Рішення № 78653623, 11.12.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 грудня 2018 р. Справа № 0240/3653/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака В.В.,

представників позивача: Кривди О.В., Шуляка В.С.,

представників відповідача: Рудого ВС., Фростяни О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Фірма "Яско" до Відділу містобудування та архітектури Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Фірма "Яско"" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Відділу містобудування та архітектури Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідача, які знайшли своє відображення у листі від 24.09.2018 за №01-04-171, щодо відмови ПП "Фірма "Яско"" у видачі містобудівних умов і обмежень на забудову земельної ділянки без розробленого та затвердженого плану зонування або детального плану території, оскільки перешкоджають позивачу здійснювати підприємницьку діяльність.

Зокрема позивач вказує, що виключний перелік підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень визначені ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка не містить такої підстави, як незатвердження плану зонування або детальних планів території на якій розташована земельна ділянка.

Ухвалою суду від 16.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 0240/3653/18-а та призначено підготовче судове засідання на 14.11.2018.

30.10.2018 представник відповідача подав до суду відзив (пояснення) на позовну заяву (вх. №48812), у якому вказав, що, так як на даний час фактично відсутній План зонування території на якій позивач має намір побудувати оптовий склад-магазин автозапчастин, а саме відсутня містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон, тому надана листом від 24.09.2018 за №01-04-171 відмова у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є правомірною. Також, в судовому засіданні відповідач зазначив, що надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є дискреційними повноваженнями останнього, що виключає задоволення позовних вимог.

Ухвалою від 14.11.2018 постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.12.2018. Крім того, в межах проведення підготовчого судового засідання судом було розглянуто клопотання позивача від 11.10.2018 за вх. №45346 про поновлення пропущеного процесуального строку, за наслідком чого суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов ПП "Фірма "Яско"" було подано у межах визначеного ст. 122 КАС України строку.

В судовому засіданні, що відбулось 11.12.2018 представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав викладених у позові та поясненнях наданих в ході розгляду справи.

В свою чергу представники відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечили, просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі з мотивів наведених у письмових поясненнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи у користуванні позивача перебуває земельна ділянка загальною площею 0,3500 га, з них: 0,1040 га - за рахунок земель смуги відчуження а/д Виступовичі - Овруч - Могилів-Подільсікий, Служби автомобільних доріг у Вінницькій області "Укравтодор", км 298+600 (ліворуч), в тому числі: 0,1040 га - відкриті землі з незначним рослинним покривом; 0,2460 га - за рахунок земель запасу селищної роди, в тому числі: 0,2460 га - чагарники, для комерційного використання - встановлення торгівельного комплексу, на території Стрижавської селищної ради, за межами населеного пункту. Право законного користування вказаною земельною ділянкою підтверджується наявними в матеріалах справи наступними документами, а саме: Державним актом на право постійного користування землею серії ВН №1989 (а.с. 31-32); рішенням Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області №38 від 14.02.2008 про надання позивачу дозволу на проектування та реконструкцію автозаправочного комплексу (а.с. 30); договором оренди вказаної земельної ділянки від 24.06.2009 укладеним між позивачем (орендар) та Вінницькою РДА (орендодавець) строком на 10 років з набуттям переважного права на його поновлення на новий строк (а.с. 8-10); актом прийому передачі земельної ділянки від 24.06.2009 до договору оренди від 24.06.2009 (зворотній бік а.с. 10); розпорядженням Вінницької РДА від 22.06.2009 за №1037 про передачу земельної ділянки в оренду ПП "Фірма "Яско"", для комерційного використання (а.с. 12).

Судом встановлено, що до передачі позивач в оренду земельної ділянки на замовлення останнього, ТОВ «Квант» (ліцензія АВ: 117839) було розроблене містобудівне обґрунтування визначення меж та площі земельних ділянок №1 та № 2 комерційного використання для реконструкції існуючої АЗС ПП «Фірма «Яско» та будівництво оптового складу-магазину автозапчастин на території Стрижавської селищної ради в смузі відчуження а/д Житомир - Могилів-Подільський, км 118+500(600) (ліворуч) Вінницького району (стара назва автошляху Р-10 «Виступовичі - Овруч - Могилів-Подільсікий, км 298+600 (ліворуч)), Вінницької області (а.с. 20-29). Вказана містобудівна документація була погоджена з головним архітектором району Вінницької РДА та заступником начальника управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації.

