Рішення № 78654381, 17.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2018 р. Справа№0540/8385/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2018 року шляхом надіслання поштою позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно припинив виплати державної соціальної допомоги при народженні дитини з 01 липня 2016 року, на усне звернення позивача, було повідомлено, що виплати припинені у зв'язку із тривалою відсутністю за місцем постійного мешкання. З посиланням на статтю 24, 46, 55 Конституції України, Закон України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», позивач просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплат соціальної допомоги при народженні дитини на користь позивача та відмови у поновлені виплат з 01.07.2016;

- зобов'язати відповідача здійснити виплату на користь позивача заборгованості з державної допомоги при народжені дитини, та відновити нарахування та виплату державної соціальної допомоги при народжені дитини на користь позивача до повного закінчення терміну таких виплат;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження заборгованості з виплат позивачу державної допомоги у межах повної суми заборгованості.

У відзиву проти позову відповідач позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. Позивачу була призначена допомога при народженні дитини на період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2019 року в сумі 1485,00 гривень. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1455009163 була видана на ім'я позивача 16.12.2014. Відповідно до приписів частини 8 статті 4 Закону України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», в редакції яка діяла до 01.01.2015, термін дії довідки складав 6 місяців і підлягав поновленню на новий строк за заявою внутрішньо переміщеної особи. У зв'язку із закінченням терміну дії довідки на підставі абзацу 3 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.2014 №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» виплата допомоги при народженні дитини позивачу була припинена з 01 липня 2017 року. Рішення про припинення допомоги при народженні дитини внутрішньо переміщеній особі від 24 червня 2016 року є законним та обґрунтованим.

12 вересня 2018 року позовна заява залишена без руху.

24 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження.

25 вересня 2018 року від відповідача витребувані докази.

24 жовтня 2018 року засідання для розгляду справи по суті замінено підготовчим засіданням.

24 жовтня 2018 року до відповідача застосований захід процесуального примусу у вигляді штрафу.

28 листопада 2018 року у зв'язку із виконанням вимог ухвали про витребування доказів ухвала про застосування заходу процесуального примусу скасована.

29 листопада 2018 року закрито підготовче провадження і справа призначена до розгляду по суті на 10 грудня 2018 року.

У судове засідання, призначене на 10 грудня 2018 року, сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, сторонами подані заяви про розгляд справи без їх участі.

Керуючись частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішив розглянути справу в письмовому провадженні.

Згідно частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився громадянин України ОСОБА_2 матір'ю якого згідно свідоцтва про народження, виданого 25.09.2013 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харцизького міського управління юстиції у Донецькій області, є позивач у справі - ОСОБА_1.

16 грудня 2014 року ОСОБА_1 видана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1455009163, фактичне місце проживання АДРЕСА_1.

30 грудня 2014 року рішення про призначення допомоги сім'ям з дітьми ОСОБА_1 призначена допомога при народженні дитини ОСОБА_2

24 червня 2016 року Управлінням праці та соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області прийнято рішення про припинення допомоги при народженні дитини внутрішньо переміщеним особам яким ОСОБА_1 припинена виплата допомоги при народженні дитини з 01 липня 2016 року у зв'язку із закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеній особи згідно абзацу 3 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.2014 №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» ( в редакції від 17.03.2016).

Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області від 03.10.2018 №08/3823-і ОСОБА_1 нар ахова та виплачена допомога при народженні дитини за період с 01.01.2015 по 30.06.2016.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Згідно статті 1 Конституції - Україна є соціальною та правовою державою.

За приписами частини 2 статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері соціального захисту сімей з дітьми, регулюються Законом України від 21 листопада 1992 року №2811-XII "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон №2811-XII). На час виникнення спору Закон №2811-XII діяв в редакції Закону України №2249-VIII від 19.12.2017.

Закон №2811-XII відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Статтею 10 Закону №2811-XII визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

За приписами статті 11 Закону №2811-ХІІ допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. […] Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. […]

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. [...]

Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

27 грудня 2001 року постановою Кабінету Міністрів України №1751 був затверджений "Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що державна допомога сім'ям з дітьми призначається і виплачується, зокрема, громадянам України.

Згідно пункту 13 Порядку виплата допомоги припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відмови отримувача допомоги від виховання дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду; усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування; смерті дитини; смерті отримувача допомоги. Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Під час судового розгляду судом встановлено, що позивач, яка є громадянином України та має зареєстроване місце проживання на території України, звернулася до відповідача за місцем реєстрації як внутрішньо переміщена особа із заявою про призначення допомоги при народженні дитини.

Таким чином, позивач повною мірою виконала вимоги, встановлені законодавством для призначення та отримання допомоги. Жодних повідомлень про невідповідність або неповноту поданого пакету документів відповідачем позивачеві не спрямовувалось.

Єдиною підставою для відмови у призначенні позивачу допомоги при народженні дитини стало «закінчення терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи».

Аналіз вищезазначеного законодавства дозволяє суду дійти висновку, що «закінчення терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи» не є підставою для позбавлення позивача та її дитини права на отримання допомоги.

Відповідно статті 3 "Конвенції про права дитини", ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Варто зазначити, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

Крім того, на момент прийняття відповідачем рішення про припинення виплати допомоги стаття 4 Закону України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» діяла в редакції Закону України від 24 грудня 2015 року №921-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» яка не передбачала ніяких обмежень строку дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Зважаючи на те, що на момент звернення з адміністративним позовом до суду у цій справі позивачу та її представнику не було відомо про «Рішення про припинення допомоги при народженні дитини внутрішньо переміщеним особам від 24 червня 2016 року», суд, з'ясувавши, що саме це рішення порушило права позивача, дійшов висновку про його протиправність, оскільки саме рішення, а не дії відповідача створює відповідні правові наслідки для позивача.

Керуючись частиною 2 статті 9 КАС України суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне відновити порушене відповідачем право позивача на державну допомогу сім'ям с дітьми шляхом скасування вказаного рішення.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій, виходячи із завдань адміністративного судочинства суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вимога про зобов'язання відповідача виплати заборгованість охоплюється зобов'язанням останнього поновити нарахування та виплату допомоги.

Приписами частини 1 статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача (частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Україні).

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 205, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297, 371,підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області (місцезнаходження: 85320, Донецька область, м. Мирноград, м-н. Молодіжний, б. 59, код ЄДРПОУ 25953304) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати «Рішення про припинення допомоги при народженні дитини внутрішньо переміщеним особам» яким ОСОБА_1 припинена виплата допомоги при народженні дитини з 01 липня 2016 року, прийняте 24 червня 2016 року Управлінням праці та соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області поновити нарахування та виплату допомоги про народженні дитини ОСОБА_1 з 01 липня 2016 року.

В частині присудження виплати допомоги в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Мирноградської міської ради Донецької області.

Повний текст рішення складено 17 грудня 2018 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганенко А.І.