Рішення № 78652032, 17.12.2018, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа 237/4652/17

Номер провадження 2/237/332/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.18 м. Курахове

Мар’їнський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Медведського М.Д.,

при секретарі Махно Ю.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_5 про усунення перешкод у володіння житловим приміщенням шляхом зобов’язання вчинити певну дію та розірвання спадкового договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою про усунення перешкод у володіння житловим приміщенням шляхом зобов’язання вчинити певну дію та розірвання спадкового договору.

В обґрунтування вимог в позові зазначено, що 23.12.2008 року ОСОБА_4 уклала спадковий договір із ОСОБА_2. Згідно п. 1 договору остання зобов’язується виконувати передбачені в договорі розпорядження ОСОБА_4 і в разі її смерті набуває право власності на належне позивачу майно: квартиру АДРЕСА_1. Квартира належить позивачу на праві особистої власності на підставі свідоцтва про право на житло. Пунктом 12 Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством. В пункті 15 договору визначено, що у разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача на його вимогу цей договір може бути розірваний у судовому порядку. Пунктом 18 спадкового договору визначено ОСОБА_5 здійснювати контроль за виконанням набувачем обов’язків після смерті відчужувача. Позивачу не було відомо, що на ОСОБА_5 покладено контроль за виконанням спадкового договору після її смерті. Позивач ОСОБА_4 неодноразово зверталась до суду із заявою про розірвання спадкового договору, але внаслідок того, що захистом її інтересів займалася людина з відсутністю необхідних знань та практики у сфері цивільно-правових відносин, розгляд справи по суті так і не відбувся, бо зазначена особа не є адвокатом. В теперішній час в Красноармійському міськрайонному суді Донецької області та Мар’їнському районному суді Донецької області позовні вимоги ОСОБА_4 залишено без розгляду, причина – неявка у судове засідання. Особа, яка займалася складанням позовної заяви та захистом інтересів позивача з невідомих підстав зазначила в позові невірний номер телефону позивача, отже про дату проведення судових засідань довірена особа ОСОБА_4 не повідомляла. З зазначеного вбачається, що не лише усно, а письмово про намір позивача розірвати договір відповідачу відомо.

Позивач зазначає, що відповідач не виконує пункт 5 договору, а саме: сплачувати у встановлені строки комунальні платежі по квартирі, а також вартість послуг за користування електроенергією; забезпечувати відчужувача згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами у разі необхідності; проводити поточний ремонт у квартирі; при необхідності виконувати обов’язки доглядальниці або оплачувати послуги доглядальниці. Так, поточний ремонт позивач ОСОБА_4 здійснює за власний рахунок. За час дії договору в квартирі було змінено дерев’яні вікна на пластикові склопакети, здійснено підключення до мережі газопостачання та інше. У витратах на лікування відповідач участі не приймає. ОСОБА_4 17.02.2015 року тяжко захворіла, діагноз: гострий ішемічний інсульт з супутньою хворобою не госпітальна правостороння пневмонія. В травні 2016 року позивачу було проведено обстеження та операцію у медичному центрі «Ваш окуліст» в м. Покровськ. Також за станом здоров’я ОСОБА_4 потрібні лікувальні засоби та стороння допомога. Оплату комунальних послуг позивач здійснює за власний рахунок. Також звертає увагу суду на те, що оригінал свідоцтва про право власності на квартиру з невідомих підстав знаходиться у відповідача. Позивач вважає, що є реальна небезпека порушення її права власності чи законного володіння зі сторони відповідача, оскільки відповідач не виконує взяті на себе обов’язки, які передбачені договором, укладеним між сторонами, не звертає уваги на потреби і стан здоров’я ОСОБА_4, не забезпечую останню медикаментами, необхідною допомогою і взагалі спілкування з відповідачем погано впливає на стан здоров’я позивача. Розірвати спадковий договір в добровільному порядку відповідач відмовляється. З зазначених підстав просить розірвати спадковий договір, укладений між сторонами 23.12.2008 року, зобов’язати відповідача повернути оригінали правовстановлюючих документів, зняти заборону на нерухоме майно.

02.11.2017 року було відкрито провадження в справі та призначено судовий розгляд на 20.11.2017 року.

