Рішення № 78642127, 10.12.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/7415/18

Справа № 522/13368/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Грищук В.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського державного аграрного університету про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 30.07.2018 року звернувся до суду з позовом до Одеського державного аграрного університету та просив скасувати наказ №50-ВК від 06.06.2014 року, згідно якого наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді асистента кафедри внутрішніх хвороб тварин та кліндіагностики було скасовано; поновити позивача на посаді асистента кафедри внутрішніх хвороб тварин та кліндіагностики; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.08.2013 року по день ухвалення рішення суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2014 року частково задоволено позов ОСОБА_1, визнано недійсним наказ ОДАУ №70-ВК від 30.08.2013 року про звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на роботі, стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 21393 грн. 02.06.2014 року позивач прибув до відділу кадрів ОДАУ з копією рішення суду про поновлення його на роботі. 03.06.2014 року написав заяву, якою зобов’язався надати в триденний строк документи, що потребувала начальник відділу кадрів ОСОБА_2, саме трудову книжку та військовий квиток. 05.06.2014 року після звільнення з попереднього місця роботи позивач приніс трудову книжку, проте без військового квитка її відмовилися взяти. 06.06.2014 року позивач поїхав до Овідіопольського райвійськкомату, того ж дня подав військовий квиток до університету. Відділ кадрів не прийняв трудову книжку, оскілки було вказано, що подано апеляційну скаргу на рішення суду, тому поки питання не вирішено позивача не буде поновлено на роботі. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30.07.2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в іншій частині позову відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.11.2014 року залишено в силі рішення апеляційного суду. Позивач дізнався про наказ про поновлення його на роботі та про наказ, яким скасовано попередній лише 06.07.2018 року, тому строк звернення до суду просив поновити. Таким чином, позивач вважає, що його було введено в оману щодо його поновлення на роботі та потім що його не буде поновлено на роботі у зв’язку з апеляційним оскарженням. Вказує, що скасування наказу про поновлення ОСОБА_1 на роботі є незаконним, оскільки КЗпП України не передбачено відмова у поновленні на роботі у зв’язку з ненаданням трудової книжки та військового квитка.

Ухвалою суду від 06.08.2018 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано 10-денний термін для усунення недоліків позову.

Після усунення недоліків позову, ухвалою суду від 16.08.2018 року провадження у справі відкрите, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного провадження з призначенням судового засідання на 15.11.2018 року.

У судовому засіданні 15.11.2018 року розгляд справи було відкладено на 10.12.2018 року.

До суду 07.12.2018 року надійшов відзив Одеського державного аграрного університету, згідно якого просили відмовити у позовних вимогах, зважаючи на те, що позивач пропустив 3-місячний термін звернення до суду з позовом про поновлення на роботі. Відповідач вказує, що позивач зловживає процесуальними правами, адже спір між тими самими сторонами вже було вирішено судом. Крім того, позивач вводить в оману суд, оскільки станом на 05.06.2014 року позивача не було звільнено з попереднього місця роботи як він зазначає у позові.

У судовому засіданні 10.12.2018 року ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.

Представник відповідача – ОСОБА_4 просив відмовити у задоволені позову, посилаючись на обставини викладені у відзиві та зважаючи на те, що строк звернення до суду пропущений.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази в їх сукупності приходить на висновку про відмову у задоволенні позову, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 01.02.2012 року Наказом №8-ВК ОСОБА_1 прийнятий на посаду асистента кафедри внутрішніх хвороб тварин та кліндіагносити за строком трудовим договором у Державний аграрний університет.

31.08.2013 року наказом №70-ВК від 30.08.2013 року ОСОБА_1 звільнений з посади у зв’язку з закінченням строку дії контракту, згідно копії трудової книжки позивача.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/30945/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Одеського державного аграрного університету та до ректора ОСОБА_5 про поновлення на посаді, стягнення за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди від 30.05.2014 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено, визнано наказ ОДАУ №70-ВК від 30.08.2013 року недійсним; стягнуто з ОДАУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 21393 грн.

Наказом Одеського державного аграрного університету №46-ВК від 02.06.2014 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді асистента кафедри внутрішніх хвороб тварин кліндіагностики з 31.08.2013 року згідно рішення суду.

03.06.2014 року ОСОБА_1 написав пояснювальну записку, за якою зобов’язався у триденний строк подати до відділу кадрів Одеського державного аграрного університету трудову книжку та тимчасове військове посвідчення.

Актом від 03.06.2014 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9 підтвердили, що начальник відділу кадрів повідомила ОСОБА_1 щодо необхідності подання трудової книжки та військового квитка та попередила, що у разі неподання таких документів протягом 3-х днів наказ про поновлення на роботі буде відмінено.

Вже наказом №50-ВК від 06.06.2014 року наказ №46-ВК від 02.06.2014 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді асистента кафедри внутрішніх хвороб тварин кліндіагностики з 31.08.2013 року згідно рішення суду було скасовано.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 30.07.2014 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.05.2014 року скасовано та ухвалено нове, яким стягнуто з ОДАУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 7959 грн., в іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 30.07.2014 року залишено в силі Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05.11.2014 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, фактично за результатами касаційного розгляду справи про поновлення на роботі ОСОБА_1 було відмовлено ОСОБА_1 в частині вимог щодо поновлення його на роботі.

Проте, наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 було скасовано у зв’язку з неподанням трудової книжки та військових документів.

Частиною 2 ст. 24 КЗпП України передбачено, що при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

При поновленні працівника на роботі також застосовуються положення вищевказаної статті щодо подання документів.

Згідно пункту 1.3 Інструкції по порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерство юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 при влаштуванні на роботу працівники зобов’язані подати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Крім того, з пункту 1.4 Інструкції вбачається і необхідність подання військового квитка при прийнятті / поновленні на роботі.

Доказів того, що позивач подавав відповідачу трудову книжку та військовий квиток у триденний строк після написання пояснювальної записки суду не надано.

Крім того, варто погодитися з твердженнями представниками відповідача, що з трудової книжки позивача вбачається, що 05.06.2014 року ОСОБА_10 призначений на посаду заступника начальника по роботі з особовим складом в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Одеській області.

Представник Одеського державного аграрного університету просив застосувати строки позовної давності, тож з цього приводу варто відзначити.

ОСОБА_3 адвокатським запитом від 02.07.2018 року зажадав отримати від Одеського державного аграрного університету копії документів стосовно виконання рішення суду у справі №522/30945/13-ц.

Одеський державний аграрний університет листом від 06.07.2018 року надав запрошені документи та повідомив про виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць у розмірі 2377 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

КЗпП України є спеціальним законом, що регулює трудові правовідносини, передбачає строки звернення до суду.

Встановлений статтею 223 КЗпП України строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін. Проте, відповідача просить застосувати строки позовної давності.

Відтак, з Наказом №46-ВК від 02.06.2014 року про поновлення на роботі ОСОБА_1 був ознайомлений, що підтверджується його підписом в заяві.

Твердження позивача що підпис в наказі йому не належить не знаходять підтвердження в матеріалах справи.

Позивач вказує, що про існування наказу №50-ВК від 06.06.2014 року йому стало відомо лише 06.07.2018 року, проте тоді отримується, що з 02.06.2014 року по 06.07.2018 року ОСОБА_1 вважав, що він працював на посаді асистента на кафедрі внутрішніх хвороб тварин та кліндіагностики Одеського державного аграрного університету. Неотримання заробітної плати, невиконання трудових обов’язків, недотримання трудового розпорядку не свідчили для ОСОБА_1 про те, що він не працює в ОДАУ.

Наказ, який оскаржує позивач по свої суті припинив трудові правовідносин між Одеським державним аграрним університетом та ОСОБА_1. Про припинення трудових відносин працівник не міг дізнатися через 4 роки.

Строк звернення до суду встановлений у три місяці відраховується з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Позивач зобов’язаний був дізнатися про порушення його трудових прав у 2014 році, оскільки трудових обов’язків він не виконував, заробітну плату не отримував, проте незважаючи на це позовна заява була подана до Приморського районного суду м. Одеси 30.07.2018 року.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9, встановлені ст. ст. 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного чи тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи і обов'язки сторін.

Позивач просить поновити йому строки звернення до суду, проте належних та обґрунтованих причин із-за яких процесуальний строк був пропущений не наведено та поважність причин пропуску процесуального строку не доведена.

У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2010 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Тобто, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд відмовляє у їх задоволенні у зв'язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску строку захисту своїх прав або інтересів.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність необхідності застосовувати наслідки пропуску строків позовної давності, адже позовні вимоги ОСОБА_1 по суті є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Останній день для складення повного тексту судового рішення припав на суботу, що є вихідним днем, тож датою складення повного тексту є наступний за вихідним робочий день, а саме 17.12.2018 року.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Лиманка, ЖМ «Червоний Хутір», вул. Світла, 11) до Одеського державного аграрного університету (код ЄДРПОУ 00493008, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 13) про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Повний текст рішення суду складено 17.12.2018 року.

Суддя: В.Я. Бондар