ZA091215 від 09.12.2015, проведеним суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3, вартість відновлювального ремонту без урахування зносу , з технічної точки зору, спричиненому володільцю автомобілю Форд - Мондео, державний номер НОМЕР_1, на момент проведення дослідження становить 122659,37 грн.

Відповідно до страхового акту № 1.004.15.00850/VESKO25767 від 9.12.2015 у справі #1.004.15.00850 сума страхового відшкодування за договором № CON/I/CASFC/0000832-№649а5к5 від 29.04.2015, об'єкт страхування - FORD MONDEO НОМЕР_3, за ДТП, що сталася 01.12.2015 о 07.45 год у м. Павлоград, становить 85373,63 грн. Вказану суму перераховано ТОВ «Вектор Транс» для здійснення відновлювального ремонту за платіжним дорученням №211922 від 10.12.2015.

Згідно із страховим актом №2001134 від 26.01.2016 у справі #1.004.15.00850 сума страхового відшкодування за договором №649а5к5 від 29.04.2015, об'єкт страхування - FORD MONDEO НОМЕР_3, за ДТП, що сталася 01.12.2015 о 07.45 год. у м. Павлоград, становить 1760,40 грн. Вказану суму перераховано ТОВ «Вектор Транс» для здійснення відновлювального ремонту за платіжним дорученням №219554 від 27.01.2016.

Відповідно до страхового акту №АХА2008753 у справі #1.004.15.00850 від 05.02.2016 сума страхового відшкодування за договором №649а5к5 від 29.04.2015, об'єкт страхування - FORD MONDEO НОМЕР_3, за ДТП, що сталася 01.12.2015 о 07.45 год. у м. Павлоград, становить 2992,50 грн. Вказану суму перераховано ТОВ «Вектор Транс» для здійснення відновлювального ремонту за платіжним дорученням № 222097 від 08.02.2016.

Загалом за страховими актами сплачена за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу сума страхового відшкодування становить 90126,53 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 9-11).

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_1 - за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Кіа (д.р.н. НОМЕР_4) була застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «УПСК» (поліс № АІ/5069950). 13.04.2016 Позивач звернувся до ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування вих. № 3321/18/ЦВ. Зазначену заяву ПрАТ «УПСК» було задоволено і ПрАТ «УПСК» було сплачено на користь позивача 49 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №648 від 30.06.2016. 50 000,00 грн. (ліміт відповідальності) - 500,00 грн. (франшиза)= 49 500,00 грн.

Отже, предметом спору в цій справі є сума в розмірі 40626,53 грн.= 90126,53 грн.-49500 грн., що є різницею між фактичним розміром витрат страховика за договором майнового страхування в межах реальних збитків та страховою виплатою за полісом страхування відповідальності в межах ліміту відповідальності. Фактично така різниця виникла у зв'язку з тим, що сума страхового відшкодування, сплачена позивачем, перевищує ліміт відповідальності за полісом страхування цивільно-правової відповідальності відповідача в ПрАТ «УПСК», та з вирахуванням франшизи за полісом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.988 ЦК в разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, установлений договором. При цьому страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється в межах вартості майна на момент укладення договору й не може перевищувати розміру реальних збитків (втрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.512, 514 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Такими законами, зокрема, є норми ст.993 ЦК та ст.27 закону «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (відповідача у справі).

За загальним правилом, майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК). Тобто відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до ст.1192 ЦК має відшкодувати завдані збитки в повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до ст.999 ЦК законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

У законі «Про страхування» встановлено види обов'язкового страхування, одним з яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п.9 ч.1 ст.7 закону). Закон «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом цього закону (стст.9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Отже, страховик (тертя особа у даній справі) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені в ст.22 закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно п.22.1 якої в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, страховик (третя особа в даній справі) за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом у межах страхових сум.

Згідно зі ст.29, п.32.7 ст.32 цього закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п.1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092).

Відповідно до вимог п.8.2 цієї методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = Ср + См + Сс х (1 - ЕЗ), де:

Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

ЕЗ - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого в ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (третя особа в даній справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах ВСУ від 22.03.2017 у справах №№910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах ВС від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 1.02.2018 у справі №910/22886/16.