15.11.2017 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позов не визнає в повному обсязі, вважає вимоги позивача необґрунтованими. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що з наведеними домислами у позовній заяві вона повністю не згодна. З її сторони повністю виконувалися і виконуються до теперішнього часу зобов’язання спадкового договору, не зважаючи на навмисні перешкоди, які чинить ОСОБА_4 До 7.02.2015 року між ними ніколи не було непорозумінь. За комунальні послуги, електроенергію, газ вона сплачувала чітко щомісяця без боргів. 17.02.2015 року позивач поступила на стаціонарне відділення терапії з діагнозом – інсульт. Починаючи з 2015 року ОСОБА_4 перестала надавати їй відомості про суми, які підлягають сплаті, однак відповідач все одно продовжувала виконувати взяті на себе зобов’язання за спадковим договором. Крім того, враховуючи, що з 2015 року позивач не надає їй дані лічильнику, вона все одно проводить платежі. Крім того, протягом 2016-2017 років відповідачем систематично направлялися поштові грошові перекази на ім’я ОСОБА_4, як на операцію ока, придбання ходунків, ліків, на сплату електроенергії, встановлення газового обладнання, що підтверджується квитанціями. З зазначених підстав просить відмовити позивачу в повному обсязі.

26.02.2018 року постановлено ухвалу про повернення до стадії підготовчого засідання, яке призначено на 22.03.2018 року.

20.03.2018 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якій зазначила, що нею повністю виконувалися і виконуються до теперішнього часу зобов’язання спадкового договору, не зважаючи на навмисні перешкоди, які чинить ОСОБА_4 Зазначає, що непорозуміння почали виникати між ними саме в 2015 році, коли із позивачем стався інсульт. Остання жодного разу не зверталась до неї за допомогою: купівлі ліків, надання послуг доглядальниці, прибирання її житла, купівлі продуктів харчування, супроводу до лікарні. Всі зобов’язання, взяті нею за договором, вона виконувала з власної ініціативи. Вона справно з дати укладення угоди до теперішнього часу сплачує всі комунальні послуги. Не дивлячись на те, що договором не передбачено сплату нею платежів за постачання газу, вона, починаючи з моменту газифікації квартири, а саме з 2013 року проводила оплату за поставлений газ в квартиру на адресу Мар’їнського відділення Красноармійського УГГ. Також зазначила, що позивачем безпідставно заявлено про те, що вона не приймає участі у її лікуванні. Так, коли їй стало відомо про хворобу ОСОБА_4, вона одразу приїхала до лікарні, де за вказівками лікарів придбала першочергові ліки, а потім і необхідні для поточного лікування. Також зазначає, що нею проводився ремонт на кухні та коридору квартири АДРЕСА_2., на що вона витрачала власні кошти, але так як у них були на той час добрі відносини, вона з ОСОБА_4 ніяких розписок не брала. Взагалі вона витратила багато коштів як на ліки, так і на харчування, поточні ремонти, але не може підтвердити свої витрати документально, однак є свідки, які можуть це підтвердити. Грошові перекази, які вона надсилала ОСОБА_4, остання відмовлялась отримувати, що підтверджує той факт, що позивач вчинює навмисні дії, спрямовані на створення умов, які перешкоджають їй у виконання зобов’язань за договором. При зустрічах з ОСОБА_4 остання відмовляється отримувати від неї грошові кошти на всі зазначені в догові потреби.

03.05.2018 року ОСОБА_4 надала відповідь на відзив, в якому зазначила, що її квартиру було підключено до газопостачання в 2012 році, про що відповідачу стало відомо лише 08.11.2017 року після спливу п’яти років. З приводу придбання ліків відповідачем, звертає увагу на те, що ліки, зазначені в рахунках, не відповідають лікам, що призначалися ОСОБА_4 03.05.2015 року лікарем були надані рекомендації щодо проходження ОСОБА_4 УЗДГ судин голови та шиї, МРТ головного мозку з подальшою консультацією невропатолога. Однак, ОСОБА_2 знехтувала рекомендаціями лікаря відносно ОСОБА_4 і до теперішнього часу їх не виконала. Після того, як в 2015 році відповідачу стало відомо про бажання позивача розірвати спадковий договір та ознайомлення з позовною заявою, ОСОБА_2 вирішила здійснити переводи грошових коштів на її ім’я сумами, які значилися в додатках. Отже, вважає, що відповідач не виконує свої обов’язки, встановлені договором, нехтує рекомендаціями та призначеннями лікарів стосовно її стану здоров’я, не бере до уваги її усні прохання.

