Рішення № 78649210, 11.12.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2018м. ДніпроСправа № 904/10346/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Левицької К.Ю. розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терміус", м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, АДРЕСА_2

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи-1: не з'явився;

Від третьої особи-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер: НОМЕР_2 та належить на праві власності ТОВ "Терміус", шляхом надання ТОВ "ОТП Факторинг Україна" права продажу будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки за договором іпотеки № PCL-301/483/2007 від 29 листопада 2007 року, з наданням всіх повноважень продавця, в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість та будь-яких інших документів, необхідних для державної реєстрації права власності в органах державної реєстрації, нотаріату, органах державної влади та місцевого самоврядування, а також в будь-яких інших органах, підприємствах, установах, організаціях незалежно від організаційно-правової форми та форми власності в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у загальному розмірі 3 210 111, 45 грн., що становлять заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № ML-301/697/2007 від 29 листопада 2007 року за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 р. господарським судом порушено провадження у справі, призначено її до розгляду на 16.01.2018 р. о 12:00 год. та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1.

12.01.2018 р. від ОСОБА_2 надійшла заява про залучення останньої до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в обґрунтування якої посилається на те, що є власником ? частини предмету іпотеки.

15.01.2018 р. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надано суду оригінали документів для огляду.

16.01.2018 р. від третьої особи - ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких останній вважає, що дана справа підлягає об'єднанню в одне провадження зі справою № 904/10347/17, яка перебуває на розгляді господарського суду Дніпропетровської області. У наданих поясненнях не погоджується третя особа з обраним позивачем способом захисту та вважає, що право продажу предмета іпотеки належить лише його власнику. Крім того, третя особа стверджує, що виконав свої зобов'язання за кредитним договором, про що свідчить рішення Жовтневого районного суду м. Дніпра від 19.10.2016 р. у справі № 201/872/16-ц, а тому вважає вимоги позивача про повторне стягнення боргу безпідставними.

16.01.2018 р. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду із заявою про призначення у справі будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою від 16.01.2018 р. господарський суд, з огляду на набрання чинності новим Господарським процесуальним кодексом України, вирішено розгляд справи № 904/0346/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Так, вказаною вище ухвалою господарський суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, відклав вирішення питання відносно поданого позивачем клопотання про призначення експертизи та відклав підготовче засідання до 06.02.2018 р.

02.02.2018 р. від третьої особи -1 - ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів, в якому просить зобов'язати Покровську державну районну адміністрацію в особі начальника відділу реєстрації Замфіра Олега Миколайовича надати до господарського суду Дніпропетровської області акт про передачу ОСОБА_1 та другі документи, що стали підставою для реєстрації права власності за ТОВ «Терміус» на спірну земельну ділянку.

06.02.2018 р. від ТОВ «ОТП Факторинг» надійшла відповідь на письмові пояснення третьої особи-1, в якій позивач не погоджується із позицією третьої особи-1 щодо об'єднання в одне провадження даної справи зі справою № 904/10347/17, оскільки спір у вказаних справах випливає з різних кредитних та іпотечних договорів. Крім того, позивач стверджує, що обраний ним спосіб захисту відповідає умовам іпотечного договору та усталеній практиці Верховного суду. Відносно обґрунтованості своїх вимог, позивач вказує на те, що відповідачем не надано жодних доказів щодо належного виконання кредитного договору, забезпеченою іпотекою, а тому оскільки рішення Жовтневого районного суду м. Дніпра від 19.10.2016 р. у справі № 201/872/16-ц фактично не виконано, позивач звертається до суду із даним позовом.

Крім того, 06.02.2018 р. від третьої особи-2 - ОСОБА_2 надійшли пояснення щодо заяви позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, в яких третя особа просить у задоволенні вказаної заяви відмовити, оскільки предмет спору у даній справі не співвідноситься із завданням будівельно-технічної експертизи.

ТОВ «Терміус» 06.02.2018 р. подані заперечення на позов, які зводяться до того, що відповідач вважає нікчемним спірний договір іпотеки, оскільки останній укладений ОСОБА_1 без згоди дружини - ОСОБА_2, яка на підставі рішення Жовтневого районного суду від 11.01.2011 р. у справі № 2-321/2011 є власником ? частини спірної земельної ділянки.

В підготовчому засіданні 06.02.2018 р. оголошено перерву до 12.02.2018 р.

Ухвалою від 12.02.2018 р. господарським судом відкладено підготовче засідання до 05.03.2018 р.

