Рішення № 78653968, 04.10.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

04 жовтня 2018 р. Справа № 0240/2924/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - Жмеринське ОУПФУ у Вінницькій області, відповідач) у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови нарахувати та виплатити заборгованість пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою ОСОБА_1, як інваліду 3-ї групи, з числа ліквідаторів результатів аварії на Чорнобильській АЕС з 01 січня 2014 року;

- зобов'язати Жмеринське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчинити дії по нарахуванню та виплаті заборгованості пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою ОСОБА_1, як інваліду 3-ї групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС з 01 січня 2014 року в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком згідно ч.4 ст.54, враховуючи положення ч. 3 ст.67 та щомісячної додаткової пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого ч. 1 ст. 28, враховуючи положення ч. 3 ст.42 з послідуючими перерахунками у відповідності до зміни розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб згідно вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючі з 01.01.2014 року за виключенням проведених виплат.

Підставою звернення до суду з даним позовом стало те, що позивачу відмовлено у доплаті основної пенсії у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі не менше 50% мінімальної пенсії за віком за шкоду заподіяну здоров'ю. З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з даним позовом.

З 04.12.2002 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Жмеринському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області і отримує пенсію як інвалід 3 групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС.

З 01 січня 2014 року позивачу, як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС відмовлено у доплаті основної пенсії у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі не менше 50% мінімальної пенсії за віком за шкоду заподіяну моєму здоров'ю, відповідно до вимог ст.ст. 50. 54. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вже проведених виплат.

З цього приводу позивач неодноразово звертався до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з приводу не нарахування та не виплату пенсії в розмірі встановленому вищевказаними законодавчими актами, на що кожен раз отримував відмову про те, що черговим Бюджетним кодексом України не передбачені такі видатки.

Хоча позивачем зазначено, що як інваліду 3-ї групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС з 01 січня 2014 року в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком згідно ч.4 ст.54, враховуючі положення ч. 3 ст.67 та щомісячної додаткової пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого ч. 1 ст. 28, враховуючи положення ч. З ст.42 з послідуючими перерахунками у відповідності до зміни розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб згідно вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючі з 01.01.2014 року

На думку позивача, розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по третій групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам другої групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Подальші зміни, внесені в законодавство щодо пенсійного забезпечення громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи є такими, що не відповідають Конституції України, оскільки суттєво звужують зміст та обсяг прав і свобод громадян, у зв'язку із чим звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 20.07.2018 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 04.10.2018 у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено, адміністративний позов залишено без розгляду в частині позовних вимог про:

- визнання протиправними дій Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови нарахувати та виплатити заборгованої пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою ОСОБА_1, як інваліду 3-ї групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС з 01.01.2014 року по 28.02.2018.

- зобов'язання Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчинити дії по нарахуванню та виплаті заборгованості пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою ОСОБА_1, як інваліду 3-ї групи з числа ліквідаторів результатів аварії на Чорнобильській АЕС з 01.01.2014 року по 28.02.2018 в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком згідно ч.4 ст.54, враховуючі положення ч. 3 ст.67 та щомісячної додаткової пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого ч. 1 ст. 28, враховуючи положення ч. З ст.42 з послідуючими перерахунками у відповідності до зміни розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб згідно вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючі з 01.01.2014 по 28.02.2018 за виключенням проведених виплат.

04.10.2018 до суду надійшов відзив (вх. №33254) в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову, вказуючи, що саме Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та такі виплати позивачу проводились у відповідності до вимог чинного законодавства.

Зокрема вказав, що починаючи з 23.07.2011 в Україні змінилося правове регулювання, яким визначені розміри пенсій для інвалідів щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, у зв'язку зі змінами в пенсійному законодавстві пенсія позивача приведена у відповідність до норм чинного законодавства.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII, що набрав чинність з 01.01.2015, внесено зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", текст статті 50 викладено у новій редакції.

Відтак, на переконання представника відповідача, з 01.01.2015 отримало своє чітке нормативно-правове регулювання визначення розмірів пенсій ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС, що віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. На реалізацію даних положень діє постанова Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якої і визначається розмір пенсії на даний час.

Представник Жмеринського ОУПФ України у відзиві наголошує на тому, що законодавчим регулюванням не передбачено призначення ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 50% від розміру мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія), оскільки наведені норми втратили чинність відповідно до цитованого вище Закону України від 28.12.2014 №76-VIII.

З огляду на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд встановив наступне.

З 04.12.2002 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Жмеринському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області і отримує пенсію як інвалід 3 групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС.

З 01 січня 2014 року позивачу, як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС відмовлено у доплаті основної пенсії у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі не менше 50% мінімальної пенсії за віком за шкоду заподіяну моєму здоров'ю, відповідно до вимог ст.ст. 50. 54. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вже проведених виплат.