04.05.2018 року було закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з’явилась, надавала заяву про розгляд справи в її відсутність за участю її представника, вимоги, викладені в заяві, підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача вимоги, викладені в позовній заяві, підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнали, просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні 04.12.2017 пояснила, що з приводу виконання чи невиконання оспорюваного договору нічого не знає, ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_2 до неї з приводу спадкового договору не звертались. В подальшому третя особа в судові засідання не з’являлась, повідомлялась про дату, час та місце судових засідань належним чином.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, знає ОСОБА_4 давно, оскільки остання працювала медичною сестрою в лікарні, із ОСОБА_2 не знайомий. Пояснив, що був лікуючим лікарем ОСОБА_4 під час перебування її на лікуванні у Курахівській міській лікарні у лютому – березні 2015 році після інсульту. Перевіряв стан здоров’я ОСОБА_4 кожного дня зранку під час обходу. Бачив в той час чи ні ОСОБА_2 в лікарні, свідок не зміг згадати. Пояснив, що при призначенні ліків зазвичай пише призначення в письмовому вигляді для родичів, але рецепти виписує лише для пільгового придбання ліків, в межах лікування ОСОБА_4, скоріше за все, рецептів не виписував. Пояснив, що призначені лікарем ліки для лікування пацієнтів медичні сестри записують, а в разі відсутності якихось медикаментів у лікарні, саме медичні сестри дають перелік ліків для купівлі хворому або його родичам.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, призначена як соціальний працівник здійснювати догляд за ОСОБА_4 з літа 2016 року на підставі особистої заяви ОСОБА_4, але щодо умов укладеного договору між позивачем та відповідачем нічого не відомо. Пояснила, що відвідує ОСОБА_4 двічі на тиждень, здійснює купівлю товарів, допомогу у приготуванні їжи, прибирання в квартирі, сплачує комунальні платежі, інші побутові прохання ОСОБА_4. Окремо зауважила, що кожного місяця сплачує квитанції за комунальні послуги. Особисто допомагала у 2017 році їздити на огляд та операцію в місто Покровськ, доглядала за нею після операції. ОСОБА_2 за період 2016-2018 років особисто бачила двічі, в перший раз бачила восени 2017 року як ОСОБА_2 прийшла разом з невідомою жінкою для здійснення замірів у квартирі, після чого ОСОБА_4 стало погано, а в другий раз бачила ОСОБА_2, коли прийшла взяти квитанції для сплати за комунальні послуги, побачила ОСОБА_4 разом із ОСОБА_2 та ще однією невідомою жінкою, які спокійно спілкувались, коли свідок повернувся, ОСОБА_4 була вже одна, при цьому, ОСОБА_2 принесла рибу, яку ОСОБА_4 принципово не хотіла брати, внаслідок неприязних, на думку свідка, стосунками між останніми. Восени 2017 року ОСОБА_4 впала та вдарила ногу, після чого їй була здійснена операція та на період реабілітації здійснювала щоденний догляд за ОСОБА_4, при цьому, ОСОБА_4 не просила повідомити ОСОБА_2 чи звернутись до неї з розпорядженнями. Свідок також пояснив, що їй відомо про те, що ОСОБА_2 щомісячно надсилає поштові грошові перекази на ім’я ОСОБА_4, оскільки свідок особисто передавав поштові повідомлення про переказ ОСОБА_4, при цьому, остання пояснювала свідку, що не бажає отримувати ці грошові кошти. Також свідок пояснив, що жодного разу ОСОБА_4 не казала свідку звернутись за допомогою до ОСОБА_2 з будь-якого приводу, в тому числі, ОСОБА_4 ніколи не казала свідку, що сплата комунальних послуг є обов’язком відповідача згідно оспорюваного договору. Також пояснила, що ОСОБА_4 казала, що гроші на нові вікна давала ОСОБА_2, про участь ОСОБА_2 у інших витратах ОСОБА_4 на ремонт свідку не відомо.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що є сусідкою ОСОБА_4 по будинку, підтримує з останньою дружні стосунки. Пояснила, що в лютому 2015 року коли ОСОБА_4 госпіталізували з інсультом, остання попросила допомоги у неї, а до ОСОБА_2 додзвонитись не змогла, остання не брала слухавку, в подальшому ОСОБА_2 з’явилась, коли ОСОБА_4 вже перебувала у лікарні. В подальшому свідок особисто бачила ОСОБА_2 у лікарні один раз. Пояснила, що була присутня при особистому спілкуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в березні 2015 року після виписки ОСОБА_4 з лікарні, в ході якого ОСОБА_2 просила ОСОБА_4 дати квитанції для сплати комунальних послуг, але ОСОБА_4 відмовила ОСОБА_2 у наданні квитанцій та пояснила, що буде сплачувати за комунальні послуги самостійно. Також пояснила, що ОСОБА_2 дала свідку двічі по 800 гривень за догляд за ОСОБА_4 після хвороби, але свідок цих грошей не просила, перший раз гроші взяла, а на другий раз ОСОБА_2 залишила гроші для свідка у ОСОБА_4П, але ОСОБА_4 віддала ці гроші, нібито, до церкви. Свідок пояснив, що ОСОБА_2 інколи приходила до ОСОБА_4 після виписки з лікарні, але остання не відкриває двері ОСОБА_2 Свідок пояснив, що після госпіталізації та виписки з лікарні ОСОБА_4 вирішила розірвати оспорюваний спадковий договір, оскільки не хоче спілкуватись з ОСОБА_2, побоюється її, після спілкування з ОСОБА_2, погіршується стан здоров’я та переживає стрес. Грошові поштові перекази ОСОБА_4 від ОСОБА_2 не хоче отримувати умисно після госпіталізації та виписки з лікарні. Свідку відомо, що позивач та відповідач проводили перемовини про добровільне розірвання договору, але ОСОБА_2 погодилась на розірвання за умови відшкодування їй коштів в розмірі 30 тис. гривень, однак, ОСОБА_4 не погодилась на такі умови.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що працює дільничним лікарем за місцем мешкання ОСОБА_4 та наглядає за позивачем як дільничний лікар. Пояснив, що позивач є інвалідом дитинства 3 ступеня, перебуває на обліку у лікарні, останні декілька років стан здоров’я позивача погіршився, оскільки свідок регулярно викликався для надання медичної допомоги позивачу. Пояснив, що після перенесеного інсульту в 2015 році позивач потребувала постійного моніторингу за станом здоров’я та догляду, на його професійну думку. Останнього разу відвідував у травні 2018 року у зв’язку із порушенням артеріального тиску, викликаного стресом.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що знайома з ОСОБА_4 давно, оскільки разом працювали в Курахівській міській лікарні до виходу позивача на пенсію, в подальшому, працювала медичною сестрою у Курахівській міській лікарні в лютому 2015 року, в період перебування на лікуванні ОСОБА_4 після інсульту. Пояснила, що під час лікування ОСОБА_4 свідок особисто бачила ОСОБА_2 в лікарні кожного дня ввечері під час своїх змін, при цьому, додаткові ліки, окрім наданих лікарнею, для лікування ОСОБА_4 забезпечувались в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що перебуває у дружніх стосунках з позивачем та відповідачем, працювала в Курахівській міській лікарні молодшою медичною сестрою у лютому 2015 році, коли ОСОБА_4 перебувала на лікуванні після інсульту. Особисто бачила ОСОБА_2 кожного дня в лікарні під час своїх змін, при цьому, ОСОБА_2 купляла ліки для лікування ОСОБА_4 згідно лікарських призначень. Пояснила, що в травні 2017 році на прохання ОСОБА_2 пішла з останньою разом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 принесла ОСОБА_4 рибу, вони втрьох поспілкувались, при цьому під час бесіди чула від ОСОБА_4 на питання ОСОБА_2, що не отримує поштові грошові переводи від ОСОБА_2, оскільки не має потреби в цих грошах, не потребує від ОСОБА_2 жодної побутової допомоги або іншої допомоги. В подальшому вони залишили помешкання ОСОБА_4, після чого ОСОБА_4 зателефонувала їй та попросила повернутись та забрати рибу, що принесла ОСОБА_2, свідок повернувся та забрав рибу. Після того з ОСОБА_4 не спілкувалась.

