Рішення № 78653588, 06.12.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/10512/18 2/335/2520/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 107-Б, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який під час розгляду справи було уточнено.

В позові ОСОБА_1 посилається на те, що починаючи з 14.12.2009 року по 08.06.2018 року він перебував у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжжяобленерго», однак починаючи з вересня 2017 року йому не було виплачено заробітну плату. Загальна сума заборгованості по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі, з урахуванням уточнених позовних вимог становить 88 134 грн. 94 коп., яку позивач на підставі ст. 115 КЗпП України просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що згідно табелів нарахувань № 804175 за квітень 2018 року та № 804175 за травень 2018 року його середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи склала 24 522 грн. 49 коп. Отже, його середньоденна заробітна плата становить 613 грн. 10 коп. Оскільки відповідачем не було проведено повного розрахунку при звільненні позивача, та враховуючи, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 90 днів, відповідно до ст. 117 КЗпП роботодавець зобов’язаний сплатити також на користь позивача і середній заробіток за весь час затримки виплати, який на момент звернення до суду становить 55 179 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 12.09.2018 року, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Представником відповідача у визначений судом строк подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого ПАТ «Запоріжжяобленерго» просить відмовити у позові ОСОБА_1

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача ПАТ «Запоріжжяобленерго» в судове засідання не з’явився, надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, просить суд відмовити у задоволенні позову з урахуванням відзиву.

У зв’язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Працівник має право на оплату своєї праці своєчасно на підставі укладеного трудового договору (ст. 21 Закону «Про оплату праці»).

Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов’язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 241-1 КЗпП України.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 233 КЗпП України, частина 2, встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Також, згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР№ 2148-VIIIвід 19.10.1973 року, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 14.12.2009 року по 08.06.2018 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжжяобленерго», про що свідчить копія його трудової книжки.

Відповідно до наданої відповідачем до суду довідки про нараховану, але не виплачену заробітну плату вбачається, що протягом вересня 2017 року - червня 2018 року ОСОБА_1 не отримував у строки визначені ст. 115 КЗпП України заробітну плату.

Зазначені обставини визнані відповідачем і, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин і добровільності їх визнання, ці обставини в силу положень ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Отже, відповідачем порушено трудові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі.

Вирішуючи питання щодо розміру невиплаченої заробітної плати, яка підлягає стягненню суд враховує, що згідно довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» станом на 24.10.2018 року розмір заборгованості відповідача перед позивачем по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі складає 88 134 грн. 94 коп.

Слід зазначити, що крім національного законодавства, право на заробітну плату захищається й Конвенцією про захист заробітної плати № 95, яка ратифікована 31.01.1961 року.

Так, відповідно до ст. 1 даної Конвенції, метою цієї Конвенції є термін «заробітна плата», який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Конвенції, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата, а згідно ст. 12 Конвенції, заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Таким чином, у зв’язку із частковим добровільним погашенням відповідачем заборгованості по невиплаченій заробітній платі під час судового розгляду, а також заяви позивача, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення нарахованої, але фактично не виплаченої заробітної плати підлягають задоволенню, а стягненню сума заборгованості у розмірі 88 134 грн. 94 коп.

Обчислюючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню, суд виходить з наступного.

Згідно зі ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Слід зазначити, що несвоєчасна або неповна виплата відповідних належних людині виплат, зокрема заробітної плати, порушує конституційний принцип, який гарантує забезпечення державою життєвого рівня достатнього для задоволення необхідних життєвих потреб і порушує право власності громадян на такі виплати, згідно позиції Європейського Суду з прав людини це є прямим порушенням статті першої Протоколу № 1 Європейської конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», де зазначено: «Всяка фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакшеяк в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Механізм розрахунку середньоденного заробітку також визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню при обчисленні середньої заробітної плати, які підлягають і не підлягають урахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час затримки розрахунку (зокрема, одноразові виплати, оціальні виплати, окремі види премій тощо).

В свою чергу, судова палата у цивільних справах Верховного суду України у своїй постанові від 01.03.2018 року по справі 6-2807цс16 з відповідним правовим висновком у цій справі зазначає, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленного відповідно до положень Порядку.

Таким чином, обчислення позивачем загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку шляхом множення середньоденної заробітної плати на число календарних днів, а не робочих днів у період затримки, є невірним і суперечить вище нормам права, механізму та практиці їх застосування.

З огляду на викладене, враховуючи вихідні та святкові дні, вказаний позивачем період затримки розрахунку з ним при звільненні, з 08.06.2018 року (день звільнення) по 07.09.2018 року (день подання позовної заяви), містить 63 робочих днів (у червні 14 р.д., у липні 22 р.д., у серпні 22 р.д., у вересні 5 р.д.).

Як вбачається з довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» середньоденний заробіток позивача становить 609 грн. 66 коп.

Відтак, розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні становить 38 408 грн. 58 коп. (609 грн. 66 коп. х на 63 робочих днів), що підлягає стягненню з відповідача.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення. Сама пособі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Заперечення представника відповідача про те, що з вказаної суми суд повинен відрахувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, не приймається до уваги, оскільки відповідно до п.п. 168.1.1.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподаткований дохід на користь платника податків, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу. Таким чином, обов’язок щодо нарахування, утримання податків законодавством покладено на податкового агента, яким є відповідач.

Як зазначалося вище, відповідно до вимог ст. 13 ч. ч. 1 та 2 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексом.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Також, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд вважає за необхідним допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп., оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 76-81, 82, 141, 257, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1), який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2), нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 88 134 грн. 94 коп. без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов’язкових платежів тасередній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.06.2018 року по 07.09.2018 року у розмірі 38 408 грн. 58 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.О.Макаров