Крім того, з отриманих в судовому засіданні пояснень представників позивача судом встановлено, що реконструкція існуючої АЗК на земельній ділянці № 1 позивачем була розпочата згідно дозволу № 307 від 01 грудня 2008 року та об'єкт введений в експлуатацію з отриманням сертифікату відповідності № ВН 000149 від 13 квітня 2010 року.

Також представники позивача зазначили, що проектування об'єкту щодо будівництва оптового складу - магазину автозапчастин на земельній ділянці № 2, позивач планував розпочати у серпні 2018 році, з отримання містобудівних умов і обмежень на підставі розробленого та погодженого містобудівного обґрунтування.

Згідно 2.2 ДБН Б. 1.1-4-2009 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження містобудівного обґрунтування» воно є видом містобудівної документації, в якому відповідно до державних будівельних та інших норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації визначаються містобудівні умови і обмеження земельної ділянки (об'єкта будівництва) обов'язкові для врахування при відведенні земельної ділянки та/або проектування цього об'єкта.

З огляду на викладене, з метою одержання містобудівних умов і обмежень на будівництво оптового складу - магазину автозапчастин на території Стрижавської селищної ради в смузі відчуження а/д Житомир - Могилів-Подільськищ км 118+600 (ліворуч) (стара назва автошляху Р-10 «Виступовичі - Овруч - Могилів-Подільсікий, км 298+600 (ліворуч)) на орендованій земельній ділянці загальною площею 0,35 га. позивач 17.09.2018 звернувся до відділу містобудування та архітектури Вінницької РДА з відповідною заявою, до якої додав всі необхідні документи, перелік яких визначений ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: викопіювання з плану земель Стрижавської селищної ради, містобудівний розрахунок, витяг з державного земельного кадастру, копію договору оренди землі від 24.06:2009.

Однак, відповідач листом від 24.09.2018 №01-04-171, за підписом головного спеціаліста відділу містобудування та архітектури Вінницької районної державної адміністрації Мурашової К.Е., відмовив позивачу у видачі містобудівних умов і обмежень на забудову земельної ділянки, мотивуючи таку відмову тим, що питання про надання містобудівних умов і обмежень на вказане у заяві будівництво може бути позитивно розглянуто лише у разі наявності розроблених та затверджених плану зонування території (зонінг) або детального плану території, в межах якої розташована зазначена земельна ділянка.

Не погоджуючись з отриманою відмовою та вважаючи її такою, що порушує права та інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відділу містобудування та архітектури Вінницької районної державної адміністрації, пов'язані з розглядом та фактичною відмовою приватному підприємству «Фірма «Яско» в наданні містобудівних умов та обмежень на будівництво оптового складу - магазину автозапчастин на території Стрижавської селищної ради в смузі Відчуження а/д Житомир - Могилів-Подільський, км. 118+600 (ліворуч).

- зобов'язати відділ містобудування та архітектури Вінницької районної державної адміністрації видати ПП «Фірма «Яско» містобудівні умови та обмеження на будівництво оптового складу - магазину автозапчастин на території Стрижавської селищної ради в смузі Відчуження а/д Житомир - Могилів-Подільський, км. 118+600 (ліворуч).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд керується наступним.

Згідно до ч. 2, 3 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Перелік підстав для відмови є вичерпним та імперативним.

Таким чином, відповідач у листі від 24.09.2018 не зазначив законних підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, що визначені ч. 4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.

Посилання відповідача у листі від 24.09.2018 на незатвердження плану зонування або детальних планів територій як на підставу відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є протиправним, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника.

Крім того, надаючи оцінку оскаржуваній відмові суд враховує, що розроблення та затвердження такого детального плану території віднесене законом до компетенції відповідного органу місцевого самоврядування або районної державної адміністрації (залежно від місцезнаходження земельної ділянки). В свою чергу, суб'єкт господарювання відповідними повноваженнями не наділений.

Суд зауважує, що на час виготовлення позивачем містобудівної документації, остання відповідала та продовжує відповідати вимогам чинного законодавства, що також не заперечувалось й присутніми в судовому засіданні представниками відповідача та випливає з оскаржуваного листа відмови.

Тобто, єдиною підставою для відмови позивачу у наданні містобудівних умов і обмежень на будівництво оптового складу слугувала відсутність плану зонування території, на які позивач має намір розпочати будівництво. Однак, суд враховує, що на час оформлення позивачем договору оренди на вищезазначену земельну ділянку, а також розроблення останнім містобудівної документації чинним на той час законодавством не було передбачено обов'язковість наявності відповідних планів зонування території.