Заслухавши доводи та пояснення відповідача, представників, свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази з точки зору їх допустимості, належності, достовірності, кожен окремо та у сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог частин 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

23 грудня 2018 року між ОСОБА_4 («Відчужувач») та ОСОБА_2 («Набувач») було укладено спадковий договір, посвідчений державним нотаріусом Курахівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі за № 2279, надалі в тексті рішення – «Спадковий договір». (том 1, арк. 9-11).

Згідно п. 1 Спадкового договору за цим договором «Набувач» зобов’язується виконувати передбачені в цьому договору розпорядження «Відчужувача» і в разі його смерті набуває право власності на належне «Відчужувачу» майно: квартиру номер тридцять шість у будинку номер тридцять по вулиці Лермонтова у місті Курахове Мар’їнського району Донецької області, яка складається з однієї житлової кімнати, житлової площі 17,3 кв.м., загальної площі 30,9 кв.м.

Згідно п. 5 Спадкового договору за життя «Відчужувача» «Набувач» за цим договором зобов’язується виконувати такі дії:

-Сплачувати у встановлені строки комунальні платежі по квартирі, а також вартість послуг з користування електроенергією.

-Забезпечувати «Відчужувача» згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами у разі необхідності.

-Проводити поточний ремонт у квартирі.

-При необхідності (за моїм проханням) виконувати обов’язки доглядальниці або оплачувати послуги доглядальниці.

Згідно п. 18 Спадкового договору цей договір укладається з призначенням особи ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 (Далі «Призначена особа») за її згодою, яка буде здійснювати контроль за виконанням «Набувачем» обов’язків по договору після смерті «Відчужувача». У разі смерті «Відчужувача» ОСОБА_5 зобов’язана подати державному нотаріусу Курахівської держнотконтори оригінал свідоцтва про право власності на житло, виданого 28 серпня 1997 року органом приватизації ВКП «Кураховекомуненерго», яке зазначене у п. 2 цього договору.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Згідно ст. 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття

Згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно ч. 1 ч. 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 1 ст. 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

17 лютого 2015 року позивач була госпіталізована до Курахівської міської лікарні з діагнозом гострий ішемічний інсульт та перебувала на стаціонарному лікуванні з 17.02.2015 до 03.03.2015 року, що підтверджується копією медичного епікризу № 700 (т. 1 арк. 44, т. 3 арк. 23), листом Курахівської міської лікарні від 03.04.2018 року № 232/02-02 (т. 3 арк. 24), згідно якого після лікування хвора залишила відділення самостійно, рекомендовано спостереження у сімейного лікаря. Сторонами дана обставина не заперечувалась.

