Рішення № 78654662, 19.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2018 р. Справа№200/10873/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 37803258, 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3). Просив визнати протиправними дії щодо припинення виплати пенсії з 01.07.2018; зобов'язати поновити нарахування та виплату пенсії та сплатити заборгованість за період, починаючи з 01.07.2018 в повному обсязі із продовженням щомісячної виплати належної пенсії.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, про що видана довідка, при цьому відповідачем безпідставно в порушення вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" припинено виплату пенсії.

24 жовтня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Одночасно, суд задовольнив клопотання позивача та відстрочив сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.

19 листопада 2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву позивача, у якому заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на підзаконні нормативно-правові акти з питань соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб.

29 листопада 2018 року на адресу суду надійшов уточнений відзив, у якому відповідач зазначив, що нарахування та виплата пенсії позивачеві була припинена з липня 2018 року. На підтвердження зазначеного відповідачем до суду надано довідку про нараховану та фактично отриману пенсію позивача.

3 грудня 2018 року ухвалою суду справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представники сторін у судове засідання призначене на 18 грудня 2018 року не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За таких обставин суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином України; місце реєстрації, згідно паспортних даних м. Вахрущеве-в Луганської області; зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа в м. Слов'янську.

Як встановлено судом, підтверджено наявними матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, позивач є пенсіонером, отримувачем пенсії, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та перебуває на обліку управління, згідно його заяви від 19.06.2017 року про запит пенсійної справи.

Згідно інформації відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 2 Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судом встановлено, що ОСОБА_1 не отримував пенсію за період з липня 2018 року по теперішній час. При цьому на підставі наданих відповідачем матеріалів пенсійної справи судом встановлено, що окремого рішення про припинення виплати пенсії відповідачем не приймалось. Зі змісту наданого відповідачем відзиву вбачається, що було припинено лише виплату пенсії, а не її нарахування.

Спірним питання є припинення нарахування та виплати пенсії позивачу.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа №243/6391/17) за результатом розгляду аналогічного спору (припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Суд не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку Верховного Суду.

Судом встановлено, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не приймалось.

При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Отже, посилання відповідача в обґрунтування припинення виплати пенсії нормами Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, зокрема на норми постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (надалі - постанова № 365), зокрема, у разі інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закону № 1058-IV.

Отже, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив його право на отримання пенсії.

За таких обставин, беручи до уваги надані позивачем докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправними дії відповідача та зобов'язання останнього поновити нарахування та виплату пенсії, з урахуванням заборгованості, що склалась з дня припинення пенсії.

Вимога позивача «про продовження щомісячної виплати» є ідентичною по змісту з вимогою «про поновленням виплати пенсії» та не потребуює додаткового зазначення в рішенні суду.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо строку звернення суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон № 1058-IV.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, при цьому судом встановлено, що суми пенсії не отримані з вини органу та піддані формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.

Щодо встановлення судового контролю суд зазначає, що в силу положень ч.1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Отже, у викладеній нормі йдеться про право, а не обов'язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення. Водночас з цим, позивачем не наведено, і матеріли справи також не містять обставин, які б свідчили про те, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення.

Таким чином, у даному випадку суд не знаходить підстав для застосування приписів ст. 382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Окрім того, суд зазначає, що позивач просив суд звернути постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до норм пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи те, що судом не вирішувалось питання про стягнення конкретно визначеного розміру суми пенсії, а лише вирішувалось питання щодо зобов'язання вчинити дії по її виплаті, така вимога не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року позивачеві відстрочено сплату судового збору у розмірі 704,80 грн. до ухвалення рішення по суті.

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Фактично позовні вимоги задоволені, оскільки дії відповідача щодо припинення виплати пенсії визнані протиправними, а задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії є похідними від першої вимоги, отже присудженню підлягає судовий збір у розмірі, який передбачений сплаті як за одну позовну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 1 липня 2018 року.

Зобов'язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 37803258, 84100, Донецька обл., місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3) поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) нарахування та виплату пенсії та сплатити заборгованість за період, починаючи з 1 липня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 37803258, 84100, Донецька обл., місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. на користь Державного бюджету України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кошкош О.О.