Рішення № 78641148, 07.12.2018, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 07.12.2018

Справа № 501/1928/18

2/501/1230/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Петрюченко М.І.

за участю секретаря судового засідання – Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідача: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

предмет та підстави позову: про визнання незаконними наказів, про зобов’язання поновити на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_2,

представник відповідача ОСОБА_3,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті,

ВСТАНОВИВ:

1. Виклад позиції позивача та відповідача.

1. До Іллічівського міського суду Одеської області 07 липня 2018 року звернулася Т.В. з позовом до підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання незаконним наказу №225 від 24 квітня 2018 року, зобов’язання поновити умови праці відповідно до умов трудового договору, стягнення недоплаченої заробітної плати, пізніше уточненному (а.с.92), в якому просить суд:

- визнати незаконним наказ Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №225 від 24 квітня 2018 року «Про зміну істотних умов праці», в частині, що стосується її особистих умов праці;

- скасувати наказ Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №364/О-3 від 25 червня 2018 року про припинення трудового контракту ОСОБА_1;

- зобов’язати Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» поновити з 01 липня 2018 року їй умови праці відповідно до умов трудового договору з оплатою праці згідно штатного розпису у розмірі 27000,00 грн.

- стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

2. Позов обґрунтований тим, що вона (позивачка) працює на Державному підприємстві «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на посаді заступника начальника контейнерного терміналу з кадрової роботи. Згідно штатного розпису ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» посадовий оклад заступника начальника контейнерного терміналу з кадрової роботи складає 27000,00 грн.

Позивачка зазначає в позові, що 24 квітня 2018 року ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» винесений наказ №225, відповідно до якого з 01.07.2018 року працівникам підприємства, посади яких зазначені у додатку до наказу №225 встановлено середньорічні годинні ставки (посадові оклади) у розмірах, які були станом на 01.09.2017 року з урахуванням коефіцієнту 1,1 до встановлених розмірів середньорічних годинних тарифних ставок, в результаті чого було зменшено її посадовий оклад з 27000,00 до 9572,00 грн.

26 квітня 2018 року позивачка отримала повідомлення адміністрації Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про зміни істотних умов праці у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці у нормі зменшення посадового окладу. Тим же документом позивачку попереджено про те, що у разі ненадання згоди на продовження роботи із зазначеними змінами істотних умов праці упродовж двох місяців трудовий договір з нею буде припинено адміністрацією підприємства на підставі п.6 ст.36 КЗпП України.

Позивачка вказує в позові, що зміст отриманого нею наказу не містить жодного посилання на об’єктивні обставини, які зумовлюють необхідність запровадження змін в організації виробництва і праці, а вказується лише, що зміна істотних умов праці відбувається з метою «підтримання спокійної, ділової атмосфери у колективі порту, а також оптимізації навантаження на фонд оплати праці», не зазнали будь-яких змін усі організаційно-розпорядчі функції та документи, які визначають організацію виробництва і праці на терміналі.

Також, позивачка зазначає в позові, що з 25.06.2018 року по 30.06.2018 року вона знаходилась на лікарняному та 05 липня 2018 року вона отримала Наказ №364/О-3 від 25 червня 2018 року про припинення трудового контракту, яким її було звільнено з посади заступника начальника контейнерного терміналу з кадрової роботи з 01 липня 2018 року з підстав відмови від продовження роботи зі зміненими умовами праці.

Позивачка стверджуючи, що оскаржуваний наказ №225 від 25 квітня 2018 року є незаконним, оскільки виданий адміністрацією порту виключно з метою імітації змін в організації виробництва і праці, штучного створення видимості наявності передбачених законом підстав для істотних змін в умовах праці шляхом одностороннього необґрунтованого зменшення розміру оплати праці, та її звільнення вібулось під час її перебування на лікарняному, звернулався до суду з даним позовом.

3. Представник відповідача 10.08.2018 року надав до суду відзив на позов (а.с.34-39), просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи тим, що наказом директора ДП «МТП «Чорноморськ» від 23.10.2017 року №604-о ОСОБА_1 помічника начальника 5 терміналу з кадрів переведено з 23.10.2017 року заступником начальника контейнерного терміналу з кадрової роботи ДП «МТП «Чорноморськ» з оплатою праці за штатним розписом ст.32 КЗпП України, режим роботи – денний з п’ятиденним тижнем.