З 15 лютого 2016 року ОСОБА_4 знаходиться на обслуговуванні у відділенні спеціальної допомоги територіального центру соціального обслуговування та надання соціальних послуг Мар’їнського району Донецької області по теперішній час, що підтверджується листом Територіального центру соціального обслуговування та надання соціальних послуг Мар’їнського району Донецької області від 12.02.2018 року за № 5 (т. 3 арк. 25).

Оцінюючи зміст оскаржуваного спадкового договору та встановлених в судовому процесі обставин на предмет доведення підстав позову, суд зазначає наступне.

З вказаних норм права вбачається, що, перш за все, основним предметом спадкового договору за змістом ст. 1302 ЦК України є виконання розпоряджень відчужувача, однак, на набувача можуть бути покладені додаткові обов'язки в силу ст. 1305 ЦК України у вигляді здійснення дій майнового або немайнового характеру, як за життя відчужувача, так і після його смерті.

Розмежування законодавцем обов’язків набувача виконувати розпорядження відчужувача та здійснювати дії, передбачені договором, вказує на різну правову природу таких обов’язків. На думку суду, обов’язок здійснення дій в розумінні ст. 1305 ЦК України виникає безпосередньо з договору, в той же час, обов’язок набувача виконувати окремі розпорядження відчужувача, в розумінні ст. 1302 ЦК України, виникає з моменту видання окремого розпорядження відчужувачем в порядку, встановленому відповідним договором, оскільки сам спадковий договір лише закріплює обов’язок виконувати розпорядження без конкретного визначення змісту таких розпоряджень.

Однак, саме невиконання набувачем розпоряджень є спеціальною підставою для розірвання спадкового договору згідно змісту ч. 1 ст. 1308 ЦК України, оскільки саме виконання розпоряджень є основним предметом спадкового договору та метою його укладання, відтак, розмежування обов’язків набувача здійснювати дії та виконувати розпорядження є ключовим для правильного застосування підстав розірвання спадкового договору згідно ст. 1308 ЦК України.

Суд зауважує, що спадковий договір слід відмежовувати від договору довічного утримання, передбаченого ст. 744 ЦК України, в силу схожості предметів регулювання. Доводів відносно невірного розуміння змісту спадкового договору сторонами суду не заявлялось, відтак, суд оцінює спадковий договір згідно підписаного тексту, не виходячи за межи його змісту, виключно в межах вимоги про розірвання Спадкового договору, оскільки обставина невірного розуміння змісту спадкового договору не може бути підставою розірвання спадкового договору в порядку ст. ст. 631, 1308 ЦК України.

Сторони в порядку ст. 213 ЦК України не звертались до суду з питанням тлумачення змісту договору, однак, для правильного вирішення спору суд повинен встановити відповідність фактичних відносин сторін із змістом оскаржуваного договору, що потребує чіткого встановлення обсягу прав та обов’язків кожної сторони, насамперед – відповідача.

Відповідно до змісту п. 1 оскаржуваного Спадкового договору ОСОБА_2 зобов’язалась за життя ОСОБА_4 виконувати її розпорядження, передбачені в цьому договорі, що з точки зору лінгвістичного аналізу, не передбачає виконання всіх та будь-яких розпоряджень, а лише тих, які чітко визначені договором. В свою чергу, текст договору не містить жодного чіткого визначення розпоряджень ОСОБА_4, які підлягають виконанню з боку ОСОБА_2

В той же час, п. 5 оспорюваного Спадкового договору, передбачає виконання певних «дій», що відповідає формулюванню змісту ст. 1305 ЦК України, а не «розпоряджень», як передбачено ст. 1302 ЦК України. Однак, перелік таких «дій» передбачає виконання деяких «дій» лише «за проханням» або «за необхідності», що не відповідає сутнісному змісту ст. 1305 ЦК України, яка передбачає безумовне та безальтернативне здійснення чітко встановлених у тексті договору дій набувачем.

Суд зауважує, що п. 6 Спадкового договору також передбачено вчинення дій набувачем після смерті відчужувача, однак, дані положення Спадкового договору не мають значення для вирішення даного спору. Саме з метою контролю за вчиненням таких дій було призначено третю особу – ОСОБА_5, повноваження якої щодо контролю за виконанням Спадкового договору не розповсюджуються стосовно дій та розпоряджень, що вчиняються за життя відчужувача.

На думку суду, вірним тлумаченням змісту обов’язків ОСОБА_2 згідно оспорюваного Спадкового договору є наступне.

Діями в розумінні ст. 1305 ЦК України є сплата у встановлені строки комунальних платежів по квартирі, а також вартість послуг з користування електроенергією, оскільки такі дії сформульовані у тексті Спадкового договору як безумовні та пов’язані із фактом нарахування платежів, які мають постійний та щомісячний передбачуваний характер.

Забезпечення Відчужувача лікувальними засобами згідно лікарських рецептів є розпорядженням в розумінні ст. 1302 ЦК України, оскільки, по-перше, обумовлено наявністю лікарських рецептів, існування яких не є прогнозованим при укладенні договору та які надаються лікарями саме відчужувачу, а по-друге, текстом договору встановлена умова «у разі необхідності», що відповідає диспозитивному значенню «розпорядження» згідно п. 1 Спадкового договору.

Проведення поточного ремонту у квартирі відчужувача відповідає змісту розпорядження в розумінні 1302 ЦК України, оскільки, по-перше, обсяги та періодичність такого поточного ремонту текстом договору взагалі не встановлені, по-друге, спадковий договір не може мати визначеного строку дії внаслідок своєї сутності, відтак, передбачити необхідність здійснення поточного ремонту в майбутньому при укладанні такого договору неможливо.

Обов’язок виконувати обов’язки доглядальниці або оплачувати послуги доглядальниці також, на думку суду, є розпорядженням в розумінні ст. 1302 ЦК України, оскільки текстом договору встановлена умова «при необхідності (за моїм проханням)», що вказує на можливе виникнення такого обов’язку у набувача внаслідок прохання ОСОБА_4, що не відповідає структурі безумовного виконання чітко визначеного в тексті договору обов’язку згідно ст. 1305 ЦК України.

Таким чином, обов’язок ОСОБА_2 сплати у встановлені строки комунальних платежів по квартирі та вартість послуг з користування електроенергією є безумовною дією, тобто, обов’язком вчинення дій в розумінні ст. 1305 ЦК України, та виникає з моменту підписання договору, а обов’язки здійснювати поточний ремонт у квартирі, забезпечувати ліками згідно лікарських рецептів, виконувати обов’язки доглядальниці або оплачувати послуги доглядальниці, виникають з моменту надання ОСОБА_4 відповідного розпорядження, в межах такого розпорядження в розумінні ст. 1302 ЦК України.

Судом встановлено, що під час госпіталізації ОСОБА_4 з 17.02.2015 до 03.03.2015 року ОСОБА_2 забезпечувала ОСОБА_4 ліками та відвідувала з певною періодичністю, що підтверджується копіями наданих ОСОБА_4 чеків про придбання ліків (т. 2 арк. 206-208), усними поясненнями ОСОБА_2 та усними поясненнями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, при цьому свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили, що догляд за ОСОБА_4 в період госпіталізації належав до функціональних обов’язків медичного персоналу. Доказів на спростування даних обставин стороною позивача суду не надано.

Додатково суд враховує приписи Наказу МОЗ № 360 від 19.07.2005 року «Про затвердження Правил виписування рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення, Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків», згідно якого лікарський рецепт – це документ встановленої форми. Згідно листа Комунального некомерційного підприємства центр первинної медико-санітарної допомоги Мар’їнської районної ради від 02.10.2018 року за № 194/03-03 рецепти на ім’я ОСОБА_4 не виписувались (т. 3 арк. 160), окрім цього, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_9 пояснили, що рецептів ОСОБА_4 не виписували, а ні під час госпіталізації, а ні в подальшому.

Стороною позивача не подано суду рецептів, які б не були забезпечені ОСОБА_2 лікарськими засобами.

Відтак, суд вважає доводи позивача про те, що відповідач не бере участі у витратах на лікування позивача безпідставними, оскільки такий обов’язок ОСОБА_2 як «участь у витратах на лікування» не передбачений умовами Спадкового договору, а рецепти лікарів ОСОБА_4 не виписувались.

Суд також вважає безпідставними доводи позивача про невиконання з боку ОСОБА_2 обов’язку щодо проведення поточного ремонту з огляду на наступне. Заміщення віконних блоків згідно відповідного договору (т. 2 арк. 85-86) відповідно до п. 2.8.1 – 2.8.2 Наказу № 150 від 10.08.2004 року Дежавного комітету України з питань житлово-комунального господарства є капітальним ремонтом.

Так само, відповідно до п. 2.13.3 – 2.13.5 Наказу № 150 від 10.08.2004 року Дежавного комітету України з питань житлово-комунального господарства встановлення газозабезпечувального обладнання в квартирі відчужувача, тобто газифікації квартири із встановленням газової розводки та приєднання до газової мережі (т. 1 арк. 30-31) є капітальним ремонтом.

