Рішення № 78652378, 13.12.2018, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №300/663/18

13.12.2018 смт.Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Софілканич О.А., з участю секретаря судового засідання Балецького С.М., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

03.08.2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з вищезазначеним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що з 10 липня 2002 року позивачка була прийнята на роботу до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Свалявському районі на посаду спеціаліста 1 категорії. З 01.08.2017 року, в зв’язку з об’єднанням Фондів соціального страхування, наказом № 51-ос від 25.07.2017 року ОСОБА_1 було призначено провідним спеціалістом відділу фінансово-економічної діяльності Свалявського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області. Наказом начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області від 22 грудня 2017 року № 332-к ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності Свалявського відділення з 29.12.2017 року на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП (у зв’язку з відмовою від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці), про що було внесено трудової книжки позивачки відповідний запис. Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 18.04.2018 року позивачку було поновлено на посаді з 29.12.2017 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та заподіяну моральну шкоду. Наказом управління від 03.05.2018 року №175-к ОСОБА_1 було поновлено на посаді провідного спеціаліста та повідомлено листомпро наступне звільнення через два місяці на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області від 02.07.2018 року№204-к ОСОБА_1 звільнео з роботи з 04.07.2018 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Позивачка зазначає, що вона незаконно була звільнена з посади, має переважне право на залишення на роботі при вивільненні, тому просить суд поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, стягнути недоплачені суми заробітної плати з урахуванням підвищення посадових окладів, стягнути на її користь 100 000 гривень моральної шкоди, яку вона зазнала внаслідок порушення її трудових прав; стягнути незаконно утриману із заробітної плати позивачки 10566, 18 гривень вихідної допомоги, витрати на професійну правничу допомогу, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати в межах одного місяця.

Також відповідно до збільшених позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.04. по 02.05.2018 року, оскільки рішення суду про поновленні її на роботі було виконано не негайно.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала, покликаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача не визнав позовні вимоги, мотивуючи тим, що рішенням правління Фонду соціального страхування України було змінено структуру та чисельність ОСОБА_5 фонду соціального страхування України в Закарпатській області, в тому числі і відділення в якому працювала позивачка, яке підлягало ліквідації, про наступні зміни в організації виробництва і праці та наступне вивільнення позивачка була повідомлена своєчасно, від запропонованих вакантних посад відмовилась. Вважає, що звільнення проведено законно і підстав для поновлення позивачки, виплати їй середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди немає.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази в справі суд дійшов до наступного висновку.

ОСОБА_1, згідно з наказом № 15-к від 10.07.2002 року була прийнята на роботу до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Свалявському районі на посаду спеціаліста 1 категорії з 10.07.2002 року. Наказом № 51-ос від 25.07.2017 року, в зв’язку з об’єднанням Фондів соціального страхування, з 01.08.2017 року, ОСОБА_1 було призначено провідним спеціалістом відділу фінансово-економічної діяльності Свалявського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області (а.с.12-20).

Наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області від 02.07.2018 року№204-к ОСОБА_1 звільнено з роботи з 04.07.2018 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.24).

Згідно з вимогами ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Постановами Фонду соціального страхування України від 10.10.2017р. № 50 (а.с. 78) та від 14.12.2017р. № 63 (а.с.81) було змінено структури управлінь та внесено зміни до штатних розписів.

Попередженням від 03.05.2018 року № 07-11-542 (а.с.68-69) відповідач повідомив позивачку, що відповідно до постанов правління Фонду соціального страхування України від 10.10.2017 року №50 "Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України та структури робочих органів виконавчої дирекції Фонду", від 14.12.2017 року №63 "Про внесення змін до структури робочих органів виконавчої дирекції Фонду", наказу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 24.11.2017 року №671 затверджено структуру та чисельність управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області та його відділень у кількості 7 віддділень та 115 штатних одиниць. З 01.01.2018 року штатна чисельність Свалявського відділення управління зменшена з 10 до 7 штатних одиниць, три штатні одиниці скорочені; посада позивачки з штатного розпису Свалявського відділення управління- виведена. Тому, позивачку повідомляють про майбутнє звільнення із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України після закінчення двомісячного терміну з дня одержання попередження.

