Рішення № 78639822, 11.12.2018, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1633/17-ц

2/468/248/18

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2018 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчук С.В., за участю секретаря Хижняк К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 19.06.2014 року відповідач отримала кредит у розмірі 13400 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним і банком договір про надання банківських послуг.

В порушення умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконала належним чином. У зв’язку з цим, станом на 06.11.2017 року виникла заборгованість в сумі 17063,99 гривень, з яких: 769,14 гривень – заборгованість за кредитом; 9493,35 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5512,74 грн. – заборгованість за пенею; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 788,76 грн. – штраф (процентна складова).

Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач заперечувала проти задовлення позову. Неможливість подальшого погашення кредиту була обумовлення тяжким матеріальним становищем її сім'ї. На думку відповідача позивачем мало місце в односторонньому порядку підняття процентної ставки за користування кредитом. Долучені позивачем до позовної заяви складові договору не містять її підписів. Умови договору не відповідають вимогам Закону України "По захист прав споживачів" та є несправедливими. Також відповідач зазначила щодо безпідстанвості одночасного стягнення з неї штрафу та пені, посилаючись на заборону подвійної цивільно-правової відповіальності за одне й те саме порушення, закріплену ст. 61 Конститутції України.

Позивачем відповіді на відзив на позовну заяву не надходило.

Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про підтримання позову та розгляд справи за відсутності їх представника.

В матеріалах справи наявна заява представника відповідача про розгляд справи у її відсутність та відсутність відповідача.

Дослідивши наявні у справі матеріали (розрахунок заборгованості за договором станом на 31.05.2015 року; розрахунок заборгованості за договором станом на 06.11.2017 року; копію витягу з Умов і Правил надання банківських послуг; копію анкети-заяви від 19.06.2014 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку; копію Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; копію банківської ліцензії; копію витягу з статуту; виписку по основній картці ОСОБА_1 за період з 19.06.2014 року по 24.04.2018 року; Наказ шаблон №906 СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року "Про важливі зміни в процедурі оформлення і тарифах по кредитним карткам в Приватбанку; Наказ шаблон №906 СП-2015-6552838 від 18.02.2015 року "Про актуалізацію тарифів по карткам "Універсальна", "Універсальна GOLD", картці Юніора та елітним карткам; копію контракту №490/15 надання навчальних послуг в ЧДУ від 01.09.2015 року), суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і можливість часткового задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що 19.06.2014 року між ПАТ КБ „ПриватБанк та відповідачем було укладено договір, за яким позивач надав відповідачу кредит у в розмірі 13400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, а саме не в повній мірі повернув кредит та не сплатив в повному обсязі проценти за його користування. Наведене є підставою для стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом.

Згідно з розрахунку позивача заборованість відповідача станом на 06.11.2017 року становить 17063,99 гривень, з яких: 769,14 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 9493,35 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5512,74 грн. – заборгованість за пенею; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 788,76 грн. – штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність банківський кредит це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Із ст. 526 ЦК України слідує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Встановлені судом обставини свідчать, що відповідачем мало місце порушення договірних зобов'язань.

З наявних в матеріалах справи розрахунків заборгованості вбачається, що позивачем під час кредитування мало місце підвищення процентної ставки кредиту у розмірі 32,40 % з 01.09.2014 року та 42,00 % річних з 01.04.2015 року.

Пунктом 1.1.3.2.4 передбачено право банку змінювати самостійно Тарифи банку, при цьому банк зобовязаний за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, а саме в виписці по картрахунку. Про збільшення кредитного ліміту банк приймає рішення в односторонньому порядку без попереднього повідомлення клієнта.

Натомість зазначені Умови не містять підпису відповідача. При цьому суду не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року № 6-2320цс16.

Отже, з умов укладеного між сторонами договору не вбачається нарахування відсотків на заборгованість у розмірі 32,40 % з 01.09.2014 року та 42,00 % річних з 01.04.2015 року, оскільки тарифами Банку, чинними на момент укладення договору, передбачена базова ставка 30,00 % річних.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

За такого, з 01.09.2014 року позивач мав нараховувати відповідачу проценти в розмірі 30,00 % річних.

З розрахунку заборгованості станом на 06.11.2017 року (а.с.21) вбачається, що позивачем нараховано суму заборгованості по процентам в розмірі 9493 грн. 35 коп. виходячи із процентної ставки 42% річних (3,5 в місяць відповідно), тобто позивачем мало місце завищення процентної ставки на 12% (42-30 =12), що в свою чергу становить 1139 грн. 20 коп. (9493 грн. 35 коп. :100% х 12).

Таким чином, заборгованість відповідача по процентам станом на 06.11.2017 року становить 8354 грн. 15 коп. (9493,35 грн - 1139,20).

Сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 769 грн. 14 коп. є доведеною та обгрунтованою, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені) суд керується наступним.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Позивач, посилаючись на умови договору, просить одночасно стягнути пеню та штраф.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Викладене узгоджується з правовою позицією, висловленою в Постанові Верховного Суду України №6-1374цс17 від 11.10.2017 року.

За такого суд вважає, що достатнім буде лише стягнення штрафу, а в частині стягнення пені слід відмовити за наведених обставин.

При цьому сума штрафу становить: 500 грн. - фіксована частина та 456 грн. 16 коп. - процентна складова в розмірі 5% від суми заборгованості (8354 грн. 15 коп. + 769 грн. 14 коп. = 9123.29 грн, з яких 5% = 456 грн. 16 коп.), а всього сума штрафу становить 956 грн. 16 коп.

У звязку з цим, позов підлягає частковому задоволенню з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором станом на 06.11.2017 року в сумі 10079 грн. 45 коп., з яких: 769 грн. 14 коп. заборгованість за кредитом, 8354 грн. 15 коп. заборгованість по сплаті процентів, 956 грн. 16 коп. заборгованість за штрафами.

На підставі ст. 141 ЦПК України, виходячи з принципу пропорційності покладення судових витрат при частковому задовленню позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по оплаті судового збору в сумі 944 грн. 00 коп. (враховуючи, що судом задоволено 59 % заявлених позовних вимог).

На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 2, 10-13, 81,258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (вул. Полтавська 45/8, м. Баштанка Баштанського району Миколаївської області, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 19.06.2014 року станом на 06.11.2017 року в сумі 10079 (десять тисяч сімдесят дев'ять) гривень 45 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (вул. Полтавська 45/8, м. Баштанка Баштанського району Миколаївської області, РНОКПП НОМЕР_1)на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по оплаті судового збору в сумі 944 (дев'ятсот сорок чотири) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: