Рішення № 78645310, 10.12.2018, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1259/18

Провадження № 2-а/674/30/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Шклярука В. М.

за участю секретаря судового засідання Проценко Л. В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції під час трансляції з Хмельницького окружного адміністративного суду в залі суду міста Дунаївці, в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 управління Національної поліції в Хмельницькій області, інспектора СРПП Дунаєвецького ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_3 про скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_4 управління Національної поліції в Хмельницькій області та інспектора СРПП Дунаєвецького ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_3 про скасування постанови, мотивуючи тим, що 27 липня 2018 року він, керуючи транспортним засобом в м.Дунаївці по вул.Шевченка, здійснив рух в зоні дії дорожнього знаку 3.2 "Рух механічних транспортних засобів заборонено", оскільки отримує пільги за інвалідністю та згідно вимог ПДР України та має право відступати від вимог дорожніх знаків, зокрема 3.2., в результаті чого його було зупинено інспектором Капітанчуком О.В., який склав відносно нього постанову та притягнув до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, наклавши при цьому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн.

Крім того, вказав, що зазначена постанова була винесена з порушенням прав, а тому є незаконною, оскільки була винесена на місці зупинки транспортного засобу, хоча справа про адміністративне правопорушення мала розглядатись за місцем його вчинення, тобто у Дунаєвецькому ВП ГУНП, також відповідач ОСОБА_3 позбавив його можливості скористатись у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП, при цьому порушив вимоги щодо процедури розгляду справи та не навів у постанові жодного доказу, який би підтвердив законність прийнятого у постанові рішення.

А тому звертається до суду та просить скасувати постанову накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №215449 від 27 липня 2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених у позові. Вказав, що мав право рухатись на автомобілі в зоні дії дорожнього знаку 3.2 "Рух механічних транспортних засобів заборонено", оскільки є особою з інвалідністю другої групи, крім того на автомобілі були відповідні розпізнавальні позначки, а також у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль, яким він керував, вказано, що автомобіль виданий власнику як гуманітарна допомога органами соціального забезпечення населення та позначений розпізнавальним знак "Водій з інвалідністю". Вказане свідоцтво надавалось відповідачу ОСОБА_3 для огляду разом з іншими документами, однак до уваги взяте не було. Крім того, інспектором ніяким чином не було зазначено про відсутність вказаного розпізнавального знаку. Також вказав, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідачем було порушено його право на захист, оскільки мав намір скористатись правовою допомогою адвоката, однак ОСОБА_3 таку його вимогу проігнорував та не врахував при винесенні рішення.

Представник відповідача ОСОБА_4 управління Національної поліції в Хмельницькій області - ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні, вказавши, що позивачем не було надано доказів того, що його автомобіль був дійсно позначений розпізнавальним знаком на момент вчинення оскаржуваного правопорушення, що є обов'язковою передумовою для можливості відступлення від вимог дорожнього знак 3.2., а тому відсутні будь-які аргументи, які б свідчили про те, що позивач не вчиняв вказаного правопорушення, в зв'язку з чим будь-яких законних підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.

Відповідач інспектор СРПП Дунаєвецького ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_3 у судовому засіданні ніяких заперечень проти позову не вказав, та пояснив суду, що дійсно 27 липня 2018 року ним була винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки останній рухався на автомобілі в зоні дії знаку 3.2 "Рух механічних транспортних засобів заборонено", однак на той час йому не було відомо, що особи з інвалідністю мають право на рух автомобілем в зоні дії цього знаку,, а тому не міг врахувати той факт, що позивач має пільги на проїзд. Також вказав, що права ОСОБА_1 під час зупинки роз'яснив, постанову виніс у встановленому законом порядку, однак заперечив, що позивач хотів залучити адвоката.Щодо винесення рішення покладається виключно на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №215449 від 17.07.2018 року, ОСОБА_1 27 липня 2018 року о 09.50 год., рухаючись транспортним засобом "Ford Focus", номерний знак НОМЕР_1, в м.Дунаївці по вул.Шевченка не виконав вимогу дорожнього знаку 3.2 "Рух механічних транспортних засобів заборонено", чим порушив п. 8.4 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, в результаті чого на ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-санітарною експертною комісією серії АВ №1113077 , виданої 21.06.2018 року, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи довічно.

На підставі ст. 14 ЗУ "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно ч. 2 ст. 41 ЗУ "Про дорожній рух" порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху.

Відповідно до п. 8.4(в) Правил дорожнього руху України передбачено, що дорожні знаки поділяються на групи: зокрема заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Знак 3.2 "Рух механічних транспортних засобів заборонено" тобто забороняється рух механічних транспортних засобів в зоні дії вказаного дорожнього знаку.

Однак, відповідно до п. 2.8 постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 "Про правила дорожнього руху" водій з інвалідністю, що керує мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком “Водій з інвалідністю”, або водій, що перевозить пасажира з інвалідністю, може відступати від вимог дорожніх знаків 3.1, 3.2 і 3.35 - 3.38, а також знака 3.34 за наявності під ним таблички 7.18.

Згідно із ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В порушення вимог ст. 77 КАС України відповідачем окрім оскарженої постанови не надано суду доказів якими б обґрунтовувалось рішення суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем ПДР України, зокрема не додано диску із відеозаписом вчинення порушення ПДР України та не спростовано тверджень позивача наведених у позовній заяві та доданих до неї матеріалах. Натомість позивачем зазначено про наявність у нього на транспортному засобі позначки "Водій з інвалідністю".

Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, зокрема оскаржуваної постанови, така не містить жодних посилань на будь-які інші фактичні дані, на підставі яких інспектор дійшов висновку про вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, судом не може бути надано правової оцінки зазначеним у постанові обставинам справи, оскільки така оцінка без підтверджуючих доказів вчинення адміністративного правопорушення може призвести до неправильного висновку про наявність в діях позивача порушень вказаних у оскаржуваній постанові. Саме по собі описання відповідачем в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення, чого інспектором не було виконано.

Тому шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.

За таких обставин, наявні у справі матеріали, зокрема, постанова не дає суду достатніх підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП.

Також слід врахувати і той факт, що відповідачем було порушено права позивача на захист, оскільки клопотання ОСОБА_1 про надання можливості скористатись послугами адвоката, враховане інспектором Капітанчуком О.В. не було, що підтверджується поясненнями позивача, які додаються до оскаржуваної постанови.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суд не може прийняти до уваги заперечення представника відповідача ГУНП в Хмельницькій області про те, що на автомобілі позивача була відсутня позначка "Водій зінвалідністю", оскільки це ніяким чином не зафіксоване у матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, і приходить до висновку, що постанова в справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача наявні ознаки правопорушення, за яке законом встановлено адміністративну відповідальність, а тому суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №215449 від 27 липня 2018 року - скасуванню, а справа - закриттю.

На підставі ст. 55 Конституції України, ст. 9, 22, 121, 251, 258, 289, 293 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП 23066110015) до ОСОБА_4 управління Національної поліції в Хмельницькій області (місцезнаходження: м.Хмельницький вул.Зарічанська, 7, код ЄДРПОУ 40108824), інспектора СРПП Дунаєвецького ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2) про скасування постанови задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №215449 від 27 липня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень - скасувати, а справу закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного адміністративного суду через Дунаєвеецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Дата складання повного судового рішення 10 грудня 2018 року.

Головуючий:/підпис/

Згідно з оригіналом:

Голова Дунаєвецького районного суду ОСОБА_5