Рішення № 78653839, 04.12.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8817/18 2/335/2225/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 107-Б, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщення,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщення.

В позові позивач посилається на те, що він є власником квартири № 81, яка знаходиться по вул. Лермонтова, в будинку № 14 у м. Запоріжжі. В квартирі також значаться зареєстрованими і відповідачі по справі його дочка ОСОБА_2, та його онук ОСОБА_3

Однак, наприкінці травня місяця 2017 року відповідачі звільнили квартиру, виїхали на постійне місце проживання до іншої країни, а саме до Іспанії.

В добровільному порядку з реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_2 не знялися, що перешкоджає позивачу, як власнику, вільно розпоряджатися належним майном та змушує нести додаткові матеріальні витрати по комунальному обслуговуванню квартири.

Тому, ОСОБА_1 просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартирою № 81 в будинку № 14 по вул. Лермонтова в м. Запоріжжі.

Ухвалою суду від 17.08.2018 року, постановлено розгляд цивільної справи здійснювати у порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження у справі.

Ухвалою суду від 12.01.2018 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом учасників справи.

У судове засідання сторони та треті особи не з’явилися.

04.12.2018 року від позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2, яка також діє в інтересах відповідача малолітнього ОСОБА_3 надійшли до суду заяви, відповідно до яких просять суд розглядати справу у їх відсутність, позивач на задоволенні позовних вимог наполягає, а відповідач позовні вимоги визнає.

27.09.2018 року від представника третьої особи Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник просить суд розглядати справу у відсутність представника Органу опіки та піклування та ухвалити рішення у справі з урахуванням інтересів дитини у відповідності до вимог чинного законодавства.

25.09.2018 року та 11.10.2018 року від представника третьої особи Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради ОСОБА_5 надійшли до суду заяви про розгляд справи у відсутність представника Департаменту, проти позову третя особа не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 08.07.2006 року, позивачу у справі – ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира № 81, яка знаходиться по вул. Лермонтова, в будинку № 14 у м. Запоріжжі, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

На даний час у вказаній квартирі зареєстрованими особами числяться відповідачі у справі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 03.08.2006 року по теперішній час та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 29.04.2009 року по теперішній час, що підтверджується інформацією Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, наданою на запит суду в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України.

Відповідно до ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 405 ЦК України, члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Тому право члена сім’ї власника квартири користування цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це житло. Таким чином, лише члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом у відповідності до вимог закону. При цьому приміщення, яке вони мають право займати, визначається самим власником.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Також, права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачі у справі ОСОБА_2Ю та ОСОБА_3 є членами сім’ї власника квартири, а саме донькою та онуком, однак вони не проживають за місцем реєстрації більше року, витрат по утриманню житла не несуть, і позивач несе зайві комунальні витрати.

Відповідач ОСОБА_2, яка діє в інтересах відповідача малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнає позовні вимоги в повному обсязі, підтверджує, що з кінця травня 2017 року вона, разом із сином ОСОБА_3 в квартирі не проживають, оскільки, разом з чоловіком виїхали на постійне місце проживання до країни Іспанії, про що свідчить її особиста заява про визнання позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Ч. 4 ст. 206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, суд приходить до висновку, що реєстрація відповідачів у квартирі порушує права позивача як власника, так як позивач обмежений у своєму праві розпорядження власністю, а крім того відповідачі в квартирі не проживають, витрат по утриманню житла не несуть, і позивач несе зайві комунальні витрати. Крім того, заява про визнання позову відповідачів не суперечать закону та не порушують права інших осіб.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, а тому оскільки відповідачі не проживають за зареєстрованим місцем проживання з травня 2017 року та виїхали за межі України, необхідним визнати їх такими, що втратили право користування житловим приміщеннямквартирою № 81 в будинку № 14 по вул. Лермонтова в м. Запоріжжі.

При цьому суд приймає до уваги, що у відповідності зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили,про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд вважає, що вони повинні залишитись за позивачем так як питання щодо їх стягнення позивачем не заявлялись.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 206, 247, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право користування житловимприміщенням квартирою № 81 в будинку № 14 по вул. Лермонтова в м. Запоріжжі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.О. Макаров