20.02.2018 р. від ТОВ «Терміус» надійшли додаткові пояснення, в яких останній посилається на те, що на даний час в Державному реєстрі речових іпотек будь-які заборони та обтяження у вигляді іпотеки відсутні та будь-яких договірних відносин між ним та позивачем не існує, а тому відсутні і підстави звернення ТОВ «ОТП Факторинг» з даним позовом до ТОВ «Терміус».

21.02.2018 р. ТОВ «ОТП Факторинг» подана відповідь на відзив, в якій останній не погоджується із запереченнями відповідача та вважає, що укладення спірного договору іпотеки без згоди другого з подружжя не свідчить про його недійсність, оскільки даний факт повинен встановлюватись в судовому порядку. Крім того, позивач зазначає, що з огляду на те, що на даний момент відповідач є власником спірної земельної ділянки, яка була відчужена на його користь без згоди позивача, та чинним законодавством встановлена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки навіть в тому випадку, якщо новий власник нерухомого майна не знав про існування іпотеки, вимоги позивача є обґрунтованими. До того ж, позивач звертає увагу на те, що припинення запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулось на підставі ухвали господарського суду Дніпропетровської області у справі № 911/1908/21, яка відсутня у Державному реєстрі судових рішень, а тому позивач вважає, що вилучення запису про іпотеку на підставі неіснуючої ухвали суду свідчить про дійсність іпотеки.

21.02.2018 р. від ТОВ «ОТП Факторинг» надійшла відповідь на пояснення третьої особи-1 - ОСОБА_1, яка дублює письмові пояснення позивача, що надійшли до суду 06.02.2018 р.

05.03.2018 р. ТОВ «ОТП Факторинг» подана заява про призначення судової оціночно-земельної експертизи та заява про зупинення провадження у даній справі до вирішення Великою Палатою Верховного суду справи № 235/3619/15-ц.

Ухвалою від 05.03.2018 р. господарським судом зупинено провадження у справі № 904/10346/17 до вирішення справи № 235/3619/15-ц Великою палатою Верховного суду України.

25.09.2018 р. ТОВ «ОТП Факторинг» подано заяву про зміну підстав позову, в якій просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у загальному розмірі 3 210 111, 45 грн., що становлять заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № ML-301/697/2007 від 29 листопада 2007 року, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною за процедурою, яка передбачена Законом України «Про виконавче провадження», на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Крім того, 25.09.2018 р. від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 904/10346/17.

Ухвалою від 05.10.2018 р. господарським судом Дніпропетровської області поновлено провадження у справі № 904/10346/17, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 18.11.2018 р. та призначено підготовче засідання на 30.10.2018 р.

Ухвалою від 30.10.2018 р. господарським судом відкладено підготовче засідання до 12.11.2018 р. о 14:30 год. та зобов'язано позивача надати докази, які підтверджують невиконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2016 р. у справі № 201/872/16-ц.

12.11.2018 р. від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надійшли письмові пояснення, в яких останній з огляду позицію Великої палати Верховного суду у справі № 235/3619/15-ц відмовляється від поданих 16.01.2018 р. заяв щодо призначення судової експертизи та зупинення провадження, а також просить розглянути справу за наявними матеріалами.

Крім того, 12.11.2018 р. позивачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме, доказів невиконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2016 р. у справі № 201/872/16-ц.

Ухвалою від 12.11.2018 р. господарським судом закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.12.2018 р.

Крім того, у вказаній вище ухвалі господарським судом вирішено питання щодо прийняття до розгляду заяви позивача про зміну підстав позову, яка була подана до суду 25.09.2018 р.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 11.12.2018 р. не з'явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник останнього приймає участь в іншому судовому засіданні.

З огляду на те, що процесуальним законом не обмежується коло представників, яке може представляти інтереси юридичної особи в першій інстанції та зважаючи на відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували викладені в заяві обставини, господарський суд відмовляє у задоволенні поданого клопотання.

Крім того, господарський суд обмежений строком розгляду спору, встановленим ч. 2 ст. 195 ГПК України.

Представники відповідача та третіх осіб також в судові засідання не з'явились, проте, повідомлялись належним чином (том 2 а.с. 115-118, 130-133, 160-165, 179-182,183-186).

11.12.2018 р. у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст.240 Господарського процесуального кодексу України.).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2016 р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська розглянуто спір у справі № 201/872/16-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № СМ-SME300/096/2006 від 28.11.2006 р., № CL-300/0254/2007 від 23.05.2007 р. та № ML-301/697/2007 від 29.11.2007 р.