На підставі зміни штатних розписів структурних підрозділів підприємства в 2017 року №129.1/11.1-5, затверджених в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» 23.10.2017 року заступнику начальнику контейнерного терміналу з кадрової роботи збільшено середньогодинну ставку до 162,65 грн. та місячний оклад до 27000 грн.

Представник відповідача зазначає у відзиві, що наказом в.о. директора порту «Про зміну істотних умов праці» від 24.04.2018 року №225 з 01.07.2018 року працівникам підприємства, посади яких зазначені у додатку до цього наказу, встановлено середньорічні годинні ставки (посадові оклади) у розмірі, станом на 01.09.2017 року, з урахуванням коефіцієнту – 1,1 до встановлених розмірів середньорічних годинних ставок (погодинна ставка – 57,66 грн., посадовий оклад – 9572 грн.). Зазначені зміни до штатного розпису з 01.07.2018 року внесені на виконання наказу в.о. директора порту «Про зміни в організації виробництва і праці» від 03.04.2018 року №172.

Також представник відповідача вказує, що підставою для видання наказу від 03.04.2018 року був проект нової організаційної структури ДП «МТП «Чорноморськ», який супроводжувався низкою організаційно-технічних заходів та розроблявся задля приведення функцій та задач структурних підрозділів у відповідність з фактично виконуваними завданнями, оптимізації виробничих зв’язків та взаємодії структурних підрозділів у досягненні стратегічних цілей підприємства, з метою виключення дублюючих функцій підприємства.

Крім того, представник позивача зазначає, що на правовідносини по даній справі не поширюється заборона на звільнення позивача в період її тимчасової непрацездатності.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Представник позивача 18.10.2018 року надав до суду заяву про об’єднання позовів (а.с.59-61).

5. В судовому засіданні позивачка та її представники просили суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

6. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

7. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 23.07.2018 року відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с29-30).

8. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 20.09.2018 року постановлено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (а.с.54-55), в судове засідання викликані сторони по справі.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

9. Судом встановлено, що ОСОБА_1. працювала на Державному підприємстві «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на посаді заступника начальника контейнерного терміналу з кадрової роботи.

Так, наказом директора ДП «МТП «Чорноморськ» від 23.10.2017 року №604-о ОСОБА_1 помічника начальника 5 терміналу з кадрів переведено з 23.10.2017 року заступником начальника контейнерного терміналу з кадрової роботи ДП «МТП «Чорноморськ» з оплатою праці за штатним розписом ст.32 КЗпП України, режим роботи – денний з п’ятиденним тижнем (а.с.21-22).

10. На підставі зміни штатних розписів структурних підрозділів підприємства в 2017 році №129.1/11.1-5, затверджених в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» 23.10.2017 року, начальнику контейнерного терміналу збільшено середньогодинну ставку з 64,2 грн. до 252,71 грн. та місячний оклад з 10613 грн. до 41777 грн. відповідно (а.с.15).

11. Згідно штатного розпису ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» посадовий оклад заступника начальника контейнерного терміналу з кадрової роботи складав 27000 грн. (а.с.13-14)

12. Відповідно до наказу ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №225 від 24 квітня 2018 року, з 01.07.2018 року працівникам підприємства, посади яких зазначені у додатку до наказу №225 встановлено середньорічні годинні ставки (посадові оклади) у розмірах, які були станом на 01.09.2017 року з урахуванням коефіцієнту 1,1 до встановлених розмірів середньорічних годинних тарифних ставок (а.с.12).

13. Зазначені зміни до штатного розпису з 01.07.2018 року внесені на виконання наказу в.о. директора порту «Про зміни в організації виробництва і праці» від 03.04.2018 року №172 (а.с.15).

14. 26 квітня 2018 року ОСОБА_1 отримала повідомлення адміністрації Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про зміни істотних умов праці у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці у нормі зменшення посадового окладу, яким її попереджено про те, що у разі ненадання згоди на продовження роботи із зазначеними змінами істотних умов праці упродовж двох місяців, трудовий договір з нею буде припинено адміністрацією підприємства на підставі п.6 ст.36 КЗпП України (а.с.16).

