Вирок № 78638651, 18.12.2018, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/1198/18

Номер провадження 1-кп/438/133/2018

В И Р О К

Іменем України

18 грудня 2018 року Бориславський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Слиша А.Т.,

при секретарі Гадубяк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бориславі кримінальне провадження, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018140100000480 від 29 серпня 2018 року,

стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Нижнє Самбірського району Львівської області, проживає за адресою АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, не працює, зі слів обвинуваченого середньомісячний дохід складає близько 3000 гривень, раніш не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.15-ч.2 ст.185 КК України,

за участі сторін судового провадження прокурора Левицького М.М., обвинуваченого ОСОБА_1, -

в с т а н о в и в :

26 серпня 2018 року близько 15 год. 00 хв., обвинувачений ОСОБА_1, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, шляхом вільного доступу з території ТДВ «Бориславського заводу «РЕМА», що розташоване за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Сосюри, 45, таємно викрав металобрухт вагою 30 кілограм, загальною вартістю 275 гривень 70 копійок, чим заподіяв потерпілій юридичній особі ТДВ «Бориславський завод «РЕМА» майнову шкоду за вказану суму.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1, 27 серпня 2018 року близько 14 год. 00 хв, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, шляхом вільного доступу з території ТДВ «Бориславського заводу «РЕМА», що розташоване за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Сосюри, 45, повторно, таємно викрав металобрухт вагою 27 кілограм, загальною вартістю 248 гривень 17 копійок, чим заподіяв потерпілій юридичній особі ТДВ «Бориславський завод «РЕМА» майнову шкоду за вказану суму.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1, 28 серпня 2018 року близько 15 год. 20 хв., маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, шляхом вільного доступу з території ТДВ «Бориславського заводу «РЕМА», що розташоване за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Сосюри, 45, повторно, таємно викрав металобрухт вагою 32 кілограми загальною вартістю 294 гривні 08 копійок, чим заподіяв потерпілій юридичній особі ТДВ «Бориславський завод «РЕМА» майнову шкоду за вказану суму.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1, 28 серпня 2018 року близько 16 год. 00 хв., маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, шляхом вільного доступу з території ТДВ «Бориславського заводу «РЕМА», що розташоване за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Сосюри, 45, повторно, таємно, намагався викрасти металобрухт вагою 36 кілограм 800 грам, однак із причин що не залежали від його волі свій злочинний умисел до кінця не довів, оскільки був викритий начальником цеху ОСОБА_4

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному та надав суду показання, що відповідають фабулі обвинувачення. Зокрема, показав, що 26 серпня 2018 року після обіду заліз через існуючу діру у паркані на територію ТДВ «Бориславського заводу «РЕМА», що розташоване за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Сосюри, 45 та викрав металобрухт вагою близько 30 кг. Наступного дня близько обіду в аналогічний спосіб з цього ж підприємства викрав металобрухт вагою близько 27 кг. Наступного дня, а саме 28 серпня 2018 року близько обіду в аналогічний спосіб з цього ж підприємства викрав металобрухт вагою близько 32 кг. Цього ж дня, близько 16 години намагався викрасти з цього ж підприємства металобрухт вагою 36 кг 800 гр, проте був затриманий працівником підприємства.

Раніш викрадений металобрухт здав на прийом металобрухту, отримавши до 500 гривень. Майнової шкоди підприємству не відшкодував. Просить суд суворо не карати.

Заслухавши показання обвинуваченого ОСОБА_1, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо встановлення фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечують проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів у справі.

Учасникам розгляду справи роз'яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які не оспорювались ними під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч.3 ст.349 КПК України.

Суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, враховуючи визнавальні показання обвинуваченого під час судового розгляду, доведеною повністю і вважає, що його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, тобто у таємному викрадення чужого майна (крадіжці), ч. 2 ст. 185 КК України, тобто у таємному викрадення чужого майна (крадіжці), вчинена повторно та ч.3 ст.15-ч.2 ст.185 КК України, тобто у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчинена повторно.

Виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує обставини вчинення кримінальних правопорушень, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, зокрема те, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.15-ч.2 ст.185 КК України, законодавцем віднесено до злочинів середньої тяжкості.

Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1, є активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Суд не погоджується із доводами сторони обвинувачення про наявність обставини, що пом'якшує покарання, як щире каяття. Зокрема, щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненому злочині хоча і визнано в обвинувальному акті у даному кримінальному провадженні обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, проте така обставина носить лише формальний характер. Каяття передбачає, крім визнання особою самого факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини, щирий осуд своєї поведінки, які мають втілюватися в намаганні компенсувати збитки, завдані таким злочином, та бажанні виправити наслідки такого злочину. Факт щирого каяття обвинуваченого у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в певних діях обвинуваченого після вчинення злочину. Поряд з цим, жодних дій обвинуваченим не вчинено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні двоє малолітніх дітей, не працює, із тверджень обвинуваченого має нерегулярний, мінливий дохід, на обліку у наркологічному диспансері та на обліку у психіатричному кабінеті не перебуває, думку державного обвинувачення щодо обрання покарання у виді арешту за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та у виді обмеження волі за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.15-ч.2 ст.185 КК України із звільненням від відбуття покарання з випробуванням, - суд приходить до висновку, що обвинуваченого ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді арешту та обмеження волі в межах санкції частин статей інкримінованих кримінальних правопорушень із застосуванням правил, визначених ч.1 ст.70 та ст.72 КК України шляхом часткового складання у виді обмеження волі, що є необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Суд при призначенні покарання обвинуваченого ОСОБА_1 враховує обставину, яка пом'якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину, оскільки обвинувачений визнав винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, надав показання, які відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті, що свідчить про наявність належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки та про готовність нести кримінальну відповідальність, а також відсутність настання тяжких наслідків, вчиненими кримінальними правопорушеннями, враховуючи загальну суму викраденого 817 гривень 95 копійок.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Зазначене узгоджується із положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, якими передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Однак, мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила злочин. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що також при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зіст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», та приймаючи до відома досудову доповідь органу пробації з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінена органом пробації як середній, а також висновок органу пробації про можливість виправлення обвинуваченого без обмеження або позбавлення волі на певний строк, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе в умовах без ізоляції від суспільства та відбування призначеного покарання та його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, застосувавши відповідно ст.75 КК України іспитовий строк тривалістю три роки.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Майно, на яке накладено арешт, відсутнє.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувалися.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Нижнє Самбірського району Львівської області, винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.15-ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання

за ч.1 ст.185 КК України у виді арешту на строк 2 (два) місяці;

за ч.2 ст.185 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

за ч.3 ст.15-ч.2 ст.185 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 та 72 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_1остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Нижнє Самбірського району Львівської області звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Нижнє Самбірського району Львівської області періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Речові докази у справі: уламки металу вагою 36 кг 800 гр, які знаходяться у білому поліетиленовому мішку, які передано на відповідальне зберігання представнику потерпілого ТДВ «Бориславський завод «РЕМА», залишити у потерпілого; ДВД-Р диск із записом із камер відеоспостеження, залишити при матеріалах справи.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області протягом 30 днів з моменту проголошення.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які не оспорювалися обвинуваченим та іншими учасниками судового процесу під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя А.Т. Слиш