Під час вчинення позивачем дій спрямованих на належне оформлення (підготовку) відповідної документації для будівництва оптового складу - магазину автозапчастин на території Стрижавської селищної ради в смузі Відчуження а/д Житомир - Могилів-Подільський, км. 118+600 (ліворуч) на підставі діючих правових норм, законодавцем було внесено зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що зумовило встановлення додаткових вимог для отримання містобудівних умов і обмежень, а саме розроблення відповідного плану зонування території.

При цьому, згідно із положеннями статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів.

Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації.

Згідно з п. 4.3. Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 №290, замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є: при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; при розробленні детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту - районна державна адміністрація, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що обов'язок щодо розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї при розробленні детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту в даному випадку покладається саме на відповідач, який з часу внесення змін до законодавства не ініціював питання (не надав належних доказів у судове засідання) щодо вчинення дій спрямованих на розроблення плану зонування відповідної території.

Разом з тим, своїм рішенням від 24.09.2018 наданим у формі листа відповідач фактично вказав позивачу на можливість розроблення плану зонування відповідної території за його ініціативи, за власні кошти, тобто вказав на необхідність вчинення ним дій, які за нормами чинного законодавства прямо віднесено до компетенції відповідача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що в ході розгляду даної справи не встановлені обставини неможливості видачі позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, а саме: неподання визначених ч. 3 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою; невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Єдиною підставою для відмови у наданні дозволу відповідач зазначив відсутність Плану зонування території на якій позивач має намір розпочати будівництво оптового складу, що не є належною підставою для відмови, оскільки вона не передбачена ч. 4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності.

При цьому надаючи оцінку позовній вимозі щодо зобов'язання відповідача видати позивачу містобудівні умови та обмеження на будівництво оптового складу - магазину автозапчастин на території Стрижавської селищної ради в смузі Відчуження а/д Житомир - Могилів-Подільський, км. 118+600 (ліворуч), суд враховує, що надання містобудівних умов та обмеження на будівництво, відповідно до ч. 3 ст.29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відноситься до виключних повноважень відповідача.

Відтак, позовні вимоги, які стосуються зобов'язання суб'єкта владних повноваження прийняти певне рішення є втручанням у дискрецію (вільний розсуд) діяльності даного суб'єкта владних повноважень.

Згідно з Рекомендацією №R(80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Таким чином, суд не може втручатись в дискреційні повноваження та виходити за межі завдань адміністративного судочинства.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем містобудівних умов та обмеження на будівництво, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого умов.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивачів передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відтак, оскільки рішення за клопотанням позивачів відповідачем не прийнято, суд вважає, що належним правовим захистом порушених прав позивача має бути зобов'язання відповідача видати позивачу містобудівні умови та обмеження на будівництво оптового складу - магазину автозапчастин на території Стрижавської селищної ради в смузі Відчуження а/д Житомир - Могилів-Подільський, км. 118+600 (ліворуч).

В силу ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень, а відтак, з урахуванням висновків Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, позов належить задовольнити в повному обсязі

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Визнати протиправними дії відділу містобудування та архітектури Вінницької районної державної адміністрації, пов'язані з розглядом та фактичною відмовою приватному підприємству «Фірма «Яско» в наданні містобудівних умов та обмежень на будівництво оптового складу - магазину автозапчастин на території Стрижавської селищної ради в смузі Відчуження а/д Житомир - Могилів-Подільський, км. 118+600 (ліворуч).

Зобов'язати відділ містобудування та архітектури Вінницької районної державної адміністрації видати ПП «Фірма «Яско» містобудівні умови та обмеження на будівництво оптового складу - магазину автозапчастин на території Стрижавської селищної ради в смузі Відчуження а/д Житомир - Могилів-Подільський, км. 118+600 (ліворуч).

Стягнути на користь приватного підприємства "Фірма "Яско" (вул. Пушкіна, 10, оф. 49, м. Вінниця, Вінницька область, 22050, код ЄДРПОУ 23057072) судові витрати в розмірі 1762,00 грн. (тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Приватне підприємство "Фірма "Яско" (вул. Пушкіна, 10, оф. 49, м. Вінниця, Вінницька область, 21050, код ЄДРПОУ 23057072)

Відділ містобудування та архітектури Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області (вул. Соборна, 72, каб. 106, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 04050975)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 19.12.2018

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна