Ухвала суду № 78649876, 17.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

17.12.2018Справа № 910/3835/18За скаргою Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на дії Шевченківського районного відділу примусового державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві при виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 у справі №910/3835/18, стягувач Приватне підприємство "Бонвояж"

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гукун Н.В.

Представники сторін:

від скаржника (боржника) - Орлов О.О. (представник за довіреністю);

від ДВС - не з'явилися;

від стягувача - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом міста Києва було прийнято до розгляду указану скаргу, у якій скаржник просить суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Байрамова Талята Рефатовича щодо накладення арешту на всі кошти, що містяться на рахунках Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва";

- визнати неправомірною та скасувати постанову, винесену 28.11.2018 у виконавчому провадженні № 57491466 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Байрамовим Талятом Рефатовичем (далі - державний виконавець / ДВС).

Скарга мотивована тим, що всупереч вимогам закону та застереженням боржника, ДВС було накладено арешт на грошові кошти, що відносяться до фонду оплату праці, а також на грошові кошти, що містяться на спецрахунках (страхові кошти, лікарняні, чорнобильські тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Стягувач та ДВС про дату, час і місце розгляду скарги були повідомлені належним чином - шляхом направлення листа з ухвалою за адресою місцезнаходження, проте у судове засідання представників не направили, тому скарга розглядається і вирішується судом за відсутності їх повноважних представників.

Судом встановлено, що у провадженні ДВС перебуває виконавче провадження №57491466 з виконання наказу від 28.09.2018 у справі № 910/3835/18.

Постановою від 28.11.2018 у межах виконавчого провадження №57491466 ДВС було накладено арешт на кошти боржника у межах суми 2854761,22 грн., що містяться на рахунках боржник, вказаних у постанові, я також на всіх інших відкритих рахунках, та тих, які будуть відкриті після винесення даної постанови, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Втім, хоча постанова про арешт коштів і містить таке виключення - «крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом», проте, як вбачається з наданої банківською установою за запит боржника інформації (копія довідки та виписки по рахункам залучена до справи), фактично ДВС було накладено арешт і на грошові кошти, що відносяться до фонду оплату праці, а також на грошові кошти, що містяться на спецрахунках (як то страхові, лікарняні та чорнобильські).

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

За відсутності даних про добровільне виконання боржником рішення суду державний виконавець для вжиття заходів з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва вправі був накладати арешт на кошти боржника.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно вимог ч. 3 ст. 15, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати № 95 від 01.07.1949, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї. Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю, статтях 15, 22, 24 Закону України "Про працю".

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Крім того, згідно з пунктом 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Залученими до справи описаними вище письмовими доказами, наданими банком на запит скаржника, підтверджується, що ДВС серед іншого було накладено арешт і на грошові кошти, що містяться на рахунках, зі спеціальним режимом використання, що є прямою забороною Закону, і на грошові кошти, що призначені для виплати заробітної плати працівникам скаржника, сплати податків та інших обов'язкових платежів з заробітної плати.

Усупереч ст. 59 Закону, ДВС не було знято арешт з коштів боржника, що містяться на спецрахунках (на рахунках зі спеціальним режимом використання, як то страхові, лікарняні та чорнобильські), а також з тих, які призначені для виплати заробітної плати працівникам скаржника, та відповідно для сплати податків та інших обов'язкових платежів з заробітної плати.

Оскільки арешт коштів на спецрахунках прямо порушує норми Закону, а арешт коштів, які призначені для виплати заробітної плати порушує права та законні інтереси працівників скаржника, суд вважає, що дії державного виконавця у цій частині є неправомірними, та постанова про арешт коштів відповідно підлягає у цій частині визнанню неправомірною та скасуванню, тому частково вимоги скарги задовольняються.

У іншій частині (щодо арешту коштів, які обліковуються не на рахунках зі спеціальним режимом використання, та які не відносяться до форду оплати праці), порушення норм Закону скаржником у діях державного виконавця не доведено, тому у цій частині скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями ст.ст. 232-235, 240, 342, 343 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати неправомірним дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Байрамова Талята Рефатовича в частині накладення арешту на грошові кошти в межах фонду оплати праці, що містяться на рахунках Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", а також у частині накладення арешту на грошові кошти Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", що містяться на спецрахунках (страхові кошти, лікарняні, чорнобильські тощо) та можуть бути використані Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", як страхувальником, виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Байрамова Талята Рефатовича від 28.11.2018, виконавче провадження №57491466, в частині накладення арешту на грошові кошти в межах фонду оплати праці, що містяться на рахунках Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", а також у частині накладення арешту на грошові кошти Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", що містяться на спецрахунках (страхові кошти, лікарняні, чорнобильські тощо) та можуть бути використані Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва", як страхувальником, виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

У іншій частині у задоволенні вимог скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Повний текст складено 19.12.2018

Суддя Р.Б.Сташків