Рішення № 78638356, 12.12.2018, Приазовський районний суд Запорізької області

Провадження № 2/325/257/2018

Справа № 325/590/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Пантилус О.П., за участю секретаря Орманджи Ф.К., розглянувши в смт.Приазовське Запорізької області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором;

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ “ПРИВАТБАНК" звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 травня 2011 року у розмірі 67305,66 грн., з підстав, передбачених ст.ст. 526, 610, 1054 ЦК України та судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

В обґрунтування вимог в позові зазначено, що 23 травня 2011 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (12.02.2018 року змінено назву на АТ КБ “ПРИВАТБАНК”) та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір № б/н, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 3900,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення , що відповідає строку дії картки. Відповідач, згідно ч.1 ст.634 ЦК України, підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із “Умовами та правилами надання банківських послуг”,“Правилами користування платіжною карткою” та “Тарифами банку”, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Згідно пунктів 2.1.1.2.3., п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг відповідач надав згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і надав право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач зобов'язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. Договором, який є укладеним відповідно до ч.2 ст.639, ч.2 ст.638, ч.2 ст.642 ЦК України, передбачені порядок та умови погашення кредиту і заборгованості по ньому, сплата нарахованих в період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат, а також наслідки невиконання умов договору. АТ КБ “ПРИВАТБАНК” свої зобов’язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах та у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором станом на 31 березня 2018 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 67305,66 гривень, яка складається із: 3543,17 грн. - тіло кредиту; 56281,27 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3800,00 грн. - пеня; а також штрафу відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) і 3181,22 грн. - штраф (процентна складова). На теперішній час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов’язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ “ПРИВАТБАНК” .

04 травня 2018 року відкрито провадження у зазначеній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб та та призначено до розгляду по суті на 21 травня 2018 року о 09 годині 00 хвилин. Справа відкладалася у зв’язку з хворобою відповідача ОСОБА_1, про що останній надавав довідки.

В судовому засіданні 20.11.2018 року представник відповідача, яка діє на підставі довіреності від 08.11.2018 року, посвідченої директором Мелітопольського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги - ОСОБА_2 , заявила клопотання в порядку ст. 84 КУпАП про витребування доказів, а саме розрахунку заборгованостей із зазначенням деталей інформації по вище зазначеному договору, укладеного між позивачем АТ “ПРИВАТБАНК” та відповідачем ОСОБА_1, оскільки доданий до позову розрахунок не містить всіх необхідних даних щодо погашення кредитної заборгованості, а саме яким чином здійснювалось погашення сум.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року зазначене клопотання задоволено та справу відкладено на 12 грудня 2018 року.

Інформація та докази на виконання ухвали суду про витребування доказів надійшли до суду 22 листопада 2018 року. Позивачем надана виписка за період з 01.01.1999 по 19.11.2018 по основній карті № 9992222221340704790 ОСОБА_1

Згідно відзиву на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_2, позовна заява АТ КБ “ПРИВАТБАНК” про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 не може бути задоволена у повному обсязі, оскільки строк дії кредитної картки закінчився в квітні 2015 року, тому стягнення заборгованості по процентам відповідач визнає тільки в сумі 1656,34 грн., яка нарахована станом на 30.04.2015 року - до закінчення строку кредитування, згідно статей 1048, 1050, 1054 ЦК України, умов договору та постанови ОСОБА_4 Верховного Суду у справі № 444/9519/12. Заборгованість за тілом кредиту відповідач визнає повністю у розмірі 3543,17 грн. При вирішенні питання щодо вимог про стягнення пені відповідач просить застосувати спеціальний строк позовної давності, визнає пеню тільки в розмірі 1200 грн., згідно ст.ст. 549, 253-255, 266 ЦПК України, в межах строку позовної давності — 1 рік, так як позовна заява подана до суду 26 квітня 2018 року. В обґрунтування вказано, що Умови та правила надання банківських послуг, які додані до позову, не містять підпису відповідача, а позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника і домовленості сторін про збільшення строків позовної давності не було. Суми нарахованих штрафів не визнає, оскільки штраф та пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а відповідно до статті 61 Конституції України особа не може бути двічі притягнута до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Інших письмових заяв до суду не надходило.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася, при подачі позову подала клопотанням про розгляд справи за відсутності представника банку, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач і його представник в судове засідання не з’явились. Представник відповідача ОСОБА_2 у відзиві просила розглянути справу за її та відповідача відсутності.

Відповідно до ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках; збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.

На підставі статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши докази встановив наступні обставини та правовідносини.

23 Травня 2011 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1, шляхом підписання сторонами заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, укладений договір, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 3900 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту, обумовивши пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов і правил надання банківських послуг, право банку на зміну (збільшення або зменшення) кредитного ліміту в будь-який момент.

Зазначені обставини підтверджуються анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, названими Умовами та Правилами, довідкою про умови кредитування з використанням платіжної картки “Кредитка Універсальна” 55 днів пільгового періоду.

