Ухвала суду № 78637789, 18.12.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

18.12.2018

ЄУН 331/5972/18

Провадження № 1-кп/331/563/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18» грудня 2018 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі

Головуючого – судді Клименко Л.В.

при секретарі судового засідання Петровій А.П.

за участю: прокурора Ганжи М.В.

представника потерпілої особи ОСОБА_1

обвинуваченої ОСОБА_2

захисників: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42018081020000014 від 31.01.2018 року відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2018 року до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя із Запорізької місцевої прокуратури № 1 надійшов затверджений прокурором обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

При проведенні підготовчого судового засідання, прокурор просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України і підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачається.

Представник Запорізької міської ради ОСОБА_1 не заперечувала проти призначення судового розгляду.

Захисники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з клопотанням про повернення обвинувального акту прокурору, як такого, що не відповідає вимогам КПК України, а саме, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Обвинувачена підтримала клопотання захисників, наполягала на його задоволенні.

Прокурор та представник Запорізької міської ради просили в задоволенні клопотання захисників відмовити.

Вислухавши думку учасників судового процесу, перевіривши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України підлягає поверненню прокурору, у зв’язку з його невідповідністю вимогам КПК України, виходячи з наступного.

Підготовче судове засідання в судовому провадженні у першій інстанції є обов’язковою і самостійною стадією кримінального процесу, в якій суд визначає можливість на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Однією з умов до можливості призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, є відповідність його вимогам КПК.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулюванні обвинувачення.

За загальним поняттям, передбаченим ч. 1 ст. 11 КК України, злочином є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Згідно викладених в обвинувальному акті обставин кримінального правопорушення, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, оскільки завдяки її умисним діям, які виразилися в умисному приховуванні та незміні цільового призначення земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 84, остання протягом 2013-2017 років заволоділа бюджетними коштами, чим громаді м. Запоріжжя заподіяно значну матеріальну шкоду в розмірі 123843, 27 грн., що в 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані як заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди.

Із роз’яснень п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009 року, зокрема вбачається, що відповідно до статті 190 КК України шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов’язковості передачі їй майна або права на нього. Обов’язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

З об’єктивної сторони шахрайство полягає в протиправному заволодінні чужим майном, в набутті права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживання його довірою. При цьому обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов’язковість передачі йому майна чи права на нього.

Особливістю шахрайства є те, що винний заволодіває чужим майном шляхом спонукання самого потерпілого до передачі йому майна чи уступки права на майно. Тобто, при шахрайстві потерпілий, будучи введеним в оману, сам добровільно передає винному майно чи право на нього.

Аналіз пунктів 17-19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009 року свідчить про те, що обов’язковими ознаками складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України, є: конкретні особи, а саме, обвинувачений та потерпілий; наявність в обвинуваченого умислу на заволодіння чужим майном шляхом обману ще до передачі цього майна; добровільна передача цього майна потерпілим обвинуваченому.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Таким чином, суд, не оцінюючи доведеність обвинувачення, а лише перевіряючи його з приводу виконання вимогст. 291 КПК України, вважає, що обвинувальний акт не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, оскільки правова кваліфікація інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення не відповідає викладеному в обвинувальному акті формулюванню обвинувачення, ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України у викладі фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення відсутні, а тому обвинувачення є неконкретним, викликає сумніви і, як наслідок, істотно впливає на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд.

Вищенаведені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, а тому він підлягає поверненню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

При прийнятті рішення про повернення обвинувального акту, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 24.11.2016 № 5-328кс16, згідно якої суду належить встановити, чи має таке недотримання вимог кримінального процесуального закону наслідок у вигляді істотного впливу на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд.

Верховний Суд України звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Вирішуючи питання про повернення обвинувального акту, суд враховує таке, що у міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини 3 статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

У рішеннях Європейського суду з прав людини, у справах «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року, «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000 року, констатовано, що відповідно до Конвенції необхідно приділяти особливу увагу роз’ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення. Надання повної та детальної інформації щодо пред’явлення особі обвинувачення та правову кваліфікацію, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні не може бути призначений до судового розгляду, оскільки не відповідає вимогам КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 314, 392, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42018081020000014 від 31.01.2018 року відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України прокурору Запорізької місцевої прокуратури № 1 як такий, що не відповідає вимогам КПК України, для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя Л.В. Клименко