Однак, як вбачається з досліджених під час судового розгляду доказів, а саме: штатного розпису Свалявського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області, затвердженого в червні 2017 року (в якому була посада позивача) (а.с.84) та штатного розпису Свалявського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області, який діє з 01.01.2018 року (а.с.85) по день розгляду справи у суді, на час поновлення позивачки на посаді провідного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності Свалявського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області 03.05.2018 року та на час її звільнення 04.07.2018 року- у відповідача процесу скорочення чисельності та штату працівників не відбувалось, штатна чисельність працівників не змінювалась, у зв"язку з чим звільнення у зв"язку з цією підставою згідно п.1 ст.40 КЗпП України - є незаконним.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно, всупереч вимогам закону звільнив позивача з займаної посади у зв"язку зі скороченням чисельності та штату працівників з 04.07.2018 року, так як станом на день звільнення позивача відповідних правових підстав у відповідача не було, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення на роботі підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100. Відповідно до довідки про доходи (а.с.102) заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, які передують події звільнення склала 3688, 74 гривні. Позивачкою у вказаному періоді було фактично відпрацьовано 12 робочих днів, а тому середньоденний заробіток складає 307 гривень 40 копійок. Кількість днів вимушеного прогулу станом на дату ухвалення рішення складає 113 робочих днів. Заробітна плата за дні вимушеного прогулу з 04.07.2018 року по 12.12.2018 року становить 34 736 гривень 20 копійок.

Відповідно до частини першої статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з пункту 9 роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідно до пункту 13 даної постанови Пленуму ВСУ необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги, що звільнення позивачки, яка є вдовою, в сім'ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком, відбулося з грубим порушенням трудового законодавства. Повторне звільнення з роботи потягло за собою негативні наслідки у формі погіршення стану здоров’я, моральних страждань позивача, яка після звільнення з роботи позбавлена засобів до існування. Суд бере до уваги, що для відновлення свого порушеного права позивач повторно змушена звертатися за захистом в суд, доводити обставини незаконності звільнення. Враховуючи викладене суд вважає, що справедливою є компенсація моральної шкоди в сумі 10 000 гривень.

З приводу позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 недоплаченої суми заробітної плати з врахуванням підвищення посадових окладів за період з 03.05.2018 року по 04 липня 2018 року, то з урахуванням, що суду не надано детального розрахунку зазначених сум та їх складових, а також доказів неотримання позивачкою належних їй виплат, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні даної вимоги.

Також суд не вважає доведеним необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 утриману із заробітної плати суму 10566 гривень 18 копійок вихідної допомоги, оскільки така виплата здійснюється при звільненні, і не передбачена після поновлення її на роботі.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.04. по 02.05.2018 року, суд констатує, що дані правовідносини стосуються порядку виконання рішення суду від 18.04.2018 року №300/78/18 і не є предметом розгляду даної справи, тому у їх задоволенні слід відмовити.

Що стосується вимоги позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 240 гривень, суд вважає за необхідне задоволити таку, виходячи з наступного.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ст.137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З урахуванням того, що позивачем надано докази, що свідчать про оплату витрат, пов"язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку ( а.с.33-38, а.с.169- 170), це є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Також на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 704, 80 гривень.

З урахуванням часткового задоволення позову, а також тієї обставини, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 704 гривні 80 копійок за вимогу про поновлення на роботі,- у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - задоволити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу фінансово- економічної діяльності Свалявського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області з 04.07.2018 року.

Стягнути з відповідача ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04.07.2018 року по 12.12.2018 року в розмірі 34 736 гривень 20 копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області на користь позивача ОСОБА_1 10 000 гривень моральної шкоди.

Стягнути з відповідача ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10240 гривень та судовий збір у сумі 704 гривні 80 копійок, а всього- 10944 гривень 80 копійок.

Стягнути з відповідача ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області на користь держави судовий збір у сумі 704 гривні 80 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати їй заробітної плати за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з часу його проголошення через Воловецький районний суд Закарпатської області або безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 А Воловецький район Закарпатська область;

відповідач: ОСОБА_5 виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Закарпатській області, код ЄДРПОУ 41320961, місцехнаходження: м.Ужгород, вул.Перемоги, 92 Б Закарпатська область.

Повне рішення складено 19.12.2018 року.

Суддя: Софілканич О. А.