Рішення № 78642341, 13.11.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13601/18

Провадження № 2-а/522/1274/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участі секретаря судового засідання Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м.Одеса, вул.. Канатна, 83) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65104, м.Одеса, пл. Бориса Деревянка, 1) про визнання неправомірними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 01.08.2018 року надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, у якій просили визнати неправомірними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП № 47439743 від 11.07.2018 року про накладення подвійного штрафу та від 12.07.2018 року ВП № 47439743 про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою суду від 02.08.2018 року провадження у справі відкрите, справа призначена до розгляду на 08.10.2018 року.

Ухвалою суду від 11.10.2018 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача надав суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205, 286 КАС України, неявка в судове засідання будь-якого учасник справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, суд вважає, що винесені відповідачем постанови про накладення на позивача штрафів винесені неправомірно, безпідставно, та в порушення положень чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2010 по справі № 2а-604/10, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012, зобов'язано головне управління зробити перерахунок додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю для постраждалих від аварії на Чорнобильської АЕС з урахуванням ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та провести відповідні виплати з 17.08.208 року.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.05.2015 ВП № 47439743.

Головне управління листом від 28.05.2015 № 5764/05 просило відкласти провадження виконавчих дій у зв'язку з тим, що в постанові суду від 30.11.2010 датою, з якої необхідно провести перерахунок, вказано 17.08.208 та головним управлінням подана заява про виправлення описки.

Після надходження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2015 року про виправлення описки в постанові від 30.11.2010 де датою, з якої необхідно зробити перерахунок вказано 17.08.2008, головне управління листом від 17.06.2015 року № 6576/05 сповістило відділ примусового виконання рішень про виконання рішення.

На виконання постанови від 30.11.2010 ОСОБА_1 у червні 2015 року проведено перерахунок додаткової пенсії з 17.08.2008 по 22.07.2011 року, оскільки 23.07.2011 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”.

Тобто, перерахунок проведено до дати, з якої відбулися зміни у пенсійному законодавстві. Доплата до перерахунку за вказаний період в сумі 12061,18 грн. буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

У подальшому головне управління неодноразово повідомляло відділ примусового виконання рішень про виконання постанови від 30.11.2010 (листи від 04. 04.2017 № 4697/0 від 06.07.2017 № 11160/03), останній лист головним управлінням направлено 11.10.2017 року вих. № 19546/03.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень винесено постанову про накладання штрафу від 10.10.2017 ВП № 47439743.

Разом з тим, головним управлінням подано адміністративний позов до суду щодо визнання неправомірними дій відділу примусового виконання рішень управління державні виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області і скасування штрафу в розмірі 5100 грн.

Так, за наслідками розгляду вищевказаного адміністративного позову, Приморським районним судом м. Одеси постановлено рішення від 25.01.2018 року в справі № 522/20161/17, яким позов головного управління задоволено та скасовано постанову про накладання штрафу від 10.10.2017 ВП № 47439743. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.01.2018 року залишено без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 року по справі № 522/20161/17.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень прийнято постанову про накладання подвійного штрафу від 11.07.2018 ВП № 47439743 та постанову про стягнення виконавчого збору від 12.07.2018 ВП № 47439743.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обовязковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та обєктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавець зобовязаний, у тому числі, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ від 09.04.1992 фінансування пенсійні виплат, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з п.п. 29 и. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень, або їх перевищення всупереч цьому кодексу 1 Державному бюджету України, є порушенням бюджетного законодавства.

Головному управлінню не були передбачені бюджетні призначення на виплату донарахованих сум за рішеннями суду.

Отже, головним управлінням перерахунок пенсії проведено в межах зобов'язань, покладених постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2010 року.

Таким чином, головним управлінням вживалися всі можливі дії для виконання вимог виконавчого листа від № 2а-604/10 та постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 757/29541/14-а (номер рішення в ЄДРСР 74718583) та від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а (номер рішення в ЄДРСР 71834551) невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана Постанова від 11.07.2018р. про накладення подвійного штрафу, прийнята старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області передчасно, та без встановлення і з'ясування усіх фактичних обставин.

Щодо вимог позивача про скасування постанови від 12.07.2018 року ВП № 47439743 про стягнення виконавчого збору, суд зазначає наступне.

Виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-604/10 виданого 22.04.2015 відкрито 07.05.2015 ВП № 47439743, тобто в момент дії Закону України “Про виконавче провадження” N 606-ХІV від 21.04.1999.

Відповідно до ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження” N 606-ХІV від 21.04.1999, у разі невиконання боржником рішення у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, за яким боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Враховуючи те, що головним управлінням вимоги виконавчого листа № 2а-604/10 виданого 22.04.2015 по виконавчому провадженню ВП № 47439743 не виконано в строк передбачений ст. 25 Закону N 606-ХІV від 21.04.1999 з поважних причин, а саме через відсутність відповідного фінансування, то постанова державного виконавця ВП № 47439743 від 12.07.2018 року про стягнення з головного управління виконавчого збору в розмірі 14892 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Виходячи, з санкції статті 28 Закону України “Про виконавче провадження” N 606-ХІV від 21.04.1999, яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження і під час виконання головним управлінням судового рішення, сума виконавчого збору складала 2040 грн.

Відповідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин (виконання рішення суду) діяв саме Закон України “Про виконавче провадження” N 606-ХІV від 21.04.1999 р., то і правові наслідки за невиконання рішення суду повинні передбачатись також цим Законом, а не Законом України “Про виконавче провадження” № 1404-VІІІ від 02.06.2016.

Однак, відділом примусового виконання рішень як суб'єктом владних повноважень не зазначено правових підстав для збільшення розміру виконавчого збору, з 2040 грн. до 14892,00 гривень.

Таким чином, постанова про стягнення судового збору ВП №47439743 від 12.07.2018 року є протиправною також і в частині визначення виконавчого збору в розмірі 14892.00 грн, а тому підлягає скасуванню.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п.4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. №15-рп/2004, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008року), право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог, та скасування оскаржуваних Постанов, винесені старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, як такі що винесені передчасно.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже, підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись: ст.ст. 9, 243-246, 250, 251, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП № 47439743 від 11.07.2018 року про накладення подвійного штрафу та від 12.07.2018 року ВП № 47439743 про стягнення виконавчого збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Приморського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: А.Ю. Бойчук