Відповідно до пп.9.2, 9.4 ст.9 закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тис. грн. на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Отже, страхова сума визначає лише максимальний розмір страхової виплати за шкоду, завдану майну потерпілих, але при цьому не змінює порядку визначення страхової виплати та не збільшує відповідальності страховика у випадках, якщо до нього із заявою про виплату звернувся не безпосередньо потерпілий, а страховик за договором майнового страхування.

Відповідно до ст.990 ЦК страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їхні працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти (п.34.4 ст.34 закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

В даному випадку третьою особою ПрАТ «УПСК» було сплачено на користь позивача максимальну суму за договором цивільно-правової відповідальності відповідача - 49 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №648 від 30.06.2016, а саме 50 000,00 грн. (ліміт відповідальності) - 500,00 грн. (франшиза)= 49 500,00 грн. Тобто, розрахунок коефіцієнту фізичного зносу третьою особою не проводився, та зі сплаченої вартості витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, не вираховувався.

У ч.1 та 2 ст.14 ЦК передбачено, що цивільні обов'язки виконуються в межах, установлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Необхідно зазначити, що до даних правовідносин не може застосуватись ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка визначає випадки, коли у страховика за договором обов'язкового цивільної відповідальності виникає право подати регресний позов після виплати страхового відшкодування, так як у цій справі таким страховиком є тертя особа, а не позивач. Підлягає застосуванню ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Відповідно до висновку №23-18 судової автотоварознавчої експертизи вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу без урахування здійсненого відновлювального ремонту на дату експертизи 18.09.2018 може складати 150279,75 грн. Величина вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ Форд Мондео АЕ 2341 СТ, внаслідок ДТЕ, яке відбулося 01.12.2015, без урахування здійсненого відновлювального ремонту, станом на 18.09.2018 може складати 169728,14 грн.

Висновки судової автотоварознавчої експертизи №23-18 щодо вартості відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу без урахування здійсненого відновлювального ремонту на дату експертизи 18.09.2018 - 150279,75 грн., не суперечать висновкам звіту № ZA091215 від 09.12.2015, проведеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3, щодо вартості відновлювального ремонту без урахування зносу на момент проведення дослідження - 122659,37 грн., та не спростовують, а навпаки підтверджують, що сума страхового відшкодування, сплаченого позивачем у межах фактичних витрат, які не перевищувати розміру реальних збитків, що підтверджено відповідними страховими актами, розрахунками страхового відшкодування, та рахунками на оплату (а.с. 13-22) на суму 90126,53 грн., яка не перевищує суму вартості відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу, встановлених експертизою №23-18 та звітом № ZA091215 від 09.12.2015. Висновки експертизи щодо неспроможності страхових актів відтворити стан автомобіля після ДТП, та засвідчити розмір матеріальних збитків після ДТП у зв'язку з технічною необґрунтованістю, також, не спростовують розміру суми страхового відшкодування, сплаченого позивачем у межах фактичних витрат, які не перевищувати розміру реальних збитків, та не спростовують суми вартості відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу, встановлених експертизою №23-18 та звітом № ZA091215 від 09.12.2015.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог зазначених статей ЦПК України відповідач не надав суду належних та допустимих доказів невідповідності розміру сплаченого страхового відшкодування, невідповідності розміру розрахованої шкоди реальним збиткам, тощо.

Таким чином судом встановлено, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не перевищувати розміру реальних збитків, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (відповідача у справі).

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої палати ВС від 04 липня 2018 року справа №755/18006/15-ц, які відповідно до положень статті 263 ЦПК України враховуються судом при ухваленні рішення по справі при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, сума в розмірі 40626,53 грн.= 90126,53 грн.-49500 грн., що є різницею між фактичним розміром витрат страховика за договором майнового страхування в межах фактичних витрат, які не перевищувати розміру реальних збитків, та страховою виплатою за полісом страхування відповідальності в межах ліміту відповідальності, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Фактично така різниця виникла у зв'язку з тим, що сума страхового відшкодування, сплачена позивачем, перевищує ліміт відповідальності за полісом страхування цивільно-правової відповідальності відповідача в ПрАТ «УПСК», та з вирахуванням франшизи за полісом.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_1, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА СТРАХУВАННЯ», код ЄДРПОУ: 20474912, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Іллінська, 8, затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 40626,53 грн. (сорок тисяч шістсот двадцять шість гривень 53 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА СТРАХУВАННЯ», код ЄДРПОУ: 20474912, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Іллінська, 8, витрати на судовий збір у розмірі 1600 (одна тисячі шістсот) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко