Рішення № 78635929, 14.12.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/763/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлостоцької О.В.,

за участю

секретаря Теліціної О.О.,

за участю

представника позивача -, відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 21 жовтня 2010 року в розмірі 18317 грн 94 коп, в якому зазначено, що відповідно до договору, укладеного 21 жовтня 2010 року відповідач отримала від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку розмірі 2700 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_1 систематично порушувала свої договірні зобов’язання, що призвело до виникнення заборгованості. Приймаючи до уваги, що позичальник неналежним чином виконувала передбачені договором зобов’язання щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, позивач просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором від 21 жовтня 2010 року станом на 31 грудня 2016 року, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 2662 гривні 75 копійок, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 14306 гривень 72 копійок, фіксованої частини штрафу в розмірі 500 грн та процентної складової штрафу в розмірі 848грн 47 коп, а всього 18317 гривень 94 копійки, судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав заявлений позов.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, пославшись в обґрунтування своєї позиції на те, що сума процентів за користування кредитними коштами є безпідставно завищеною; збільшення банком відсоткової ставки до 43,2% на рік здійснено банком неправомірно, без узгодження з нею. Не заперечувала, що скористалась кредитними коштами в розмірі встановленого кредитного ліміту та частково здійснила погашення кредиту, але у якому саме розмірі не пам’ятає та надати відповідні документи на підтвердження не може у зв’язку зі спливом великого проміжку часу.

З*ясувавши позицію сторін по справі, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 21 жовтня 2010 року підписала заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.6-7). Зазначена обставина відповідачкою в судовому засіданні не заперечувалась.

Підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, ОСОБА_1 погодилась з Умовами та правилами надання банківських послуг (а.с.9-32), які були затверджені наказом СП-2010-256 від 06 березня 2010 року (а.с.108).

Отже, доводи ОСОБА_1, викладені в заяві (а.с.61) стосовно сумнівів з приводу того, що на момент підписання нею 21 жовтня 2010 року анкети-заяви діяли Умовам та правила надання банківських послуг, які долучені до матеріалів справи є неспроможними.

Відповідно до анкети-заяви, яка підписана позичальником та банком, відповідач погодилась з тим, що зщо дана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг, зважаючи на що викладені в письмовій заяві (а.с.60-61) доводи ОСОБА_1 з приводу того, що вона не укладала кредитний договір є неспроможними.

Відповідно до умов кредитного договору б/н від 21 жовтня 2010 року відповідач отримала від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 300 гривень (при встановленні кредитного ліміту) (а.с.159), зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3% на місяць (а.с.7).

Як вбачається з довідки позивача по справі, 09 червня 2011 року кредитний ліміт в рамках кредитного договору від 21 жовтня 2010 року був збільшений до 2700 грн (а.с.159).

Відповідно до умов кредитного договору б/н від 21 жовтня 2010 року відповідач ОСОБА_1 в рамках кредитного продукту «Універсальна 55 днів пільгового періоду» отримала від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості. Сторони узгодили розмір та термін внесення щомісячних платежів – 7% від заборгованості, але не менше 50 гривень і не більше залишку заборгованості до 25 числа місяця, наступного за звітним (а.с.7).

Відповідно довідки позивача (а.с.126) строк дії виданих ОСОБА_1 згідно кредитного договору від 21 жовтня 2010 року кредитних карток № 4149437707897185 – березень 2015 року, № 4149437730314810 – травень 2016 року.

Як вбачається з довідки позивача від 08 листопада 2018 року № 30.1.0.0./2-20170220/323 (а.с.152), строк дії виданих ОСОБА_1 згідно кредитного договору від 21 жовтня 2010 року кредитних карток № 4149437707897185, № 4149437730314810 – останній день травня 2016 року.

Відповідно до виписки про рух коштів по рахунку № 4149******7185 за період часу з 01 жовтня 2010 року по 08 листопада 2018 року, ОСОБА_2 користалась кредитними коштами, здійснювала їх часткове погашення (а.с.113-114, 149-150).

Як вбачається з виписки по банківському рахунку (а.с.113-114, 149-150), останнє погашення заборгованості за кредитом ОСОБА_1 здійснила 23 травня 2014 року у сумі 100 гривень, позивач звернувся до суду з позовом 21 лютого 2017 року, зважаючи на що та беручи до уваги строк дії виданих відповідачці в рамках кредитного договору кредитних карток, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.

З листа ПАТ КБ «ПриватБанк» від 05 грудня 2018 року № 444612-ВБ встановлено, що надати в судове засідання оригінали документів кредитної справи неможливо, оскільки вони знаходяться в Донецькому архіві, взаємодія з яким неможлива до стабілізації політичної ситуації в зоні АТО (а.с.157).

Місто Донецьк - населений пункт, де здійснюється антитерористична операція відповідно до Указу Президента України «Про Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року за №405/2014».

За встановлених обставин надані позивачем докази про існування договірних відносин з відповідачем в даному випадку є належними та допустимими і підтверджують наявність кредитних відносин між сторонами.

Ненадання позивачем до матеріалів справи оригіналу кредитного договору не свідчить про відсутність кредитних зобов’язань між сторонами, які підтверджені засвідченими копіями заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунком заборгованості, випискою по рахунку.

Згідно п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, які є невід’ємною частиною кредитного договору, позичальник дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і позичальник дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою у безумовною згодою позичальника відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, що встановлюється банком.

Відповідно до п.п. 2.1.1.5.5., 2.1.1.5.6 Умов і правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсоткам за його використання, за перевикористання платіжного ліміту, а також сплачувати комісії відповідно до визначених у договорі умов. У випадку невиконання зобов’язань за договором, за вимогою банку позичальник повинен виконати зобов’язання по поверненню кредиту, оплаті винагороди банку.

Пунктом 2.1.1.7.6 вище зазначених Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

В силу ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодовець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до розрахунку позивача по справі (а.с.4-5) станом на 31 грудня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 жовтня 2010 року становить 18317 гривень 94 копійки і складається із: заборгованості за кредитом –2662грн. 75коп., заборгованості по процентам за користування кредитом – 14306 грн. 72 коп., фіксованої частини штрафу – 500 грн, процентної складової штрафу – 848 грн 47 коп.

Суд на підставі вищенаведених доказів дійшов висновку про неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору в частині погашення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2662 гривні 75 копійок, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 процентів за користування кредитом суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Водночас, уразі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором (ч.4 ст.1056-1 ЦК України).

Не зважаючи на надання кредитору та позичальнику права самостійно визначати спосіб та порядок збільшення кредитором змінюваної процентної ставки у кредитному договорі, певні гарантії, передбачені ЦК України, повинні бути дотримані.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим ч.5 ст.1056-1 ЦК України.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки (ч.6 ст.1056-1 ЦК України).

У п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» передбачено, що при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Згідно п. 1.1.3.2.3 банк має право здійснювати зміну Тарифів та інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобовязаний не менш, як за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по Картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду із змінами, вважається, що клієнт прийняв нові умови.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 за користування кредитом та овердрафтом банк нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13.

Відповідно до пунктів 2.1.1.12.6.3, 2.1.1.12.7.3 проценти за користування Кредитом нараховуються за фактично витрачені в рахунок Кредиту кошти, що відповідає нормі частини 1 ст. 1048 ЦК України щодо одержання від позичальника процентів саме від суми позики.

У суду відсутні підстави, ґрунтовані на законі, вважати, що між сторонами укладено кредитний договір із встановленням змінюваної процентної ставки.

Оцінюючи порядок збільшення фіксованої процентної ставки, суд зазначає, що згідно абзацу 3 п.28 Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК України або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК України. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК України зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

В укладеному між сторонами кредитному договорі не визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

Таким чином, суд приходить до висновку, що збільшення фіксованої процентної ставки 01 квітня 2015 року здійснено кредитором в односторонньому порядку і не бере до уваги в якості належних доказів узгодження з позичальником зміни процентної ставки роздруківки з програмного комплексу банку про направлення ОСОБА_1 смс-повідомлень (а.с.128).

При розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом застосуванню підлягає передбачена договором процентна ставка в розмірі 3% на місяць (36% на рік), оскільки саме цей розмір процентної ставки узгоджено сторонами.

Суд приймає до уваги та вважає таким, що проведений вірно, наданий позивачем розрахунок заборгованості по процентам за договором від 21 жовтня 2010 року (а.с.4-5), які станом на 01 квітня 2015 року обчислені з розрахунку 36% річних ( 3% на місяць як обумовили сторони під час укладення договору) і становлять 2126 гривень 56 копійок.

При визначенні розміру заборгованості відповідача за відсотками за користування кредитом з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року суд виходить з погодженої сторонами процентної ставки по кредиту 3% на місяць на залишок заборгованості.

Процентна ставка складає 3% на місяць, тобто 36% на рік. З розрахунку 360 днів у році, що передбачено у договорі, щоденний процент становить 0,1%.

Тому заборгованість за процентами за період з 01 квітня 2015 року (часу збільшення процентної ставки) по 31 грудня 2016 року (дата, станом на яку пред’явлено позовні вимоги) є добутком 2662грн 75коп за 641 день (з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року включно) і становить 1706грн 82коп.

641 день х 0,1% х 2662 грн 75 коп : 100%

З огляду на викладене, заборгованість відповідача за процентами за весь період користування кредитом дорівнює 3833 грн 38 коп (2126грн 56коп до 01 квітня 2015 року та 1706грн 82коп після 01 квітня 2015 року) і підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача фіксованої частини штрафу в розмірі 500 грн. та процентної складової штрафу в розмірі 848 грн. 74 коп., суд виходить з наступного.

14 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до ст. 2 якого забороняється на час проведення антитерористичної операції нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам – підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання цього Закону 30.10.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 15 ч. 1 цього Розпорядження м. Костянтинівка (Костянтинівська міська рада) Донецької області, де зареєстрована відповідачка, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Проте 05.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30.10.2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року було визнано нечинним (справа № 826/18330/14).

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, і до цього переліку включено м. Костянтинівка Донецької області.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до даних паспорту відповідач значиться зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 62-63) зважаючи на що не підлягають до стягненню з відповідача на користь позивача суми штрафів (фіксована частина та процентна складова) в розмірі 500 грн. та 848 грн. 47 коп., нараховані відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов і Правил надання банківських послуг станом на 31 грудня 2016 року, тобто у період дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов’язань, передбачених кредитним договором б/н від 21 жовтня 2010 року, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 21 жовтня 2010 року, що утворилась станом на 31 грудня 2016 року в загальному розмірі 6496 грн. 13 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 2662 грн. 75 коп. та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 3833 грн. 38 коп., задовольнивши вимоги позивача саме в цій частині.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов’язані із сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 567 грн 36 коп.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 536, 599, 610, 611, 612, 625, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ст.ст. 4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України , -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1д, ідентифікаційний код 14360570) до ОСОБА_1 (зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2; РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 21 жовтня 2010 року станом на 31 грудня 2016 року в сумі 6496 (шість тисяч чотириста дев’яносто шість) гривень 13 копійок, яка складається з:

-2662 грн. 75 коп. – заборгованості за кредитом;

-3833 грн. 38 коп. – заборгованості по процентам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 567 (п’ятсот шістдесят сім) гривень 36 копійок.

В задоволенні іншої частин позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення по справі виготовлений 18 грудня 2018 року.

Суддя