Рішення № 78635459, 23.11.2018, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/1596/18

Провадження № 2/222/480/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2018 року Володарський районний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Подліпенця Є.О.,

за участю секретаря Темір В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нікольське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» про стягнення заробітної плати ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищенаведеним позовом, вказуючи, що 02.02.2015 року його було прийнято на роботу на посаду функціонального адміністратора представництва ПАТ «АЗОТ» у м. Києві та 30.03.2018 року його було звільнено з підприємства за угодою сторін. Проте, при звільненні ПАТ «АЗОТ» не здійснило з ним розрахунку по виплаті заробітної плати в розмірі 28129,13 грн., чим порушило законодавство про оплату праці. Просив стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 28129,13 грн.

Разом з позовною заявою позивачем надано клопотання про витребування доказів по справі, а саме витребування у відповідача довідки про нараховану але не виплачену заробітну плату (включаючи невикористану відпустку), та наказів про прийняття і звільнення позивача з роботи.

Ухвалою судді Володарського районного суду Донецької області від 28.09.2018 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.Крім цього, відповідачу визначено п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія зазначеної ухвали була надіслана сторонам.

Також стороні відповідача разом з ухвалою надіслано копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Крім цього, за клопотанням сторони позивача судом витребувано у відповідача довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату (включаючи невикористану відпустку) та накази про прийняття і звільнення позивача з роботи.

26.10.2018 року представником відповідача ПАТ «АЗОТ» надано суду відзив на позов в якому він зазначив, що пред’явлені до нього позовні вимоги не визнає. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивач ОСОБА_1 працював функціональним адміністратором представництва ПАТ «АЗОТ» у м. Києві та 30.03.2018 року його було звільнено за угодою сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України. Також зазначив, що розрахунок з позивачем при звільненні не був проведений не з вини підприємства, а через накладений державним виконавцем арешт на банківські рахунки підприємства, що унеможливило проведення будь яких банківських операцій.

До відзиву відповідачем надано письмові докази, а саме: оригінал довідки ПАТ «АЗОТ» від 18.10.2018 року № 588, копію наказу про прийняття на роботу № 7-ВК від 02.02.2015 року, копію наказу про припинення трудового договору № 55-ВК від 28.03.2018 року, копії постанов про арешт майна боржника від 29.05.2017 року, 11.04.2017 року та 06.06.2018 року.

Також до відзиву додано фіскальний чек Укрпошти про направлення кореспонденції стороні позивача.

Позивачем 09.11.2018 року, до початку першого судового засідання, надано суду заяву про збільшення позовних вимог в якій позивач збільшив розмір заявлених позовних вимог та просив стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 30614,25 грн., оскільки відповідач у наданому відзиві повідомив про заборгованість саме в такому розмірі, що також підтверджується витребуваною судом довідкою останнього.

Крім цього до зазначеної заяви позивачем додано докази направлення копії даної заяви відповідачу.

Інших клопотань учасниками справи не заявлялося. Більш ніяких заяв по суті справи до суду не надходило.

Позивач ОСОБА_1 та представник відповідача ПАТ «АЗОТ» - ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.Надали суду письмові заяви, в яких просили справу розглянути без їх участі.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини учасників справи достатніми, суд розглянув справу в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами у відсутність нез’явившихся сторін.

Розглянувши заяви по суті справи, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, і це не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 на підставі наказу № 7-ВК від 02.02.2015 року прийнятий з 02.02.2015 року на роботу на посаду функціонального адміністратора представництва ПАТ «АЗОТ» у м. Києві. 30.03.2018 року ОСОБА_1 був звільнений з підприємства на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України (угода сторін), відповідно до наказу № 55-ВК від 28.03.2018 року, що також підтверджується відповідними записами в його трудовій книжці.

Згідно наданої відповідачем довідки від 18.10.2018 року за № 588 загальна сума заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 за період з січня 2018 року по квітень 2018 року включно станом на 16.10.2018 року становить 30614,25 грн.

Статтею 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно правового змісту положень ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов’язки, в рівній мірі кореспондується обов’язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плати виплачується напередодні. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Проте, відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було та остаточний розрахунок при звільненні з позивачем не проведений, що підтверджується довідкою ПАТ «АЗОТ» від 18.10.2018 року за № 588, внаслідок чого станом на теперішній час існує заборгованість по заробітній платі в розмірі 30614,25 грн., а тому вимоги позивача з урахуванням уточнень, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, в зв’язку з чим вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Між тим слід зазначити, що суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що розрахунок з позивачем при звільненні не був проведений не з вини підприємства, а через зупинку виробництва та накладення державним виконавцем арешту на банківські рахунки підприємства, що унеможливило проведення будь яких банківських операцій, та вважає, що зазначені обставини не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Так, у своїй практиці Верховний Суд України неодноразово зазначав, що аналіз змісту ст.ст. 116, 117 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (постанова № 6-2163цс16 від 31 травня 2017 року, № 6-259цс17 від 13 березня 2017 року). Аналогічні роз’яснення викладені і в п.20 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»

Наявність арешту на рахунках відповідача, що накладений постановою державного виконавця не виправдовує затримку розрахунку при звільненні. До того ж ПАТ «АЗОТ» не надано доказів відсутності у відповідача коштів, що перевищують обсяг фінансового ресурсу, який був арештований, а також наявність/відсутність інших банківських рахунків, тому доводи відповідача про неможливість здійснення повного розрахунку із ОСОБА_1 в день його звільнення суд вважає неспроможними.

На підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору, а його позовні вимоги задоволено у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави суму судового збору в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 76-83, 141, 247, 259, 263-265, 268, 274, 279, 354, 355, пп.15.5 п. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 47, 115, 116 КЗпП України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» про стягнення заробітної плати – задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АЗОТ», код ЄДРПОУ 00203826, адреса місцезнаходження: 18014, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, 87000, Донецька область, Нікольський район, смт. Нікольське, вул. Чехова, буд. 24-а, нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 30614 (тридцять тисяч шістсот чотирнадцять) гривень 25 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АЗОТ», код ЄДРПОУ 00203826, адреса місцезнаходження: 18014, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72 на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Володарський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Повне рішення складене 28.11.2018 року.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Є.О. Подліпенець