Ухвала суду № 78639791, 18.12.2018, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1729/14-ц

2-з/467/3/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2018 року Суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Кірімова О.М. розглянувши заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про заборону на вчинення будь-яких дій,

ВСТАНОВИВ:

17.12.2018 року в провадження Арбузинського районного суду Миколаївської області надійшла заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, згідно якої вони просили суд накласти заборону на вчинення від імені АТ «ПриватБанк» будь-яких дій з майном заявників, а саме: укладання договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки по справі № 2/467/371/14 до зняття (закінчення) мораторію відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, накладеного як забезпечення кредитів в іноземній валюті» до дня набрання чинності законом, який врегулює питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, до кінцевого розгляду справ в суді стосовно заборгованості, та дійсності правочину (договору іпотеки).

При цьому, у вступній частині заяви визначено суб’єктний склад учасників процесу: заявники – ОСОБА_1, ОСОБА_1, який діє від імені померлої ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Однак слід зазначити, що заявники у своїй заяві фактично просять вирішити питання, яке в них винило при виконані рішення суду по справі, у зв’язку з чим просять накласти заборону на вчинення дій від імені АТ КБ «ПриватБанк», однак останнє не зазначено стороною справи в даній заяві про забезпечення позову.

Тобто з урахуванням зазначеного у разі застосуванням зазначених вище заходів можуть бути порушені й інтереси АТ КБ «ПриватБанк».

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні перевіряти відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог щодо змісту та форми заяви, передбачених статтею 151 ЦПК України.

Розглянувши заяву про забезпечення позову (заборону на вчинення будь-яких дій) та додані до неї матеріали, суд вважає її такою, що підлягає поверненню заявникам з підстав невідповідності її вимогам статті 151 ЦПК України.

Згідно рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21.11.2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про звернення стягнення на житловий будинок, переданий в іпотеку, та виселення з нього задоволено частково (а.с. 113-117).

У відповідності до зазначеного рішення суду вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок належний ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки з початковою ціною для подальшої реалізації предмету іпотеки 110 000 грн. 00 коп.

Також вирішено стягнути відповідачів на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір.

Одночасно з цим вирішено відстрочити виконання рішення суду в частині звернення стягнення на житловий будинок, переданий в іпотеку, відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" до дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

В задоволенні інших частин позовних вимог відмовлено.

За доданими до заяви про забезпечення позову матеріалами судом встановлено, що на адресу заявників надійшла письмова вимога АТ КБ «ПриватБанк» про усунення порушень за кредитним договором № NKUCGA00000362 від 27 вересня 2006 року, згідно якої представником Банку зазначається, що невиконання даної вимоги Банку щодо повернення кредиту, вважається істотним порушенням умов Кредитного договору, тож Банк буде змушений почати примусове стягнення заборгованості за кредитним договором, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як зазначається в заяві, письмова вимога АТ КБ «ПриватБанк» про усунення порушень за кредитним договором слугувала підставою для звернення до суду з зазначеною заявою про забезпечення позову (про заборону на вчинення будь-яких дій).

Так, відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. При цьому, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з нормами статті 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов’язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі й на стадії апеляційного провадження, якщо заява про це надійшла до суду апеляційної інстанції або її не вирішив суд першої інстанції. У пункті 2 вказаної постанови роз’яснено, що суди, вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, повинні виходити з того, що наведений у частині першій статті 152 ЦПК України (стаття 150 ЦПК України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених частини четвертої зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

У постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року, прийнятій за результатами розгляду справи № 6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Проте, оскільки заява про забезпечення позову подана після ухвалення рішення по справі, дане рішення набрало законної сили, тобто судовий розгляд закінчено, заяву слід повернути заявникам, як таку, що подана з порушенням передбаченого статтею 149 ЦПК України строку, а саме після закінчення судового розгляду по справі.

Окрім того, суд роз’яснює заявнику, що згідно статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Крім того, слід звернути увагу заявників на те, що при винесенні рішення від 21.11.2014 року судом вже вирішено питання щодо виконання рішення суду в частині звернення стягнення на житловий будинок, переданий в іпотеку, відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" до дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Тобто, вимога заявлена заявниками в поданій заяві про забезпечення позову, вже вирішена судом при ухвалені рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21.11.2014 року.

Відповідно до частини 9 статті 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи вищенаведене, суддя вважає, що заява про забезпечення позову підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 149, 151, 153,261 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про заборону на вчинення будь-яких дій - повернути заявнику.

Копію ухвали надіслати заявникам.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п’ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Арбузинського

районного суду ОСОБА_5