Рішення № 78632081, 27.11.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17470/18

Провадження № 2/761/5614/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Піхур О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Орел П.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

У травні 2018 року позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі-позивач) звернулося до Шевченківського районного в м. Києві суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), про відшкодування шкоди.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.05.2016 року о 14 год. 20 хв. по вул. Новокостянтинівській в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля марки «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_5 - під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Daewoo Nexia» д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого автомобіль марки «Daewoo Nexia» д.н.з. НОМЕР_3, отримав механічні пошкодження. На момент ДТП відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів. Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 12.08.2016 року відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Оскільки відповідач в добровільному порядку не відшкодував спричинені збитки, власник пошкодженого автомобіля марки «Daewoo Nexia» д.н.з. НОМЕР_3, звернувся до позивача з заявою про відшкодування збитків, відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (п. 41.1 ст. 41). Таким чином, МТСБУ були понесені витрати у вигляді виплати страхового відшкодування, які просить стягнути в порядку регресу з відповідача.

Тому позивач просив стягнути з відповідача суму завданої майнової шкоди у розмірі 7173,28 грн., витрати та судові витрати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.05.2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання відповідач не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, повно та всебічно дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.05.2016 року о 14 год. 20 хв. по вул. Новокостянтинівській в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля марки «Chevrolet» д.н.з. НОМЕР_5 - під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Daewoo Nexia» д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого автомобіль марки «Daewoo Nexia» д.н.з. НОМЕР_3, отримав механічні пошкодження.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 12.08.2016 року відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої її ухвалено з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Судом встановлено, що момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, у зв'язку з чим власник пошкодженого автомобіля марки «Daewoo Nexia» д.н.з. НОМЕР_3 звернувся до Моторно (транспортного) страхового бюро України з відповідно заявою.

Відповідно Висновку № 341 експертного дослідження від 09.06.2016 року, складеного ФОП «ОСОБА_4» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Daewoo Nexia» д.н.з. НОМЕР_3, становить 7926,20 грн., матеріальний збиток, завданий власнику пошкодженого автомобіля становить 6535,30 грн.

27 травня 2016 року власник пошкодженого транспортного засобу звернувся до позивача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

20 вересня 2016 року власник пошкодженого транспортного засобу звернувся до позивача із заявою про отримання страхового відшкодування.

На підставі Наказу №8732 від 10 листопада 2016 року, позивачем було здійснено виплату суми страхового відшкодування у розмірі 6553,28 грн., що підтверджується довідкою №1 від 01.11.2016 року про розмір відшкодування з фонду захисту потерпілих, платіжним дорученням №8732рв від 11 листопада 2016 року.

Відповідно до ст.39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією, що здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", законодавства України та свого Статуту.

Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст.39 ч.2.1. Закону).

Відповідно до ст.41 п.41.1 п. п. "а" Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст.1.6. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди, довіреності або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Постанова Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" за №6 від 27.03.1992 року із змінами та доповненнями роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її заподіяла, за умови, що дії були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст.ст. 1187, 1188 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Положенням ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно з п. 41.1. а) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

У відповідності з ч. 1 ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Отже, до позивача перейшло право вимоги до відповідача в межах фактичних витрат.

Судом достовірно встановлено, що дана ДТП мала місце з вини відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача в порядку регресу виплаченого позивачем страхового відшкодування в розмірі 6553,28 грн.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п. 3 ст. 20 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено, що завдана відповідачем майнова шкода носить безспірний характер, який породжує факт виникнення цивільно - правових обов'язків, виконання яких покладено на відповідача відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства України, які мають загальнообов'язковий характер.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв, ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача в порядку регресу виплаченого позивачем страхового відшкодування в розмірі 6553,28 грн.

Крім того, позивач зазначає, що у зв'язку з даним ДТП також поніс матеріальні витрати у сумі 620,00 грн. за послуги аварійного комісара, на підтвердження чого надає Акт виконаних робіт від 02.07.2016 року, платіжне доручення №292рв від 18 серпня 2016 року.

Згідно п. 40.3 ст. 40 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.

Згідно п. 3 Порядку залучення Моторним (транспортним) страховим бюро України аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 23 лютого 2006 року № 5417 залучення представника МТСБУ для визначення причин настання страхових випадків, розміру збитків здійснюється на підставі договору з МТСБУ.

Згідно п. 41.4. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює оплату послуг аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, залучених відповідно до пункту 40.3 статті 40 цього Закону.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на послуги аварійного комісара, оскільки ці витрати не віднесені до фактичних витрат, що були виплачені потерпілому, а є наслідком виконаних робіт за дорученням МТСБУ № 33758 від 02 червня 2016 року згідно з умовами договору № 2015/0026 від 10 грудня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Даючи юридичну оцінку поясненням та наданим доказам, беручи до уваги, що дорожньо-транспортна пригода 26.05.2016 року відбулася з вини відповідача, позивачем було сплачено власнику автомобіля, який було пошкоджено, страхове відшкодування в розмірі 6553,28 грн., у зв'язку з чим позивач має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача у розмірі виплаченого відшкодування, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, проте позовні вимоги в частині стягнення витрат на послуги аварійного комісара не підлягають задоволенню, оскільки ці витрати не віднесені до фактичних витрат, що були виплачені потерпілому, а є наслідком виконаних робіт за дорученням МТСБУ, тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 22, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, Закон України «Про страхування», Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 280, 352-353 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ, б-р Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131) до ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4) про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України кошти в сумі 6553,28 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судові витрати в розмірі 1762,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем, або в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - відповідачем, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення 10.12.2018 року.

Суддя