Згідно п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У разі невиконання зобов’язань за договором позичальник зобов’язався на вимогу Банку виконати зобов’язання з повернення кредиту, оплати Винагороди Банку (п.2.1.1.5.6 договору).

Пунктами 2.1.1.12.1, 2.1.1.12.2, 2.1.1.12.6.1 Умов передбачена відповідальність боржника в разі невиконання умов договору, в тому числі пеня відповідно до встановлених тарифів у разі виникнення прострочених платежів за кредитом.

Пункт 2.1.1.7.6. Умов передбачає, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлюється тарифами договору.

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки “Кредитка Універсальна” 55 днів пільгового періоду”, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань складає - 500 гривень +5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Розмір обов'язкових щомісячних платежів, згідно з довідкою про умови кредитування, повинен складати 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків, ОСОБА_1 скористався коштами в межах встановленого кредитного ліміту, але зобов’язання по сплаті кредиту належним чином не виконував, оскільки останній платіж за кредитом здійснено 06 лютого 2015 року.

За ч.1ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст.638 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.2 ст.642 ЦК).

Відповідно до наведених норм закону та встановлених обставин між позивачем і відповідачем був укладений кредитний договір за вказаних позивачем обставин.

В силу ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України), позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Заборгованість за тілом кредиту станом на 31.03.2018 року складає 3543,17 гривень, яка визнана відповідачем та на цей час не сплачена, а тому вказана сума підлягає стягненню.

Згідно доданої до заяви відповідача від 11.10.2018 року копії кредитки №212709709979, строк дії картки — 04/15. Тобто, строком кредитування - є останній день квітня 2015 року. Позивачем заявлена для стягнення сума процентів — 56281,27 гривень станом на 31.03.2018 року.

Частиною 1 ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18, Верховним Судом у п.54 викладено наступний висновок: право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином, враховуючи при застосуванні норм права до спірних правовідносин у відповідності до положень ч.4 ст.263 ЦПК України вищезазначені висновки, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог в частині нарахування процентів відповідно до умов договору після закінчення строку кредитування, тобто після 30.04.2015 року (строку дії картки).

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення відсотків є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі, нарахованих станом на 30.04.2015 року в сумі 1656,34 грн.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України) та, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ст.624 ЦК України).

Заборгованість з пені, яка згідно розрахунків позивача, нарахована в період із 28.02.2015 року по 31.03.2018 року складає 3800,00 гривень.

Згідно ст.258 ЦК позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідач визнає суму пені в розмірі 1200 грн., яка нарахована згідно розрахунку позивача в період (один рік) із 31.03.2017 року по 31.03.2018р. (по 100 грн. щомісячно), а в іншій частині просить відмовити, застосувавши строк позовної давності, встановлений ст.258 ЦК України.

Законом однозначно встановлено, що договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст.259 ЦК України).

Заперечення відповідача заслуговують на увагу, так як дійсно позивачем не доведено, що при укладенні кредитного договору сторонами в установленому законом порядку погоджено збільшення позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.2 ст.267 ЦК України).

За таких обставин та з наведених підстав до вимог про стягнення пені суд застосовує строк позовної давності в один рік, передбачений пунктом 1 ч.2 ст.258 ЦК, і відмовляє в задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 2600 гривень.

Таким чином, стягненню підлягає пеня в розмірі 1200 грн., нарахована позивачем в межах одного року до пред’явлення позову — по 100 грн. щомісячно.

Крім того, позивачем нарахований штраф в розмірі 500 грн. та 3181,22 грн (5% від суми заборгованості з тіла кредиту, не сплачених процентів та пені).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі №6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

У зв’язку зі стягненням на користь позивача суми пені, то стягнення суми штрафів, які нараховані також за прострочення виконання грошового зобов’язання, суперечить ст.61 Конституції України, а тому в цій частині вимог слід відмовити.

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 3543,17 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом —1656,34 грн., пені - 1200,00 гривень, а всього в сумі 6399,21 гривень.

На підставі ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені останнім і документально підтверджені (платіжним дорученням №PROM6BН9VZ від 16.04.2018 року) судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить: 1762,00 грн. (судовий збір сплачений при подачі позову) х 6399,21 гривень (сума задоволених вимог позову) : 67305,66 грн.(сума пред'явлених вимог) = 167,53 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 18, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, буд.1Д) суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 23 травня 2011 року станом на 31 березня 2018 року в розмірі 6399 (шість тисяч триста дев’яносто дев’ять) гривень 21 коп., яка складається із: 3543,17 гривень — тіло кредиту; 1656,34 гривень - заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 1200,00 грн. - заборгованості з пені.

В задоволенні іншої частини позовних вимог (54624,93 гривень відсотків, 2600 гривень пені, 500 гривень і 3181,22 гривень штрафу) відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” судові витрати в розмірі 167 (сто шістдесят сім) гривень 53 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана на рішення суду протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя О.П. Пантилус