В той же час, обов’язку ОСОБА_2 здійснювати чи оплачувати капітальний ремонт Спадковим договором не передбачено, навіть за наявності розпорядження. Доказів надання ОСОБА_2 розпоряджень з боку ОСОБА_4 на вчинення конкретних поточних ремонтних дій суду не надано.

Суд вважає безпідставними посилання позивача на невиконання ОСОБА_2 обов’язків із виконання обов’язків доглядальниці, оскільки судом не встановлено, що ОСОБА_4 давала такі розпорядження. ОСОБА_2 пояснила суду, що після госпіталізації в лютому 2015 року пропонувала ОСОБА_4 переїхати до неї для здійснення догляду, але остання відмовилась. Дана обставина стороною позивача не заперечувалась. У зв’язку з цим ОСОБА_2 сплачувала грошові кошти за догляд за ОСОБА_4 свідку ОСОБА_8, оскільки остання фактично доглядала за ОСОБА_4 Свідок ОСОБА_8 підтвердила, що в перший раз прийняла плату в розмірі 800 грн. від ОСОБА_2 особисто, а інші 800 грн. ОСОБА_2 залишила безпосередньо у ОСОБА_4 як плату ОСОБА_8 за догляд, однак, куди поділись ці грошові кошти достеменно ОСОБА_8 невідомо.

Суд враховує, що з березня 2015 року ОСОБА_4 всіляко уникала ОСОБА_2, що підтверджується поясненнями ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_8, зі слів останньої вбачається, що ОСОБА_4 з березня 2015 року хотіла розірвати Спадковий договір, не відкривала ОСОБА_2 двері та побоювалась спілкування з ОСОБА_2 Схожі обставини повідомив свідок ОСОБА_11, яка була свідком розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в травні 2017 року, під час якої ОСОБА_4 чітко висловилась, що не потребує від ОСОБА_2 жодної допомоги. Суд враховує, що позивач вперше звернулась до суду із вимогою про розірвання спадкового договору ще 15.09.2015 року, що підтверджується Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15.02.2016 року (т. 1 арк. 13).

Доводи представника позивача, що ОСОБА_4 після госпіталізації в лютому – березні 2015 року потребувала постійного догляду з боку ОСОБА_2 за станом здоров’я суд відхиляє, оскільки обов’язок ОСОБА_2 бути доглядальницею за ОСОБА_4 згідно умов Спадкового договору виникає з моменту отримання прохання/розпорядження ОСОБА_4, а не з моменту надання лікарської рекомендації.

Суд зауважує, що надана представником позивача копія медичного висновку (т. 2 арк. 121) згідно якого ОСОБА_4 має вади опорно-рухомого апарату та частково не здатна до самообслуговування, не містить дати складання, однак форма такого висновку затверджена Наказом Міністерства соціальної політики № 762 від 14.07.2016 року, який набрав чинності 09.09.2016 року, відтак даний медичний висновок не міг існувати до 09.09.2016 року та не має стосунку до подій 2015 року.

Додатково судом встановлено, що з лютого 2016 року ОСОБА_4 перебуває на обліку відділення спеціальної допомоги територіального центру соціального обслуговування та надання соціальних послуг Мар’їнського району Донецької області та для побутової допомоги ОСОБА_4 призначена свідок ОСОБА_7, зі слів якої призначення відповідального працівника центру здійснюється виключно за письмовим зверненням особи, в даному випадку – ОСОБА_4, при цьому, в період з літа 2016 року до теперішнього часу ОСОБА_7 здійснює побутову допомогу ОСОБА_4 щонайменше 2 рази на тиждень, за вказаний період ОСОБА_4 жодного разу не просила свідка ОСОБА_7 залучити ОСОБА_2 до виконання її розпоряджень з будь-якою метою.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_2 не допускала порушень виконання обов’язку здійснювати обов’язки доглядальниці, оскільки доказів про наявність відповідних розпоряджень від ОСОБА_4 стороною позивача суду не подано, а сама ОСОБА_4 з березня 2015 року уникає спілкування із ОСОБА_2