За результатами розгляду вказаного спору Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська прийнято рішення, зокрема, про стягнення з Баширова Мархамата Огли заборгованості за кредитним договором № ML-301/697/2007 від 29.11.2007 року в сумі 140 240,78 доларів США, що дорівнює 3 210 111,45 грн.

Так, вказаним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2016 р. встановлено факт укладення Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору № ML-301/697/2007 від 29.11.2007 р., за умовами якого банком було надано у тимчасове користування грошові кошти в сумі 198 000 доларів США, а також встановлено факт неналежного виконання позичальником - ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів в повному обсязі, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованості за кредитним договором в сумі 140 240,78 доларів США, що еквівалентно 3 210 111,45 грн.

Крім того, вказаним рішенням встановлено, що факт укладення 10.12.2010 р. ЗАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг» договору купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за кредитним договором № ML-301/697/2007 від 29.11.2007 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом при розгляді даної справи, 29.11.2007 р. Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки № PCL-301/483/2007, (далі - Договір іпотеки), відповідно до статті 2 якого іпотека забезпечує виконання Іпотекодавцем кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором № ML-301/697/2007 від 29.11.2007 року, а саме, зобов'язань щодо повернення суми отриманого кредиту не пізніше 29 листопада 2017 р. та сплати інших нарахувань (річних, пені та ін..).

Предметом іпотеки є земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та належить Іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим 01.06.2001 року Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів, зареєстрованим в книзі записів реєстрації державних актів за № 042924.

Кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1.

Згідно п. 9.1. Іпотечного договору, цей договір набирає чинності з дня його нотаріального посвідчення та діє до виконання боргових зобов'язань в повному обсязі та зобов'язань Іпотекодавця за Договором.

Вказаний Іпотечний договір нотаріально посвідчений та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку № 23115852 від 29.11.2007 р. та запис про заборону №23114826 від 29.11.2007 р.

Крім того, 10.12.2010 р. Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (Фактор), який є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» укладено Договір про відступлення права вимоги.

Згідно п. 1.1. вказаного вище Договору про відступлення прав вимоги, у зв'язку з укладенням Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10.12.2010 р. між фактором та клієнтом, за яким клієнт передав фактору права вимоги за Кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1 до даного Договору, що забезпечені іпотекою/заставою за Договорами іпотеки/Договорами застави, перелік яких міститься в Додатку № 1 до даного Договору, укладеними між Клієнтом та Боржниками/третіми особами сторони домовились про наступне:

1.1.1. Клієнт передає та відступає Фактору сукупність прав, належних клієнту за Договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно.

Відповідно до п.1.2. Договору, за цим Договором до фактора переходять всі права клієнта як сторони у зобов'язаннях, які виникли на підставі Договорів забезпечення в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності Договором.

Згідно Витягу з Додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги, на користь ТОВ «ОТП Факторинг» відступаються права вимоги, зокрема, за Договором іпотеки № PCL-301/483/2007 від 29.11.2007 р.

Звертаючись із даним позовом, ТОВ «ОТП Факторинг» посилається на те, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2016 р. у справі № 201/872/16-ц щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № ML-301/697/2007 від 29.11.2007 року в сумі 140 240,78 доларів США, що еквівалентно 3 210 111,45 грн. фактично не виконано, а тому позивач як новий кредитор вважає, що у нього виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № PCL-301/483/2007 в рахунок погашення існуючої заборгованості за кредитним договором № ML-301/697/2007 від 29.11.2007 року.

Разом з тим, позивачем було виявлено, що в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек відсутні відомості про іпотеку спірної земельної ділянки, а також відсутня заборона на її відчуження, що підтверджується витягом із вказаних реєстрів станом на 15.11.2017 р.

Крім того, 01.11.2017 р. право власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Терміус» (далі - Відповідач) на підставі акта приймання-передачі майна до статутного капіталу від 23.10.2017 р.

З огляду на вище викладене, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» посилається на те, що не надавало згоду ні на припинення запису про іпотеку, ні на відчуження предмету іпотеки на користь ТОВ «Терміус», а тому іпотека є діючою для нового власника земельної ділянки, у зв'язку з чим позивач просить суд звернути на неї стягнення в рахунок погашення кредитної заборгованості, шляхом проведення прилюдних торгів.

Заявлені вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як вже встановлено судом вище, 19.10.2016 р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська прийнято рішення у справі № 201/872/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № ML-301/697/2007 від 29.11.2007 року в сумі 140 240,78 доларів США, що дорівнює 3 210 111,45 грн.

Вказане вище рішення суду фактично боржником не виконано, що підтверджується наданими позивачем на вимогу суду доказами (том 2, а.с. 150-156).

