Рішення № 78642271, 10.12.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14957/18

Провадження № 2/522/7806/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді – Бойчука А.Ю.

при секретарі: Іскрич В.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1) до ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення обєкта самочинного будівництва,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Одеська міська рада звернулася з позовом до ОСОБА_1, відповідно до якого просила: зобов’язати ОСОБА_1 власними силами і за власний рахунок знести об’єкт самочинного будівництва - прибудову площею 9,9 кв.м. до веранди квартири №1, розташованої на першому поверсі будинку № 5 по вул. Дідріхсона в м. Одесі та стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради витрати з оплати судового збору в розмірі 2643,00 гривні.

При цьому посилаючись на те, що відповідно до інформації, наданої Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради, гр. ОСОБА_1 здійснила самочинне будівництво, а саме, прибудову площею 9,9 кв.м. до веранди квартири, розташованої на першому поверсі за вказаною адресою. При цьому зведення вказаної будівлі відбулося на земельній ділянці, що перебуває у власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, внаслідок чого відбулося не тільки протиправне самочинне будівництво, а й самовільне та незаконне захоплення земельної ділянки.

Представник позивача надав суду заяву, згідно якої просив провести судове засідання без фіксації судового процесу, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти прийняття заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з’явилася, про час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності відповідача до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі суттєві обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, суд прийшов до наступного.

Гр. ОСОБА_2 здійснила самочинне будівництво, а саме, прибудову площею 9,9 кв.м. до веранди квартири, розташованої на першому поверсі за адресою: вул. Дідріхсона, 5 у м. Одесі.

Факт здійснення самочинного будівництва підтверджується наступними доказами: фотофіксацією об’єкта самочинного будівництва; схематичним планом від 07.03.2018 р.; актом обстеження від 07.03.2018 р.; приписами КП«ЖКС «Порто-Франківський» від 05.03.2018 р. та від 07.03.2018 р. про надання проектно-дозвільної документації на виконання будівельних робіт; актом від 05.03.2018 р. про відмову ОСОБА_1 від отримання приписів; доповідною запискою директора КП «ЖКС «Порто-Франківський» від 12.03.2018 р.; листом КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 28.12.2017 р.; розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 03.04.2018 р. № 101 «Про приведення самовільно реконструйованої квартири № 1, яка розташована в житловому будинку за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 5 до первинного стану.»

Згідно з п. 1 зазначеного розпорядження гр. ОСОБА_1 зобов’язано до 12.04.2018 р. привести самовільно реконструйовану квартиру № 1, яка розташована в житловому будинку за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 5, до первинного стану.

Зазначене розпорядження гр. ОСОБА_1 не виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, чинне законодавство України визнає будівництво самочинним за наявності хоча б однієї з наступних ознак:

будівництво ведеться на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети;

будівельні роботи ведуться без правовстановлюючого документа, який дає право на виконання таких робіт;

відсутній затверджений проект;

при виконанні будівельних робіт допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Будівництвом об’єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об’єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови.

Під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвільний документ (статті 35 - 37 вказаного Закону), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об’єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Відповідно до ст. ст. 35-37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвільними документами, що дають право на виконання будівельних робіт, є: повідомлення про початок виконання підготовчих робіт; повідомлення про початок виконання будівельних робіт; дозвіл на виконання будівельних робіт.

Згідно з ч. 2 ст. 35 вказаного Закону виконання підготовчих робіт без подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт забороняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Крім того, відповідно до п. 2 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р., у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 р. № 747) реєстрація - внесення даних до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - реєстр).

Згідно з підпунктом 1 пункту 10 Положення про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (затверджено рішенням Одеської міської ради від 27.04.2016 р. № 579-УІІ) Управління відповідно до покладених на нього завдань надає, отримує, реєструє, повертає документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, відмовляє у видачі таких документів, анулює їх, скасовує їх реєстрацію.

Таким чином, документи, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт підлягають реєстрації в органах державного архітектурно-будівельного контролю.

Отже, будівельні роботи, які виконані або виконуються без надання до органів державного архітектурно-будівельного контролю відповідних документів та їх реєстрації у вказаних органах, є самочинним будівництвом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об’єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно зі ст. 28 цього ж Закону власники та користувачі об’єктів архітектури зобов’язані отримувати в установленому законодавством порядку документ дозвільного характеру, що дає право на виконання робіт, пов’язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об’єкта архітектури.

Відповідачем порушені наведені вимоги законодавства щодо умов, підстав та порядку виконання будівельних робіт, у зв’язку з чим виконані будівельні роботи є самочинним будівництвом.

Таким чином, проведені відповідачем будівельні роботи є самочинним будівництвом.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» відповідно до вимог статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об’єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

Верховний Суд України у справі № 6-130цс13 висловив правову позицію, відповідно до якої у розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об’єкт, а й об’єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об’єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об’єкт втрачає тотожність з тим, на який власником отримано право власності. Об’єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об’єкти не є об’єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-180цс14 об’єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Згідно з ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, гр. ОСОБА_1 виконані будівельні роботи, які за чинним законодавством України визначені як самочинне будівництво. Крім того, виконання зазначених робіт здійснено на земельній ділянці, яка не відводилася для цієї мети, тобто відбулося самовільне захоплення земельної ділянки, яка є власністю територіальної громади м. Одеси, повноваження власника щодо якої здійснюються Одеською міською радою.

З огляду на вищевикладене суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача щодо знесення об’єкту самочинного будівництва - прибудови площею 9,9 кв.м. до веранди квартири №1, розташованої на першому поверсі будинку № 5 по вул. Дідріхсона в м. Одесі, оскільки остання улаштована самовільно та з істотними порушеннями будівельних норм і правил чинного законодавства України.

Керуючись: ст. ст.12,13,76,77,141,259,263,264,265,268,272,273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити

Зобов’язати ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) власними силами і за власний рахунок знести об’єкт самочинного будівництва - прибудову площею 9,9 кв.м. до веранди квартири №1, розташованої на першому поверсі будинку № 5 по вул. Дідріхсона в м. Одесі.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Одеської міської ради витрати з оплати судового збору в розмірі 2643,00 гривні.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: А.Ю. Бойчук