15. Наказом ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №364/о-3 від 01 липня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з 01 липня 2018 року з посади заступника начальника 6 контейнерного терміналу з кадрової роботи на підставі п.6 ст.36 КЗпП України.

16. Також, судом досліджено копії:

- листка непрацездатності, згідно якого ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 25.06.2018 року по 07 липня 2018 року (а.с.18);

- витягу з колективного договору (а.с.41);

- додатку 1 (рівні посадових окладів і тарифних ставок по основним професійно-кваліфікаційним групам працівників) (а.с.42);

- наказу ДП «МТП «Чорноморськ» №109 від 16.02.2018 року «Про зміни в організації виробництва і праці» (а.с.43-44);

- наказу ДП «МТП «Чорноморськ» №126 від 26.02.2018 року «Про внесення змін до наказу від 16.02.2018 року №109» (а.с.45);

- посадової інструкції заступника начальника контейнерного терміналу з кадрової роботи (а.с.72-77);

- посадової інструкції помічника начальника терміналу (комплексу) з кадрів (а.с.78-81).

V. Оцінка Суду.

17. Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

18. Відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

19. Як слідує з п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

20. Таким чином, зміна істотних умов праці передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці, що включає зміну систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інше.

21. Перелік істотних умов праці, передбачений ч.3 ст.32 КЗпП України, не є вичерпним і може доповнюватися стосовно кожного конкретного випадку, тому істотні умови праці є оціночним поняттям, одна й та сама умова праці для одного працівника може бути істотною, а для іншого ні. При цьому, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

22. Такі висновки повністю узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові № 6-2748цс15 від 23.03.2016 року.

23. Як регламентує п.п.3 п.31 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно з ч.3 ст.32 КЗпП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов'язку поновити працівникові попередні умови праці.

24. Відповідно до ст.103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

25. Судом встановлено, що з 01.07.2018 року працівникам підприємства, посади яких зазначені у додатку до наказу №225 встановлено середньорічні годинні ставки (посадові оклади) у розмірах, які були станом на 01.09.2017 року з урахуванням коефіцієнту 1,1 до встановлених розмірів середньорічних годинних тарифних ставок, не потягнуло за собою зміну істотних умов праці, оскільки будь-яких змін в організації виробництва і праці для позивача не відбулось.

26. ОСОБА_1, як працювала на посаді заступника начальника контейнерного терміналу з кадрової роботи з тими ж посадовими обов’язками, які відображено в інструкції, затвердженої Наказом ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №656 від 15.11.2017 року (а.с.72-76), так і продовжувала працювати.

27. Таким чином, суд доходить до висновку, що колишні умови праці збережено для позивача, оскільки нове положення про структурний підрозділ контейнерний термінал державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» та посадова інструкція заступника начальника контейнерного терміналу з кадрової роботи не затверджувались на підприємстві.

Отже, зміни істотних умов праці для позивача не відбулось.

28. Суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що право визначати чисельність і штат працівників належить власникові або уповноваженому ним органу і ніхто не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників. Власник має право на свій розсуд вносити зміни у штатний розпис. Вказане право підприємству надано відповідно до ст.64 ГК України (підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис).

29. Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.13 КЗпП України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці та ін.

30. Відповідно до ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

31. Положення ст.96 КЗпП України встановлюють, що колективним договором, а якщо договір не укладався - наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, можуть встановлюватися інші системи оплати праці.

32. Як встановлено судом, у ДП «МТП «Чорноморськ» існує профспілкова організація та у дослідженому в судовому засіданні наказі №109 від 16.02.2018 року вказано про необхідність проведення заходів щодо зміни в організації виробництва і праці та заміщення вакантних посад на підприємстві у відповідності до ст.49-2 КЗпП України та колективного договору ДП МТП «Чорноморськ» (а.с.43-44).

33. Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів, що у зв’язку зі змінами організаційної структури аппарату управління ДП МТП «Чорноморськ», було внесено зміни до Колективного договору трудового коллективу апарату управління ДП МТП «Чорноморськ» (визначено нові коефіцієнти граничних меж посадових окладів, професіоналів, фахівців, технічних службовців апарату управління ДП МТП «Чорноморськ») та, що такі зміни погоджувались з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

34. Суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача в судовому засіданні на те, що зміни щодо істотних умов праці направлялись до профспілкової організації та відсутність будь-яких заперечень з боку профспілкової організації щодо зміни до штатного розпису, істотних умов праці є мовчазною згодою (погодженням) на встановлення нових систем оплати праці з боку профспілки.

35. Отже, суд доходить до висновку, що ДП МТП «Чорноморськ» в односторонньому порядку прийняло рішення з питань оплати праці. Вказані обставини дають підстави суду сумніватись у законності змін організаційної структури підприємства (змін істотних умов праці) щодо позивача, тому ДП МТП «Чорноморськ» не мало правових підстав для звільнення ОСОБА_1 за п.6 ст.36 КЗпП України, її звільнення є незаконним.

36. Суд, зауважує, що визнання наказу про звільнення незаконним автоматично тягне за собою поновлення працівника на роботі та обов'язок роботодавця виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу (аналогічного висновку дійшов ВССУ при розгляді справи № 223/30/16-ц від 25.09.2017).

37. Оскільки суд дійшов висновку про незаконність звільнення позивачки, то в порядку ст.235 КЗпП України позивач має право на стягнення на свою користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

38. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок) і обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата.

39. Пунктом 5 розділу ІV Порядку передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

40. Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позов в цій частині обґрунтований та підлягає задоволенню.

41. Щодо посилань позивачки про неправомірність її звільнення за п.6 ст.36 КЗпП України (з підстав відмови від продовження роботи за зміненими умовами праці) в період тимчасової непрацездатності, що є порушенням ст.40 КЗпП України, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

42. Відповідно до п.6 ст.36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

43. Статтею 40 КЗпП України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

44. Стаття 184 КЗпП України передбачено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

45. Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП (322-08) стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

46. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 23 березня 2011 року дійшов висновку, що оскільки звільнення за п.6 ст.36 КЗпП України, не є звільненням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, припинення трудового договору без врахування гарантій, передбачених ст.184 КЗпП України, можливе.

47. Відповідно до правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-120цс12, правовий зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито законодавцем у п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав передбачених статями 40, 41 цього Кодексу. Це означає, що правовий зміст даного поняття не може охоплювати будь-яке інше звільнення, підстава якого не зазначена у статях 40, 41 КЗпП України чи яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

48. З огляду на нормативне тлумачення пунктів 4, 6 ч.1 ст.36, ст.ст.40, 41 КЗпП України та з урахуванням того, що між сторонами виник спір із приводу звільнення працівника у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці згідно п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України, а не у зв'язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, дія норми ст.184 КЗпП України на спірні правовідносини не поширюється.

49. Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

50. Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

51. Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

52. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

53. Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

54. Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

55. Виходячи з викладеного, Суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

56. Згідно із статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

57. до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

58. Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

59. Отже, у зв’язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст.5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідача у розмірі 2114,40 грн.

З цих підстав, керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст.5-1, 32, 36, 40, 235 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.27 Закону України «Про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263, 265, 430 Цивільно - процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання незаконними наказів, про зобов’язання поновити на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

2. Визнати незаконним наказ Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №225 від 24 квітня 2018 року «Про зміну істотних умов праці» в частині, що стосується особистих умов праці ОСОБА_1.

3. Скасувати наказ Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» №364/О-3 від 25 червня 2018 року про припинення трудового контракту ОСОБА_1.

4. Зобов’язати Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (місце знаходження вул.Праці, 6 м.Чорноморськ Одеської області, ЄДРПОУ 01125672) поновити з 01 липня 2018 року позивачу ОСОБА_1 умови праці відповідно до умов трудового договору з оплатою праці згідно штатного розпису.

5. Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (місце знаходження вул. Праці, 6 м.Чорноморськ Одеської області, ЄДРПОУ 01125672) на користь ОСОБА_1 (місце проживання/реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП 28190019817) заробітну плату за час вимушеного прогулу.

6. Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (місце знаходження вул.Праці, 6 м.Чорноморськ Одеської області, ЄДРПОУ 01125672) на користь держави судовий збір у розмірі 2114,40 грн.

7. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць допустити до негайного виконання.

8. В задоволенні решти вимог відмовити.

9. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

10. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

11. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

12. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

13. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

14. Повний текст рішення складено 07 грудня 2018 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області ОСОБА_4