Так, 05.03.2018 р. державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції виконавчому провадженні № 55368739 щодо виконання наказу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/872/16-ц від 20.01.2017 р. прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Відповідно до мотивувальної частини вказаної постанови, у боржника - ОСОБА_1 рухомого майна не виявлено, а зареєстроване нерухоме майно містить заборону щодо звернення на нього стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів належного виконання позичальником - ОСОБА_1 зобов'язань щодо повернення отриманих кредитних коштів за кредитним договором № ML-301/697/2007 від 29.11.2007 року, матеріали справи не містять.

В свою чергу, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно, що узгоджується із позицією Верховного суду України, яка викладена у постанові від 04.09.2013 р. у справі № 6-73цс13.

Як вже встановлено судом вище, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № ML-301/697/2007, 29.11.2007 р. Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки № PCL-301/483/2007, предметом якого є земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та належить Іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим 01.06.2001 року Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів, зареєстрованим в книзі записів реєстрації державних актів за № 042924.

Вказаний Іпотечний договір нотаріально посвідчений та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку № 23115852 від 29.11.2007 р. та запис про заборону №23114826 від 29.11.2007 р.

Крім того, також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» отримало право вимоги як за Кредитним договором № ML-301/697/2007 від 29.11.2007 р., так і за Договором іпотеки № PCL-301/483/2007 від 29.11.2007 р.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За приписами ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України підставою виникнення застави є, зокрема, договір.

Згідно ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі:

припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

визнання іпотечного договору недійсним;

знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

з інших підстав, передбачених цим Законом.

Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, виходячи з аналізу вище наведених норм законодавства, позивач, як новий іпотекодержатель, відповідно до вимог чинного законодавства може отримати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і у разі переходу права власності на майно, обтяжене іпотекою від іпотекодавця до іншої особи.

Відносно вилучення із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку та обтяження спірної земельної ділянки, господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається із Витягу з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 29.10.2018 р., 30.10.2017 р. скасовано запис про іпотеку спірної земельної ділянки № 23115852 та запис про заборону на нерухоме майно № 23114826 на підставі ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 р. у справі № 911/1908/21 (том 2, а.с. 120-127).

Проте, відповідно до інформації наданої позивачу головою господарського суду Дніпропетровської області Татарчуком В.О. у листі № 10-04/201/18 від 12.02.2018 р., станом на 09.02.2018 р. в провадженні господарського суду Дніпропетровської області не перебувала та не перебуває справа № 911/1908/21, та будь-які процесуальні документи під цим номером судом не приймались, у зв'язку з чим вказані факти стали підставою для направлення відповідного повідомлення до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (том 2, а.с. 62).

Таким чином, вилучення записів про іпотеку та обтяження земельної ділянки відбулось на підставі підроблених документів, у зв'язку з чим іпотека спірної земельної ділянки є діючою з моменту вчинення первинного запису, в тому числі, і для нового Іпотекодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Терміус».

Зважаючи на те, що заборгованість за кредитним договором № ML-301/697/2007 від 29.11.2007 р. не погашена, що унеможливлює припинення іпотеки в порядку визначеному ст. 17 Закону України «Про іпотеку», позивач як Новий кредитор та Іпотекодержатель, отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № PCL-301/483/2007 від 29.11.2007 р., у зв'язку з чим вимоги позивача слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у визначений ним спосіб.

Заперечення відповідача та третіх осіб відносно того, що договір іпотеки є недійсним, оскільки, співвласником спірної земельної ділянки є також і дружина позичальника - ОСОБА_2, яка не надавала згоди на передачу вказаної земельної ділянки в іпотеку, судом до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

За статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини).

Натомість Іпотечний договір ЦК України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом.

При цьому, оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Позовні вимоги про визнання недійсним іпотечного договору відповідачем, шляхом подання зустрічного позову та третіми особами, шляхом звернення із самостійними позовними вимогами, не заявлялись.

В матеріалах справи відсутні докази про визнання такого договору недійсним у судовому порядку.

Керуючись ст.ст. 16, 203, 204, 215, 546, 574, 575, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 23, 24, 33, 34 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 73, 74, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер: НОМЕР_2 та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Терміус" (49000, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 82Г, код ЄДРПОУ 41656548), шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною за процедурою, яка передбачена Законом України «Про виконавче провадження», на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терміус» (49000, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 82Г, код ЄДРПОУ 41656548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28Д, код ЄДРПОУ 36789421) 48 151, 67 грн. (сорок вісім тисяч сто п'ятдесят одна гривня 67 коп.) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 19.12.2018

Суддя І.Ф. Мельниченко