Щодо доводів позивача про невиконання відповідачем обов’язку із оплати комунальних послуг, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач порушила даний обов’язок в частині сплати платежів за електроенергію у період з лютого 2015 року до серпня 2016 року, оскільки не здійснювала оплату відповідних комунальних платежів. Суду ОСОБА_2 пояснила, що не могла сплачувати дані платежі внаслідок ненадання з боку ОСОБА_4 відповідних квитанцій. Свідок ОСОБА_8 підтвердила суду, що в березні 2015 року після повернення з лікарні особисто була свідком того, що ОСОБА_2 просила у ОСОБА_4 квитанції для сплати за комунальні послуги, однак, остання відмовилась надавати квитанції та пояснила, що буде сплачувати самостійно, при цьому свідок ОСОБА_8 підтвердила, що до березня 2015 року неодноразово особисто передавала квитанції ОСОБА_2 за проханням ОСОБА_4 Також свідок ОСОБА_7 підтвердила суду, що ОСОБА_4 надавала квитанції для сплати за комунальні послуги з літа 2016 року саме їй для здійснення оплати разом з грошовими коштами. В подальшому, відповідач сплачував приблизні суми комунальних платежів безпосередньо на особисті рахунки ОСОБА_4, що підтверджується копіями відповідних квитанцій (т. 2 арк. 161-205), згідно листа ТОВ «ДТЕК Східенерго» від 10.11.2017 року заборгованість за електричною енергією відсутня (т. 1 арк. 146)

Суд додатково враховує, що починаючи з серпня 2016 року ОСОБА_2 неодноразово направляла на адресу ОСОБА_4 грошові кошти на виконання свого обов’язку зі сплати за електроенергію у період з лютого 2015 року до липня 2016 року за допомогою поштових переказів (т. 2 арк. 210-236), однак з пояснень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_4 була обізнана про вказані поштові перекази, однак, умисно їх не отримувала. Обставини неодноразових відмов ОСОБА_4 від отримання переказів від ОСОБА_2 також підтверджується листом Укрпошти № 07-15-315 від 27.11.2017 року згідно якого перекази у період з квітня 2017 року по липень 2017 року на ім’я ОСОБА_4 не вручались останній у зв’язку з її усною відмовою (т. 1 арк. 192).

Суд зауважує, що факт сплати комунальних послуг відповідачем не свідчить про порушення обов’язку такої сплати з боку ОСОБА_2, оскільки судом встановлено, що саме ОСОБА_4 не надавала ОСОБА_2 відповідні квитанції з березня 2015 року, що створювало перешкоди у виконанні такого обов’язку останній, оскільки до березня 2015 року ОСОБА_4 надавала такі квитацнії. Відповідач продовжував сплачувати комунальні платежі навіть достовірно знаючи, що з боку ОСОБА_2 такий обов’язок виконується, так, наприклад, квитанції ОСОБА_4 про сплату за електроенергіюу вересні – жовтні 2017 року (т. 1 арк. 181-182) містили відомості про переплату 705.77 грн. у вересні 2017 року та 656.27 грн у жовтні 2017 року, однак, відповідач здійснювала платежі за наявності переплати. Такі дії відповідача носили системний характер, що призвело до сукупного перевищення платежів за електроенергію по рахунку ОСОБА_4 на суму 1742.06 грн. станом на 21.03.2018 року, що підтверджується наданим позивачем актом звірки (т. 3 арк. 45).

Позивач обґрунтовував свої вимоги про розірвання договору саме на підставі ст. 1308 ЦК України та посиланням на невиконання ОСОБА_2 розпоряджень ОСОБА_4, відтак, суд в межах розгляду даної справи оцінює встановлені обставини виключно через призму підстав для розірвання спадкового договору,оскільки згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог, інших вимог, окрім розірвання спадкового договору, позивачем не заявлялось.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для розірвання спадкового договору згідно ст. 1308 ЦК України у зв’язку із невиконанням ОСОБА_13 розпоряджень ОСОБА_4 відсутні, оскільки саме ОСОБА_4 з березня 2015 року маючи намір на розірвання спадкового уникала спілкування з ОСОБА_2 Суду не надано доказів, що ОСОБА_4 надавала ОСОБА_2 розпорядження, які залишались не виконаними. Так само не доведені обставини, що свідчать про неможливість ОСОБА_2 виконувати такі розпорядження в майбутньому.

Встановлені судом порушення з боку ОСОБА_2 стосовно своєчасності сплати окремих комунальних платежів не є істотними в розумінні ст. 651 ЦК України та не можуть бути підставою для розірвання Спадкового договору, оскільки, саме відмова ОСОБА_4 у наданні відповідних квитанцій сприяла цьому порушенню, спроби ОСОБА_2 виконати такий обов’язок шляхом поштових переказів грошових коштів, з боку ОСОБА_4 умисно не приймались внаслідок неприязних особистих стосунків із ОСОБА_2, відтак, ОСОБА_4 не була позбавлена в значній мірі того, на що розраховувала при укладанні оспорюваного Спадкового договору. Окрім цього, як зазначалось судом вище, невиконання обов’язків набувачем згідно ст. 1305 ЦК України не є підставою для розірвання спадкового договору в порядку ст. 1308 ЦК України.

За таких обставин, позовна заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, у відповідності до ст.ст. 12, 13, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 213, 626, 651, 744, 1220, 1302, 1305, 1308 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Мар’їнський районний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 17 грудня 2018 року.

Суддя М.Д.Медведський

Дата документу 17.12.2018