З цього приводу позивач неодноразово звертався до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з приводу не нарахування та не виплату пенсії в розмірі встановленому вищевказаними законодавчими актами, на що кожен раз отримував відмову про те, що черговим Бюджетним кодексом України не передбачені такі видатки.

Хоча позивачем зазначено, що як інваліду 3-ї групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС з 01 січня 2014 року в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком згідно ч.4 ст.54, враховуючі положення ч. 3 ст.67 та щомісячної додаткової пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого ч. 1 ст. 28, враховуючи положення ч. З ст.42 з послідуючими перерахунками у відповідності до зміни розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб згідно вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючі з 01.01.2014 року

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та йому встановлено третю групу інвалідності з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, безстроково.

В матеріалах справи міститься лист Жмеринського ОУПФУ України Вінницької області від 10.08.2017 №66/Б-7 в якому зазначено, що на звернення позивача від 20.03.2017 повідомлено наступне. Позивач з 04.12.2002 перебуває на обліку в управлінні, як одержувач пенсії по віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно поданої до відповідача заяви ОСОБА_1 переведено на пенсію по інвалідності третьої групи, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до постанови Жмеринського міськрайонного суду у Вінницькій області від 03.11.2010 року по справі 2-1000/10/0205 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№22451980 від 09.11.2010, позивачу було зроблено доплату по рішенню суду з 12.12.2006 року по 30.11.2010 року у сумі 122181,82 грн. Починаючи з 01.12.2010 по 31.10.2011 здійснювалась виплата пенсії щомісячно по рішенню суду - основної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій та додаткової пенсії у розмірі не менше 50% мінімальної пенсії за віком, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 50.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виплата пенсії відповідно до рішення суду була припинена з 01.11.2011, оскільки Верховною Радою України прийнято Закон України від 14.06.2011 №3491-YI «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», в прикінцевих положеннях якого доповнено п.4 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується в порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові підстави та порядок компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім'ям у зв'язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення таким особам визначено у ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із ст. 50 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 № 3491-VI (далі - Закон №3491VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011).

Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання п. 7 Закону № 3491-VI 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" № 745, яка набрала чинності з 23.07.2011, п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.112011 № 1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У подальшому, п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 № 4282-VI (набрав чинності 01.01.2012), п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 № 5515-VI (набрав чинності 01.01.2013), установлено, що норми і положення ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2012 від 25.01.2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23.07.2011 по 31.12.2013 визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79-VIII, п. 63 якого, зокрема розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З огляду на наведені обставини та норми закону, відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01.01.2015 у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України, діяв правомірно.

Перевіряючи доводи позивача щодо звуження його права на пенсію, розмір якої встановлено судовим рішенням, суд виходить з того, що в абзаці 4 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 19.06.2001 № 9-рп/2001, зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

У абзаці 6 п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 №1-42/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) певних положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Airey проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Kjartan Asmundsson проти Ісландії" від 12.10.2004.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві. При цьому, період після ухвалення судом рішення, щодо якого, на думку позивача, порушуються його пенсійні права, і з якого у зв'язку з набранням чинності Закону № 3491-VI органами Пенсійного фонду України проводиться перерахунок пенсій таких категорій пенсіонерів як позивач, не підпадає під період, щодо якого захищено порушене право позивача і який досліджувався судом при вирішенні спору у 2010 році.

Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, що викладене в постанові від 21.02.2018 у справі № 619/2262/17 (К/9901/1564/17).

Під час розгляду вказаної справи суд бере також до уваги позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні "Великода Валентина Ніканорівна проти України" (параграф 21). Так, Європейський суд з прав людини щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19.01.2010 щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після внесення у 2011 році змін до законодавства, констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01.11.2011, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19.01.2010, і таким чином для скарги немає підстав.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах "Arras та інші проти Італії", "Сухобоков проти Росії").

У абзаці 10 п. 2.1 Рішення від 26.12.2011 №1-42/2011 Конституційний Суд України відзначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Відтак, доводи позивача що відповідач протиправно припинив йому виплату основної та додаткової пенсії у розмірі, встановленому судовим рішенням, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, правових висновках Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та є безпідставними.

Враховуючи вищевикладені обставини, та докази у їх сукупності, суд вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі ст.ст. 49, 50, 54, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а інші доводи позивача не спростовують законність дій відповідача щодо правильності нарахованої пенсії як особі, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЄС, інваліду ІІІ групи.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні аідмністративного позову ОСОБА_1 відмовити

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач - Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

( вул. Асмолова, 1, м. Жмеринка, 23100, код ЄДРПОУ 37755147 )

Суддя Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар